Тема 6: Основи офісного програмування. Мова VBA.

Тема 6: Основи офісного програмування. Мова VBA.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Користувач часто виконує одні й ті ж послідовності команд для багатьох завдань|задач|. Замість повторення послідовності команд кожного разу, коли необхідно виконати якесь завдання|задачу|, можна створити макрос, який замість користувача виконуватиме цю послідовність.

Макрос – це програма, що складається зі списку команд, які повинні бути виконані додатком|застосуванням|. Макрос служить для об'єднання різних дій в одну процедуру, яку можна легко викликати|спричинити|. Цей список команд складається в основному з макрооператорів, які тісно пов'язані з командами додатків|застосувань| Word, Excel та інших.

Виділяють 3 основних різновиди макросів:

Командні макроси – це найбільш поширені макроси, що звичайно складаються з операторів, еквівалентних тим або іншим командам меню або параметрам діалогового вікна. Основним призначенням такого макросу є|з'являється,являється| виконання дій, аналогічних командам меню додатка|застосування|.

Функції користувача працюють аналогічно вбудованим функціям Excel. Відмінність|відзнака| цих функцій від командних макросів полягає в тому, що вони використовують значення аргументів, переданих їм, проводять|виробляють,справляють| деякі об­чис­лення|підрахунки| і повертають результат в точку виклику, але|та| не змінюють|зраджують| додатки|застосування|.

Макрофункції є поєднанням командних макросів і функцій користувача.

Створення|створіння| макросу. Взагалі існує два способи створення|створіння| макросу:

1. За допомогою макрорекордера

| Макрорекордер| - це вбудований в додаток інструмент, який може відстежувати виконані вами дії|задачі| і після|потім| цього їх автоматично відтворити.

2. За допомогою введення|запровадити| інструкцій з використанням мови|язика| програмування Visual Basic for Application (VBA).

Запис макросів

Повний|цілковитий| процес запису макросу складається з 4-х основних кроків:

1.Завдання|задавання| стартових умов для макросу. Це означає завдання|задавання| тих умов вашого робочого середовища|середи|, які повинні бути дотримані під час відтворення (виконання) записаного макросу.

2.Активізувати запис макросу і привласнити йому ім'я;

3.Виконати дії, які потрібно записати;

4.Зупинити запис макросу.

 

При заданні|задаванні| імені макросу необхідно дотримуватись таких правил:

– Ім'я повинно починатися з літери, хоча може включати і цифри. Для роз­ді­лення|поділу| слів можна використовувати знак підкреслення _, а не пробіл|прогалина|.

– Не всі символи можна використовувати, тому краще викори­сто­ву­ва­ти тільки|лише| ті, що вказані в п.1.

– Не можна використовувати ключові|джерельні| слова VBA, що мають спеці­аль­не значення.

– У Excel ім'я макросу може містити|утримувати| до 64 символів, в Word – до 80 символів.

Створення макросів з використанням мови|язика| програмування

Visual Basic for Application (VBA)

Структура макросу

Макрос починається з ключового|джерельного| слова Sub, за яким надається ім'я макро­су. Рядок, що містить|утримує| ключове|джерельне| слово Sub та ім'я макросу, називають рядком оголошення макросу. За ім'ям завжди ідуть порожні|пусті| круглі дужки. У макрос можна включати коментарі, які не містять|утримувати| інструкцій, що є|з'являються,являються| частиною|часткою| цього макросу. Рядок з коментарем починається з апострофа. Відразу за оголошенням макросу знаходиться тіло макросу, яке може включати або не включати рядки коментарів. Кожен рядок макросу складається з одного або більше операторів VBA. Оператор – це послідовність ключових|джерельних| слів та інших символів, які разом складають одну повну|цілковиту| інструкцію для VBA. Макрос в VBA складається з|із| одного або декількох операторів. За тілом макросу розташовано рядок, що містить|утримує| ключові|джерельні| слова End Sub, які повідом­ляють VBA, що досягнуто кінець макросу.

Коли запускається макрос, VBA починає виконання коду з першого рядка в тілі макросу (перший рядок після|потім| оголошення макросу) і виконує інструкції в цьому рядку послідовно зліва на праворуч. Потім VBA перехо­дить до наступного|такого| рядка тощо, поки|доки| він не досягне кінця макросу, тобто до слів End Sub. VBA ігнорує будь-які рядки коментарів, які можуть з'явитися|появитися| в цьому макросі.

Рядки в макросі мають відступ від лівого краю для наочного|наглядного| виділення тіла макросу і відділення|відокремлення| інструкцій.

