Рівноважний ЧНП в умовах повної зайнятості .Рецесійний та інфляційний розриви

 

 

Ринок, забезпечуючи рівновагу в економіці, не гарантує такого рівня приватних витрат, за яких економіка може перебувати в стані повної зайнятості й без інфляції. Але саме в цьому стані економіка функціонує найефективніше.

 

Коливання рівноважного рівня випуску навколо потенційного рівня призводять до виникнення рецесійного або інфляційного розривів.

Рецесійний розрив — це величина, на яку сукупні витрати менші за потенційні витрати. Розрив називають рецесійним, оскільки він здійснює в економіці рецесію, скорочення виробництва відносно потенційного рівня (рис) Рецесійний розрив — це величина, на яку графік сукупних планових витрат повинен був би зміститися вгору, щоб збігтися з потенційними витратами.

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати), щоб знизити рівноважний ВНП до інфляційного рівня повної зайнятості.

Інфляційний розрив — величина, на яку сукупні планові витрати

перевищують потенційні (рис. 6.6).Інфляційний розрив свідчить про те, що економіка потерпає відперевитрат, тобто має місце надлишок сукупних витрат E* > Ep.

Рівноважний ВВП перевищує потенційний (Y* > Yp).Розрив називають інфляційним, оскільки він викликає в економіціінфляційний надлишок ВВП

Ринок, забезпечуючи рівновагу в економіці, не гарантує такого рівня приватних витрат, за яких економіка може перебувати в стані повної зайнятості й без інфляції. Але саме в цьому стані економіка функціонує найефективніше. Тому нам потрібно розглянути ЧНП в умовах повної зайнятості.

 

Мультиплікатор автономних витрат.вплив інвестицій на рівноважний ЧНП

Мультиплікатор автономних витрат - відношення зміни рівноважного ВВП до зміни будь-якого компонента автономних витрат.

Мультиплікатор показує, у скільки разів сумарний приріст (скорочення) сукупного доходу перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат. Важливо, що одноразова зміна будь-якого компонента автономних витрат породжує багаторазове зміна ВВП. Якщо, наприклад, автономне споживання збільшується на якусь величину ДС,, то це збільшує сукупні витрати і дохід Уна ту ж величину, що, у свою чергу, викликає вторинний зростання споживання (через збільшення доходу), але вже на величину МРС х АСА. Далі сукупні витрати і дохід знову зростають на величину МРС х С, і так далі по схемі кругообігу "доходи-витрати».

З цієї простої схеми видно, що сукупний доход У багаторазово реагує на початковий імпульс ACAt, що і відображається в величиною мультиплікатора автономних витрат. Це означає, що відносно невеликі зміни у величинах С, / або G, ХП можуть викликати значні зміни в рівнях зайнятості і випуску. Мультиплікатор, таким чином, є фактором економічної нестабільності, що підсилює коливання ділової активності, викликані змінами в автономних витрат. Тому одним з основних завдань бюджету но-податкової політики уряду є створення системи вбудованих ста білізаторов економіки, яка дозволила б послабити ефект мультиплікації шляхом відносного зниження величини граничної схильності до споживання (МРС). Ця проблема стає більш складною в умовах стимульованих інвестицій, тому що в кожному наступному циклі виробництва з збільшеного сукупного доходу Уфінансіруются не тільки більш високі споживчі, а й зростаючі інвестиційні витрати і виникає ефект супермультіплікатора.

Фактичний ЧНП рідко буває стабільним, а піддається циклічним коливанням. Одним із найбільш мінливих факторів, який викликає нестабільність ЧНП, є інвестиції як складова частка сукупних витрат.

Вплив змін, які відбуваються в інвестиціях, на ЧНП

рівноважний ЧНП має місце за умови, коли лінія сукупних витрат перетинається з бісектрисою (мал. 5.6), або коли лінія інвестицій перетинає лінію заощаджень (мал. 5.7). Перетин цих ліній у точці К0 характеризує початковий рівень рівноважного ЧНП. Тепер припустимо, що в кон'юнктурі інвестиційного ринку відбулися сприятливі зрушення: зросла очікувана норма чистого прибутку або за її незмінності знизилася ставка процента, або відбулося й перше й друге водночас. Результатом цього буде розширення попиту на інвестиції, що обумовить збільшення інвестиційних витрат і сукупних витрат узагалі. Емпіричний аналіз свідчить про те, що зростанню інвестиційних витрат па певну величину відповідає помножена величина зростання ЧНП. Те ж саме, але в протилежному напрямі відбувається і при зменшенні інвестицій. Зазначений характер залежності між інвестиціями і ЧНП називається ефектом мультиплікатора, або просто мультиплікатором. Іншими словами, мультиплікатор -- це числовий коефіцієнт, який показує, у скільки разів зростає (скорочується) ЧНП за певного зростання (скорочення) інвестицій:

ЧМП Іп

де ЧНП--зміна ЧНП (збільшення або зменшення); Іп--початкова зміна інвестицій (збільшення або зменшення).

 

Парадокс ощадливості

парадокс ощадливості - спроба суспільства більше зберігати обертається таким самим чи меншим обсягом заощаджень. Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростом інвестицій, то будь-яка спроба домашніх господарств більше зберігати виявиться марною у зв'язку зі значним зниженням рівноважного ВВП, обумовленим ефектом мультиплікації.

 

Економіка стартує в точці А. В очікуванні спаду домашні господарства намагаються побільше заощаджувати: графік заощаджень переміщається від ^ до S ', а інвестиції залишаються на тому ж рівні. У результаті споживчі витрати відносно знижуються, що викликає ефект мультиплікатора і спад з-сукупними доходу від Yft до У,. Так як сукупний доход Y знизився, то і заощадження в точці В виявляться тими ж, що і в точці А.

Якщо одночасно з ростом заощаджень від S до S "зростуть і заплановані інвестиції від до, то рівноважний рівень випуску

залишиться рівним У0 і спад виробництва не виникне. Навпаки, в структурі виробництва будуть переважати інвестиційні товари, що створює гарні умови для економічного зростання, але може відносно обмежити рівень поточного споживання населення. Виникає альтернатива вибору: або економічний ріст в майбутньому при відносному обмеженні поточного споживання, або відмова від обмежень в споживанні ціною погіршення умов довгострокового економічного зростання.

Гроші та їх функція

Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку деякі національні гроші виконують функції світових.

 

Функції грошей

Гроші виконують ряд важливих функцій:

• Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків – національну валюту.
• Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.
• Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб.
• Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.
• Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.