Фінологенетичній зв'язок папоротей з голонасінними

Плауноподібні

(Lycopodiophyta, інколи Lycophyta) підрозділ судинних рослин. Ця група є найстарішим сучасним підрозділом судинних рослин, який виділився близько 420 мільйонів років тому. Вони відрізняються від решти судинних рослин наявністю мікрофіл — листків, що мають тільки одну судину — на відміну від набагато складніших мегафіл у папоротевих і насінних рослин. Розмножуються за допомогою спор і мають макроскопічне чергування поколінь, хоча деякі з них — гомоспорні, а інші — гетероспорні. У циклі відтворення плауноподібних переважаючим поколінням є нестатеве, що має пагін, який складається з повзучого стебла, дрібних листків і додаткових коренів. Стебло вилчасто галузиться і на ньому спірально розміщені листки. На верхівках спрямованих угору пагонів у середині літа утворюються спороносні зони зі спорангіями. Спори захищені від висихання і можуть поширюватися вітром. Гаметофіти невеликі і живуть самостійно. Статеві органи гаметофіта в одних видів розміщені на одній рослині (плауни), а в інших — на різних особинах (молодильник).

7.Плауновидні (Lycopodiopsida)

Плауно́ві (Lycopodiaceae) — родина прімитивних судинних рослин.Цеєдина родина класу Плауновидні(Lycopodiopsida) та порядку Плауни (Lycopodiales). Вважається що Плаунові структурно подібні найранішим судинним рослинам. Цірослинирозмножаються спорами, не створюють квіток та не виробляють насіння. Вони мають мале, фрактальне листя, прості спори, що формуються в спорангіях в основах листя, дихотомічні стебла і форму, що нагадує крихітну булаву. Антеридії мають вигляд видовжених або округлих мішечків з одношаровою оболонкою на ніжці. Всередині антеридію утворюються дводжгутикові сперматозоїди. Архегоній мохоподібних у типовому випадку має пляшкоподібну, або колбоподібну форму із звуженою шийкою та розширеним черевцем, де розташовується крупна яйцеклітина. У каналі шийки над яйцеклітиною знаходиться черевна канальцева та декілька шийкових канальцевих клітин. При дозріванні архегонію канальцеві, шийкові та черевна клітини ослизнюються та на їх місці утворюється вузький канал, яким сперматозоїди потрапляють до яйцеклітини.

8.Молодильникові (Isoe­topsida) до молодильникових — родини плаункові (Selaginel­laceae) та молодильникові (Isoetaceae) багаторічні, часто віч­нозелені трав’янисті рослини, поширені у холодних, помірних і тропічних зонах обох півкуль. Вони здебі­льшого ростуть у сирих­ затінених місцях і часто утворюють щільні зарості.. Пагони галузяться дихотомічно. Міжвузля й вузли не ви­ражені. Листки (мікрофіли) зелені, дрібні, прості, лінійні, розміщені спірально, дуже густо. Ви(спороносні листочки) зібрані у верхівкові спороносні колоски (стробіли) або формують на стеблі спороносні зони. Спорангії містяться з верхнього боку спорофілів або при їх основі. Спори часто мають форму тетраедра, однакові (плауновидні) або мор­фологічно різні (молодильникові). Потрапивши у ґрунт, спори проростають у заросток (ста­теве покоління). Заросток (гаметофіт) у рівноспорових П. здебі­льшого добре розвинутий,

9.Хвощеподібні (Equisetophyta) це багаторічні трав’янисті рослини до 40 см у висотуВ життєвому циклі хвощів іде чергування двох поколінь: гаметофіту та спорофіту, який домінує. Спорофіт має кореневище, стебло розчленоване на вузли і міжвузля. У вузлах розміщуються бічні гілочки. Листки дрібні, розташовані мутовчато, охоплюючи стебло у вигляді трубочки. Ріст стебла вставний (у вузлах) і верхівковий. Хвощі рівноспорові рослини. З спор розвиваються одностатеві гаметофіти. Запліднення обов’язково з участю водиХвощ польовий росте на кислих ґрунтах і відомий як бур’ян, засмічує поля і луки. Це трав’яниста рослина, стебло якої просякнуте кремнеземом (в клітинах епідерми), тому хвощ дуже жорсткий та неїстівний для більшості тварин.

10.Папоротеподібні (Filicopsida) багаторічні рослини з коренями і великими перисторозсіченими листками, що мають назву вайї. У молодому віці листки звичайно равликоподібно закручені і ростуть верхівкою, як пагони; розміри від мм до 3 м в довжину, об’єднує дві функції: спороношення і фотосинтезу Листки (вайї) великі до 1 м довжини, вони стеблового походження і ростіть верхівкою, як стебло. В листках можна розрізнити жилки, епідерміс і продихи. На зиму листки відмирають. Такі рослини становлять собою особини нестатевого покоління – спорофіт. На нижньому боці листкових пластинок розміщені коричневі горбки – соруси, в яких містяться спорангії – де дозріваютьспори. При утворенні спор відбувається редукційний поділ, внаслідок якого в ядрі кожної спори гаплоїдний набір хромосом. Спори розсіюються при розриві стінки спорангія. Число спор на одній рослині – сотні мільйонів іноді мільярдів. життєвому циклі щитника чоловічого йде чергування двох поколінь: гаметофіту та спорофіту, який домінує. Гаметофіт – пристосований до життя в умовах зволоження, а спорофіт – сухопутна рослина.

