Порядок оцінювання виконання домашніх письмових робіт

Оцінювання виконання студентами домашньої письмової роботи здійснюється за 20-бальною системою. Теоретичне запитання оцінюється за шкалою 10; 5; 0. Задачі домашньої письмової роботи загалом оцінюються за наступною шкалою: 10; 5; 0 балів.

Для оцінювання рівня відповідей студентів на теоретичні запитання використовуються такі критерії:

відмінному рівню (10 балів) відповідає виявлення всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу; засвоєння основної і додаткової літератури; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; виявлення творчих здібностей в розумінні, викладі і використанні навчально-програмного матеріалу;

задовільному рівню (5 балів) відповідає виявлення знань основного програмного матеріалу; засвоєння інформації восновному з лекційного курсу; володіння необхідними методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою; вміння використовувати їх для вирішення типових ситуацій, допускаючи окремі незначні помилки;

незадовільному рівню (0 балів) відповідає виявлення значних прогалин в знаннях основного програмного матеріалу; володіння окремими поняттями, методиками та інструментами, допускаючи при їх використанні принципові помилки.

Письмове розв'язання розрахунково-аналітичної задачі, що дозволяє перевірити сформованість відповідних умінь та навичок, оцінюється на “відмінно” (10 балів), “задовільно” (5 балів) та “незадовільно” (0 балів) залежно від:

а) точності вирішення задачі;

б) повноти вирішення задачі;

в) використання необхідних формул

г) ступеня обґрунтованості відповіді за результатами розрахунків.

Виконані за дисципліною “Організація управління промисловим підприємством” домашні письмові роботи мають бути представлені на кафедру менеджменту за два тижні до складання іспиту або заліку.

Результати самостійно виконані письмової роботи перевіряються викладачем, підлягають захисту у ході співбесіди зі студентом і в цілому оцінюються в діапазоні від 0 до 30 балів.

Зразок екзаменаційного білету з дисципліни «Організація управління промисловим підприємством»

1. Теоретичне запитання. Критерії та показники ефективності управління. Оцінка ефекту та ефективності управління на різних організаційно-структурних рівнях.

 

2. Тестове завдання № 1.

1. Загальнофірмова ефективність відображає:

а) динаміку загальних цілей підприємства;

б) динаміку цілей підрозділів підприємства;

в) динаміку диференційованих цілей підприємства.

 

2. До механізмів вертикальної координації належать:

а) збільшення кількості ситуацій у зв’язку із зростанням складності організаційних задач;

б) планування результатів та основних параметрів здійснення робіт, використання принципу холізму;

в) використання стандартних правил та процедур;

г) використання прямих контактів між керівниками, які діють з приводу рішення загальної проблеми;

д) створення постійно діючої групи для вирішення періодично виникаючих проблем міжфункціонального характеру.

 

3. Реалізація управлінських функцій на підприємстві забезпечується через:

а) механізм внутрішньої координації;

б) процедури стимулювання;

в) систему інформаційного забезпечення;

г) систему ресурсного забезпечення;

д) структуру прийняття рішень.

 

4. Продуктивність апарату управління визначається:

а) вартістю виробленої продукції, яка припадає на одного працівника апарата управління;

б) зіставленням відносних витрат на його функціонування з обсягами та результатами виробничої діяльності;

в) здатністю ефективно виконувати задані функції у певному діапазоні умов, що змінюються

 

5. Надійність апарату управління характеризується:

а) своєчасність виявлення та рішення управлінських проблем;

б) здатність органів апарату управління змінювати свою роль в процесі прийняття управлінських рішень та налагоджувати нові зв’язки;

в) безвідмовним функціонуванням.

 

6. Принцип взаємодії в системі інформаційного забезпечення передбачає:

а) ефективну взаємодію між підрозділами за допомогою застосування інформаційних технологій;

б) нерозголошення державної, службової та комерційної таємниці, інших відомостей, що охороняється законом;

в) формування основних управлінських положень, які опосередковують ціль, зміст та форми ділового співробітництва на підприємстві.

