Тема 1. «Системна модель менеджменту організації»

Тема 1. «Системна модель менеджменту організації»

Поняття організації, її ознаки.

Організація – це соціальне утворення з визначеними границями, яке свідомо координується і функціонує на відносно постійній основі для досягнення загальної мети.

Організації як системіпритаманні такі ознаки:

•цілісність– передбачається, що система являє собою сукупність конкретних елементів із властивими тільки їм властивостями і характером взаємозв’яз­ку.

• подільність– передбачається, що система допускає розподіл її на підсис­теми й елементи, що у свою чергу, мають системні властивості.

Поняття системи, її компоненти та властивості.

Система – це об’єднання окремих самостійних частин (елементів), кожна з яких обов’язково володіє хоча б однією властивістю, що забезпечує досягнення мети системи. Іншими словами, система припускає тільки таке об’єднання частин у ціле, що забезпечує її існування через здатність елементів досягати мети. Система як об’єднання володіє низкою специфічних властивостей цілого. От найбільш істотні з них:

– головна властивість – здатність її елементів до взаємодії. Це основна умова існування системи, тому що з втратою елементами здатності взаємодіяти вона неминуче перестає існувати;

– друга властивість – “елементарний” склад частин (підсистем). Найпростішим чином організована система обов’язково повинна складатися, принаймні, із трьох підсистем, що виконують функції входу, виходу і відносини між ними;

– третя властивість – упорядкованість – є загальна особливість не тільки самої системи, але і її частин: входу, виходу і відносин між ними. Ця властивість виявляється в їхній взаємодії в строго встановленому порядку;

– четверта істотна властивість – цілісність. Вона обумовлена тим, що системи без підсистем не буває, і тому будьяка система стосовно них завжди виступає як ціле. Система являє собою якісно визначену сукупність підсистем, зв’язаних у єдине ціле, що має властивості, відсутні в підсистемі;

– п’ята істотна властивість – структурованість. Структурою називають загальний, відносно стійкий, що змінюється в часі й у просторі спосіб організації внутрішніх зв’язків і відносин системи.

Назвіть основні підсистеми організації. Дайте їх характеристику.

У складі кожної системи можна розрізняти дві тісно взаємодіючі підсистеми – керуючу і керовану. Керуюча підсистема – це “що” чи “хто” керує, а керована – “чим” чи “ким” керують. У цьому розумінні будь­яку організовану соціально­економічну систему можна представити у вигляді сукупності керуючої підсистеми (суб’єкт управління) і керованої підсистеми (об’єкт управління).

Суб’єкт і об’єкт управління взаємодіють за допомогою каналів зв’язку, по яких проходять потоки інформації. Ці потоки представляють собою керуючі впливи і повідомлення щодо стану керованого об’єкта. Управління можна представити як процес обміну видами діяльності, в результаті якого система нормалізується і приводиться в стан динамічної рівноваги.

В об’єкті протікає цілеспрямований процес, завдяки якому відбувається перетворення окремих елементів у корисну продукцію. Іншими словами, цей процес є визначеною технологією, відповідно до якої завершується трансформація витрат у продукцію.

Організація як відкрита система.

Розрізняють системи відкриті і закриті. Відкрита система визнає динамічну взаємодію з навколишнім світом. Організації одержують свою сировину і людські ресурси з навколишнього світу. Вони залежать від клієнтів і замовників із зовнішнього світу, що споживають їхню продукцію. Відкрита система буде в міру свого росту прагнути до більшої спеціалізації своїх елементів і ускладненню структури, нерідко розширюючи свої границі чи створюючи нову суперсистему з більш широкими границями.

Сутність системного підходу?

