Порядок застосування заохочень та їх види .

Заохочення працівників здійснюють у різноманітних моральних та мате­ріаль­них формах, передбачених правилами внутрішнього трудового розпо­ряд­ку. Заохочення застосовується роботодавцем разом або за погодженням з проф­спіл­ковим комітетом, оголошується наказом (розпорядженням) в урочистій обста­новці і заноситься до трудової книжки працівника.

sЯкі є види заохочень?

Найпоширенішими видами заохочень є оголошення подяки, видача премії, нагородження цінним подарунком, присвоєння вищих розрядів, квалі­фіка­цій. Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов´язки, надають­ся в першу чергу перваги в галузі соціально-культурного і житлово-по­бу­тового обслуговування. Таким працівникам надається також перевага при про­суванні по роботі.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені також інші заходи заохочення (КЗпП України ст.143-146.)

За особливі заслуги працівників подають до нагородження орденами, меда­ля­ми, почесними грамотами, нагрудними значками, до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника даної професії.

sА що є порушенням трудової дисципліни?

Порушенням трудової дисципліни є:

-систематичне невиконання працівником без поважних причин своїх обов¢язків, якщо раніше на нього накладалися стягнення;

-прогул.

 

s Що таке прогул?

Прогулом є відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, коли немає згодироботодавця на його від­сутність та немає документів або інших доказів, які свідчили б про неможливість працівника прибути на роботу.

sУ чому суть дисциплінарної відповідальності?

Дисциплінарна відповідальність полягає в обов´язку працівника відпо­вісти пе­ред роботодавцем за здійснений дисциплінарний проступок і зазнати дисцип­лі­нарних санкцій, які передбачені законодавством про працю.

s Що собою являє дисциплінарний проступок?

Це винне, протиправне невиконання або неналежне виконання праців­ником своїх трудових обов´язків, за яке до нього може бути застосовано дисци­плі­нарні санкції. Головна мета дисциплінарної відповідальності – виховна – впли­ну­ти на працівника.

sЯкі є види дисциплінарних санкцій?

Це:

-дисциплінарне стягнення;

-заходи дисциплінарного впливу.

sЯкі види стягнень можуть застосовуватися до працівників?

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосо­вано тільки один з таких заходів стягнення:

1. догана,

2. звільнення (КЗпП України ст.147).

Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і поло­женнями про дисципліну можуть бути передбачені й інші дисциплінарні стяг­­нення (наприк­­лад, для військових: пониження в званні і т.п.)

Не можна вважати порушенням трудової дисципліни відмову неповноліт­ньо­го працівника виконувати надурочні роботи або невиконання трудових обов´язків внаслідок недостатньої кваліфікації, непрацездатності чи від­сут­ності належних умов для виконання даної роботи.

sЧи можна накладати на працівника інші види стягнень?

Не можна застосовувати як дисциплінарні стягнення щодо праців­ни­ків будь-які інші, не передбачені законом заходи впливу, зокрема такі, як на­кла­ден­­ня штрафу, зниження розряду, зменшення зарплати, позбавлення надбавки за класність, чергової відпустки тощо. Водночас законодавство допускає (КЗпП України ст. 98): "За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйоз­ні порушення, що спричинили погіршення якості продукції робітнику може бу­ти знижено кваліфікацію на один розряд".

s Які органи можуть накладати дисциплінарні стягнення?

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника. На тих працівників, які несуть дис­цип­лінарну відповідальність за статутами – можуть накладати дисциплінарні стягнення вищі органи. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені лише за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передба­че­них законодавством (КЗпП України ст.147).

sЯкий порядок застосування стягнення?

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець зобов´язаний зажадати від працівника письмового пояснення по факту порушення дис­цип­лі­ни і лише після цього накладати стягнення.

s Які строки застосування стягнення?

Стягнення може бути застосоване не пізніше одного місяця з дня вияв­лен­ня порушення трудової дисципліни, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв´язку з тим­ча­со­вою непрацездатністю або перебуванням у відпустці, і шести – з дня його вчинення; а за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності – не пізніше двох років з дня її вчинення. У ці строки не включають час на судо­чинність. За кожну провину можна застосовувати лише одне дисциплінарне стягнення (КЗпП України ст.148).

s Яка форма оголошення стягнення?

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) чи постанові про засто­су­­вання дисциплінарного стягнення із зазначенням мотивів його застосування і доводиться працівнику, на якого воно накладається під розписку.

sЩо враховують при винесенні дисциплінарного стягнення?

При обранні виду стягнення роботодавець повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчи­нено проступок, попередню роботу працівника.

sЧи може працівник оскаржити дисциплінарне стягнення?

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено працівником в комісії по тру­до­вих спорах, суді, вищій інстанції.

sЯкий порядок зняття дисциплінарного стягнення?

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення праців­ника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо ж працівник не лише не допустив нового порушення дисципліни, а й проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються (КЗпП України ст.151).

Крім дисциплінарного стягнення до порушника трудової дисципліни ро­бо­то­давець має право застосувати також заходи дисциплінарного впливу.

s Які є заходи дисциплінарного впливу?

До таких заходів належать:

-позбавлення премії;

- позбавлення винагороди за підсумками роботи за рік і ін.