Для збереження|зберігання| змін треба використовувати команду Файл ® Сохра­нить або клацнути|луснути| по відповідній кнопці на ПІ.

Запишемо приклад|зразок| простого макросу, якому дамо ім'я Приклад |зразок|, що містить|утримує| команду подачі звукового сигналу при його виконанні.

 

Sub Приклад|зразок| () рядок оголошення макросу

‘Мій перший макрос коментар

Веер інструкція (оператор) тіло макросу

End Sub кінець процедури

Типи даних

Тип даних – термін, що належить до певного виду даних, які VBA зберігає і якими може маніпулювати. Зупинимося|зупинятимемося| на деяких типах даних.

Тип даних Числовий

VBA має декілька числових типів даних, таких як: Byte, Integer, Long, Currency.

Цілий тип даних:

Byte – для зберігання чисел від 0 до 255.

Integer – діапазон чисел від –32768 до 32768.

Long – довге ціле –214783648 до 214783648.

Найчастіше їх використовують для операцій підрахунку внаслідок|внаслідок| їх компактного розміру і більшої швидкості виконання арифметичних операцій.

Тип даних Currency – це число з|із| фіксованою крапкою|точкою|, тобто десяткова крапка|точка| завжди знаходиться|перебуває| в одному і тому ж місці. Праворуч від десяткової крапки|точки| завжди є|наявний| 4 цифри.

Текстові рядки зберігаються з використанням типу даних String. Рядок мо­же містити|утримувати| текстові символи будь-яких типів: літери, цифри, знаки пунк­туа­ції або різні символи. Рядки в коді VBA завжди беруться у подвійні лапки.

Тип даних Variant – це особливий тип даних, який може зберігати будь-які типи. VBA використовує тип Variant для всіх змінних, якщо тільки|лише| не оголошуєть­ся тип змінної.

Змінна – це область пам'яті, де програми зберігають значення. Змінна створюється шляхом привласнення їй імені. Після|потім| створення|створіння| змінної вона є|з'являється,являється| місцем для збереження|зберігання| будь-якого значення.

При виборі імені змінної необхідно дотримуватись наступних|слідуючі| правил:

- ім'я змінної повинне починатися з літери;

- після|потім| першої літери можуть стояти будь-які комбінації цифр, літер або знаків підкреслення;

- імена змінних не повинні містити|утримувати| пробіли|прогалини|, крапку|точку| або символ для позначення математичних операцій і операцій порівняння;

- імена змінних не можуть перевищувати 255 символів;

- імена змінних повинні бути унікальними в рамках|у рамках| їх області дії (тоб­то в межах процедури або модуля). Процедура – це блок програмно­го коду.

Не має значення якими літерами, прописними або заголовними, писати ім'я змінної.

У багатьох випадках має сенс використовувати інформативні імена, які лег­ко запам'ятовувати, наприклад: ПроцСтавка, Профвнесок, Податок тощо.

Найпростішим способом створення|створіння| змінної є|з'являється,являється| використанняїї в опера­то­рі VBA. Наприклад, х=25. Цей оператор зберігає число 25 в комірці пам'яті, заданої ім′ям змінної х.

Створення|створіння| змінної шляхом її використання в операторі називається неявним оголошенням змінної. Всі змінні, які VBA створює неявним оголо­шен­ням, мають тип Variant.

Явне оголошення змінних. Для цієї мети|цілі| використовується оператор Dim (Dimension)з|із| наступним|слідуючим| синтаксисом:

Dim name1, name2

nameN – це будь-який допустимий ідентифікатор змінної.

Наприклад: Dim Зарплата, Податок.

Всі змінні, які створюються за допомогою Dim, є|з'являються,являються| змінними типу Variant. Оператор Dim, як правило, пишуть на початку процедури.

Часто при оголошенні змінних (явним і неявним способом) доцільно указувати|вказувати| тип змінної або кажуть оголосити типізовані змінні.

В цьому випадку оператор Dim має наступний|слідуючий| синтаксис:

Dim name1 [As type1], name2 [As type2]

Наприклад:

Dim Ціна As Currency

Dim Кількість As Integer

Після|потім| оголошення типізованої змінної, незалежно від того, чи оголошу­єть­ся ця змінна явно або неявно, і як задається тип, ця змінна зберігає той же самий тип стільки часу, скільки вона існує. Не можна переоголосити| змінну або перевизначити її тип.

При неявному оголошенні можна задавати тип змінної, додаючи|добавляючи| спеці­аль­ний символ, названий символом визначення типу, в кінець змінної.