Сутність “системного підходу” полягає у дослідженні найбільш загальних форм організації, що припускає насамперед вивчення системи як цілого, взаємодії між частинами, дослідження процесів, що зв’язують частини системи з її цілями. Основними частинами організаційних систем виявляються індивідууми, формальні структури, неформальні фактори, групи, групові відносини, типи статусів і ролей у групах. Зв’язок між частинами системи здійснюється за допомогою складних комплексів взаємодій, які викликають зміну поведінки людей в організації. Основні частини системи зв’язані певними організацій ними формами, до яких у першу чергу відносяться формальні і неформальні структури, канали комунікації і процеси прийняття рішень.

Опішить основні закономірності та принципи системного підходу.

Найважливіші принципи системного підходу (системного аналізу) наступні:

1) процес прийняття рішень повинний починатися з виявлення і чіткого формулювання конкретних цілей;

2) необхідно розглядати всю проблему як ціле, як єдину систему і виявляти всі наслідки і взаємозв’язки кожного приватного рішення;

3) необхідні виявлення й аналіз можливих альтернативних шляхів досягнення мети;

4) цілі окремих підсистем не повинні вступати в конфлікт із цілями всієї системи (програми);

5) сходження від абстрактного до конкретного;

6) єдність аналізу і синтезу, логічного й історичного;

7) виявлення в об’єкті різноякісних зв’язків і їхньої взаємодії й ін.

При визначенні поняття системи необхідно враховувати найтісніший взаємозв’язок її з поняттями цілісності, структури, зв’язку, елемента, відносини, підсистеми тощо.

Розкрийте сутність зовнішнього оточення підприємства.

Організація як відкрита система може вижити тільки у взаємозв’язку з зовнішнім середовищем. Під зовнішнім середовищем розуміють фактори, що сприяють функціонуванню, виживанню й ефективності організації. Розрізняють середовище прямого впливу і середовище непрямого впливу. До середовища прямого впливувідносяться постачальники, трудові ресурси, закони й ус­танови державного регулювання, споживачі й конкуренти. До середовища непрямого впливу –стан економіки, науково­технічний прогрес, соціально­культурні та політичні зміни, групові інтереси і події в інших країнах, що стосуються організації. Фактори непрямого впливу можуть не робити безпосереднього впливу на організацію, але позначаються на її діяльності. Так само як і внутрішні перемінні, зовнішні перемінні впливають на організацію у взаємозв’язку, тобто зміна од ного фактора може вплинути на зміну інших. Зовнішнє середовище характеризується складністю, рухливістю і невизначеністю.

Характеристика факторів зовнішнього середовища організації.

Загальна характеристика факторів зовнішнього середовища

1. Об’єктивний чинник виникнення впливу: умови виникають незалежно від діяльності підприємства, і впливають на нього

2. Взаємозалежність факторів: сила, з якою змінність одного фактора впливає на інші фактори

3. Складність і кількість та різноманіття факторів, що суттєво впливають на підприємство

4. Динамічність: відносна швидкість змінності середовища

5. Невизначеність: відносна кількість інформації про середовище та ступінь її імовірності

Поясніть ефект синергії в менеджменті організації.

Эффект синергии - это эффект от взаимодействия двух или более (!) бизнесов, где некоторые из элементов этих бизнесов выполняют более, чем одну функцию, и проявляющийся в снижении себестоимости продукции (или увеличении прибыльности).

Эффект синергии - это то, ради чего производятся все слияния и поглащения.

 

Тема 2. «Еволюція організації»

Що таке пілотний проект?

Ні теоретичні дослідження, ні вивчення ринку, ні комп’ютерне моделювання не можуть замінити перевірку в реальних умовах. Тому всі удосконалення і нововведення повинні бути перевірені в невеликому масштабі у формі попередніх іспитів (пілотного проекту). Для початку треба знайти на підприємстві людину, що дійсно зацікавлена у впровадженні даної інновації. Будь_яка інновація поєднується з проблемами, тому необхідно знайти активного захисника нової ідеї. Потрібний хтось, хто скаже: “Я зроблю все, щоб гарантувати успіх” – і візьметься за роботу. Це повинна бути людина, яку поважають і до думки якої прислухаються, причому не обов’язково з числа постійних співробітників

організації. Гарний спосіб перевірити новий товар чи послугу – знайти споживача, що по_справжньому зацікавлений у нововведенні й охоче співробітничає з виробником, домагаючись удосконалення нового продукту.