Підклас справжні папороті

(eufilipsida), або Вужачкові - Ophioglossopsida

Сучасні папороті. Схожі з аневрофітопсидами.

Це невеликі, або середніх розмірівбагаторічні рослини.

Наземні, рідко епіфіти.Характерна диморфність листків.Рослини рівноспорові.заростки гетеротрофні, вступають в симбіоз з грибом. Антеридій і архегоній звичайної будови,заглиблені в тіло заростка. Сперматозоїди мають багато джгутиків на передньому кінці,Після запліднення із зиготи розвивається зародок.Заростки двостатеві,розвиваються під землею дуже повільно-багато років.Вони велико- або бульбо подібної форми і нагадують заростки псилотів.

Підклас Сальвініїди

 

–Salviniidae Різноспорові водні, прибережні або болотяні рослини.Соруси мікро- і макроспорангіїв містяться в різних спорокарпіях.Заростки дуже редуковані.Один представник в Україні Сальвінія плаваюча (Salvinia natans) — невелика плаваюча папороть, поширена від Північної Африки та Південної Європи до Азії. Вайї окремі та прикріплені до одного вільно плаваючого кореневища, тому рослини легко розносяться течією. Розмір вайї від 0,8 до 1,5 см завширшки і до 1,5 см завдовжки, вся рослина має до 10 см завдовжки, бо кореневище легко ламається, що призводить до утворення нових окремих рослинвегетативним способом. Поверхня вайї вкрита великим числом гідрофобних волосків, завдяки яким рослина на змочується водою і тримається на поверхні. Також рослина має підводне коріння, що дозволяє отримувати з води поживні речовини. Ця рослина занесена до Червоної книги України.Групи спорангіїв-сорії-утворюються біля основи занурених листків.Гаметофіти розвиваються всередині спорангіїв.Чоловічімікроспор, складаються з двох вегетативних клітин і двох антеридіїв,жін.-макроспор.

Насінні папороті

(Lyginopteridopsida), клас вимерлих голосеменних рослин переважно деревовидної подоби. Стебла великі, довгі і тонкі або масивні, відрізняються від стебел справжніх папоротей розвитком вторинною ксилема, наявністю точковою поровості трахеїдів і характерною лише для них сітчастої системи механічних волокон в корі. Листя велике, перисте, невідмітне на вигляд від листя справжніх папоротей (відмінності анатомічні — в будові епідерми, устьіц і листових черешків). Листя несло насіння, різне по будові (наприклад, в лігиноптерідових і медуллозових С. п.). Рослини вітрозапилювані. У пилкових камерах семезачатков часто знаходять пилок. Мікроспорангії краєві або верхівкові, інколи утворюють синангиі. До С. п. зазвичай відносять також кейтонієвиє. Залишки С. п. найбільш поширені в карбоні, але зустрічаються аж до юри. У палеоботаніці цю групу викопних рослин частіше називають птерідоспермамі.

15.Заг.хар. підцар.Насінних рослин

Насінні рослини внутрішнє запліднення, розвиток зародка усередині насінного зачатка і наявність насінини. Голонасінні рослини Коренева система стрижнева, головний корінь утворюється із зачаткового корінця зародка, провідні тканини розвинені краще, ніж у спорових рослин. Відділ покритонасінні (квіткові)Основними відмітними особливостями покритонасінних є наявність квітки плоду і подвійне запліднення. Відділ складається з двох класів — Дводольні й Однодольні. Царство Гриби налічує близько 100 тис. видів. Мають ряд ознак, характерних для тварин: живлення гетеротрофне, клітинна оболонка містить хітин, основна запасна речовина — глікоген, у результаті метаболізму утворюється сечовина. Лишайники Слані лишайників бувають трьох морфологічних типів: накипні — у ви­гляді шкірочки, що щільно зрослася з субстратом; листуваті — у вигляді листоподібної пластинки, горизонтально розташованої на субстраті; кущисті — у ви­гляді прямостоячого або звисаючого кущика

16. Голонасінні рослини

представлені вічнозеленими, зрідка листопадними, дерев’янистими, рідше чагарниковими формами, трав’янистих форм немає. Близько 660 видів. Домінуюче покоління — диплоїдний спорофіт. Коренева система стрижнева, головний корінь утворюється із зачаткового корінця зародка, провідні тканини розвинені краще, ніж у спорових рослин. Різноспорові. Мікро- і мегаспорофіли розвиваються окремо один від одного на спеціальних пагонах — мікро- і мегастробілах. Для здійснення статевого процесу насінним рослинам, на відміну від спорових, не потрібна вода. Мегаспори не залишають спорангіїв, розвиток гаметофітів і запліднення відбуваються в спорангіях. Мегаспорангій насінних оточений захис­ною оболон­кою — ін­тегументом, і називається насіннєвим зачатком або сім’ябрунькою.
Відділ включає чотири класи — Саговники, Гнетові, Гінкгові та Хвойні.