Символ Тип

! Single

@ Currency

$ String

Приклад

Створимо процедуру, яка б визначала стипендію студента в залежності від його середнього балу за сесію за наступною умовою:

 

Середній бал	Стипендія
4.0 – 4.24
4.25 – 4.49
4.5 – 5

 

Sub Стипендія()

Dim Stip, Srb

Srb = InputBox(Prompt:="Введите средний балл", Title:="Стипендия")

BoxTitle = "Стипендия"

If Srb < 4 Then

Stip = 0

Else

If Srb < 4.25 Then

Stip = 90

Else

If Srb < 4.5 Then

Stip = 150

Else

Stip = 160

End If

End If

End If

MsgBox Stip,, BoxTitle

End Sub

1. Запустіть процедуру на виконання декілька разів, кожного разу ввести нове значення середнього балу: 2; 3.0; 4.3; 5.0.

2. 2 Запустіть процедуру на виконання.

3. 3 Запишіть текст процедури в зошит з поясненням призначення кожного рядка. Який тип має змінна S?

4. Для повернення у вікно програми Excel можна:

5. а) закрити|зачинити| вікно редактора;

6. б) виконати команду Файл→Закрыть|зачинити| і повернутися в Microsoft Excel;

7. в) натиснути|натискувати| комбінацію клавіш Alt+Q.

 

Питання для самоконтролю

1. Способи створення|створіння| макросу. Що таке Макрорекордер|?

Що таке оператор?

Вимоги до імені макросу.

Завдання 3

Складіть процедуру VBA, яка б розрахувала значення Т, якщо А>=0, то Т=4+5А, інакше Т=8А

Завдання 4

4.1 За допомогою Visual Basic створити макрос, який дозволить розрахувати значення суми податку за умови: якщо З/плата<85грн.-сума податку=0, якщо З/плата до 170грн. включно -сума податку=15% від з/пл, що перевищує 85грн.+6,80; якщо з/плата до 1020грн. включно – податок =20% від з/пл, що перевищує 170грн.+19,55; якщо З/плата вища 1020грн.- податок =40% від з/пл, що перевищує 1020грн.+393,55.

 

4.2 За допомогою Visual Basic створити макрос, який дозволить розрахувати значення „Знижки” за умови: якщо вартість покупки до 100 грн. включно – знижки немає; якщо вартість покупки до 300 грн. включно – знижка 2% від вартості; якщо вартість покупки до 500 грн.включно – знижка 5% від вартості;якщо вартість вища 500 грн. – знижка 10% від вартості.

Текст макросу записати.

 

Тема Мережні технології

Теоретичні відомості

План

1. Основні поняття та різновиди компютерних мереж.

2. Установка однорангової мережі.

3. Керування і захист мережі.

 

1. Основні поняття та різновиди компютерних мереж.

З появою на початку ПЕОМ багато компаній швидко усвідомили і стали одержувати користь від використання комп'ютерів у своєму бізнесі. У процесі збільшення числа комп'ютерів компаніям ставало складніше організовувати опрацювання інформації. Для забезпечення доступу співробітників до тим самим файлів даних доводилося часто копіювати їх із ПЕОМ на дискети й обернено. Такий спосіб був прийнятний для невеликої кількості комп'ютерів, однак деякі файли, наприклад, електронні таблиці, розросталися так, що не вміщувалися на дискеті, а розподіл файла на частині і використання для нього декількох дискет ще більш ускладнило задачу для компаній, які разрослись. Крім того, принтери залишалися відносно дорогими і тому їх часто перевозили з місця на місце або відводили окремий комп'ютер для “станції друку” і приєднували до нього принтер.

Необхідно було знайти способи швидкого спільного опрацювання інформації без дискет і способи спільного використання принтерів без установки окремої станції друку.

Мережа — це об'єднання окремих комп'ютерів, що дає можливість спільно використовувати ресурси.

Під ресурсами маються на увазі дискові накопичувачі, файли (бази даних), принтери і комунікаційне обладнання. До того ж, мережі забезпечують більш тісну взаємодію і спілкування членів групи за допомогою електронної пошти і спільного використання даних.

Комп'ютери, що підключаються до мережі, називаються вузлами.

Якщо вузли знаходяться в безпосередній близькості друг до друга (як правило, в одному будинку), то мережа називається локальною мережею або ЛС (LAN — Local Area Network).

Якщо вузли зосереджені істотно ширше (у межах міста, держави або всього світу), то мережа називається глобальною мережею або WAN — Wide Area Network.

