Кошторисно-бюджетне фінансування, його принципи

Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповорої ного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утриманий установ, що перебувають на повному фінансуванні бюджету (бюд жетних установ) на основі фінансових планів - кошторисів витрат

АААЛЛАА^ 1

Також до кошторисно-бюджетного фінансування відносять процедуру виділення коштів із бюджетів бюджетним установам на основі їх кошторисів доходів і видатків, а також використання бюджетними установами цих коштів на основі даних кошторисів

^ЛААААААЛАААЛАААААААААААЛЛААААААЛААААААЛЛААААЛЛААААААААА

Джерела кошторисно-бюджетного фінансування

Державний бюджет

Місцеві бюджети

 

Доходи бюджетної установи

Позабюджетні кошти

Згідно з показниками затвердженого кошторису

 

Бюджетна установа

Видатки бюджетної установи

Згідно з Бюджетним кодексом України бюджетна установа — це орган, установа чи організація, визначена Конституцією Украї­ни, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади АРК чи ор- ганами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету чи відповідно місцевих бюджетів (бюджетні установи є неприбутковими організаціями).

Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис. Кожна бюджетна установа має свій кошто­рис.

За цим методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що грунтується на державній або комунальній формі шіасності (бюджетна сфера). Обсяг витрат, згідно з кошторисами, шкріплюється у бюджетах, які приймаються на відповідних рів­нях у держбюджеті, бюджеті АРК та місцевих бюджетах.

Кошторисно-бюджетне фінансування здійснюється на основі:

1. Загальних принципів бюджетного фінансування:

- Плановості. Фінансове планування здійснюється шляхом укладання фінансових планів (індивідуальних і зведених). Інди- нідуальні фінансові плани включають баланси доходів та видат- мн підприємств, кошториси бюджетних установ тощо. Зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, територіальні і а галузеві. Загальнодержавними планами є зведений фінансовий баланс, державний бюджет, баланс доходів і витрат населення. І ериторіальні фінансові плани - це місцеві бюджети, зведені фі­нансові баланси територій, плани фінансових інститутів. Галузеві пключають фінансові плани міністерств, відомств, корпорацій, об'єднань тощо. Усі фінансові плани пов'язані між собою внаслі­док юридичної та економічної природи бюджету.

- Безповоротності та безоплатності фінансування держав­них видатків. Означає виділення коштів без прямого їх повер­нення державі та без внесення до державних фондів коштів будь- икої платні за отримання цих коштів.

- Принцип цільового спрямування фінансування державних питрат полягає у необхідності суворого додержання при здійс­ненні видатків цілей та заходів, що фінансуються відповідно до

затверджених фінансових планів. Тобто, якщо кошторисом бюл жетної установи передбачено певну суму, що повинна спрямою ватися на фінансування поточних видатків протягом звітного пе­ріоду, така сума може відпускатися саме на фінансування потом них видатків (наприклад, виплату заробітної плати працівники, або фінансування відряджень). Кошти мають відпускатися та ви користовуватися у межах затверджених фінансових планів па підставі чітко визначених нормативів.

- Ефективне використання коштів має на меті одержання суспільно необхідного або бажаного результату за мінімальних витрат трудових і матеріальних ресурсів.

- Принцип фінансування в міру виконання планів означаї що кошти виділяються не автоматично, а відповідно до факти ч ного виконання робіт, кількісних та якісних показників, що зумо влюють обсяги витрат на конкретні цілі в момент виникнення рс альної потреби у наданні коштів.

- Принцип додержання режиму економії застосовується на стадії фактичного використання коштів і проявляється у раціо нальному використанні трудових та матеріальних ресурсів, ви­користанні новітніх ресурсозберігаючих технологій, підвищенні норм виробітку сировини та природних ресурсів тощо.

- Визначальне місце в реалізації видаткової політики дер­жави належить всебічному фінансовому контролю, який забезпе­чує додержання фінансової дисципліни всіма учасниками видат­кових відносин. Контроль дає можливість з'ясувати помилки та недоліки у фінансовій діяльності держави та вжити заходів щодо їх усунення.

2. Специфічних принципів бюджетного фінансування:

- відпуск коштів на забезпечення діяльності установ і орга­нізацій з бюджету відповідно до їх підлеглості;

- відпуск коштів відповідно до програм і планів економіч­ного та соціального розвитку на кожний бюджетний рік та в міру їх виконання;

- планування і фінансування на основі науково обгрунтова­них економічних нормативів із застосуванням технічних норм чи на конкурсній основі з вибором пріоритетних напрямів і контракт­ного виконання.

76. Кошторис витрат, його зміст

Кошторис бюджетних установ є основним плановим доку ментом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спря мування коштів для виконання бюджетною установою своїх фун кцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюд жетних призначень.

Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України або рішенням про міс­цевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволж надавати бюджетні асигнування.

У системі бюджетних видатків кошторис бюджетної уста­нови виконує функції:

а) фінансово-планового акта, за яким закріплено виділення коштів з бюджетів усіх рівнів бюджетної системи;

б) фінансово-планового акта, на основі якого бюджетна установа витрачає отримані із бюджету фінансові ресурси.

Виходячи з цього, кошторис має правове значення, яке по­лягає у тому, що він визначає права і обов'язки керівника бюд­жетної установи з цільового використання коштів, виділених з відповідного бюджету, а також обов'язки фінансових органів з контролю за цільовим використанням бюджетних коштів.

Враховуючи наявність двох фондів по бюджетах та необ­хідність посилення контролю за витрачанням бюджетних коштів кошторис має дві складові: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а та­кож на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

Форма кошторису затверджується Мінфіном. Фінансування з бюджету виконується тільки на основі затверджених для цього кошторисів видатків. Витрати бюджетних коштів без затвердже­ного кошторису недопустимі.

Кошторис витрат будь-якої бюджетної установи складається з чотирьох частин:

1. Загальні відомості - відносять: найменування установи, її адресу, бюджет, з якого вона фінансується з вказівкою номеру, глав, розділу та параграфа за бюджетною класифікацією.

2. Виробничі показники - наводяться дані оперативноттех- нічного характеру, на підставі яких проводяться розрахунки не­обхідних асигнувань. До таких даних належать: кількість студен­тів, учнів, кількість місць у кінотеатрі тощо, а також наводяться відомості про матеріально-технічну базу - приміщення, систему опалення та ін.

3. Розрахунки по видах витрат - містять усі економічні обґрун­тування - розрахунки по кожній із статей за елементами витрат.

4. Зведення витрат - проводиться за статтями з розподілом за кварталами року. Сума кожної з статей визначена на підставі даних другої частини і відповідає даним економічного розвитку з третьої частини.

Кожна з статей кошторису витрат має однорідну групу вит­рат, передбачених бюджетною класифікацією.

Основні статті кошторису витрат встановлені бюджетною класифікацією:

Стаття 1. Заробітна плата.

Стаття 2. Нарахування на заробітну плату.

Стаття 3. Канцелярські та господарські витрати.

Стаття 4. Відрядження та службові поїздки.

Стаття 8. Стипендії.

Стаття 9. Витрати на харчування.

Стаття 10. Придбання медикаментів та перев'язувальних за­собів.

Стаття 12. Придбання устаткування й інвентарю.

Стаття 14. Придбання м'якого інвентарю та спецодягу.

Стаття 15. Державні капітальні вкладення.

Стаття 16. Капітальний ремонт будинків і споруд.

Стаття 18. Інші витрати.