Оболонконасінні

Основними відмітними особливостями покритонасінних є наявність квітки плоду і подвійне запліднення. Відділ складається з двох класів — Дводольні й Однодольні.
Клас Дводольні включає близько 180 тис. видів. До них належать дерева, чагарники, трави. Зародок дводольних має дві сім’ядолі (у чистяка, чубарки і деяких зонтичних — одна, у дегенерії — три). Листки з перистим жилкуванням, рідше пальчастим або дуговим. Провідні пучки як правило відкриті, розташовані в одне коло. Зародковий корінець перетворюється на головний корінь стрижневої системи, у багатьох трав коренева система мичкувата. Квітки п’ятичленні, рідше чотири- або тричленні. До класу Дводольні належать сімейства Розові, Бобові, Пасльонові, Складноцвіті, Хрес­тоцвіті.
Клас Однодольні включає близько 60 тис. видів. Представлений в основному травами, рідко зустрічаються вторинно-деревні форми (пальми). Жилкування паралельне, рідше — дугове, перисте або пальчасте. Провідні пучки закриті, можуть розташовуватися в декілька кіл. Зародковий корінець відмирає, заміню­ючись мичкуватою системою додаткових корінців. До класу Однодольні належать сімейства Злакові, Лілійні, Цибульні.

Саговникоподібні

(Cycadales) — Стовбур їх звичайно товстий, але не високий, рідко досягає висоти 20 м, циліндричний, іноді бульбоподібне, майже ніколи не галузиться. На поверхні він весь засаджений залишками листкових черешків, на кінці несе крону великих перистих шкірястих, іноді колючих листків. У деяких видів молоде листя завите в спіраль, подібно до того, як у папоротей. Органи розмноження (стробіли) мають дуже простий пристрій і роздільностатеві, причому чоловічі і жіночі розподілені на різних рослинах (тобто рослини дводомні). Чоловічі стробіли ("квіти") складаються з численних мікроспорофілли ("тичинок"), кожен з яких представляє собою плоску або щитковидні лусочку, на верхній поверхні якої сидять групами численні мікроспорангіі, що містять мікроспори, з яких потім розвиваються пилкові зерна - чоловічі гаметофіти. Жіночі стробіли у Cycas, тобто саговники, складаються з окремих мегаспорофіллов ("плодолистків"), У верхній своїй частині вони розділені на перисті частки, біля основи ж їх знаходяться семязачатки.

19.Гінковидні Гінкго – Ginkgo L. (Ginkgoaceae) Рослини цього класу були широко поширені на Землі в мезозойську еру. Листопадна голонасінна дводомна рослина, що заввишки досягає 20—35 метрів. Зазвичай мають добре розвинену кореневу систему, стійкі до сильних вітрів і снігових заметів. Далекими родичами гінкго по відділу голонасінних рослин є ялини і сосни, тому раніше ботаніки відносили рослину до хвойних. Восени на жіночих деревах дозрівають і опадають жовтуваті плоди, що дещо нагадують абрикос — але володіють дивно неприємним запахом масляної кислоти. «Кісточка» плодів округла, з тонкою оболонкою. Реліктова рослина

20.Хво́йні (Coniferophyta, Coniferopsida, Coniferales) — найчисельніші і найпоширеніші сучасні голонасінні рослини. Це підвідділ, клас та ряд відділу Streptophyta царства Зелені рослини. За зовнішнім виглядом — це дерева і кущі різних розмірівЛистки (хвоя, звідки і походить назва класу) мають вигляд голок. Голки у поперечному перерізі округлі або ребристі, або нагадують плоскі видовжені луски. Невелика площа листків та особливості їхніх продихів (вони заглиблені у товщу листка) забезпечують майже повне припинення випаровування вологи взимку. У корі та деревині хвойних є багато канальців, які називаються смоляними ходами, вони заповнені густою рідиною — живицею. При ушкодженні стовбура на його поверхні швидко з'являються краплі клейкої живиці, яка затягує рануХарактерною особливістю більшості хвойних є верхівковий ріст. Гілки цих рослин розміщуються кільцями, причому щороку утворюється одне кільце, або так звана «мутовка». За кількістю цих кілець можна підрахувати вік рослини. Хвойні мають один або два типи пагонів (тільки видовжені або видовжені та вкорочені, листки при цьому розміщуються на укорочених). У більшості хвойних листки багаторічні, але у деяких видів вони опадають щорічно (модрина).

21. Мікро- і мегаспорогенез Хвойних.
Обидва процеси: мегаспорогенез і мегагаметогенез відбуваються в насінєзачатку. Насінний зачаток — це видозмінений мегаспорангій з інтегументом, що містить жіночий заросток (первинний ендосперм), який розвивається у середині спорангію із мегаспори. Усі голонасінні — різноспорові рослини. Спори формуються у стробілах. Мікроспорофілиі зібрані у чоловічі шишечки, а мегаспорофіли — у жіночі шишечки або стробіли. У соснових запилення відбувається! без участі краплинно-рідинного середовища.Чоловічий гаметофіт проростає і утворює пилкову трубку, за допомогою якої спермії потрапляють до архегонію. Процес мікроспорогенезу полягає в тому, що клітини археспоріальной тканини діляться шляхом мейозу, в результаті утворюються тетради гаплоїдних мікроспор. Процес мегаспорогенеза полягає у тому, що всередині нуцеллуса
відокремлюється клітина археспорія, яка і стає материнської клітиною мегаспор. У результаті запліднення яйцеклітини із зиготи розвивається диплоїдний зародок. Характерною особливістю їх є й те, що гаметофіт (чоловічий і жіночий) розвивається на спорофіті

22.Філогенетичний зв'язок покритонасінних рослин із голонасіннимиГолонасінні дістали таку назву тому, що їхнє насіння розвивається на споролистках відкрито, не обгорнуте стінкою зав'язі ("голе"). В процесі еволюції насінина з'явилась раніше, ніж квітка й плід. У голонасінних насіння не захищене стінками плоду і лежить відкрито на спорофілоносних листках.З'явившись у кам'яновугільному періоді палеозойської ери, голонасінні досягли розквіту і набули значного поширення в мезозойську еру. Проте вже на кінець ери багато з них вимерло, поступившись місцем покритонасінним рослинам. Перші залишки покритонасінних датуються Юрським періодом приблизно 140 мільйонів років тому. Базуючись на сучасних даних, можна припустити, що предки покритонасінних і гнетових відділилися протягом Тріасового періоду (220—202 мільйонів років тому) Характерною ознакою покритонасінних є квітка, яка демонструє чудову різноманітність форм і забезпечує надійніші зовнішні характеристики для встановлення взаємин серед видами покритонасінних.

23.Покритонасінні або квіткові рослини (Angiospermae або Magnoliophyta) — таксон вищих рослин, які формують квітки. Характерною ознакою покритонасінних є квітка, яка демонструє чудову різноманітність форм і забезпечує надійніші зовнішні характеристики для встановлення взаємин серед видами покритонасінних. Подвійне запліднення – процес у квіткових рослин протягом відтворення, при якому дві клітини сперми запліднюють дві клітини в яєчнику. Зерно пилку приклеюється до плодолистка і вирощує пилкову трубку, яка проникає у яйце через крихітну пору, мікропілу. Два спермії випускаються в яєчник через цю трубку. Одна з двох клітин сперми запліднює яйцеклітину, формуючи диплоїдну зиготу або ембріон, також відому як насінний зачаток. Друга клітини сперми зливається з двома гаплоїдними полярними ядрами в центрі ембріонального мішечка. В результаті формується триплоїдна клітина (3n). Ця клітина поділяється через мітоз і формує ендосперму, багату поживними речовинами тканину насіння. Якщо насіння розвивається без запліднення, цей процес називається апомікс

24.класифікація Покритонасінихі (Magnoliophyta)-класи и порядки,ряд Amborellales,.ряд Austrobaileyales,ряд Chloranthales,ряд Лататтєцвіті (Nymphaeales),,ряд Куширові (Ceratophyllales),.клас Еудікоти (Eudicots) («Справжні дводольні»),кореневі Еудікоти, стовбурові Еудікоти,клас Однодольні (Liliopsida),ряд Арекові (Acorales),ряд Частухоцвіті (Alismatales),ряд Холодкоцвіті (Asparagales),підклас Commelinids,ряд Dioscoreales,ряд Лілієцвіті (Liliales),ряд Pandanales, Магнолііди (Magnoliids),ряд Canellales,ряд Лавроцвіті (Laurales),ряд Магнолієцвіті (Magnoliales),ряд Piperales?рід Pteroxygonum

Мікро- і макроспорегенез у покритонасіннихПодвійне запліднення – процес у квіткових рослин протягом відтворення, при якому дві клітини сперми запліднюють дві клітини в яєчнику. Зерно пилку приклеюється до плодолистка і вирощує пилкову трубку, яка проникає у яйце через крихітну пору, мікропілу. Два спермії випускаються в яєчник через цю трубку. Одна з двох клітин сперми запліднює яйцеклітину, формуючи диплоїдну зиготу або ембріон, також відому як насінний зачаток. Друга клітини сперми зливається з двома гаплоїдними полярними ядрами в центрі ембріонального мішечка. В результаті формується триплоїдна клітина (3n). Ця клітина поділяється через мітоз і формує ендосперму, багату поживними речовинами тканину насіння. Якщо насіння розвивається без запліднення, цей процес називається апомікс.

26.Дводо́льні (Dicotyledoneae, DicotyledonesКлас дводольних рослин підрозділяється на підкласи: роздільнопелюсткові, безпелюсткові і зрослопелюсткові. Роздільнопелюсткові мають звичайно віночок з вільних великих і яскраво забарвлених пелюсток, часто оточених чашолистиками; безпелюсткові мають просту непоказну оцвітину або навіть зовсім її не мають. Відсутність оцвітини і запилення вітром у багатьох родин дводольних рослин до недавнього минулого вважались вченими за примітивні ознаки, які свідчать про стародавнє походження таких рослин. Однак сучасні дослідники вважають, що пі ознаки могли з'явитися в рослин повторно в зв'язку із зміною навколишніх умов. З другого боку, є багато доказів на користь того, що найстародавнішим порядком дводольних рослий міг розвинутися з.порядку багатоплідних або ж можливо, лататтєві, лаврові та ін.), більшість.представників яких має багато маточок, що розміщуються по спіралі на опуклому квітколожі. Багатоплідні цікаві тим, що насінини деяких представників цього порядку, наприклад латаття, пшінки, барбарису та інших, мають одну сім'ядолю, що утворилася від зростання двох

27.Значення Дводо́льних (Dicotyledoneae, Dicotyledonesдосить гетерогенна група квіткових рослин, які характеризуються наявністю у зародка двох бічних супротивних насінних долей. Група не створює клади, тому не є таксоном, а розглядається як єдина група тільки з історичної точки зору. Дводольні займають найважливіше місце в господарській діяльності людини. До них відносяться більшисть харчових і кормових рослин: (картопля, гречка, соя, буряк, баштанні і багато інших); плодові і синичні культури (виноград, цитрусові, яблуня, смородина та ін.); олійні (соняшник, арахіс, тунг та ін.); більшість видів дерев (дуб, береза, липа та ін.); чай, кава, какао і сотні найважливіших лікарських рослин, пряні і ароматичні рослини (лавр, коричне дерево та ін.); тютюн; найважливіші волокнисті рослини (бавовник, льон, конопля, джут та ін.); рослини, що дають каучук, камедь і смоли; багато дубильних, фарбових, ефіроолійних і декоративних рослин.

28.Однодольні (Monodicots) або Ліліопсиди (Liliopsida) Найбільш економічно важлива родина класу (і усіх Покритонасінних) — Тонконогоцвіті або Трави (Poales або Gramineae). Вона включає всі зернові культури (рис, пшениця, кукурудза тощо), трави пасовищ і бамбук. Ця родина еволюціонувала в іншому напрямі, ставши спеціалізованою для запилення вітром. Тонконогоцвіті формують набагато менші за розміром квітки, які зібрані в високих видимих плюмажах (суцвіття). У однодольних квітки — тримерні (число частин квітки кратно трьом), тоді як в дводольних квітки — тетрамерні або пентамерні (число частин квітки кратно чотарем або п'яти). Усі корені одніеї рослини утворюють кореневу систему. пилкове зерно має одну борозну або пору, тоді як у дводольних воно має три. У однодольних ембріон має одну сім'ядолю, тоді як ембріон дводольних має два. У однодольних коренева система мичкувата, в дводольних який вона розвивають від одного головного кореня.Листя: У однодольних головні листові судини паралельні, тоді як в дводольних вони сітчасті.

29.Ознаки спільності та відмінності одно- і дводольних рослин Орган процесс:насіння,коренева система,стебло, листок, жилкування,квітка запилення:Дводольні: Зародок з двома сім'ядолями, Стрижнева, Дерев'янисте, трав'янисте, провідні пучки з камбієм, розміщені правильним колом у стеблі, Простий або складний, цілокраій або надрізаний, Сітчасте, Чотири, п'ятичленна, Комахами (здебільшого),Однодольні: Зародок з однією сім'ядолею, Мичкувата, Трав'янисте (рідко дерев'янисте), провідні пучки без камбію, розкидані по стеблу, Простий, цілокраій, Паралельне або дугов, Тричленна, Вітром (здебільшого).