Комп'ютер, що працює під WINDOWS, за звичай підключається до локальної мережі. Існують два підходи до побудови локальних мереж і, відповідно, два типи:

 

1 мережі типу клієнт-сервер

2 однорангові мережі.

1.1. Мережі типу клієнт-сервер.

У мережах типу клієнт-сервер використовується виділений комп'ютер (сервер), на якому зосереджені файли загального користування і який дає сервіс друку для багатьох користувачів. Серверів у мережі може бути досить багато, і кожний з них може обслуговувати свою групу користувачів або управляти визначеними БД.

Робітники станції, що підключаються до серверу, називаються клієнтами.

Станції-клієнти - це комп'ютери співробітників, використовувані ними для опрацювання текстів і електронних таблиць, Клієнти можуть мати у своєму розпорядженні принтери серверу для виводу документів на друк і жорсткі диски серверу для збереження файлів.

1.2. Однорангові мережі.

У однорангових мережах виділені сервери не використовуються. Одночасно з обслуговуванням користувача комп'ютер в одноранговій мережі може брати на себе функції серверу, виконуючи завдання на друк і відповідаючи на файлові запити з інших робочих станцій мережі.

Звичайно, якщо комп'ютер не представляє в загальне користування свій дисковий простір або свій принтер, то він є тільки клієнтом стосовно інших робочих станцій, що виконують функції серверу. WINDOWS має вбудовані можливості для побудови однорангової мережі.

1.3. Рівні мережевої моделі.

Кожна мережа може бути побудована з обліком потреб компанії на основі множини технологій. Роботу мережі можна представити як взаємодію декількох рівнів програмного забезпечення один з одним і з апаратною частиною, що забезпечує зв'язок комп'ютерів. Ця концепція відображена в мережевій моделі взаємодії відкритих систем (OST - Open Systems Interconnect).

Фізичний рівень

Під фізичним рівнем розуміють кабельну систему, що з'єднує комп'ютери. Даний рівень - це відчутна частина мережі, його утворюють кабелі, мережні плати й інші пристрої такі, як хаби, концентратори і повторювачі.

 

 

Логічний рівень

Логічний рівень відповідає за перетворення електричних сигналів у двоїчні дані (нулі й одиниці), що можуть бути передані іншому рівню й оброблені комп'ютером.

Мережний рівень

На мережному рівні відбувається ідентифікація підключених до мережі комп'ютерів. Кожний комп'ютер у мережі використовує визначений механізм адресації для передачі даних конкретної робочої станції.

Транспортний рівень

Транспортний рівень відповідає за гарантовану доставку інформації, що посилається від одного комп'ютера другому. Тут також відбувається збирання даних у правильному порядку, якщо при їхній доставці ця послідовність була порушена.

Прикладний рівень

Прикладним рівнем є програмне забезпечення, яке виконувається на робочій станції. Це програмне забезпечення взаємодіє з мережним рівнем щораз, коли користувач звертається до мережного диска або принтера.

 

1.4.Топологія локальних мереж

Існує множина схем розташування комп'ютерів при з’єднанні в мережу. Ці схеми називаються топологіями мережі. У визначених умовах кожна топологія має переваги перед іншими. Якщо ви знаєте ці переваги, то в конкретній ситуації зможете вибрати найкращий варіант.

Шинна топологія

У мережах із шинною топологією всі комп'ютери підключаються до головного кабеля. Комп'ютери в мережах із шинною топологією в будь-який момент часу мають рівноправний доступ до магістрального кабеля. Перед тим, як пересилати дані іншому комп'ютеру, необхідно перевіряти, чи вільний кабель. Ця перевірка робиться на логічному рівні.

Перевага шинної топології - це можливість простого нарощування мережі.

Недолік - весь мережний трафік залежить від магістрального кабеля. При цій топології випадковий розрив кабеля в будь-якій точці і підключення чергового вузла викликає припинення функціонування мережі. Проте - це найбільш дешевий варіант мережі, оскільки необхідний тільки загальний кабель для з'єднання вузлів.

Зіркоподібна топологія.

У мережі з зіркоподібною топологією комп'ютери з'єднуються через центральний пристрій, який називається хабом (hub). Хаб передає сигнали у всі приєднані до нього кабелі.

Перевага: кабель кожного комп'ютера захищений від ушкоджень у будь-якому іншому кабелі. Якщо порушиться з'єднання якогось комп'ютера або обірветься його кабель, то тільки цей комп'ютер загубить зв'язок із мережею, інші комп'ютери зберігають з'єднання один з одним через хаб. З погляду надійності мережі такий тип топології є найкращим.

