Історія розвитку митної справи

Митні відносини виникли на території України ще в її ранню історію. Перші писемні згадки про це були у знаменитій праці Геродота "Скіфія" (V ст. до н.е.). Згодом прото-українські племена антів вели жваву торгівлю із сусідами, про що описують візантійські джерела. У той же час власні джерела про митну справувиникають лише у Х ст., що у подальшому наклало відбиток на наукові дослідження цієї проблеми. Перші згадки про митну справу на території України пов'язані з Киівською Русю, тому, що Київ був важливим торговельним пунктом на північному розгалуженні Великого Шовкового Шляху. Митна справа у польсько-литовський період характеризується періодом становлення цехової торгівлі. Митна справа України за часів Російської імперії характеризувалася наступними ознаками: зняття мита на внутрішню торгівлю; ліквідація української митної автономії; збільшення податків на зовнішню торгівлю; винесення митних процедур на лінію державного кордону. За часів тоталітарної радянської системи відбулося згортання митної справи, лише у 20-30хх роках розбудовується митна система, але вона віддзеркалювала соціалістичний погляд на товарне виробництво. На початку 1986 року проводиться реформа і митних органів. Державне митне управління Міністерства зовнішньої торгівлі реорганізоване в Головне управління державного митного контролю при Раді Міністрів СРСР. Головним поворотним моментом у зміні моделі зовнішньоекономічної діяльності стала постанова Ради Міністрів СРСР від 1989 року № 191, яка юридично закріпила відхід від принципу державної монополії зовнішньої торгівлі та поставила завдання формування новоїмитної політики, сучасного механізму митного контролю. 16 липня 1990 року ВРУ проголосила державний суверенітет. В VI розділі відповідного документа зазначалося: "Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю." 16 квітня 1991 р. приймається закон України № 959-ХІІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність", в якому стаття 13 передбачала самостійне митне регулювання ЗЕД. 25 червня 1991 року приймається Закон УРСР "Про митну справу в Українській РСР" де фіксує всі поточні наробки з митного питання.

Митна система Ураїни в 17-20 століттях

Чітку систему митної справи мала славна Козацько-гетьманська держава. Починаючи від Богдана Хмельницького, Державний скарб (так іменувалась тоді фінансово-банківська і митна служба України) збирав пограничне мито: евеку (вивізне) і інфуку (ввізне) мито.

В універсалі гетьмана Богдана Хмельницького, датованому 1654 р., встановлювалися митні платежі за товари, що ввозилися на територію Української держави. Як свідчив архідияконПавло Алепський у своїх записках про подорож до України у 1654 і 1656 рр., митні збори на кордонах щороку приносили у державну скарбницю 100000 червоних золотих.

Керівником митної справи в Україні спеціальним Універсалом Богдана Хмельницького від 28 квітня 1654 року призначено дозорця Астматія (Остматенка), який чимало зробив для організації митної служби Української держави.

9 січня 1918 року Центральна Рада Української Народної Республіки прийняла IV Універсал, яким проголосила Україну «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». IV Універсал визначав основні засади самовизначення, державного ладу і перспективи державотворення в Україні, в тому числі, в економічній, торгівельній і податковій сфері. «Однині Народна Українська Республіка, — зазначалось в Універсалі, — бере в свої руки найважливіші галузі торгівлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу. Торг товарами, які будуть привозитись з-за кордону і вивозитись за кордон, буде вести сама держава наша».

На початок 19 століття митний кордон співпадав з державним кордоном Російської імперії. За статутом 1857р на території У країни створено 7 митних округів та 23 митниці а також Севастопольска митниця, яка мала статус митного відділу. 25червня 1991року прийнято ЗУ «Про митну справу в Україні».12 грудня 1991 року мприйнято постанову про введення в дію Митного Кодексу України. 29 листопада 1996 Указом Президента України створену державну митну службу України.

 

Митна політика сучасної україни. фактори впливу.

Митна політика України є різновидом політики її головне функціональне завдання – забезпечення ззахисту національних інтересів та національної безпеки України в політичній, економічній, соціальній, екологічних та інших сфер.

Зміст митної політики держави грунтується на об’єктивних факторах:

Економічні фактори- загальний стан економіки країни, особливості розвитку окремих галузей, існуючі зовнішньоекономічні зв’язки,стан світових економічних відносин.

Ідеологічні та політичні фактори- забезпечується програми уряду щодо захисту внутрішнього ринку та окремих його сфер, економічної безпеки, охорони моралі та духовності

Міжнародні фактори- членство держави в міжнародних організаціях, політика уряду щодоо надання преференцій окремим державам

 

Основні принципи митної політики.

Митна політика України є різновидом державної політики.ЇЇ головне функціональне завдання-забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки України в політичній, економічній, соціальній, екологічній та інших сферах.

Головні принципи митної політики:

1)Принцип єдності митної політики як складової зовнішньої політики України.

Митна політика є складовою державної зовнішньої політики і повинна формуватися до цілей і принципів останньої,завдань захисту національних інтересів та національної безпеки.

2)Принцип єдності державного регулювання ЗЕД та контролю за її здійсненням.

Згідно з ч.1 ст.8 ЗУ «Про ЗЕД» Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання ЗЕД на її території.СиСтема органів,що здійснюють регулювання ЗЕД в Україні діє на основі єдиної законодавчої бази у відповідності до єдиних принципів та цілей. Важливою складовою регулювання ЗЕД є система держ.контролю.

3)Принцип єдності тарифної політики України.

Згідно з статті 3 ЗУ «Про єдиний митний тариф» на митній території України діє Єдиний митний тариф України,який являє собою систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети,що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі.

4)Принцип єдності політики експортно-імпортного контролю.

В Україні діють єдині правила щодо порядку переміщення через митний кордон товарів та інших предметів. Частина 1 ст.51 МКУ зокрема встановлює,що ввезення в Україну,вивезення з України та транзит через її територію товарів та інших предметів окремих видів може бути заборонено чи обмежено законодавством України.

5)Принцип єдності митної території України - заснований на понятті територіальної юрисдикції держави. Митна територія встановлює область дії митного суверенітету держави.

6)Принцип гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами.

Основою цього принципу є намагання України інтегруватися до світової економічної системи,загальноєвропейських економічних процесів,приєднатися до СОТ.

7)Принцип захисту державою прав та законних інтересів учасників ЗЕД

8)Принцип юридичної рівності і недискримінації,виключення невиправданого включання держави у ЗЕД.

Цей принцип ґрунтуєтьсяст.42 Конституції України,яка гарантує кожному право на підприємницьку діяльність,яка не заборонена законом.

Функції митної політики.

Функції митної політики – призначення й сукупність обов’язків по відношенню до держави

До основних функцій митної політики належать:

1)Фіскальна- наповнення державного бюджету за рахунок стягнення мит, ПДВ, акцизного збору та інших платежів при переміщенні товарів через митний кордон.

2)Регулятивна-вплив з боку держави на зовнішньо-економічні відносини, виконання міжнародно-правових зобов’язань держави

3)Захисна-захист національної безпеки держави,захист внутрішнього ринку,забезпечення економічної безпеки.