Яка школа вирішувала управлінські задачі за допомогою економіко-математичних методів

Яка школа вирішувала управлінські задачі за допомогою економіко-математичних методів

1) школа науки управління;

12. Емпіричний етап формування науки управління заснований на:

1) практичному досвіді та інтуїтивному розумінні;

13. Теоретичний етап формування науки управління заснований на:

1) глибокому вивченні та осмисленні її основ і логіки, використанні надбань інших наук, зокрема, психології, соціології, антропології, математики;

14. Третя управлінська революція називається:;

1) виробничо-будівельна;

15. П’ята управлінська революція називається:

1) бюрократична.

16. Фінансовий менеджмент - це:

1) управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації;

17. Маркетинг - це:

1) управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів і послуг, які мають матеріальну і споживчу цінність;

18. Управління як наука це:

1) складний процес, який включає цілеспрямований вплив на об’єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переводу з одного стану в інший з метою досягнення певних цілей;

Визначте, що таке об’єкт управління?

1) людина чи група людей, якими управляють;

 

Яке із понять ширше: “управління” чи “менеджмент” і чому?

1) термін “управління” набагато ширше терміну “менеджмент” тому, що термін “управління” застосовується до різних видів людської діяльності, а термін “менеджмент” тільки тоді, коли мова йде про управління людьми;

21. На початку формування менеджменту як науки було створено 5 наукових шкіл. Якої з перелічених нижче не існувало?

1) систематична школа;

Кому належить вислів: «Менеджмент — це забезпечення виконання роботи за допомогоюінших осіб»?

1) М. П. Фоллет;

23. П’ята управлінська революція називається:

1) бюрократична.

24. Створення наукового фундаменту, що замінює собою старі, традиційні методи виконання роботи на ретельне наукове дослідження кожного її елементу — це одне з основних положень школи:;

1) наукового управління;

25. Школа управління, що прагне використовувати у науці управління методи й інструментарій точних наук, — це:

1) школа наукового управління.

26. Толкотт Парсонс виділяє такі рівні управління:
1) технічний, управлінський, інституційний;
27. Парадигма менеджменту це:
4) система понять, уявлень, що формується на основі вивчення, аналізу й узагальнення реалій дійсності, змінючись відповідно до змін зовнішнього і внутрішнього середовищ організацій.

28. Підприємець це:

3) людина, яка готова йти на ризик, нововведення, новаторство, зміни в організації; регулює процес створення нового; несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей;
29. До міжособистісних ролей менеджерів Г.Мінцберг відносив:
1 ) головний керівник, лідер, ланка, яка пов'язує із зовнішніми організаціями та особами;
30. До інформаційних ролей менеджерів Г.Мінцберг відносив:
2) приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої), розповсюджувач інформації, представник (при зовнішніх контактах організації);

Тема 3. Закони, закономірності та принципи менеджменту

 

1. Найбільш повну класифікацію принципів управління навів:

А. Файоль.

2. На чому базуються принципи менеджменту?

На законах розвиткусуспільства та закономірностяхуправління

3. Щослідрозумітипід принципами менеджменту?

1. правила, вихідніположення та нормиповедінки, якимикеруютьсяоргани в процесіуправління системами;

. 4. У чому полягає сутність принципу демократизації?

Усі відповіді правильні.

5. Принцип ефективності менеджменту полягає:

1. у застосуванні цілого комплексу методів та засобів з метою досягнення максимальної результативності при мінімізації витрат за умов виправданого ризику;

6. Науковий підхід до виконання кожного елементу роботи; науковий підхід до підбору, навчання і тренінг робітника; кооперація з робітниками; розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами і робітниками – як принципи управління визначав.

1. Ф. Тейлор;

7. Хто з теоретиків управління першим звернув увагу на те, що кожен вищий рівень управління створюється не для задоволення тих, хто стоїть вище, а для обслуговування тих, хто стоїть нижче?

1. Г. Емерсон;

8. Працівник отримує розпорядження і звітує тільки перед одним безпосереднім керівником — це принцип:

1. єдиновладдя;

9. Природний порядок в організації, що має керуючий центр, — це принцип:

1. централізації;

 

 

10. Встановлених правил слід дотримуватися на всіх рівнях скалярного ланцюга — це принцип:

1. справедливості;

11. Ситуаційний підхід до управління ґрунтується на припущенні, що придатність та ефективність різних методів управління визначається:

1) досконалістю володіння менеджером прийомами та методами управління;

12. Системний підхід до управління ґрунтується на уявленні про організацію як:

1) відкриту систему, що є сукупністю взаємопов'язаних елементів, зорієнтованих на досягнення цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища;

13. Основоположником процесуального підходу в управлінні вважають:

1) А. Файоля;

 

14. Гомеостатичністьситеми це:

1) підтримка суттєво важливих для системи параметрів у допустимих межах;

15. Синергізм системи це:

1) забезпечення всіма елементами системи в сукупності вищої ефективності, ніж сумарна ефективність окремо взятих частин;

16. Системи характеризуються:

1) цілісністю, взаємопов'язаністю, синергізмом, адаптивністю, гомеостатичністю;

17. Закон спеціалізації управління…:

Вірна відповідь відсутня.

