Охарактеризуйте провідні художні напрямки укр.. культури другої половини XVIII-XIXст.

Для цього часу характерні дві тенденції – збереження національно-культурної ідентичності (народництво) та пересадження на український ґрунт новітніх європейських зразків художнього самовираження (модернізм).

Класицизмом позначено античне мистецтво як зразкове, досконале, віртуозне тощо. Для класицизму як художнього стилю в мистецтві характерний раціоналізм, нормативність, монументальність, благородність та зрозумілість. Естетика класицизму почала розвиватись ще в добу пізнього Відродження в Італії, але як цілісна художня система класицизм сформувався і найповніше розкрився у Франції в другій половині XVII ст. і домінував в Західній Європі до початку ХІХ ст. Найяскравіше цей стиль відображено в архітектурі.

Популярним стає модерн, який дещо протиставлено історизму й еклектиці. Велика увага приділялась опрацюванню функціональних питань, використанню нового будівельного матеріалу – залізобетону, металу, скла, кераміки. Відбулося створення системи конструктивних і художніх ознак нового архітектурного стилю,прагнення загального оновлення мистецтва, відмова від ордерної системи і будь-яких форм минулого.

Стиль модерн склався в умовах швидкого розвитку індустріального суспільства і піднесення національної свідомості. Розрізняють три різновиди стилю: чистий модерн, стилізаторський, раціоналістичний (у раціоналістичному закладені риси майбутнього функціоналістичного конструктивізму).

У модернізмі відбувалися важливі процеси осмислення нових художніх ідей, пошуку форм. Копіювалися природні форми, передусім рослинні.

НА початку XX ст. важливим стильовим керунком був неокласицизм, викликаний прагненням до архітектури високої художньої виразності. Неокласицизм заохочувався в спорудах

державних установ, банків, для створення величних будівель. Це явище було типово російське, воно не мало будь-яких зарубіжних виявів.

Варіант

Класицизм в укр.. культурі. – стр.1

Що вам відомо про національно-культурний рух шістдесятників

опозиційний рух у культурному середовищі –шістдесятників, які захист української культури перетворили в основний рупор боротьби за державний суверенітет та незалежність. У незалежній Україні культура, попри історичні, економічні, політичні, правові та організаційні труднощі, розвивається у всіх сферах та напрямах.

Найпомітнішим культурним проривом періоду хрущовської відлиги став вихід на арену культурно-історичних процесів шістдесятників – представників нової генерації борців за порятунок нації, її духовності, культури, мови тощо. Це були люди різних професій, здебільшого творча молодь – поети, прозаїки, критики, перекладачі, художники, науковці, студенти, робітники різних переконань та поглядів. Серед них: І. Дзюба, І. Світличний, Є. Сверстюк, І. Драч, М. Вінграновський, В. Симоненко, Ліна Костенко,В. Шевчук, Є. Гуцало, А. Горська, В. Кушнір, В. Стус, Д. Павличко та ін. До мистецької когорти шістдесятників входили М. Осадчий, В. Мороз, В. Чорновіл та ін. Новаторська діяльність українських митців значно вплинула на процес культурно-національного пробудження України. Відродження розпочалось із захисту мови, історії, етнографії тощо. У відповідь на утиски збоку влади в колі шістдесятників почала створюватись і поширюватись література самвидаву, здебільшого присвячена питанням розвитку української культури.

Варіант

Бароко в укр. Архітектурі

Яскравими бароковими зразками архітектури є пам’ятки кам’яного будівництва українських земель на захід від Дніпра, що належали до Речі Посполитої. Один з кращих в Україні адміністративних будинків – ратушу в Бучачі споруджено близько 1750 р. Над її створенням працювали архітектор Б. Меретин (р. н. невід. – 1759) та скульптор Й. Пінзель (р. н. невід. – 1761). Фасади ратуші оформлені коринфським орденом і великою кількістю скульптур (спочатку їх налічувалось 30, збереглось 9). Ратуша вражає зібраністю, витонченістю пропорцій і закінченістю деталей.На замовлення і при фінансовій підтримці графа М. Потоцького (1712–1782), Б. Меретин та Й. Пінзель звели низку визначних пам’яток пізнього бароко, які сформували образ міста: придорожня фігура св. Іоанна (1750), міська ратуша і придорожня фігура св. Анни (1751), монастир отців Василіянів (1751–1753), Парохіяльний костел (1761–1765), церква Покрови Пресвятої Богородиці (1764).

Архітектурний стиль бароко та рококо знайшов різний вияв у чотирьох шедеврах Галичини: церкві св. Юра та Домініканському костелі у Львові, Домініканському костелі у Тернополі й Успенському соборі Почаївської лаври.

Помітною пам’яткою бароко є костел Здвиження та св. Йосипа (1752–1766, арх. Ц. Романуса), який розташований навпроти Підгорецького замку (Львівська обл.)

