Фінансова система Великої Британії

Велика Британія — одна з найстаріших у світі країн з ринковою економікою та парламентсько-конституційною політичною системою. Формування її фінансової системи почалося у XI ст., під час утворення феодальної держави у результаті об'єднання багатьох розрізнених країн. У 1086 р. було вперше проведено перепис населення та складено земельний і податковий кадастри, що повинно було сприяти отриманню повних відомостей про можливі об'єкти оподаткування. На початку XIII ст. важливого значення набув королівський орган — казначейство, яке відало наповненням доходів казни. У 1215 р. відбулось ухвалення Великої хартії вольностей, що заклала основи конституційного ладу.

У 2006/2007 і 2007/2008 фінансових роках планується збільшення бюджетних витрат до 549 і 580 млрд фунтів відповідно, причому основне зростання знову припаде на статті витрат на соціальні програми. Це є пріоритетом уряду лейбористів. Для порівняння, у минулому, під час правління партії консерваторів, соціальні статті також становили основну частину видатків бюджету (у сукупності на всі соціальні потреби спрямовувалося приблизно 40—45 % витрат бюджету), але не були такими значними, як при лейбористах, за яких ці статті становили 63 % (2005 р.).

Для стимулювання економічного зростання систематично проводиться політика зниження податкових ставок. У сфері управління державним боргом політика Великої Британії є дуже виваженою. Впродовж десятиліть на практиці застосовується два важливих принципи стосовно державних запозичень:

1) розмір державного боргу повинен кожного року залишатись приблизно на одному рівні (близько ЗО % від ВВП).

2) дотримання "золотого правила" державних фінансів, згідно з яким розмір позик, які бере уряд, має відповідати його витратам на інвестиційні програми, тобто масштабам фінансування проектів, котрі у майбутньому дадуть змогу розрахуватись за зобов'язаннями держави. Особливістю управління державним боргом є і те, що більшу частку становить саме внутрішній державний борг, що дає можливість мінімізувати залежність держави від зовнішніх позичальників.

Фінансова система Великої Британії складається:

— з державного бюджету;

— місцевих бюджетів;

— спеціальних позабюджетних фондів;

— фінансів державних підприємств та корпорацій.

Кожна ланка бюджетної системи є незалежною та функціонує автономно. Головну роль у фінансовій системі відіграє бюджет центрального уряду (державний бюджет Великої Британії). Державний бюджет складається з двох частин: звичайного бюджету (або Консолідованого фонду) та Національного фонду позик.

Велика Британія — унітарна держава. Її офіційна назва — Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії. До її складу входять Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія та кілька островів. Складові Великої Британії мають широкі права щодо автономії. Адміністративне країна поділена на графства та райони. Головою держави формально є монарх. Однак реальна влада знаходиться у руках уряду (кабінет) та парламенту. Центральний уряд складається приблизно з 20 міністрів, очолює його прем'єр-міністр — ключова фігура виконавчої гілки влади. Більшість членів кабінету відповідає за роботу одного чи декількох урядових відомств, які самі надають послуги або впливають на їхнє надання іншими владними структурами.

Парламент складається з двох палат — палати громад (нижня палата) та палати лордів (верхня палата). Нижню палату формують на основі загального виборчого права депутати (кількістю 650 осіб), які обираються строком на 5 років. Верхня палата формується на основі дворянської ознаки, як правило з довічним призначенням.

Для Великої Британії характерним є жорсткий контроль за здійсненням бюджетних витрат (з метою їх раціональності та відповідності бюджетним призначенням). Основна мета уряду — контролювати зростання державних видатків, тому головний наголос робиться на ефективності використання бюджетних коштів. Усі відомства самостійно ретельно аналізують виконання конкретних завдань з погляду результативності.

Фінансова система Франції

Фінансова система Франції як унітарної держави — дворівнева, включаючи загальнодержавні та місцеві фінанси. До складу фінансової системи входять такі ланки: центральний (державний) бюджет, місцеві бюджети, спеціальні фонди та фінанси державних підприємств. Особливістю фінансової системи Франції є створення та функціонування цілої системи фондів спеціального призначення, спеціальних рахунків та приєднаних бюджетів, окремі з яких знаходяться у складі бюджету, а інші — позабюджетні. Всі вони певною мірою юридичне та організаційно є самостійними і мають власні джерела формування доходів.