Нестачі зіркоподібної топології позначаються при використанні дуже маленьких мереж. Вартість центрального хаба може бути досить великою.

Кільцева топологія

У мережах із кільцевою топологією комп'ютери з'єднуються один з одним через порти даних. Вхід (In) і Вихід (Out). Кожний комп'ютер посилає сигнали сусідньому по мережі комп'ютеру. Інформація йде з порту Вихід однієї робочої станції в порт Вхід наступної станції.

У зв’язку із складностями з прокладкою кабельної системи більшість виробників не розробляють мережі з чисто кільцевою топологією. Замість цього часто використовують спеціальний центральний хаб, що реалізує кільцеву топологію в мережі з зіркоподібною схемою прокладки кабеля.

Топологія зірка-шина.

У мережах типу зірка-шина для з'єднання вузлів використовується спеціальний хаб, названий концентратором. Дані, що посилаються будь-яким вузлом мережі, пересилаються через концентратор всім іншим вузлам.

Даний тип топології широко застосовується для побудови великих мереж, а також у випадках, коли прокладка загальної шини або небажана, або не практична.

1.5. Складові мережної архітектури WINDOWS.

Мережна робота WINDOWS будується на наступних чотирьох блоках:

1) Адаптер

2) Протокол

3) Клієнт

4) Служби

Адаптер — самий нижній рівень мережної архітектури. Він забезпечує зв'язок між фізичним кабелем, що з'єднує комп'ютери, і WINDOWS. Кожна плата мережного адаптеру має системний програмний рівень, що дозволяє вписати її в мережну структуру WINDOWS.

Протокол — це мова, яку використовує комп'ютер для зв'язку через мережу. Він визначає спосіб пошуку комп'ютера у мережі і правила передачи даних. Найбільш поширеними протоколами є TCP/IP. WINDOWS має внутрішню підтримку для цих протоколів.

Клієнт. Мережний клієнт дозволяє комп'ютеру “спілкуватися” із конкретною мережною операційною системою. Кожний тип серверу, вимагає, щоб для зв'язку був завантажений визначений клієнт. Клієнти мережі забезпечують доступ до мережних дисків і принтерів, установлених на сервері.

Служби. Служби забезпечують можливість спільного використання з іншими вузлами мережі жорстких дисків і принтерів, установлених на вашому комп'ютері. Крім того, вони дозволяють мережному адміністратору управляти програмним і апаратним забезпеченням на вашій робочій станції. Кожна служба, що завантажується на комп'ютері, розширює функціональність мережі, до якої підключений цей комп'ютер.

 

2. Керування і захист мережі.

Захисту приділяється особлива увага в WINDOWS. Однак, саме завдяки засобам захисту, мережні адміністратори часто недолюблюють однорангові мережі. Керування ресурсами знаходиться в руках кожного користувача, а не зосереджено на одному сервері, контроль за яким здійснюється централізованим способом. Іншими словами, якщо якийсь ресурс є необхідним робочій групі, то комп'ютер, на якому знаходиться цей ресурс, бере на себе функції серверу. Природно сервер повинний працювати так, щоб завжди бути доступним для користувачів. Чим більше ресурсів зосереджено на робочих станціях, тим складніше ними управляти. При загальному використанні ресурсу є два способи контролювати доступ до нього. Можна захистити ресурс паролем, що називається контролем на рівні ресурсів, або задати список користувачів, що зможуть одержувати доступ до ресурсу, це називається контролем на рівні користувачів. У будь-який момент часу можна відчинити доступ до своїх ресурсів або закрити його. Ви самі вирішуєте, чи давати іншим членам робочої групи доступ до файлів або принтера на вашому комп'ютері або не давати.

Примітка. Що торкається питання про захист загальних ресурсів, то ніхто не може одержати доступ до даних доти, поки ви не дозволите його, скориставшись вбудованими в WINDOWS засобами керування доступом. Ви або системний адміністратор вирішує, які пристрої або дані можна зробити загальними і пізніше в будь-який момент ви можете легко скасувати спільне використання ресурсу. Після того, як будуть призначені пароли (доступ на рівні ресурсів) або на сервері буде створений список користувачів (доступ на рівні користувачів), тільки ті, хто повинний мати доступ, зможуть його реально одержати.

Аргументом проти однорангових мереж є те, що збільшення потенційної кількості зв'язків у мережі відчиняє більший простір для поширення комп'ютерних вірусів. Комп'ютерним вірусом називають програму, метою якої є само­раз­мно­ження. Розмноження може відбуватися шляхом простого приписування свого коду в початок або кінець існуючих на диску файлів або супроводжуватися зміною (мутацією) форми вірусу, що ускладнює його пошук і дозволяє йому спокійно вести руйнівну роботу.

Регулярне використання однієї або декількох відомих антивірусних програм зменшує шанси вірусів знаходитися на вашому комп'ютері, а також оберігає вас від ненавмисного поширення вірусів на інші комп'ютери.

Рекомендована література [5,8,10,20,25]

Контрольні запитання

1. У чому полягає різниця між глобальними та локальними
комп'ютерними мережами?

2. Чим відрізняється система сполучення основних блоків у
персональному комп'ютері від системи сполучення комп'ютерів
мережі?

3. Дати поняття архітектури комп'ютерної мережі та принципів її
роботи;

4. Описати типи комп'ютерних мереж;

5. Дати поняття протоколу комп'ютерної'мережі;

6. Описати способи передавання повідомлень у мережі.

Завдання

Вибрати і дати правильну відповідь:

1 Телекомунікація...

2 Комп'ютерна мережа...

3 Сервер...

4 Клієнт...

5 Пропускна здатність...

6 Мережна топологія...

7 Локальна мережа...

8 Протокол...

9 Пакет...

10 Модем...

Вибір:

а) – це комп’ютер, який надає свої ресурси для спільного користування;

б) – це максимальна кількість інформації, яка може бути передана за 1 сек.

в) – спосіб фізичного з’єднання комп’ютерів;

г) – це обмін інформацією на відстані;

д) – комп’ютер, якій використовує спільні ресурси мережі;

е) – це пристрій, що перетворює цифрові сигнали в аналогові і навпаки;

є) – це сукупність формальних правил, які визначають обмін даними між

сполученими комп’ютерами;

ж) – це група з кількох (або багатьох) комп’ютерів, з’єднаних між собою.

з) – це об'єднання комп'ютерів одного відділу або підприємства;

и) – це скручена пара дротів;

і) – це мережа, в якій комп’ютери з’єднуються між собою і мають рівні

права;

ї) – це порція інформації, яка надходить в мережу від конкретного

комп'ютера.

Завдання

Опрацювати теоретичні відомості та літературу і відповісти на питання.

Теоретичні відомості

ПЛАН

1. Поняття Internet.

2. Інформація, яка передається в Internet.

3. Мова Internet.

4. Word Wide Web.

5. Поняття броузера, сервера, провайдера.

6. Електронна пошта.

1. Поняття Internet.

Інтернет — це мережа мереж, це можливість спілкування і передача інформації між різними комп'ютерами по усьому світі, поза залежністю від того, які це комп'ютери.

Ті комп'ютери, що підключені постійно і беруть участь у передачі даних між іншими учасниками мережі називають серверами. Власниками цих серверів можуть бути державні організації, навчальні заклади, комерційні організації і приватні особи. У кожного серверу є своє ім'я. Організація, що встановила сервер може підключати до нього всіх бажаючих. Тоді вона стає провайдером.

Internet-провайдеры — це компанії, що пропонують підключення до Інтернет. Провайдер забезпечує користувача мережними адресами та будь-якою інформа­цією, яка єнеобхідною при конфигуруванні ПК для роботи в Internet.

Віртуальні сервери клієнтів називають WEB- серверами.

Рухом інформації в цій гігантській мережі управляє протокол TCP/ IP, що працює на кожному з комп'ютерів, що беруть участь в Інтернет. Єдиною організацією, що якось впливає на роботу Мережі є консорціум 3W (WWW). У кожного сервера повинна бути унікальна адреса, для того щоб повідомлення точно доставлялися від одного користувача Інтернету до іншого. Щоб комп'ютер міг зв'язуватися з іншими комп'ютерами в Інтернет необхідно програмне забезпечення ТСР/IР. Для підключення до мережі за допомогою модему необхідна утиліта „ Удаленный доступ к сети”.

2. Інформація, яка передається по мережі.

Інформація передається будь-яка: це посилка й одержання електронної пошти, перекачування програм, участь у міжнародних дискусійних клубах, замовлення квитків на літак, бронування номерів у готелі, покупка товарів, пошук наукових статей в бібліотеках усього світу і т.ін.

Провайдер — організація або приватна особа, яка є сполучною ланкою між клієнтами та Internet, їх ще називають ISP (Internet Service Provider). Сервер провайдера має кілька модемних входів, до яких можуть підключатися користувачі для доступу в Internet.