 

7. Агреговані цілі досягаються:

а) на рівні підприємства відносно кожної стратегічної області бізнесу;

б) на рівні функціональних блоків підприємства відносно кожного виду ресурсів виробничої системи;

в) на рівні кожного виду виробництва (бізнесу);

г) на рівні робочих місць у підрозділах.

 

8. У рамках підсистеми “виробництво” реалізуються наступні функції:

а) формування бухгалтерського балансу;

б) контроль обліку грошових коштів;

в) проведення вексельних опреацій;

г) розрахунки потреб у напівфабрикатах та матеріалах;

д) аналіз та формування кошторису витрат на виробництво;;

е) облік основних засобів;

ж) порівняльний аналіз планової та фактичної собівартості;

з) формування відомостей стосовно руху готової продукції;

і) оформлення банківських документів.

 

9. До ланок апарату управління, основною продукцією яких є прийняття рішень належать:

а) аппарат вищого керівництва;

б) підрозділи з управління виробництвом;

в) бухгалтерія та фінансовий відділ;

г) підрозділи, які готують інформацію для громадськості;

д) підрозділи, які займаються підготовкою технічних інструкцій.

 

10.Задовільні способи вибору рішення серед альтернатив передбачають:

а) вибір найкращого рішення з великої кількості альтернатив;

б) взагалі задоволення потреби, яка виникла.

 

Тестове завдання № 2

1. До соціально-економічної структури підприємства включають наступні елементи:

а) основний та оборотний капітал;

б) чисельність та склад працівників;

в) виробничі та адміністративні підрозділи;

г) документи та правила, які регламентують процеси виробництва;

д) дослідження та розробки;

е) характер розподілу повноважень та відповідальності.

 

2. Економічна структура визначається:

а) внутрішньою побудовою матеріально-енергетичних процесів;

б) складом та співвідношенням обладнання, яке використовується;

в) взаємозв’язками між елементами основного та допоміжного виробництва;

г) спеціалізацією та завантаженням виробничих потужностей;

д) розподілом робітників за професійно-кваліфікаційними, віковими ознаками, а також відносно рівня освіти;

е) структурою майна підприємства;

ж) співвідношенням складових основного та оборотного капіталу.

 

3. В процесі сумісного опрацювання та прийняття рішень виникають такі відношення:

а) доробка;

б) узгодження;

в) візування;

г) виконання робіт з діловиробництва;

д) виконання розрахункових експериментальних робіт;

е) колегіальне розглядання проблем, їх дослідження та оцінка;

ж) виконання робіт з технічного, адміністративного та господарського обслуговування підрозділів та окремих працівників.

 

4. За характером впливу на формування організаційного механізму виокремлюються такі групи зв’язків в системі управління:

а) лінійні;

б) функціональні;

в) міжфункціональні;

г) матеріально-речові;

д) неформальні

 

5. У рамках підсистеми “управління фінансами” реалізуються наступні види робіт:

а) формування бухгалтерського балансу;

б) контроль обліку грошових коштів;

в) проведення вексельних опреацій;

г) розрахунки потреб у напівфабрикатах та матеріалах;

д) аналіз та формування кошторису витрат на виробництво;;

е) облік основних засобів;

ж) порівняльний аналіз планової та фактичної собівартості;

з) формування відомостей стосовно руху готової продукції;

і) оформлення банківських документів.

6. До організаційних документів належать:

а) наказ; г) протокол;

б) полоеннжя; д) інструкція;

в) статут; е) вказівка

 

7. Принцип інформаційної сумісності передбачає:

а) ефективну взаємодію між підрозділами за допомогою застосування інформаційних технологій;

б) нерозголошення державної, службової та комерційної таємниці, інших відомостей, що охороняється законом;

в) формування основних управлінських положень, які опосередковують ціль, зміст та форми ділового співробітництва на підприємстві.

