Підбір та опрацювання літератури

Після визначення і узгодження з консультантом теми реферату наступним етапом діяльності аспіранта чи здобувача є підбір і опрацювання літературних джерел, в яких розкривається проблематика та особливості обраної теми. Багато в чому тут допоможуть поради і рекомендації консультанта, що зорієнтує аспіранта в напрямку наукового пошуку, порадить базові фундаментальні праці, які стануть основними в роботі, допоможе зорієнтуватись з додатковою літературою та першоджерелами. Орієнтовно на опрацювання необхідної для написання реферату літератури необхідно виділити приблизно третину часу, запланованого на роботу над рефератом. Разом з тим – це самостійний творчий пошук молодого науковця, який визначається рівнем його теоретичної підготовки, володінням основними навичкам прочитання та опрацювання наукового тексту, вмінням опрацьовувати, класифікувати, аналізувати і співставляти отриману інформацію та робити власні висновки. Універсальних, ефективних для всіх схем і методик такої роботи не існує, вона, як і будь-яка творча, креативна діяльність, дуже суб”єктивна. Разом з тим можна зазначити основні, типові помилки, яких припускаються аспіранти чи здобувачі при роботі з літературою і дати декілька порад і рекомендації щодо їх недопущення.

Найбільш поширеною помилкою є суб”єктивна впевненість автора роботи в тому, що велика кількість прочитаної літератури забезпечить належну якість написання тексту. І, навпаки, переконаність, що для того щоб гарно написати реферат по філософії достатньо двох-трьох підручників. Це дві сторони одного дзеркала – кількість набутих знань чи інформації, поза їх аналізом і синтезом, логічним викладом в тексті є абсолютно непотрібною та неефективною (т.з. “шлях мурахи” Ф. Бекона), а обмеження власного наукового пошуку прочитанням та “творчим викладом” підручника гарантує низьку якість та продуктивність роботи. Також існує абсолютна хибна впевненість в необхідності опрацювання передусім наукових робіт викладачів кафедри чи наукового консультанта. Ще однією з “популярних” в середовищі аспірантів помилок є робота лише з літературою вузькоспеціалізованого змісту (особливо при написанні робіт, які мають вихід в сферу природничонаукової проблематики) поза філософськими та загально методологічними джерелами. Зазначені хиби і помилки дуже часто негативно впливають не лише на сам процес написання реферату, а й на загальну оцінку по ньому, що, в такому випадку, як правило, є низькою, тому на них варто звернути особливу увагу.

На початку роботи з літературою треба визначити приорітети – опрацювати все, навіть за великого бажання, неможливо. Основну увагу треба звернути на ґрунтовні, фундаментальні дослідження, що стануть базою для подальшої роботи, а потім вже, по мірі накопичення наукового матеріалу залучати до поля опрацювання додаткові джерела, в яких висвітлюються ті чи інші аспекти проблемного поля тематики реферату. На першому етапі роботи з літературою необхідно застосовувати аналітичне “щільне” читання (окремих розділів, глав, параграфів) з обов”язковим їх конспектуванням, на наступних – вибіркове, узагальнююче з коротким конспектом основних позицій, положень та прикладів. Доцільно, по мірі “входження” в тему роботи виписувати на окремі аркуші власні думки та ідеї, що з”являються після прочитаного (це допоможе синтезувати матеріал в процесі написання самого тексту роботи).

В процесі опрацювання джерел потрібно вести своєрідну “картотеку”, в якій фіксуються вихідні дані опрацьованої літератури (по можливості, з коротким викладом змістовних положень тої чи іншої книги) і література, запланована для подальшої роботи з нею. Слідування такому порядку формує необхідну наукову дисципліну, етику наукової діяльності і дозволяє автору в майбутньому уникнути можливих доопрацювань чи перероблень тексту. Разом з тим, це значно полегшує потім формування переліку використаної літератури, дозволяє уникати новому пошуку вже опрацьованих джерел для з”ясування їх вихідних даних.

Особливу увагу треба приділити виписуванню важливих цитат, якими потім можна проілюструвати роботу чи обґрунтувати, підтвердити свою позицію. Як свідчить практика, чіткість і акуратність в роботі з цитатами та посиланнями дозволить в майбутньому уникнути певних проблем в їх опрацюванні і систематизації. Для кожної з цитат на окремому аркуші треба фіксувати вихідні дані джерела, звідки її взято – назву книги, прізвище автора, місто видання, рік і назву видавництва, і, головне – конкретну сторінку в книзі. В рефераті до складання кандидатського іспиту з філософії посилання на джерела здійснюються не способом підстрочних сносок в кінці сторінки, а за алфавітно-нумераційним порядком (вказується порядковий номер джерела в списку літератури, на яке посилається автор та конкретна сторінка, звідки взята цитата).

