Гуманістична спрямованість освітніх інноваційних процесів у художньо-творчій діяльності.

Гуманістична спрямованість освітніх інноваційних процесів у художньо-творчій діяльності.

Найголовнішою умовою навчально-виховного процесу є його особистісна зорієнтованість, спрямована на те, щоб кожний вихованець став повноцінним, самодостатнім, творчим суб'єктом діяльності, пізнання, спілкування, вільною і самодіяльною особистістю. Саме в цьому і полягає гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу, центром і метою якого є особистість вихованця. Ступінь гуманізації цього процесу залежить від того, наскільки він створює передумови для самореалізації особистості, розкриття її природних задатків, прагнення до свободи, відповідальності, творчості.

Орієнтація на особистісну сутність людини, прагнення звільнити її від одноманітності в суспільному бутті й особистісному розвитку домінують у сучасній теорії і практиці виховання та навчання. Складові цієї домінанти є одночасно і характерними ознаками гуманістичної педагогіки. До них належить:

• Надання дітям ініціативи у пізнавальній діяльності, створення емоційно стимулюючого навчального середовища, розвиток у дітей саморегуляції і свободи, закорінених у почуття й усвідомлення особистої відповідальності;

• Здійснення навчально-виховного процесу в атмосфері взаємодії, приязні, емоційної співдружності;

• Структурування педагогічного процесу на визначеній педагогом і дітьми солідарній основі;

• Виконання вчителем ролі порадника, консультанта, джерела знань, метою якого є створення для учнів реальних можливостей вибору пізнавальних альтернатив і самореалізації у формі, яка б відповідала рівневі розвитку кожного з них;

• Формування і добір освітніх програм з огляду на максимальні можливості розвитку потенціалу і стимулювання творчих здібностей дітей, обговорення вчителем з учнями проблем пізнавального розвитку, засобів його оцінювання.

Реалізація технологічного підходу на уроках дисциплін художньо-естетичного циклу.

Відповідно до конструктивно-технологічного підходу пріоритетним завданням навчання на уроках дисциплін художньо-естетичного циклу є розвиток загально трудових і конструктивних умінь учнів. Недопустимим є орієнтування школярів на оволодівання лише технологічними знаннями і уміннями. Важливо допомогти їм відчути особливості роботи з різними конструкційними матеріалами і відшукати особисто значущі для них, тобто такі, що найкраще забезпечують реалізацію їхніх творчих задумів.

Конструктивні уміння молодших школярів ефективно формуються за умови організації трудової діяльності у формі праці-гри, де роль педагога коригуюча, стимулююча, а не провідна. Практичні роботи у формі праці-гри запропоновано виконувати у складі невеликих творчих груп учнів. Вчитель покликаний забезпечити учням педагогічну ситуацію вільного вибору різних за складністю трудових завдань відповідно до їхніх вікових, психофізіологічних можливостей і потреб у праці.

У реалізації змісту навчання основним є метод проектів. Він потребує поєднання словесних, графічних, предметно маніпулятивних способів виконання навчальних дій учнями.

Важливим компонентом нової програми є профорієнтаційна робота з молодшими школярами на рівні профінформації і профдіагностики. Продуктивна праця виконується не лише на уроках, а й у позаурочний час у школі або вдома за спільною домовленістю вчителів, батьків, учнів.

Результатом узагальнюючих практичних робіт є підсумкові виставки - композиції. Оцінюючи їх, вчитель орієнтується на рівень володіння учнями безпечними і раціональними прийомами обробки матеріалів ручними інструментами, на уміння впорядковувати робочі місця, на загально трудові уміння, які є доступними і необхідними для кожного школяра.

Технології колективно-групового навчання. Технологія створення колажу.

Учитель будує навчальний процес так, щоб учні активно заглиблювалися в пошук, втручалися в розгляд проблеми, усвідомлено приймали багатоваріантні розв'язки і на основі порівняння й зіставлення обирали оптимальні. В кінцевому підсумку з'являється варіант розв'язання, що є продуктом колективної творчості. У процесі такого навчання вчитель озброює учнів механізмом мислительного процесу, навчає послідовно виконувати мислительні операції, разом з ними намічає основні етапи, стадії пізнавального пошуку, активізує діяльність думки й почуттів. Учитель допомагає учням не підказками всього ходу розв'язку, а вказує лише орієнтири, спрямовує хід думки так, щоб основну частину пошукового процесу вони виконали самі. В цьому разі вчитель навчає способів розуміння суті поставленого завдання і, спираючись на це, розгортає на уроці такі діалоги, під час яких формується уже колективне творче мислення. Звичайно, атмосферу колективного творчого пошуку на уроці може створити вчитель, який вільно володіє психолого-педагогічним механізмом пізнання, наділений дидактичним чуттям, глибиною й багатством почуттів і переживань.

Розвитку творчих здібностей учнів сприяє впровадження відкритих методів навчання, що передбачають дискусії, оригінальні експерименти, учнівські проекти тощо. Дбаючи про розвиток творчих здібностей учнів, маємо вчити їх не тільки тому, як розв'язувати ті чи інші проблеми, а й тому, де можна знайти відповідь на поставлені запитання. Уже в молодше шкільному віці учні мають вміти користуватися довідковою літературою, знати, кому яке запитання можна поставити.Ця технологія належить до колективно-групового навчання.

Колаж – композиція з різноманітних матеріалів, що об’єднана за окремою темою і створена у вигляді аплікації, малюнку, залучення природних та пластичних матеріалів та інш. і виконана в різних техніках (таких, як аплікація, витинанка, друкування, фото, пап’є-маше, ниткографія, паперопластика…).

Етапи створення:

1. визначення теми;

2. добір матеріалів;

3. визначення ролей виконавців колажу;

4. виконання дій учнями при створенні деталей кожним учнем окремо;

5. розмічання та закріплення деталей на єдиному фоні колективом учнів;

6. презентація роботи.

Прийоми оцінювання учнів на інтерактивних уроках образотворчого мистецтва та трудового навчання.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається шляхом постійної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання.

Структура оцінювальної діяльності педагога

1. визначення мети, завдання оцінювання;

2. вибір терміну оцінювання у відповідності до навчальної програми;

3. визначення очікуваних результатів (за Програмою);

4. формулювання критеріїв і стандартів (звертання вчителя до Державного стандарту, Програми, врахування індивідуальностей дитини);

5. вибір прийомів перевірки контролю знань і умінь.

Прийоми оцінювання учнів:

- оцінка старанності за виконання художньої роботи;

- оцінка за роздуми;

- оцінка за демонстрацію;

- самооцінка та оцінка роботи однокласника;

- спільна оцінка для групи, пари, трійки дітей.

Гуманістична спрямованість освітніх інноваційних процесів у художньо-творчій діяльності.

Найголовнішою умовою навчально-виховного процесу є його особистісна зорієнтованість, спрямована на те, щоб кожний вихованець став повноцінним, самодостатнім, творчим суб'єктом діяльності, пізнання, спілкування, вільною і самодіяльною особистістю. Саме в цьому і полягає гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу, центром і метою якого є особистість вихованця. Ступінь гуманізації цього процесу залежить від того, наскільки він створює передумови для самореалізації особистості, розкриття її природних задатків, прагнення до свободи, відповідальності, творчості.

Орієнтація на особистісну сутність людини, прагнення звільнити її від одноманітності в суспільному бутті й особистісному розвитку домінують у сучасній теорії і практиці виховання та навчання. Складові цієї домінанти є одночасно і характерними ознаками гуманістичної педагогіки. До них належить:

• Надання дітям ініціативи у пізнавальній діяльності, створення емоційно стимулюючого навчального середовища, розвиток у дітей саморегуляції і свободи, закорінених у почуття й усвідомлення особистої відповідальності;

• Здійснення навчально-виховного процесу в атмосфері взаємодії, приязні, емоційної співдружності;

• Структурування педагогічного процесу на визначеній педагогом і дітьми солідарній основі;

• Виконання вчителем ролі порадника, консультанта, джерела знань, метою якого є створення для учнів реальних можливостей вибору пізнавальних альтернатив і самореалізації у формі, яка б відповідала рівневі розвитку кожного з них;

• Формування і добір освітніх програм з огляду на максимальні можливості розвитку потенціалу і стимулювання творчих здібностей дітей, обговорення вчителем з учнями проблем пізнавального розвитку, засобів його оцінювання.