Як правило, провайдер надає такі послуги:

- доступ до інформаційних ресурсів Internet;

- надання адреси електронної пошти;

- виділення необхідного простору на своєму вузлі для Web–сторінок абонента.

3. Мова Internet.

Всі комп'ютери в мережі користуються мережними протоколами ТСР/IР – мовою, за допомогою якої комп'ютери спілкуються один з одним.

ТСР/IP — загальноприйнята система кодування для обміну даними по мережі в зрозумілої кожному комп'ютеру формі. Кожний комп'ютер у мережі «розуміє» ці два протоколи і використовує їх для передачі даних по визначеному маршруту. Відповідно до протоколу ТСР усі дані, що циркулюють в інформа­цій­ному полі розбиваються на невеликі фрагменти, так звані пакети. Кожний з пакетів розміщується в «електронний конверт», який має заголовок довжиною, у якому містяться адреси одержувача і відправника. Потім у справу вступає IР - протокол, що визначає як найкраще доставити електронний пакет. Для кожного пакета він знаходить шлях, що проходить через ряд маршрутизаторів. Маршрути­затор аналізує адреси одержувача і передає пакет наступному маршрутизатору. Так кожний пакет електронного листа добирається до місця призначення по своєму маршруті. Після цього вступає в справу ТСР-протокол. Він переконується, що всі пакети дійшли не пошкодженими, а потім збирає з них початкове повідомлення.

Інформаційні ресурси Internet:

- Гіпертекстова система WWW (World Wide Web) – глобальна система розповсюдження інформації, в якій для пошуку і перегляду файлів використовуються гіпертекстові зв’язки.

- Електронна пошта – засіб обміну повідомленнями.

- Віддалений доступ до мережі – забезпечує доступ до вашого комп'ютера з будь-якого комп'ютера, підключеного до Internet.

- Тематичні конференції Usenet – це електронні дошки, куди учасники кон­ференції можуть передавати повідомлення та одержувати відповіді на них.

- Розмова в мережі або IRC (Internet Relay Chat) – спілкування між співрозмовниками, які знаходяться на лінії, шляхом введення тексту з клавіатури.

- FTP – (File Transfer Protocol – протокол передачі файлів) – передача програм і файлів даних між комп’ютерами глобальної мережі.

Режими інформаційного обміну:

- On-line (на лінії) – режим реального часу – користувач постійно з’єднаний с сервером провайдера.

- Off-line (режим відкладеного зв’язку) – користувач передає інформацію або отримує її протягом коротких сеансів зв’язку, між якими комп’ютер відключений від Internet.

URL (Uniform Resource Locator – уніфікований локатор ресурсів) – це визначена система імен, за допомогою якої ідентифікуються ресурси в Internet. Будь-яка інформація, розміщена в Internet має свій URL.

В записи URL вказуються наступні дані (у порядку зліва направо):

- протокол доступу до ресурсу (HTTP, FTP);

- доменне ім'я сервера, на якому розміщений ресурс;

- адреса порту, який використовують для зв’язку;

- специфікація ресурсу на жорсткому диску сервера (шлях до файла, ім'я файла).

URL може складатися з латинських букв, цифр й інших знаків, крім символів, які мають спеціальне призначення (< > [ [ { } | \ '

 

6. Використання електронної пошти

Кожний користувач Інтернету може одержати електронну поштову адресу.

Одна з програм, що поставляється з WINDOWS призначена для організації відправлення і прийому поштових повідомлень між робочими станціями локальної обчислювальної мережі (ЛВС). Така система обміну повідомленнями по мережі називається електронною поштою. Програма дозволяє обмінюватися повідомлен­нями з усіма користувачами, підключеними до вашої мережі і, крім того, включати в ці повідомлення файли, що представляють собою звіти, доповідні записки, електронні таблиці і т.ін.

Рекомендована література: [5,8,10,15,16,21,25]

Контрольні запитання.

1. Призначення Internet.

2. Поняття броузера.

3. Як називаються документи, надруковані в Internet у форматі Word Wide Web?

4. Поняття: Web-сервер, Web-сайт, Web-сторінка.

5. Способи завантаження Internet Explorer.

6. Складові Web-адреси.

7. Способи контекстного пошуку даних.

8. Принципи роботи з e-mаіl.

9. Описати структуру Web-сторінки, її елементи та призначення.

10. Що таке HTML.

11. Дати тлумачення понять гіпертекст та гіперпосилання.

 

Тестовий контроль знань.