 

8. Деталізовані цілі досягаються:

а) на рівні підприємства відносно кожної стратегічної області бізнесу;

б) на рівні функціональних блоків підприємства відносно кожного виду ресурсів виробничої системи;

в) на рівні кожного виду виробництва (бізнесу);

г) на рівні робочих місць у підрозділах.

 

9.Технічне переозброєння виробництв, які працюють на певні сегменти оточення належить до:

а) агрегованих цілей;

б) диференційованих цілей;

в) адресних цілей;

г) деталізованих цілей.

 

10.Пірамідальна система організації управління передбачає:

а) усунення середнього рівня управління та послідовне вирівнювання організаційної структури;

б) переміщення до вищої ланки організації спеціалістів в області комп’ютерної технології та формальних методів;

в) розширення діапазону управління за рахунок скорочення вертикальних ланок;

г) наявність багатьох вертикальних не лімітованих рівнів структури.

 

4. Тестове завдання № 3.

1. Дати визначення типового рішення:

а) узагальнені структурні схеми побудування організації в цілому та її підсистем, які об’єктивно інваріантнідо певного діапазону змін структуроутворюючих факторів;

б) організаційно-практична діяльність менеджера нижчого рівня щодо виконання рішення менеджера вищого рівня;

в) вибір виду діяльності, пов’язаний з розробкою адекватної реакції організації на вплив факторів зовнішнього середовища.

 

2. В умовах невизначеності зовнішнього середовищі особи, що приймають рішення використовують наступні стратегії:

а) скорочення невизначеності;

б) уникнення невизначеності;

в) стандартні прийоми та методи, які виправдали себе на практиці;

г) зведення невизначеності до визначеності.

 

3. До підсистеми забезпечення виробничої діяльності належить:

а) цехи основного виробництва;

б) підрозділи технічної підготовки;

в) відділ технічного контролю;

г) інструментальні цехи та ремонтно-механічні служби;

д) підрозділи транспортного та складського обслуговування.

 

4. Функція координації в системі управління виробництвом передбачає:

а) визначення конкретних задач кожному підрозділу на різні планові періоди;

б) розробку виробничих програм;

в) розрахунки груп нормативів;

г) забезпечення узгодженої роботи виробничих та функціональних підрозділів підприємства, які приймають участь в процесі виконання планових завдань.

 

5. Традиційно для кожного з основних цехів виокремлюються такі основні функціональні підсистеми:

а) управління економічною діяльністю;

б) управління технологічною підготовкою виробництва;

в) управління технічним обслуговуванням виробництва;

г) управління персоналом;

д) оперативне управління виробництвом.

 

6. До складу внутрішнього венчурного проекту включаються:

а) виокремлена особлива група спеціалістів та лінійних керівників для реалізації комплексної інновації;

б) всі члени правління, а такою провідні спеціалісти з технічного відділу та відділу маркетингу;

в) спеціалісти різних підрозділів, які працюють на тимчасовій основі

7. В процесі застосування методу колегального старшинства:

а) рішення приймаються більшістю голосів;

б) рішення приймаються відповідно до загальної узгодженості;

в) вирішальний голос залишається за керівником.

 

8. Структуру маркетингових підрозділів за товарно-галузевою ознакою мають:

а) маркетингові служби невеликих підприємств, які працюють з вузьким асортиментом на невеликій кількості національних ринків;

б) маркетингові служби підприємств, які випускають широкий асортимент продукції з різною технологією та спеціалізуються на невеликій кількості збутових ринків відносно однородного характеру;

в) підприємства регіональної орієнтації збутової діяльності, які працюють на небагатьох, неоднорідних ринках з чіткими границями.

 

9. Основними недоліками централізованої структури рекламної служби є:

а) невелика гнучкість;

б) складність забезпечення в рамках всього підприємства єдиного підзоду до реклами;

в) направлення зусиль в першу чергу на рекламу продукції виробничих підрозділів;

г) велика чисельність персоналу.