Яскраву сторінку національного зодчества епохи Бароко становить дерев’яна архітектура. Храмове будівництво представлено низкою збережених пам’яток Волині, Галичини, Закарпаття. У Галичині поширився тип дерев’яної тризрубної церкви з трьома верхами. Найвизначнішими спорудами, де найповніше і найяскравіше сконцентрувались творчі досягнення народних майстрів галицького дерев’яного будівництва, є церква св. Юра та Воздвиженська церква в Дрогобичі.

Розвиток архітектури сприяв піднесенню скульптури. Головним напрямом розвитку української скульптури в добу Бароко залишалася система оздоблення іконостасів. Її традиції були закладені ще на рубежі ХVІ–ХVІІ ст. і суттєвих змін не зазнали, обмежуючись лише вдосконаленням техніки виконання робіт. Основним матеріалом було дерево та камінь.

Охарактеризуйте романтизм як напрямок укр.культуриХІХст.

З 1820-х і до 1860-х рр. для української літератури характерний романтизм. Одними з перших праць у романтичному стилі вважаються твори: П. Гулака-Артемовського (1790–1865) «Твардовський», твір опублікований в «Вестнике Европы» в 1827–1828 рр.; Л. Боровиковського (1808–1889) «Молодиця» та «Пир Владимира Великого»; М. Максимовича «Малороссийские песни» (1827). Розквіт української романтичної поезії припадає на 30–40 рр.

ХХ ст. (Л. Боровиковський, А. Метлинський, Є. Гребінка, М. Костомаров, Т. Шевченко та ін.) Завершують романтизм в українській літературі збірки «Поезія Іосифа Федьковича» (1862), «Українські оповідання» (1863) О. Стороженка (1806–1874) та романтичні казки М. Вовчка (1833–1907)1860-х рр.

На добу Романтизму припадає і становлення як художника Т. Шевченка, діяльність якого ослабила засилля академізму. Автопортрети Т. Шевченка 1843 р. і 1845 р. позбавлені романтичного захоплення і наближені до реалізму. В ескізі «Розп’яття» (1850) трагічна тема набула іншого змісту і не стільки узалежнювалась від його власних переживань, скільки розкривала програму романтизму – це свобода духу, свобода творчих можливостей, вільний розвиток людини, визволення від будь-якого сковування і поневолення. У неволі Т. Шевченко малював потрети, краєвиди, побутові сцени, просякнуті поетичністю і тонкою емоційністю.

Романтизм у малярстві представлений переважно портретами.

Популярним був штамп, а не глибоке вивчення життя. На західноукраїнських землях не зазнав диференціації лише портрет вищого духовенства, зберігши станові й стильові риси ідеалу минулого століття. Романтичний період у Галичині ознаменувався влаштуванням у Львові великих художніх виставок, які стали новим явищем у культурному житті. Ці виставки відбулись в 1837 р. і 1847 р.

ментальність українського народу, для якого романтизм є органічним елементом світобачення будь-якої доби.

Варіант

Які цінності та моральні принципи утверджуються в образотворчому мистецтві другої пол. XVII-XVIIIст.Покажіть на прикладах з творі укр. художників та скульпторів.-?

Визначальні риси реалізму

 

· раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);

· правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;

· принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;

· характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;

· конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;

· вільна побудова творів;

· превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;

· розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

У другій половині XIX ст. українська література, незважаючи на репресії та перешкоди з боку влади, царського уряду, не лише вижила, а й розцвіла. До цього спричинилося успішне освоєння нових літературних стилів, зокрема реалізму. Все ще зберігаючелементи романтизму, український реалізм нарешті сягнув за межі етнографічності, розпочавши дослідження соціальних і психологічних проблем. У 1861 р. А. Свидницький (1834–1871) написав перший український соціальний роман «Люборацькі»**, а О. Стороженко.

Для скульптури другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

характерна світоглядна й стильова тенденція переходу з класицизму

в академізм та реалізм.

У Києві 1853 р. на мальовничому березі Дніпра за проектом скульптора В. Демут-Малиновського (1779–1846) й архітектора К. Тона спорудили пам’ятник князю В. Великому. Завершив спорудження пам’ятника П. Клодт. Це бронзова статуя висотою 4,5 м, яка встановлена на п’єдесталі висотою 16 метрів. У дні святкування 900-річчя хрещення Русі (липень, 1888) у Києві відбулося урочисте відкриття пам’ятника Б. Хмельницькому автором якого був російський скульптор М. Микешин (1835–1896).

Помітне місце в українській скульптурі займає Л. Позен (1849–1921). Особливо широкого громадського резонансу набуло відкриття пам’ятника І. Котляревському (1903).

Варіант