Разом з тим, принципово важливим є не “перевантажувати” текст реферату цитатами та посиланнями. На жаль, в деяких аспірантських роботах автори зловживають постійним цитуванням опрацьованої літератури, при чому дуже часто це робиться без належного їх оформлення та індексації. Іноді дуже важко зрозуміти в тексті реферату – де цитата чи посилання, а де власна думка автора. “Перенасиченість” тексту цитатами негативно впливає на його загальне сприйняття і далеко не кращим чином відображається в його оцінюванні. Основні вимоги до цитування та оформлення посилань будуть наведені на стр. 24.

1.3. Розробка плану роботи та композиція елементів реферату

Наступним етапом, який також має важливе значення для подальшої роботи аспіранта над темою реферату є розробка плану текстового викладу матеріалу. Традиційно, даний процес не вважають чимось значним, але в подальшому буде відігравати значну роль в написанні самого тексту роботи. Вести мову про планування будь-якої діяльності, і про написання реферату для складання кандидатського іспиту з філософії в тому числі, можна лише маючи первинну інформацію про суть справи, основні цілі і задачі, які ставить перед собою виконавець та шляхи їх реалізації. Звичайно, поза опрацюванням відповідної наукової літератури і першоджерел це неможливо. Чіткий план реферативної роботи аспіранта може викристалізуватись лише на тому етапі його діяльності, коли кількість опрацьованої літератури почне переходити в якісне освоєння отриманої інформації. Тільки тоді виконавець може побачити основні елементи композиційної побудови реферату, виокремити базові проблеми і їх взаємозв”язки, відчути логіку викладу матеріалу. Даний процес не може мати якихось формалізованих схем і варіантів, він завжди є надзвичайно суб”єктивним і залежить від рівня теоретико-методологічної підготовки аспіранта, його вмінь і навичок роботи з науковою літературою, володіння понятійно-категоріальним апаратом, проблематикою теми тощо.

Поза тим, достатньо часто зустрічається протилежний підхід до розробки плану кандидатського реферату. Він полягає в тому, що автор спочатку пише сам текст, а вже потім намагається його структурувати за певною логікою викладу і змістом матеріалу – і тільки тоді структура текстового викладу формалізується в пунктах плану. Такий шлях має свої переваги і недоліки в порівнянні з попереднім. З одного боку дуже часто автору важко уявити основні структурні компоненти майбутнього тексту – вони народжуються в процесі його написання, хоча, звичайно, існує загально формалізована схема компонування реферату, з іншого – існує небезпека “втратити контроль” за процесом викладу матеріалу, потонути в частковому, локальному і не розкрити основну проблематику реферату. Це часто пов”язано з бажанням якнайповніше розкрити зміст теми, разом з тим треба пам”ятати, що реферат за своїми вимогами і характеристиками, а тим більше об”ємом не може бути (це і непотрібно) максимально повним і ґрунтовним аналізом всіх аспектів тої чи іншої теми. Разом з тим повнота і ґрунтовність викладу матеріалу є важливим фактором який впливає на загальну позитивну оцінку роботи. Тому планування реферативного викладу матеріалу треба мати на увазі як до початку роботи так і в її процесуальності.

При написанні рефератів до складання кандидатських іспитів по філософії можна застосовувати різні варіанти формалізації (планування) його структури. В літературі це ще називають рубрикацією. Найбільш поширеною є схема: розділи – підрозділи – підпідрозділи (в тексті вони відповідно позначаються арабськими цифрами 1, 1.2, 1.1.3. і т.д. де кожна цифра вказує на структурне підпорядкування – наприклад: розділ перший, підрозділ 2, підпункт третій). Можливий також варіант: розділи – параграфи – підпараграфи, але такий варіант структуралізації застосовується в більш складних видах наукових робіт – монографіях, дисертаціях, як і такі назви структурних елементів тексту – глава, частина, сектор тощо.

Композиційна структура реферату є достатньо довільною і залежить обсягу матеріалу, логіки його викладу, цілей і задач автора. Разом з тим існують загальні вимоги до неї. Так реферат обов”язково має містити такі структурні елементи як:

1. Зміст

2. Вступ.

3. Основну частину – виклад змісту теми: (розділи, підрозділи, підпідрозділи тощо. Найбільш поширеним є варіант: два або три розділи з двома чи трьома підрозділами. Більш детальна структуралізованість тексту є непотрібною, зважаючи на обсяг реферату.

4. Висновки.

5. Перелік використаної літератури.

За відсутності зазначених елементів в рефераті він може бути повернений аспіранту чи здобувачу на доопрацювання. На це також потрібно звернути увагу.