Основні види балансів міжнародних розрахунків.

Платіжний баланс – це сумуючий документ, в якому відображаються всі операції резидентів країни з резидентами інших країн на протязі визначеного проміжку часу, звичайно календарного року, у формі співвідношення надходжень та платежів.

За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період. Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв”язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

Якщо загальна сума платежів по міжнародним операціях країни відповідає бюджету, то такий стан називається рівновагою платіжного балансу. Коли ж держава не може підтримувати рівень витрат у відповідності з бюджетом, то спостерігається нерівновага платіжного балансу.

Люба операція, що приводить до платежу, проведеного громадянами даної країни (чи урядом), є витратною статтею балансу (-); а та,що веде до отримання громадянами країни (чи урядом) коштів, є прибутковою статтею балансу (+). Перелік витратних та прибуткових статей приведено у таблиці.

В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису; кожна операція має дві сторони – дебет та кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті..

Структура платіжного балансу

· Торговельний баланс

· Баланс послуг та некомерційних платежів

· Поточний платіжний баланс

· Баланс руху капіталів

· Баланс офіційних розрахунків

Торговельний баланс

· співвідношення вартості експорту та імпорту

· економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв”язків з партнерами та загальної економічної політики.

Баланс послуг та некомерційних платежів:

Включає платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв”язку, міжнародний туризм, обмін науково – технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо.

· За прийнятими у світовій статистиці правилами сюди входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами (хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу.

· За методикою МВФ показують односторонні перекази:

- Державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

- Приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

“Невидимі” операції – надходження від інвестицій та односторонні перекази.

Поточний платіжний баланс –

· Включає всі операції, які завершилися на протязі даного періоду, вони впливають на платіжний баланс в той же рік чи період, коли вони відбулися, а не в наступні роки чи періоди.

· Включає експорт та імпорт товарів, експорт та імпорт послуг (куди входять туризм, перевезення та страхування), а також прибуток від іноземних інвестицій, односторонні трансферти на приватні і офіційні рахунки – грошові перекази, пенсії, дари та урядові субсидії.

Баланс руху капіталів –

· Включає операції з довгостроковими та короткостроковими інвестиціями, що впливають на міжнародну позицію країни по інвестиціям. В наступні періоди вони будуть впливати на платіжний баланс в результаті надходжень потоків прибутків чи повернення інвестицій, зроблених в попередні роки

· Вивіз капіталу включає

- Прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами.

- Придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій.

- Надання кредитів національними кредиторами позичальникам з інших країн.

- Придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках.

· Приток капіталу включає:

- Прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами.

- Придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни.

- Надання кредитів зарубіжними кредиторами позичальникам іншої країни.

- Придбання нерезидентами депозитів банків країни.

Базисний баланс – сума рахунків поточного балансу та довгострокових рахунків балансу руху капіталів.

Баланс офіційних розрахунків – це чиста сума усіх урядових операцій, кінцеві розрахунки по цих операціях для яких використовуються офіційні резерви. В офіційні розрахунки можуть включати резерви урядових витрат (в тому випадку, коли міжнародні витрати приватного сектору переважать надходження), акумульовані резерви уряду (в тому випадку, коли надходження приватного сектору переважають його витрати).

Світовий ринок позичкових капіталів.

Однією з важливих характеристик сучасних світогосподарських зв'язків є швидке розбухання міжнародного кре­диту, перетворення міжнародного ринку позикових капіталів на центральний елемент міжнародних економічних відно­син. Адже інтернаціоналізація виробництва та капіталу, роз­ширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій потребують не тільки вільного обміну однієї валюти на іншу, а й сильних джерел безперебійного міжнародного фінансу­вання відносно незалежних від національних систем. Саме тому досить значного розвитку набув міжнародний ринок позикових капіталів як система відносин з приводу акуму­ляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами, що є сукупністю кредитно-фінансових закладів і фондових бірж, які надають позики і кредити іноземним контрагентам.

Міжнародний ринок позикових капіталів не лише про­довжує зростати абсолютно, а й характеризується постійною зміною структури і вдосконаленням механізму. Так, ще в 70-х р. у зв'язку з енергетичною кризою різко зросла роль деяких країн, що розвиваються, на світових ринках позикового капіталу, однак невдовзі їх значення тут помітно ослаб­ло. Криза платоспроможності переважної більшості країн, що розвиваються, призвела до практичного витіснення їх з міжнародного ринку позикових капіталів, де, як і раніше, переважають представники розвинених країн. У зв'язку з цим з'явилися тенденції до сек'юритизації — переважан­ня на ринку позикових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, оскільки останні є менш привабли­вими для представників промислове розвинутих країн.

Транснаціональні корпорації використовують приватні форми кредиту для розширення ринків збуту своїх товарів та послуг, як важливий фактор успішного ведення конку­рентної боротьби з іншими країнами — експортерами капі­талу. В останні десятиліття різко зросла "прив'язаність" кредитів до експортних поставок із країни-кредитора. Не­рідко вся позика має бути використана для придбання то­варів виключно в країні, що надає кредит.

