Модель економічного зростання Харрода

Ключовими елементами моделі Домара-Харрода є величина заощаджень і схильність до заощаджень/Модель грунтується на так званій капітальній теорії вартості. Тобто приймається, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу та його збільшення. В основу моделі покладено, що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростання праці (DL / DK = const, де DL - приріст праці; DK - приріст капіталу).
У моделі основним фактором економічного зростання є сукупний попит.У моделі приймається, що інвестиції (І) дорівнюють заощадження (S).Чисті інвестиції тотожні приросту капітал (І = DK).Величину економічного зростання можна обчислити за формулою:ЕЗ = DY / Y (19)де, ЕЗ - економічне зростання;DY - приріст продукту протягом певного періоду;Y - обсяг продукту в попередньому періоді.Sy = S / Y = І / Y (20)
де, Sy - схильність до заощадження;
S - обсяг заощаджень;Y - обсяг продукту;
І - обсяг чистих інвестицій (І = S).
Частка приросту капіталу (DK) у прирості продукту позначається k:
k = DK / DY = І / DY (21)
Отже, економічне зростання визначається часткою заощаджень у продукті (через яку оцінюється загальна схильність до заощаджень), віднесеною до коефіцієнта, що показує внесок зростання капіталу у зростання продукту.
Згідно з формулою 22 економічне зростання можна забезпечити або шляхом збільшення заощаджень у національному доході, або шляхом підвищення ефективності використання додаткового капіталу.
Таким чином, модель Домара-Харрода відображає зв'язок між рівнем заощаджень, інвестиціями (капіталовкладеннями) та економічним зростанням.

 

14. Модель Солоу показує, як заощадження, зміна чисельності населення і технологічний прогрес впливають на економічне зростання. Солоу використовує для своєї моделі економічного зростання виробничу функцію Кобба-Дугласа.Основними рисами моделі Солоу є такі:Враховано вплив трьох факторів - запасу капіталу, зростання населення та технологічного прогресу Визначальну роль відіграють заощадження, що споріднює її з моделлю Домара-Харрода.

Кінцевим результатом є не зростання продукту як такого (Y), а зростання продуктивності праці (Y / L = y).Заощадження дорівнюють інвестиціям.Пропозиція валового продукту в моделі Солоу формалізується у вигляді виробничої функціїY = F(K, L) (23)
цю функцію можна записати у вигляді взаємозвязку між рівнем продуктивності праці і фондоозброєності:Y / L = f(K / L) (24),
y = f(k) (25)де, у - рівень продуктивності праці (Y / L);k - рівень фондоозброєності (капіталоозброєності) (K / L).
Отже, стійкий рівень капіталоозброєності (k*) - це певний стан рівноваги, що, за моделлю Солоу, визначає економічну динаміку.
Висновок Солоу: лише за умови, що капіталоозброєність праці не досягла стійкого стану (всі значення, менші за k*), зростання капіталоозброєності може розглядатись як фактор економічного зростання. Тобто, капіталоозброєність, як фактор зростання, діє обмежено, до досягнення значення k*.
В моделі Солоу також досліджується вплив зростання населення і кількості зайнятих на капіталоозброєність праці. Доведено, що збільшення населення діє на капіталоозброєність так само, як і зношування капіталу. Якщо інвестиції збільшують запас капіталу і капіталоозброєність праці, то зношування капіталу і зростання кількості працюючих її зменшують. Цей зв'язок зображується рівнянням:
Dk = І - АN k - nk = S'f(k) - (АN + n) k (30)
Найбільш ефективний вплив на економічне зростання біг би здійснити технічний прогрес. Однак він неможливий без структурної перебудови економіки, підвищення кваліфікаційного рівня працюючих та якості управління.

 

 

Безробіття в ринковій економіці

Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу, тобто це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Кількісна визначеність безробіття - рівень безробіття обчислюєтьсяза такою формулою: