Підходи до визначення поняття «розміщення продуктивних сил».

Підходи до визначення поняття «розміщення продуктивних сил».

РПС:

1. Це історичний процес зміни господарського обличчя території

2. Географічна картина взаєморозташування основних елементів господарства на певний момент часу

3. Регульований процес управління ринком і взаєморозміщення основних ланок господарства певної території

4. Наукова і навчальна дисципліна, яка вивчає як загальні закономірності розташування продуктивних сил, так і їх конкретний прояв у галузевому та територіальному аспектах на регіональному і міжрегіональному рівнях.

РПС вивчає економічний результат територіальної організації господарства для обґрунтування ефективної регіональної політики.

Одним із головних завдань РПС як науки є виділення найголовніших обставин, які зумовлюють саме таке, а не інше територіальне розташування об’єктів господарства.

Другим основним завданням є обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил. Поняття оптимальності передбачає отримання якомога більшого інтегрального ефекту від правильного розміщення підприємства, від найкращої територіальної організації регіону, країни

 

 

Основні наукові засади, теорії та моделі розміщення продуктивних сил.

Найпоширенішінаукові засади РПС:

1. Географічний детермінізм (Гіппократ, Страбон, Реклю, Монтеск’є, Соловйов). Суть: визначальною силою у розвитку людства (виключно з РПС) оголошується природне середовище і географічне розташування тієї чи іншої країни чи регіону.

2. Енвайроменталізм (Симпл, Сміт, Тейлор) – міжнародний поділ праці визначними відмінностями у природному середовищі

3. Марксистська теорія РПС виходила з настанови про те, що вона зумовлюється способом виробництва і їх територіальною організацією істотно залежить від соціального ладу

4. Хорологічна теорія Гетнера, грунтуєтьс на тому, що кожна місцевість на земній кулі є унікальною і неповторною, тому не можна визначати будь-які закономірності у розташуванні господарських об’єктів

5. Математичні моделі РПС:

1. Вебера та Тюнена, за якою окремі підприємства оптимально розташовувати так, щоб давали найбільший прибуток

2. Леша та Кристалера – теорія правильних шестикутників.

Останнім часом переважає погляд, що економічні закони і закономірності мають загальний характер, але проявляються вони неоднаково в країнах з різною соціально-політичною побудовою.

 

 

Оптимальне та раціональне РПС, основні відміни.

Одним із головних завдань РПС як науки є виділення найголовніших обставин, які зумовлюють саме таке, а не інше територіальне розташування об’єктів господарства.

Другим основним завданням є обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил. Поняття оптимальності передбачає отримання якомога більшого інтегрального ефекту від правильного розміщення підприємства, від найкращої територіальної організації регіону, країни. На рівні підприємства ефект виражається у прибутку, на рівні країни – у національному доході. Треба співвідносити розмір ефекту з витратами, тобто – розраховувати ефективність витрат. Необхідно також враховувати соціальний і демографічний фактори.

Отже, оптимальне розміщення прод. сил не завжди має на меті одержання найбільшого прибутку. Проте раціонально організовані продуктивні сили зводять до мінімуму втрати та об’єктивно сприяють посиленню економічного потенціалу країни.

Принцип раціональності реалізується завдяки комплексу певних законів: 1. відповідне наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких галузей до джерел палива, енергії і води; 2.наближення працемісткого виробництва до районів і центрів зосередження ТР; 3. наближення масового виробництва мало транспортабельної продукції до місць її споживання; 4. запобіганням зустрічним перевезенням одно питної продукції. Натомість у широкому розумінні поняття „раціональність” обіймає низку інших принципів, які забезпечують ефективне розміщення народного господарства.

Основні відміни між закономірностями та принципами РПС.

Закономірність - це об’єктивно-дійсний, повторюваний історичний зв’язок явищ природи з громадським життям. Так, закономірності РПС виявляються у відношеннях між виробничою діяльністю людей і територією, на якій люди діють. Пізнання і практичне використання закономірностей допомагає щонайкраще розмістити виробництво, найефективніше організувати територію, провадити оптимальну регіональну політику. Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної організації території згідно з закономірностями розміщення називається принципами РПС або принципами регіональної соціально-економічної політики.

Формування конкретного принципу РПС безпосередньо випливає зі змісту відповідних закономірностей. Так, закономірність «ефективне РПС» відповідає принципу їхнього раціонального розміщення. Але частіше принципи розміщення є результатом врахування кількох закономірностей. До принципів РПС належать свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей.

Закономірності територіальної концентрації продуктивних сил та зближення рівнів соц.-економ. розвитку регіонів.

Закономірність - це об’єктивно-дійсний, повторюваний історичний зв’язок явищ природи з громадським життям.

Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий (ніж середній у регіоні) рівень життя та ефективність виробництва. Перевага таких місць може зумовлюватись особливо сприятливими природними умовами, вигідним економіко-географічним розташуванням, загальною економічною ситуацією, історико-економічними особливостями розвитку.

Концентрація – це зосередження. Територіальна концентрація виявляється у формуванні промислових центрів, вузлів, агломерацій тощо. На кожному щаблі суспільного розвитку вона має свої межі, зумовлені розвитком продуктивних сил, зокрема технологією виробництва, досконалістю інфраструктури. Спроби обминути ці межі, форсувати концентрацію призводять до зниження ефективності суспільного виробництва та до появи і загострення економічних, соціальних та екологічних проблем.

Закономірність зближення рівнів соц.-економ. розвитку регіонів пов’язана з процесами територіального поділу праці й регіональною інтеграцією. Вона полягає у подальшому узгодженні рівнів соц.-економ. розвитку через посилення зв’язків між регіонами.

9. Сутність принципів раціональності таоптимальності розміщення продуктивних сил.

Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної організації території згідно з закономірностями розміщення наз. принципами РПС або принципами регіональної соціально-економічної політики. Принцип раціонального розміщення виробництва полягає у такому його розміщенні, яке забезпечило б високу ефективність господарства. Раціональність означає вибір найкращого варіанту з усіх наявних. Принцип випливає з закономірностей. Оптимальність розміщення виробництва означає вибір найкращого варіанта не лише з наявних, а з усіх можливих. Оптимальність враховує необхідність не лише економічного ефекту, а й соціального та екологічного.

 

Принцип обмеженого централізму.

Полягає в органічному поєднанні стратегічних інтересів країни та інтересів регіонів, місцевих підприємців, населення. Держава не повинна втручатись в оперативну діяльність підприємств і місцевих органів влади. Вона створює за допомогою економічних важелів, систему пільг і оподаткувань таку територіально-галузеву структуру, котра сприяла б інтересам і загальнодержавним і регіональним, допомагаючи підвищити життєвий рівень населення. Дотримання принципів РПС є основою регіональної політики держави.

 

 

Підходи до визначення поняття «розміщення продуктивних сил».

РПС:

1. Це історичний процес зміни господарського обличчя території

2. Географічна картина взаєморозташування основних елементів господарства на певний момент часу

3. Регульований процес управління ринком і взаєморозміщення основних ланок господарства певної території

4. Наукова і навчальна дисципліна, яка вивчає як загальні закономірності розташування продуктивних сил, так і їх конкретний прояв у галузевому та територіальному аспектах на регіональному і міжрегіональному рівнях.

РПС вивчає економічний результат територіальної організації господарства для обґрунтування ефективної регіональної політики.

Одним із головних завдань РПС як науки є виділення найголовніших обставин, які зумовлюють саме таке, а не інше територіальне розташування об’єктів господарства.

Другим основним завданням є обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил. Поняття оптимальності передбачає отримання якомога більшого інтегрального ефекту від правильного розміщення підприємства, від найкращої територіальної організації регіону, країни