Якщо попередній іспит пройшов успішно, тобто якщо в результаті виявилися не тільки непередбачені проблеми, але й несподівані можливості (особливо зв’язані з розробкою, ринком чи обслуговуванням), то ризик, зв’язаний зі зміною, не занадто високий. Іспит також показує, де і як повинна впроваджуватися зміна, тобто яку підприємницьку стратегію вважати оптимальною.

 

Сфери інжинірингу.

Рис. Сферы применения инжиниринга

Структурирование инжиниринга соответствует этапам отраслевого жизненного цикла «исследование – разработка – эксплуатация – утилизация» и учитывает отраслевую специфику: нефтегазовая промышленность, нефтехимическая промышленность, транспорт и т. д. Принято считать, что структурирование отражает сложившуюся в практике отраслевую традицию и перспективные методические воззрения. В качестве опорного варианта специалисты называют, например, следующую типологию:

– CE – концептуальное проектирование (concept engineering);

– I – инвестирование (investment);

– E – проектирование (engineering) объекта;

– P – организация и осуществление поставок (procurement) в процессе создания объекта;

– C – создание объекта (construction);

– PE – промышленный инжиниринг (plant engineering).

Кроме того, инжиниринговые услуги, оказываемые на каждом инжиниринговом этапе, могут подвергаться дальнейшей детализации.

Или

Определены группы критериев эффективности применительно к видам и особенностям управленческой деятельности. Выделены следующие пять групп критериев эффективности: 1) установочные; 2) приоритетные; 3) общие; 4) частные или дополнительные; 5) интегрированные. В свою очередь, каждая группа конкретизирована перечнем наиболее типичных оценочных критериев.

Например, I группа – установочные критерии эффективности – идентифицируется следующим набором критериев: 1.1.Определение проблем; 1.2.Формирование замысла; 1.3.Формирование целей; 1.4.Выбор системы управления; 1.5.Выбор вида управления (в основе характер решаемой ситуации или вопроса); 1.6.Выбор модели функционирования системы;

II группа – приоритетные – соответственно:2.1.Постановка задач; 2.2.Квалификация и профессионализм персонала; 2.3.Организация системы; 2.4.Методы управления; 2.5.Культура управления; 2.6Техника управления; 2.7.Повышение уровня обоснованности принимаемых решений; 2.8.Полнота и достоверность информации;2.9.Условия труда; 2.10.Распределение и выполнение управленческо-производственных функций; 2.11.Определение принципов функционирования системы; 2.12. Использование ресурсов (трудовых, финансовых, временных, информационных, методологических, материально-технических); 2.13. Определение перспективных направлений деятельности; 2.14.Финансовые затраты на содержание управляющей системы; 2.15.Экономия живого и овеществленного труда.

III группа – общие – соответственно: 3.1.Системность организации системы и ее частей; 3.2 Численность персонала; 3.3.Обработка технологий; 3.4.Исключение промежуточных структур; 3.5.Организация труда; 3.6.Анализ, поиск и подтверждение закономерностей.

IV группа – частные или дополнительные – соответственно: 4.1.Конкретизация содержания труда; 4.2.Распределение на служебно-должностные группы; 4.3.Разработка решений по управляемым разделам деятельности; 4.4.Подготовка, запуск и реализация процесса управления; 4.5.Делегирование обязанностей и полномочий; 4.6.Заинтересованность.

V группа – интегрированные – соответственно: 5.1.Компетентность управления; 5.2.Оперативность управления; 5.3.Эффективность управления;

 

 

Тема 1. «Системна модель менеджменту організації»