30.Теорія походження квітки Зі спроб зрозуміти походження найбільш типово] для покритонасінних двостатевої квітки з так чи інакше влаштованою оцвітиною зародилися основні гіпотези походження покритонасінних рослин (Angiospermae) як таксону.Псевдантова теорія:Час:початок XX століття. Засновники: Адольф Генріх Густав Енглер, Ріхард Веттштейн.Теорія заснована на уявленні про походження квіткових від гнетоподібних голонасінних предків. Була розроблена оригінальна концепція походження квітки — ідея про незалежне виникнення частин квітки як органів «sui generis». Передбачалося, що первинними у покритонасінних були роздільностатеві обпилювані вітром квіти з невеликим і строго фіксованим числом частин, а подальша їх еволюція йшла по лінії від простого до складного.Стробілярна, або евантова теория:Час: кінець XVIII століття — начало XX століття. Засновники: Й.В.Ґете, О.П.Декандоль (типологічні побудови), Н. Арбер та Дж.Паркін.Відповідно до цієї теорії, найближчі до предків покритонасінних мезозойські беннетти, а вихідний тип квітки представляється схожим з тим, що спостерігається у багатьох сучасних багатоплоднікових: двостатева ентомофільних квітка з подовженою віссю, великим і невизначеним числом вільних частин. Подальша еволюція квітки в межах покритонасінних мала редукційний характер.Теломна теорія:Час:з 30-х років XX століття. Засновник:Вальтер Циммерман.Відповідно до цієї теорії, всі органи вищих рослин походять та незалежно розвиваються з теломів; вищі рослини зі справжніми коренями і пагонами походять від риніофітів, тіло яких було представлено системою дихотомічно розгалужених простих циліндричних осьових органів — теломів та мезомів. У ході еволюції в результаті перевершинювання, сплощення, зрощення і редукції теломів виникли всі органи покритонасінних рослин. Листя насіннєвих рослин виникли з сплощених та зрощених між собою систем теломів; стебла — завдяки бічному зрощенню теломів; коріння — з систем підземних теломів. Основні частини квітки — тичинки і маточки — виникли з спороносних теломів і еволюціонували незалежно від вегетативних листків.

31.Квітка — відозмінений укорочений, нерозгалужений пагін з обмеженою здатністю до росту, метаморфізованими листками, призначений для запилення, статевого процесу і утворення насіннята плодів, що формується у квіткових рослин. Квітка складається із стеблової частини (квітконіжка і квітколоже), листової частини (чашолистки, пелюстки) та генеративної частини(тичинки, маточка або маточки). Оцвітину називають простою, якщо всі її листочки однотипні (квітка тюльпана). Подвійна оцвітина складається з чашечки та віночка. Чашечка — це зовнішнє коло подвійної оцвітини, що виконує переважно функцію захисту; листочки, що складають чашечку — чашолистки — найчастіше бувають зеленими, рідше — забарвленими у інший колір. Віночок — внутрішня, найбільш помітна частина подвійної оцвітини, що пристосована для приваблення запилювачів. Листочки, що утворюють віночок, називаються пелюстками. Поділ за формою оцвітиниЛійкоподібні квітиДзвоникоподібні квіти,Трубчасті квіти,Метеликоподібні квіти,Квіти бобові,Квіти-пастки. Квіти бувають одно- і двостатеві. Поділ за наявністю нектарниківКвіти з легкодоступними нектарниками,Квіти з частково приховані нектарниками,Квіти із повністю схованими нектарниками,Квіти без нектарників (т. зв. квіти пилкові)

32. Формула квітки — це коротка характеристика, її опис за допомогою символів. Квітку вивчають в акропетальному порядку і в цій послідовності записують такі символи: полісиметричної квітки (актиноморфної) — *, зигоморфної — ↑, асиметричної — •│:, — потім символ чашечки — К (Са), віночка — С (Со), андроцею — А, гінецею – G, простої оцвітини (регіgоnium) — P. Кількість елементів кожної частини квітки позначається відповідним числом, якщо ж цих елементів більше дванадцяти значком — ∞; факт зрощення частин квітки позначається дужками, розміщення даної частини квітки у різних колах розділяється знаком +. Верхня зав’язь позначається рискою (–), поставленою під числом карпел гінецею, нижня зав’язь — над числом, а середня — поряд із числом карпел. Наприклад, формула квітки свиріпи (Barbareа) має такий вигляд: *К4С4А2+4G(2); груші (Pyrus): *K5C5A∞G(5); тюльпана (Tulipa): *P3+3A3+3G(3)-; бузини (Sambucus): *K5C5A5G(3)-.Найбільш повне уявлення про будову квітки дають діаграми, які представляють схематичну проекцію квітки на площину, перпендикулярну осі квітки і проходить через криючий листок і вісь суцвіття або пагін, на якому розташована квітка

33.Суцвіття Групу квіток, розташованих у певному порядку на пагоні, називають суцвіттям Кількість квіток у суцвітті може становити від кількох квіток до десятків тисяч (наприклад, у пальми, агави). За розмірами суцвіття бувають від кількох сантиметрів, як у ліщини та берези, до 14 м завдовжки, як у деяких пальм. Найчастіше квітки в суцвіттях зацвітають почергово: від нижніх до верхніх або від зовнішніх до внутрішніх. Дрібні квітки часто бувають зібрані в суцвіття різної форми: китиця (черемха) щиток (глід), волоть (овес), сережка (береза), колос (пшениця), початок (кукурудза), зонтик (морква, петрушка) головка. До складних суцвіть відносять, наприклад, волоть, складний колос, складний щиток, складний зонтик. Суцвіття волоть складається з простих китиць (наприклад, бузок, виноград) або колосків (просо, рис, суцвіття чоловічих квіток кукурудзи). Ці суцвіття розташовані не на головній осі, а на її бічних відгалуженнях. Складний колос складається з розташованих уздовж головної осі простих колосків (наприклад, у жита, пшениці, пирію). Складний щиток складається із простих щитків (наприклад, у горобини).