Тема 7. Основи Web-дизайну

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Інтернет – це мережа мереж, це можливість спілкування і передача ін­фор­мації між різними комп'ютерами по усьому світі, поза залежністю від то­го, які це комп'ютери. Віртуальні сервери клієнтів називають WEB- серверами.

Рухом інформації в цій гігантській мережі управляє протокол TCP/ IP, що працює на кожному з комп'ютерів, що беруть участь в Інтернет. Єдиною організацією, що якось впливає на роботу Мережі є консорціум 3W. Інтернет це не просто всесвітнє об'єднання великих і малих комп'ютерних мереж, а ще і сукупність ряду служб, що функціонують у єдиному інформаційному просторі, кожна з яких підтримує свій протокол зв'язку.

Найбільше популярними службами Інтернет є: Електронна пошта і WorldWideWeb (3W). WWW – це множина зв'язаних між собою документів, що взаємодіють за допомогою HTTP-протоколу. Інтернет існує незалежно від WWW, у той час як WWW без Інтернет неможлива. Інформація, опублі­ко­вана в мережі у форматі служби World Wide Web представляється у виді Web-сторінок. Web-сторінки – це комплексні документи, що можуть містити гіперпосилання, текст, графіку, відео і т.ін. Web-документи існують у вигляді файлів особливого HTML-формату, для їхнього перегляду викори­сто­вують спеціальні програми, що називаються броузерами. У основі WWW лежать два базові поняття: формат документів HTML і гіпертекстові поси­лан­ня. Web-сторінки написані на мові HTML (Hyper Text Makup Language) – мові розмітки гіпертекста. HTML-мова форматування текстових документів, однак тут мова йде про електронний, а не про друкарський документ. Web-сторінки призначені не для друку на принтері, а для перегляду на екрані. Фундаментальною характеристикою WWW є можливість з'єднувати сторін­ки за допомогою гіперзв’язків. Зв'язки, названі гіперзв’язками являють собою підкреслений текст на Web -сторінках, активізація якого викликає перехід до інших Web-сторінок. При наведенні на гіперпосилання, покажчик миші приймає форму руки з витягнутим вказівним пальцем; щоб перейти по гіперпосиланню, досить по ньому клацнути. При цьому оглядач завантажить нову Web-сторінку. Обмін Web-сторінками по мережі можливий завдяки тому, що і броузери, що читають їх, і сервери, де ці сторінки зберігаються, підтримують НТТР-протокол.

Найбільш популярною програмою-броузером є Internet Explorer (IE).

Важливим елементом у Web є єдина універсальна система адресації, зрозуміла для будь-якого комп'ютера на планеті. Кожна машина в Інтернет при підключенні одержує унікальну IP-дресу. Крім чисельної адресації в Інтернет були введені домени з іменами, що розділяються крапками (www.chet.com). Обертання до такого домену в першу чергу направляється до серверу імен доменів (Domain Name Server – DNS), що по імені домена відновлює IР-адресу і переадресовує запит по цій адресі. Ім'я домена іденти­фі­кує визначену групу комп'ютерів.

HTML-документ (Web – сторінка) – це електронний документ, написа­ний у форматі HTML (він має розширення. html або. htm), який має гіпер­текстові посилання.

Сайт, Web-сайт (від англ. site – місце, розташування) – певна сукупність Web-сторінок, об'єднаних за змістом і розташованих, як правило, на одному вузловому комп'ютері.

З погляду користувача, наявні межі сайтів мають чисто змістовний характер. Фізично сторінку одного сайту можуть розміщувати як на одному комп’ютері, так і на різних, розташованих на відстані один від одного.

HTML - набір угод для розмітки документів, які визначають зовнішній вигляд документів на екрані комп'ютера при доступі до них з використанням програми броузера|. Формат HTMLдуже схожий на звичайний текст, тому Web-сторінки можна готувати у звичайному текстовому редакторі. У визна­че­них місцях у текст вставлені спеціальні коди (їх називають тегами), за допомогою яких текст можна робити різнобарвним, використовувати різні шрифти, вбудува­ти в текст мультиплікацію, відеофрагменти, звук тощо.

Код HTML є|з'являється,являється| компактним і HTML-документи мають розмір значно менший, ніж документи, підготовлені в текстових процесорах типу Word. Це одна з основних причин широкого застосування|вживання| мови|язика| HTML для кодування інформації, поширюваної Інтернетом.

Гіпертекст – це текст із виділеними місцями – посиланням, що визнача­ють відповідні дії, наприклад, показ зображення, відкриття іншого доку­мен­та тощо.

Якщо Web-сторінка містить посилання, за допомогою кла