Державна форма міжнародних кредитів, як правило, готує грунт для приватних інвестицій, оскільки надання кредиту тій чи іншій країні часто пов'язується з питанням надання пільг національним корпораціям країни-кредитора, концесій на розробку природних багатств в країні-позичальнику.

Міжнародний кредит виконує ряд важливих функцій: сти­мулює експорт товарів та послуг, створює сприятливі умови для розширення приватних іноземних інвестицій, служить важливим знаряддям одержання прибутку у вигляді відсот­ків від країн-боржників, сприяє розвитку міждержавних гос­подарських зв'язків та поглибленню процесів міжнародної економічної інтеграції.

 

Сучасний фінансизм

Фінансизм – особливий період розвитку світового господарства,при якому рентабельність фінансової системи –надбудови-господарство є визначальною щодо рентабельності в сфері виробництва. З 1976-го Ямайська валютна конференція.

Середня рентабельність не фінансового сектору 25-30%, прийнятна рентабельність – більше 36%.

Ознаки фінансизму:

1.Неспівпадання обсягів фіктивного капіталу з обсягів реального

2.Грошові війни

3.Переорієнтація суспільного відтворення із базисних галузей до надбудовних

4.Крах традиційних методів регулювання економіки

1.Фінансова криза – інша назва неспівпадіння.

Інструменти нарощування обсягів фіктивного капіталу:

Гроші- надмірна емісія; цінні папери – збільшують свою вартість

Причини:

Недостатньо контролююча емісія(первинний ринок)

Спекулятивні операції(вторинний ринок)

Відсутність дієвого контролю за обсягом та пропорціями. Гроші випускають під кредитне забезпечення(ніби запозичити,а потім віддати)

2.Грошові війни – перерозподіл сфер впливу за допомогою грошей(грошовий перерозподіл – сучасний процес в економіці)

Ознаки:

-проникнення окремих нацвалют в сусп. економ.системи інших країн(доларизація)

-поява нових фін. Інструментів(деривативи

-утворення валютних союзів та міждержавних обєднань, як метод протистояння(ЄС)

3.Ціна грошей -%

Базисні – сфера вир-ва; надбудовні – слугує банкам

4.Крах традиційних методів регулювання економіки

Пошук повернення до Золотого паритету

Наслідки фінансизму:

-Банки зорієнтовані на кредити центробанків

-Банки стають осередками нестабільності

-Роздувається фінансова система

-Гроші відриваються від товарних благ

Сучасні проблеми фінансизму:

Вплив глобальної фінансової кризи на економіку країни

Кредитний дефолт ний СВОП зріс в 2008 році майже в 3 рази

Перша хвиля: 2007 рік

-за 2007 рік укр. Економіка запозичила 24,3 млрд. дол..США середньо- та довгострокових кредитів

-спекулятивний капітал перейшов із ринків розвинених країн до країн з економікою,що розвиваються,які продовжували демонструвати високі темпи зростання та прибутковості

Друга хвиля поч.2008 р.

-істотне зростання цін на сировинні ресурси: ціна на метал зросла на 81 %, вартість нафти марки Brent – на 32%, на пшеницю – на 79%

Третя хвиля:

-серія банкрутств провідних світових фін.компаній

-обвал цін на сировинних ринках,стагнація провідних економічних систем

-уряди переглянули свою політику щодо фін.ринків

Канали впливу

Зовнішньо-торгівельний, банк.сис-ма, борговий

Кредитна система України

Тенденції розвитку

-швидкі темпи розвитку; значний приплив прямих іноземних інвестицій; активне проникнення банк.послуг в економіку країн; диференціація банків за обсягом статутного капіталу,дохідність та прибутковість активів

Ознаки кризи

Частка активів,що не працюють у сукупному обсязі активів перевищує 10%; проблеми банк.сектору спричинюють націоналізацію істотної частки банк. сектору; масове вилучення депозитів,накладається обмеження за їх витратами

Проблеми БСУ:

1.Накопичення “сміттєвих “активів – за рахунок внутр. резервів

2.Відсутність довгострокових і дешевих гривневих ресурсів

3.Висока вартість фінансування,висока інфляція, значні банківські ризики

Шляхи забезпечення стійкості БСУ:

-розробка стратегічних програм розвитку банків,яка забезпечую перехід до нових принципів надання банк. операцій та послуг;

-досконалість систем депозит. Страхування

-обгунтованість правового захисту усіх видів діяльності банків

-арганізація структури,удосконалення функцій менеджменту

Чинники впливу на стан БСУ

-обмеження доступу до міжнародного фінансування

-стагнація економ.розвитку

-стратегія делевереджингу міжнародних банків– зменшення обсягу їх операцій в Україні,на інших ринках,що розвиваються.