У Франції традиційно високі соціальні гарантії населенню з боку держави. Разом із проблемою зростання кількості пенсіонерів, незважаючи на досить високий рівень оподаткування, це спричинювало дефіцитність державних фінансів.

Державний бюджет Франції складається з двох складових:

1) фінансові ресурси, операції з якими є остаточними. До них належить усе фінансування, яке за своїм економічним змістом має безповоротний характер і здійснюється в межах даного бюджетного року.

2) операції кредитного характеру, які передбачають повернення коштів і за строками реалізації можуть виходити за межі даного бюджетного року.

Головною посадовою особою держави є президент. Владні позиції президента Франції — одні з найсильніших у світі серед інших країн, що мають інститут президентства. Законодавча влада представлена двома палатами парламенту — Національними зборами (нижня палата) і Сенатом. У бюджетних відносинах головну роль відіграють президент, уряд, парламент, а також спеціальні державні установи — Міністерство економіки і фінансів, Національна кредитна рада, Банківська контрольна комісія, Економічна і соціальна рада.

Однією зі складних проблем, що стоять сьогодні перед системою соціального страхування Франції — необхідність повноцінної пенсійної реформи. Реформи цієї сфери були розпочаті ще у 90-х роках, оскільки тенденція до старіння населення поступово вимагає все більших ресурсів для забезпечення виплат пенсій.

Фінансова система Японії

З початку 1990-х років економіка Японії перебувала в стані тривалої рецесії, виходити з якої країна почала тільки останніми роками. З 1997 р. до проблем неповернення кредитів, банкрутства підприємств і дефіциту бюджету додалася проблема наростаючої дефляції. У перші роки XXI ст. держава продовжила вживати заходи щодо оздоровлення економіки, стимулювання промислового розвитку шляхом податкової політики, впровадження нових технологій, сприяння розширення внутрішнього попиту.

Основні завдання економіки і фінансової політики сьогодні — досягнення тривалого і стабільного економічного зростання. Для цього планується прийняти нову стратегічну програму "Інновація 25", яка включатиме плани до 2025 р. у сфері медицини, інжинірингу, інформаційних технологій та ін. Перед країною стоять також завдання соціальної сфери — проблемою є старіння суспільства і зменшення населення. Старіння населення — один із чинників, який обмежує зростання економіки і створює фінансове напруження для соціальної безпеки.

Фінансова система Японії складається з бюджету центрального уряду, місцевих бюджетів і спеціальних фондів і фінансів підприємств, корпорацій, що належать центральним і місцевим органам влади. Особливість державних фінансів Японії полягає в тому, що показник частки державних витрат у ВВП є одним із найменших серед відповідних показників розвинених країн. Бюджетна система Японії — дворівнева; вона складається з державного та місцевих бюджетів.

Японія — унітарна держава з конституційною монархією. Символом держави є імператор, однак дії імператора стосовно державних справ можуть здійснюватися лише за згодою уряду або кабінету. Вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом є парламент, який складається з двох палат — палати представників і палати радників.

Податкова система Японії характеризується множинністю податків. Стягувати їх має право кожен орган територіального управління. Основні прямі податки — податок на доходи фізичних осіб і податок на прибуток компаній.

Всього у Японії налічується 47 префектур, що об'єднують 3045 міст, селищ, районів, кожен з яких має самостійний бюджет. За рахунок ресурсів місцевих органів влади в Японії фінансується розвиток виробничої інфраструктури, заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків стихійних лих. Видатки місцевих органів влади складаються з адміністративних видатків, платежів за державним боргом, видатків на поліцію, на освіту, протипожежну оборону та економічний розвиток.

Особливістю фінансової системи Японії є розвинута система спеціальних фондів. Нинішня система соціального страхування була створена в Японії у 1946 р. Доходи фондів соціального страхування формуються за рахунок внесків застрахованих осіб і роботодавців. Видатки складаються з виплат пенсій та допомог різних видів.