34.Запилення – це перенесення пилку з тичинок на маточку. Якщо пилок з тичинок переноситься на свою маточку, то відбувається самозапилення (фіалка, горох, соя, ячмінь, овес).

Якщо пилок з тичинок однієї рослини переноситься на маточку іншої то відбувається перехресне запилення.

Більшість рослин запилюються перехресно, за рахунок комах і тільки 10 частина вітром.

Квітки мають ряд пристосувань для запилення комахами: яскраве забарвлення і сильний запах, які повинні приваблювати запилювачів.

Якщо нектар знаходиться не глибоко то рослини запилюються мухами і жуками. Якщо глибоко то бджолами, джмелями.У рослин, які запилюються вітром (жито, кукурудза) квітки не показані, у них ців. нектар.У рослин які запилюються вітром квітки часто різностатеві; у рослин які запилюються комахами здебільшого тичинки дозрівають швидше ніж формується маточка.

Насінина

— високоспеціалізований орган розмноження і поширення рослин па земній поверхні. Крім того, маючи підвищену стійкість до несприятливих зовнішніх умов, насінина забезпечує збереження рослин на зайнятій ними території в екстремальних умовах. За настання сприятливих умов (тепло, волога, повітря) насінина проростає і дає початок новій рослині. Насінина — складний орган; умовно можна виділити такі його частини: зародок, запасаюча тканина (тканини), шкірка. У дозрілій насінині спеціальної запасаючої тканини може і не бути. У цьому випадку запасні речовини нагромаджуються у клітинах зародка, найчастіше в його сім'ядолях, перших зародкових листках. Зародок — мініатюрна рослина з вегетативними органами: зародковим пагоном (зародкове стебло, сім'ядолі, зародкова брунька) і зародковим коренем.
Запасними речовинами у клітинах ендосперму (запасаюча тканина) або у клітинах сім'ядолей є жири, білки, вуглеводи, органічні кислоти, мінеральні сполуки. Води в дозрілій насінині дуже мало (до 12% загальної маси), а це при сповільненому обміні речовин підвищує.

37.Способи поширення плодів і насіння у квіткових рослин дуже різноманітні. Вони можуть поширюватися за допомогою вітру, води, тварин тощо. Є рослини, здатні поширювати насіння самостійно. Наприклад, огірок-пирскач після дозрівання плоду із силою викидає його м'якуш із насінням на багато метрів, за що його ще прозвали «скажений огірок».
Бальзамін має плоди, які розтріскуються після дозрівання від звичайного дотику та розкидають насіння. Для розкидання насіння деякі види використовують силу пружності стебла або плодоніжки (наприклад, лілії, примули). Загалом, майже всі рослини із сухими розкривними плодами так чи інакше розкидають насіння після його дозрівання. Чи не найпоширенішим способом розселення рослин є поширення плодів і насіння вітром (мал. 117). Мабуть, немає такої людини, яка
у дитинстві не бавилася роздмухуванням пухнастих «парашутиків» кульбаби з легкими плодиками. А видів рослин, насіння яких має подібні «пристрої», у природі дуже багато. Плоди більших розмірів мають інші пристосування до поширення вітром, часто у вигляді пластинчастих крилоподібних відростків (наприклад, у клена, липи). Дуже дрібне насіння довго утримується в повітрі і може розноситись вітром на далекі відстані.

38.Магнолієві Magnoliaceae – дерева, рідше кущі. Листки Магнолієвих почергові, прості, зимовозелені або опадні.Листова пластинка частіше цілокрая, іноді на верхівці загострена або з виямкою, іноді лопатева. Деякі види мають дуже великі листки – у Магнолії крупнолисткової (Magnolia macrophylla) листки досягають в довжину одного метра. Магнолієві – дерева, рідше кущі. Листки Магнолієвих почергові, прості, зимовозелені або опадні.Листова пластинка частіше цілокрая, іноді на верхівці загострена або з виямкою, іноді лопатева. Деякі види мають дуже великі листки – у Магнолії крупнолисткової (Magnolia macrophylla) листки досягають в довжину одного метра. Гінецей більшості Магнолієвих складається з численних плодолистиків, хоча у виду Michelia montana – лише один плодолистик.У більшості видів плодолистики сидячі, у іншіх вони розташовані на досить довгій ніжці – гінофорі.У родів Liriodendron, Manglietia, Magnolia,більшості видів Michelia, деякіх видів Elmerillia плодолистики вільні,у Talauma досить зрослі, а у Aromadendron, Pachylarnax, Kmeria, Paramichelia і Tsoongiodendron зрослись в своєрідний синкарпний гіноцей. Кількість сім`язачатків в одному плодолистику численне у Tsoongiodendron, 4-14 у Manglietia,4-8 у Pachylarnax,і 2 у більшості видів. У деяких видів лише 1. Сімязачатки – анатропні.