 

10.Дворівневий канал збутової мережі використовується у випадках:

а) коли обсяг передпродажного та післяпродажного сервісу невеликий;

б) коли кількість ринкових сегментів незначна;

в) коли ринок охоплює велику територію;

г) коли поставка товарів здійснюється невеликими, але терміновими за реалізацією партіями;

д) коли існує реальна можливість зекономити кошти шляхом постачання великих партій обмеженому колу крупних споживачів.

 

5. Тестове завдання № 4.

1. Система управління являє собою сукупність:

а) структурних елементів підприємства, зв'язків та відносин між ними, що забезпечує реалізацію поставлених цілей з урахуванням змін у зовнішньому середовищі;

б) взємопов'язаних складових системи управління промисловим підприємством, які забезпечують досягнення успіху; в), сукупність членів управлінського підрозділу, діяльність яких свіомо координується для досягнення спільної мети.

 

2. Змістовним елементом системи управління виступає:

а) сектор управління;

б) апарат управління;

в) підрозділ управління.

 

3. Об'єктом управління конкретного промислового підприємства виступає:

а) виробничо-господарська організація та її оточення;

б) виробничо-технічний сектор організації;

в) зовнішнє та внутрішнє середовище організації.

 

4. До складу виробничо-технічної структури входять:

а) основний капітал, соціально-психологічний підрозділ, збутово-транспортний підрозділ;

б) основний та оборотний капітал, технологічні та інформаційні моделі, схеми, документи, правила, які регламентують процеси виробництва, реалізації продукції, дослідження та розробки;

в) чисельність та склад працівників, рівень їх кваліфікації, виробничі та адміністративні підрозділи, характер розподілу повноважень та відповідальності, соціально-психологічний клімат, традиції в організації, стиль керівництва.

 

5. До складу елементів соціально-економічної структури організації входять:

а) чисельність та склад працівників, рівень їх кваліфікації, виробничі та адміністративні підрозділи, характер розподілу повноважень та відповідальності, соціально-психологічний клімат, традиції в організації, стиль керівництва;

б) технології, досягнення НТР та НТП, досягнення НДДКР, інновації;

 

6. У рамках структурного підходу до розглядання організації як системи
виокремлюються так звані аспекти організаційних систем:

а) виробничо-технологічний, інформаційний (комунікаційний), інформаційно-технологічний, функціональний, соціально-психологічний і організаційно-адміністративний;

б) функціонально-вартісний, економіко-математичний, педагогічний, соціальний;

в) трансформаційний, виробничо-технологічний, політико-економічний, диференціальний.

 

7. Суб'єкт управлінської діяльності представляє собою особу, що:

а) реалізує управлінські відносини;

б) координує повноваження всіх підрозділів організації; в), представляє управлінський апарат;

г) розробляє і затверджує всі управлінські розпорядження і накази, виконує представницьку функцію.

 

8. Сукупність прийомів та методів раціонального сполучення елементів та
ланок управляючої системи та її взаємозв'язку з об'єктом управління у часі
та просторі, це:

а) процес управління;

б) апарат управління;

в) підрозділи управління;

г) система управління.

 

9. Об'єктом організаційного управління виступає:

а) керівники організації та їх управлінські функції;

б) працівники та їх діяльність, яка здійснюється для досягнення флей організації;

в) працівники виробного сектору;

г) діяльність всіх працівників організації.

 

10. Керуюча (управляюча) підсистема реалізує процеси управління на основі
використання ресурсів організації і є частиною:

а) промислового підприємства;

б) виробничо-господарської організації;

в) бізнесової організації;

г) будь-якого суб'єкта організації.

 

Задача

На підприємстві чисельність працівників у травні місяці становила 340 осіб. Всі підрозділи, окрім виробничих цехів та охорони, працюють в одну зміну з 8-00 до 16-30. Виробничі цехи, які налічують 120 осіб, працюють у дві зміни з 7-00 до 24-00. Підрозділ охорони працює цілодобово у чотири зміни та налічує 32 особи. Тривалість обідньої перерви для всіх підрозділів становить 30 хвилин.

