Виберіть номер вірної відповіді

 

1. Іnternet – це:

а) сукупність комп'ютерів, з'єднаних між собою;

б) система взаємопов'язаних комп'ютерних мереж;

в) мова спілкування об'єктів у мережі;

г) комп'ютери, фізично пов'язані через спеціальні мережні

кабелі, що підтримують єдиний

протокол обміну.

2. НТТР (Нурег Техt Тгаnsfег Ргоtocol):

а) протокол передання повідомлень;

б) сторінка WWW;

в) протокол передання гіпертексту;

г) протокол передання пошти.

3. Web-сайт — це:

а) адреса отримання інформації в Іnternet;

б) найменший блок інформації в Іnternet;

в) сукупність Web-сторінок;

г) пароль підключення.

4. Функції електронної пошти:

а) накопичення інформації;

б) надання інформаційного сервісу;

в) відсилання та отримання повідомлень;

г) зчитання та копіювання інформації.

5. UA:

а) домен належить Югославії;

б) домен належить ЮАР;

в) домен належить Україні;

г) домен належить Великобританії.

6. Мережний протокол — це:

а) мова спілкування об'єктів у мережі;

б) стандарт взаємодії пристроїв у мережі;

в) мова програмування;

г) електронна дошка.

7. Брoузер —це:

а) прилад зв'язку з мережею;

б) певна сукупність комп'ютерів, пов'язаних між собою;

в) система програмування гіперпосилань;

г) програма обслуговування користувачів в Іnternet.

8. Гіперпосилання:

а) слово, що розгортає нову Web-сторінку;

б) адреса пошуку в Іnternet;

в) домен;

г) навігаційна панель.

9.TCP-IP – це:

а) інструкції з використання ПЕОМ у локальних і глобальних мережах;

в) програмне забезпечення, яке дає змогу реалізувати на практиці механізм OLE.

г) запис, який визначає місцезнаходження комп'ютера.

10. Сервер – Internet — це:

а) спеціалізована ПЕОМ або програмне забезпечення: призначена тільки для передавання інформаційного пакета до місця призначення мережі;

б) комп'ютер і програмне забезпечення на ньому, призначені для обслуговування користувачів Internet;

в) програмне забезпечення, яке дає змогу реалізувати на практиці механізм OLE;

г) режим інформаційного обміну.

11. Система телеконференції — це:

а) електронні дискусійні групи в Internet, призначені для обміну інформацією між людьми з певної теми;

б) мережеве спілкування людей у режимах реального часу і RealVideo;

в) зручний засіб передачі текстових і двійкових даних великого обсягу в мережі;

г) клуб за інтересами.

12. Web - сторінка — це:

а) документ у будь-якому текстовому форматі, який вміщує зображення, невеличкі програми тощо;

б)документ у будь-якому текстовому форматі, який можна відобразити у вікні програми-браузера і може вміщувати зображення, невеличкі програми тощо;

в) НТМL (XHTM, XML) – документ, який можна відобразити у вікні програми-браузера; вміщує текст, зображення, невеличкі програми тощо;

г) звичайний текстовий документ,

13. Модем — це:

а) додаткова деталь вбрання;

б) пристрій для передавання даних між комп'ютерами з допомогою телефонних ліній;

в) адреса пристрою, властива кожному вузлу мережі;

г) клієнт мережі.

14. URL (Uniform Resource Locator) — це:

а) універсальний вказівник адреси сторінки в Internet;

б) назва язика програмування;

в) доменне ім'я;

г) назва мережі.

15. Провайдер — це:

а) протокол передачі даних в Internet;

б) принцип функціонування Internet;

в) організації або приватні особи, які поставляють послуги Internet;

г)не знаю.

16. Діалап — це:

а) спосіб підключення до Internet через телефонну лінію завдяки модему;

б) цифрова абонентська лінія;

в) районна мережа;

г) радіомодем.

17. Комп'ютерна мережа — це:

а) шина даних між системним блоком комп'ютера та принтером;

б) зв'язок декількох комп'ютерів меж собою для обміну даними;

в) зв'язок тільки двох комп'ютерів;

г) апаратний шлейф між усіма периферійними пристроями комп'ютера.

18. Сервер — це:

а) назва учбового закладу;

б)будь-який комп'ютер в мережі;

в) головний комп'ютер локальної мережі;

г) програми зв'язку з Internet.

 

19. Локальна мережа — це:

а) об'єднання між собою декількох комп'ютерів, якщо вони знаходяться досить близько один від одного;

б) будь-яке об'єднання комп'ютерів;

в) Internet;

г)програма для зв'язку комп'ютерів.

20. Клієнт — це:

а) користувач будь-якого комп'ютера;

б) підлеглий комп'ютер в локальній мережі;

в) покупець комп'ютера;

г) комп'ютер, який не приєднується до мережі.

 

Тема 7. Основи Web-дизайну

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Інтернет – це мережа мереж, це можливість спілкування і передача ін­фор­мації між різними комп'ютерами по усьому світі, поза залежністю від то­го, які це комп'ютери. Віртуальні сервери клієнтів називають WEB- серверами.

Рухом інформації в цій гігантській мережі управляє протокол TCP/ IP, що працює на кожному з комп'ютерів, що беруть участь в Інтернет. Єдиною організацією, що якось впливає на роботу Мережі є консорціум 3W. Інтернет це не просто всесвітнє об'єднання великих і малих комп'ютерних мереж, а ще і сукупність ряду служб, що функціонують у єдиному інформаційному просторі, кожна з яких підтримує свій протокол зв'язку.

