Сучасні напрямки теоретичних розробок.

На передньому плані теоретичних розробок і тенденцій, що мають велику практичну значимість, у даний час виявилися ті напрямки, що у найбільшій мірі відбивають умови функціонування, що змінилися, організацій. Це викликано й орієнтацією на новітні технології, проблемою ризикових інвестицій, способами високопродуктивного ведення господарства, прогнозуванням споживчого попиту і поводження конкурентів, домінантою стратегічного підходу в управлінні. Серед основних напрямків теоретичних узагальнень і розробок можна назвати такі.

Насамперед – реінжиніринг, тобто перебудова на сучасній інформаційній і технологічній основі організації виробництва і управління. Це – і теорія, і методи комплексного оздоровлення корпорацій, управлінського ренесансу з охопленням і реконструкцією усіх без винятку елементів, включаючи систему людських мотивацій і стимулів. Це – перебудова з ясно поставленими цілями і засобами. У рамках цього напрямку розглядаються і нові імпульси підвищення ефективності, зв’язані зі скороченням розмірів і оптимізацією суб’єктів, що господарюють, і потенціал матричних структур, що органічно поєднують лінійне і програмне керівництво, і можливості діяльності комплексних цільових команд, і багато чого іншого.

Наступне – концепція внутрішніх ринків корпорацій (чи організаційних ринків). У даному випадку мова йде про перенесення закономірностей і принципів ринкового господарства у внутрішню діяльність корпорацій. Такі революційні перетворення повинні охопити всі підрозділи – лінійні, функціональні,

маркетингові і навіть апарат вищих керівників. Вони стають автономними ланками, що купують і продають товари і послуги усередині та зовні й поєднуються єдиними інформаційними мережами, фінансовими системами і підприємницькою культурою.

Теорія альянсів (асоціативних форм організації і управління). Інтеграційні процеси в керуванні, орієнтовані на більш ефективне використання усіх видів ресурсів (і в першу чергу науково_технічних, інвестиційних і фінансових), приводять до появи різноманітних форм горизонтального об’єднання організацій. Утворюються плоскі ієрархії навколо корінних процесів зі специфічними цілями в кожнім з них. Це не тільки так звані горизонтальні корпорації, але і стратегічні союзи, різні модифікації конгломератів, консорціумів, холдингів, господарських асоціацій і груп.

Особлива увага приділяється проблемі всебічного розвитку людських ресурсів. Відношення до людей як до ведучого ресурсу, до капіталу, а не як до витрат виробництва стає чи не центральним постулатом теорії організацій.

В усіх проектах і програмах розвитку організацій основним орієнтиром стає підвищення місця і значимості людини – як суб’єкта управління і як об’єкта управління – з його інтересами, мотивами, стимулами, ступенем задоволеності і т.ін.

 

Етапи життєвого циклу організації.

Життєвий цикл використовується для пояснення того, як продукт проходить через етапи народження чи формування, росту, зрілості й спаду. Організації мають деякі виняткові характеристики, що вимагають визначеної модифікації поняття життєвого циклу. Один з варіантів розподілу життєвого

циклу організації на відповідні тимчасові відрізки передбачає наступні етапи.

1. Етап підприємництва. Організація знаходиться в стадії становлення, формується життєвий цикл продукції. Цілі є ще нечіткими, творчий процес протікає вільно, просування до наступного етапу вимагає стабільного забезпечення ресурсами.

2. Етап колективності. Розвиваються інноваційні процеси попереднього етапу, формується місія організації. Комунікації і структура в рамках організації залишаються в сутності неформальними. Члени організації затрачають багато часу на виконання своїх обов’язків і демонструють високі зобов’язання.

3. Етап формалізації і управління. Структура організації стабілізується, вводяться правила, визначаються процедури. Опір робиться на ефективність інновацій і стабільність. Розробка і прийняття рішень стають ведучими компонентами організації. Зростає роль вищої керівної ланки організації, процес прийняття рішень стає більш зваженим, консервативним. Ролі уточнені таким чином, що вибуття тих чи інших членів організації не викликає серйозної небезпеки.

4. Етап розробки структури. Організація збільшує випуск своїх продуктів і розширює ринок надання послуг. Керівники виявляють нові можливості розвитку. Організаційна структура стає більш комплексною і відпрацьованою. Механізм прийняття рішень децентралізований.

5. Етап спаду. У результаті конкуренції ринку, що скорочується, в організації зменшується попит на свою продукцію чи послуги. Керівники шукають шляхи утримання ринків і використання нових можливостей. Збільшується потреба в працівниках, особливо тих, хто має найбільш цінні спеціальності. Кількість конфліктів нерідко збільшується. До керівництва приходять нові люди, які намагаються затримати занепад. Механізм розробки і прийняття рішень централізований.

Менеджмент на різних стадіях «життєвого циклу підприємства»