Спостерігаючи за трудовою дисципліною, можна дійти висновку, що на підприємстві мають місце запізнення на роботу, характерні для всіх підрозділів в середньому на 10 хвилин та додаткові втрати робочого часу, пов’язані з ненормативними перервами, які становлять 20 хвилин. Для виробничих цехів відповідно до особливостей виробничого процесу передбачені додаткові перерви для кожного працівника загальною тривалістю 20 хвилин. Необхідно визначити ефективність використання робочого часу на підприємстві за поточний місяць.

 

Рекомендована література

Основна література

1. Богданов А.А. Всеобщая организационная наука. Т.1-2. – М.: Экономика, 1989. – 520с.

2. Василенко В.А., Шостка В.І. Ситуаційний менеджмент: навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 285 с.

3. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. – 2-е изд., перераб и доп. – М.: Экономистъ, 2004. – 296 с.

4. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навчально-методичний посібник для самост.вивч.дисц. – К.:КНЕУ, 2008. – 368 с.

5. Кавторева Я., Кузнецов В., Бойцова М. Документооборот: организация и ведение. – Х.: Фактор, 2008. – 432 с.

6. Карминский А.М. и др. Контроллинг в бизнесе. – М.: «Финансы и статистика», 2002. – 252 с.

7. Киржнер Л.А., Киенко Л.П., Лепейко Т.И., Тимонин А.М. Менеджмент организаций: Учебное пособие. – К.: КНТ, 2006. – 688с.

8. Малин А.С., Мухин В.И. Исследование систем управления. – М.: ГУВЭЦ, 2002. – 400с.

9. Менеджмент персоналу: навчальний посібник / За ред. В.М.Данюка, В.М.Петюха. – К.: КНЕУ, 2004 – 398 с.

10. Мильнер Б.З. Теория организации: Учебник – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 648с.

11. Новицкий Н.И. Организация производства: Учебно-метод. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 392 с.

12. Організація бухгалтерського обліку: навчальний посібник / Ф.Ф.Бутинець, О.В. Олійник, М.М.Шигун, С.М.Шулепова. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576 с.

13. Пашутинський Є.К. Зразки нових посадових інструкцій. – К.: КНТ, 2008. – 272 с.

14. Румянцева З.П. Общее управление организацией. Теория и практика: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 342 с.

15. Смирнов Э.А. Основы теории организации. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 378 с.

16. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Соломатина. – 3-е изд.. перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 716 с.

17. Управление современной компанией: Учебник / Под ред. Б.Мильнера и Ф.Лииса. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 548 с.

18. Фатхудинов Р.А. Организация производства: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 672 с.

19. Янковский К.П., Мухарь И.Ф. Организация инвестиционной и инновационной деятельности. – СПб: «Питер», 2001. – 448 с.

 

Додаткова література

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22.

2. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. – 520 с.

3. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в ХХ1 веке.: Пер. С англ.: Учебное пособие – М.: «Вильямс», 2001. – 272 с.

4. Казанцев А.К., Подлесных В.И., Серова Л.С. Практический менеджмент: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 367 с.

5. Кукукина И.Г. Управление финансами: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2001. – 267 с.

6. Лафта Дж.К. Теория организации: Учебное пособие. – М.: ТК Велби, «Проспект», 2006. – 416 с.

7. Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. – 556 с.

8. Реформирование и реструктуризация предприятий: Методика и опыт. – М.:ПРИОР, 1998. – 320 с.

9. Сачко Н.С. Теоретические основы организации производства. – Минск.: дизайн ПРО, 1997. – 320 с.

10. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2000. – 260 с.

11. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 464 с.

12. Татарников Е.А. Стратегическое управление предприятием. – М.: «Альфа-Пресс», 2006. – 240 с.