18. Закон це:

1) внутрішній суттєвий зв'язок явищ, який зумовлює їх необхідний розвиток;

19. Концепція це:

1) система поглядів на певне явище, спосіб розуміння, тлумачення певних явищ, процесів, основна ідея будь-якої теорії;

 

20. Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління…:

1) спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва;

 

Тема 4. Функції та технологія менеджменту

1. Функції організації - це:

комплекси дій і операцій, які здійснює організація як єдине ціле, або делеговані нею працівники, у внутрішньому і зовнішньому середовищах задля функціонування та розвитку організації;

2. На думку А. Файоля, організація здійснює такі функції:

1) технічну, комерційну, фінансову, бухгалтерську, захисну, адміністративну;

3. Сутність технічної функції проявляється в тому, що вона:

1) об'єднує основні та допоміжні операції виробництва: науково-дослідні і проектні розробки, освоєння і випуск продукції, планування виробництва, технологічні операції, контролювання якості продукції та послуг, управління матеріальними запасами тощо;

4. Сутність комерційної функції проявляється в тому, що вона::

1) об'єднує операції закупівлі сировини і обладнання, енергоресурсів, робочої сили, інформації, кредитних ресурсів, а також маркетингові дослідження і заходи, збут продукції, послуг, реалізацію надлишкового і непотрібного обладнання, основних фондів, фінансових ресурсів, інформації тощо;

5 Сутність фінансової функції проявляється в тому, що вона::

1) передбачає управління фінансовими потоками організації, управління прибутками й витратами, фінансування виробництва, кредитування діяльності, бюджетування коштів, розрахунки з постачальниками і покупцями тощо;

6. Сутність захисної функції проявляється в тому, що вона:

Реалізує систему заходів щодо збереження матеріальних цінностей, фінансових та інших активів, захисту інформації, комунікацій, персоналу (в тому числі заходи з безпеки і охорони праці).

7. Загальна функція менеджменту - це:

Розпорядження.

20. Нормативне соціальне прогнозування – це:

1) визначення засобів, необхідних і достатніх для досягнення можливих станів об'єкта управління або заданих цілей, оптимальних шляхів руху об'єкта до певної мети;

 

21. За способом врахування інтересів працівників методи менеджменту поділяють на:

методи матеріального, владного та морального впливу;

22. За формою впливу методи менеджменту поділяють на:

кількісні та якісні методи;

23. До кількісних методів менеджменту не відносять:

Вказівки.

24. Методи владного впливу – це методи менеджменту, які:

націлені на впорядкування функцій, обов'язків і прав працівників, регламентацію та нормування їх діяльності (штатні розписи, регламенти діяльності, положення про виконавців, договори, накази, розпорядження, догани тощо);

25. Методи морального впливу – це методи менеджменту, які:

спрямовані на підвищення соціально-господарської активності; включають етичні норми, моральні стимули, методи встановлення хороших взаємин між керівником і підлеглими тощо;

26. Наказ – це:

письмове вирішення певного завдання з переліком конкретних шляхів, строків, порядку, відповідальних осіб і форм контролю;

27. Директива – це:

Методи прогнозування.

30. На якихпідходахґрунтується система методів, яківикористовують в управлінні:

1 системний, комплексний, експериментування, моделювання, методисоціологічнихдосліджень, конкретно-історичнийпідходи;

 

Яка школа вирішувала управлінські задачі за допомогою економіко-математичних методів

1) школа науки управління;

12. Емпіричний етап формування науки управління заснований на:

1) практичному досвіді та інтуїтивному розумінні;

13. Теоретичний етап формування науки управління заснований на:

1) глибокому вивченні та осмисленні її основ і логіки, використанні надбань інших наук, зокрема, психології, соціології, антропології, математики;

14. Третя управлінська революція називається:;

1) виробничо-будівельна;

15. П’ята управлінська революція називається:

1) бюрократична.

16. Фінансовий менеджмент - це:

1) управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації;

17. Маркетинг - це:

1) управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів і послуг, які мають матеріальну і споживчу цінність;

18. Управління як наука це:

1) складний процес, який включає цілеспрямований вплив на об’єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переводу з одного стану в інший з метою досягнення певних цілей;