39.Лататтєцвіті (NymphaealesЛата́ття бі́ле (Nymphaea alba, інші назви: жіноче латаття, водяна лілiя, водяний лопух, збаночки, листоплуг, ломич, лопатник, русальний квіт, умич білий, купава) — багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих. Листки довгочерешкові, цілокраї, плаваючі, серцеподібно-овальні до 30 см завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, великі, до 16 см у діаметрі. Пелюстки білі, трохи довші за чашолистки, до центру зменшуються і поступово переходять у тичинки. Цвіте у червні — серпні. Плід — ягодоподібний, зелений, багатонасінний, його поверхня вкрита рубцями. Достигає у серпні — вересні. Росте в стоячих водоймах та водоймах з повільною течією. Водяна рослина; до дна водойми прикріплюється великим міцним кореневищем товщиною до 10 см, вкритим бурими лусками. Від нього на поверхню води на довгих черешках піднімаються плаваючі великі цілісні листки овальної форми з серцевидною основою.

40.Жовтецеві (Ranunculaceae) Родина жовтецевих характеризується такими ознаками: переважають трави частіше багаторічні, з черговими листками, без прилистків; квітки правильні, рідко неправильні, двостатеві, частіше п’ятірного типу, але бувають відхилення за кількістю чашолистиків і пелюсток. Здебільшого жовтецеві мають багато тичинок і багато маточок. Тичинки й оцвітина вільно прикріплені до квітколожа під маточкою. Оцвітина то подвійна, то проста — віночковидна; іноді пелюстки перетворюються в нектарники. Запилення перехресне, за допомогою комах, але зустрічається також і самозапилення. Плоди — сім’янки або листянкиБарбарисові (Berberidaceae) До родини жовтецевих входить багато (понад 1200 видів) різноманітних за зовнішнім виглядом і будовою рослин, поширених переважно в помірних і холодних країнах, а також на високогірних пасовищах.

41.Макові (лат. Papaveraceae) — родина дводольних рослин порядку жовтецевоцвіті.Однорічні та багаторічні трави, містять нерідко молочний сік; листки чергові, зрідка протилежні. Дерев'янисті рослини зустрічаються лише вродах бокконія і дендромекон. Квіти або одиночні, або утворюють китицеподібне суцвіття. Вони двостатеві, правильні або неправильні; в чашечці здебільшого 2 листочки, у віночку 4 пелюстки, але бувають винятки; тичинки, яких багато, розташовані в 2 або 4 кола (не без винятків), рідше тільки 4 або 2, в останньому випадку вони розгалужуються від самого заснування. Гінецей містить від 2 до 16 маточок, зрощених до верхівки і утворює одну цілісну зав'язь, здебільшого одногніздну. Плід сухий, коробчатий, одногніздний або розділений на неповні гнізда, рідко горіхоподібний. Насіння з маслянистим білком і маленьким зародком, який у шишконосних забезпечений тільки однієї сім'ядолею замість двох. Запилення відбувається переважно за допомогою комах.

42. Родина Кропивові — Urticaceae Багаторічна трав'яниста рослина 30—150 см заввишки. Кореневище її з підземними галузистими пагонами; рослина росте групами. Стебло тупочотиригранне, усіяне, як і листки, волосками, що жалять. У стінках волосків міститься кремній, вони легко ламаються, гострими кінцями ранять шкіру і в ранку зі зламаного волоска потрапляють мурашина кислота і гістамін. Листки яйцевидно-ланцетні або ланцетні, шорстко-волохаті, при основі серцевидні, по краях великозубчасті, супротивні, довгочерешкові. Квітки дводомні, дрібні, зелені, зібрані пучками в гіллясті колосовидні суцвіття, жіночі — звислі, чоловічі — прямостоячі. Плід — горішок. Родина Коноплеві — Cannabaceae Багаторічна культурна і дикоросла дводомна рослина. Щороку з кореневищ виростають навесні довгі (іноді до 18 м) виткі, звичайно шестигранні, порожнинні стебла, які взимку відмирають. Листки яйцевидні, три-, п'ятилопатеві, велико-пилчасті, шорсткі. Чоловічі квітки зеленувато-білі, зібрані у волотисте суцвіття. Жіночі — яйцевидн