Найбільше популярними службами Інтернет є: Електронна пошта і WorldWideWeb (3W). WWW – це множина зв'язаних між собою документів, що взаємодіють за допомогою HTTP-протоколу. Інтернет існує незалежно від WWW, у той час як WWW без Інтернет неможлива. Інформація, опублі­ко­вана в мережі у форматі служби World Wide Web представляється у виді Web-сторінок. Web-сторінки – це комплексні документи, що можуть містити гіперпосилання, текст, графіку, відео і т.ін. Web-документи існують у вигляді файлів особливого HTML-формату, для їхнього перегляду викори­сто­вують спеціальні програми, що називаються броузерами. У основі WWW лежать два базові поняття: формат документів HTML і гіпертекстові поси­лан­ня. Web-сторінки написані на мові HTML (Hyper Text Makup Language) – мові розмітки гіпертекста. HTML-мова форматування текстових документів, однак тут мова йде про електронний, а не про друкарський документ. Web-сторінки призначені не для друку на принтері, а для перегляду на екрані. Фундаментальною характеристикою WWW є можливість з'єднувати сторін­ки за допомогою гіперзв’язків. Зв'язки, названі гіперзв’язками являють собою підкреслений текст на Web -сторінках, активізація якого викликає перехід до інших Web-сторінок. При наведенні на гіперпосилання, покажчик миші приймає форму руки з витягнутим вказівним пальцем; щоб перейти по гіперпосиланню, досить по ньому клацнути. При цьому оглядач завантажить нову Web-сторінку. Обмін Web-сторінками по мережі можливий завдяки тому, що і броузери, що читають їх, і сервери, де ці сторінки зберігаються, підтримують НТТР-протокол.

Найбільш популярною програмою-броузером є Internet Explorer (IE).

Важливим елементом у Web є єдина універсальна система адресації, зрозуміла для будь-якого комп'ютера на планеті. Кожна машина в Інтернет при підключенні одержує унікальну IP-дресу. Крім чисельної адресації в Інтернет були введені домени з іменами, що розділяються крапками (www.chet.com). Обертання до такого домену в першу чергу направляється до серверу імен доменів (Domain Name Server – DNS), що по імені домена відновлює IР-адресу і переадресовує запит по цій адресі. Ім'я домена іденти­фі­кує визначену групу комп'ютерів.

HTML-документ (Web – сторінка) – це електронний документ, написа­ний у форматі HTML (він має розширення. html або. htm), який має гіпер­текстові посилання.

Сайт, Web-сайт (від англ. site – місце, розташування) – певна сукупність Web-сторінок, об'єднаних за змістом і розташованих, як правило, на одному вузловому комп'ютері.

З погляду користувача, наявні межі сайтів мають чисто змістовний характер. Фізично сторінку одного сайту можуть розміщувати як на одному комп’ютері, так і на різних, розташованих на відстані один від одного.

HTML - набір угод для розмітки документів, які визначають зовнішній вигляд документів на екрані комп'ютера при доступі до них з використанням програми броузера|. Формат HTMLдуже схожий на звичайний текст, тому Web-сторінки можна готувати у звичайному текстовому редакторі. У визна­че­них місцях у текст вставлені спеціальні коди (їх називають тегами), за допомогою яких текст можна робити різнобарвним, використовувати різні шрифти, вбудува­ти в текст мультиплікацію, відеофрагменти, звук тощо.

Код HTML є|з'являється,являється| компактним і HTML-документи мають розмір значно менший, ніж документи, підготовлені в текстових процесорах типу Word. Це одна з основних причин широкого застосування|вживання| мови|язика| HTML для кодування інформації, поширюваної Інтернетом.

Гіпертекст – це текст із виділеними місцями – посиланням, що визнача­ють відповідні дії, наприклад, показ зображення, відкриття іншого доку­мен­та тощо.

Якщо Web-сторінка містить посилання, за допомогою клацання миші по них можна перейти до нового документа. При цьому зовсім неважливо, де роз­та­шо­ваний цей документ – на цьому комп’ютері чи в іншій частині зем­ної кулі.

Служба WWW працює за протоколом HTTP (Hypertext Transfer Protocol – протокол передачі гіпертексту). НТТР був створений для ефектив­ної передачі Web-сторінки через Internet.

Щоб за допомогою гіпертекстових посилань можна було зв’язуватися з будь-яким комп’ютером планети, у кожного Web-документа в Internet має бути своя унікальна адреса.

Адреса Web-документа в мережі Internet складається ніби з двох час­тин. До неї входить адреса сервера, на якому розташований цей Web‑доку­мент, і адреса самого документа на жорсткому диску цього сервера.

Програми для створення|створіння| HTML-файлів

Документ, складений за допомогою мови|язика| розмітки HTML, є текстовий файл. Такий файл можна набрати і відредагувати у звичайному|звичному| текстовому редак­то­рі, наприклад, в додатках|застосуваннях| Блокнот або WordPad, які входять до складу OC Windows. Проте|однак| на даний час|нині| існують зручніші і більш досконалі програми підготовки HTML-документів. Їх умовно можна розділити на візуальні редактори HTML і редактори HTML-текстів.