Ці заходи можуть накладатися на працівників разом із дисциплінарними стягненнями.

Матеріальна відповідальність – це вид майнової відповідальності, суть якої полягає в тому, що працівник повинен відшкодувати заподіяну роботодавцю шкоду внаслідок порушення трудових обов´язків.

Матеріальна відповідальність можлива лише за наявності вини працівника. Якщо майно було пошкоджено чи знищено внаслідок дій працівника у стані крайньої необхідності або внаслідок незалежних від нього обставин (брак дета­лі агрегату, раптове вимкнення електроенергії і т.п.) і його вини в цьому немає, то матеріальна відповідальність виключена.

sЧи може на працівника бути покладена матеріальна відповідальність за неодержані прибутки?

Матеріальна відповідальність покладається лише за заподіяну шкоду реально існуючому майну, а втрачена вигода не відшкодовується.

sЧи може матеріальна відповідальність накладатися разом з дисциплінарною?

Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притяг­нення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи карної відповідальності.

Нести матеріальну відповідальність можуть як окремі працівники, так і їх колектив. Колективну матеріальну відповідальність запроваджує роботодавець за погодженням з профкомом. Письмовий договір про колективну матеріальну від­­повідальність укладають між роботодавцем і всіма членами колективу, бри­гади. Такий договір може бути укладеним при виконанні касових операцій, прийманні платежів і виплаті грошей через касу, прийманні на зберігання, збе­ре­женні та відпуску матеріальних цінностей.

Розмір заподіяної підприємству шкоди визначають за фактичними витра­тами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вар­тості (со­бі­­вартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу за уста­нов­леними нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення чи псу­ван­ня мате­ріаль­них цінностей, розмір шкоди визначається за цінами, що діють у да­ній місцевості на день відшкодування шкоди.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника він може передати для покриття шкоди рівноцінне май­но або полагодити пошкоджене.

Види матеріальної відповідальності:

1. як правило, не повинна перевищувати роз­мір середнього місячного заробітку.

2. можлива мате­ріальна відповідальность у повному розмірі завданої шкоди. Таку відпові­даль­ність працівник нестиме, якщо втратить майно, котре одержав за дорученням, якщо між працівником і роботодавцем було укладено договір про повну матеріальну від­повідальність працівника (завскладом, касир і ін.), якщо шкоду завдано внаслідок кримінального діяння (наприклад, шофер продає паливо з баку автомобіля), або дій у нетверезому стані, умисним нищенням чи псуванням майна, шкоди завдано не при виконанні трудових обов´язків (на­приклад, трак­торист службовим трактором самовільно орав дачні ділянки і пе­ре­вернувся); коли службова особа винна в незаконному звільненні або пере­ве­ден­ні працівника на іншу роботу.

sЯкий порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівником?

Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього мі­сячного заробітку, проводиться за розпорядженням роботодавця шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

sЯкі терміни проведення відшкодування матеріальних збитків?

Розпорядження роботодавця має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної шкоди і виконано не раніше семи днів з дня пові­дом­лен­ня про це працівникові. Такий порядок застосовують якщо матеріальна від­по­ві­дальність не перевищує середньої місячної зарплати.

s ­Як бути у тих випадках, коли працівник не згідний з накладеним мате­ріаль­ним стягненням?

Якщо працівник не згідний з відрахуванням або його розміром, то трудовий спір розглядається за його заявою відповідно до законодавства.

У інших випадках покриття шкоди проводиться шляхом подання позову до суду.

sЯкі обставини необхідно врахувати при визначенні розміру відшко­дування?

Суд, визначаючи розмір шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої було її завдано. Якщо шкода є наслідком не лише винної поведінки працівника, а й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшеним. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків коли, шкода вчинена з корисливою метою.

Особливості праці молоді.

Згідно міжнародних документів мінімальним віком прийому на роботу є 16 років. КЗпП У в ст. 188 закріплює: "Недопускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років. За згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15 років".

Закон, дозволяючи брати на роботу неповнолітніх, встановлює водночас особливі правила їх роботи, захищає їх інтереси, охороняє здоров´я та можли­вості подальшого розвитку. На заяві особи до 16 років батьки або особи, які їх за­мі­нюють повинні письмово показати своє ставлення до прийому на роботу ди­тини. Крім згоди батьків необхідна також згода профспілкового комітету – для то­го, щоб унеможливити прийом неповнолітнього на роботу із шкідливими умо­­ва­ми праці. Профком з´ясовує причини припинення підлітком навчання і бажання поступити на роботу, матеріально-побутові умови його сім´ї, перевіряє, чи не протипоказана йому дана робота за станом здоров´я, чи не заборонена вона взагалі для неповнолітніх. При прийомі на роботу роботодавець повинен забезпечити для неповнолітнього проходження медичного огляду і надалі – до виповнення йому 21 року – регулярно його проводити. Якщо під час чергового медогляду буде встановлено, що дана робота негативно впливає на стан здоров´я неповнолітнього, медична установа, яка проводить обстеження, робить висновки про неможливість використанн праці цього підлітка на даній роботі, і про необхідність полегшення умов його праці або переведення на іншу роботу. Висновки медичної установи про необхідність створення більш легких умов праці для неповнолітнього є обов´язковими для роботодавця.

& Конституція України, ст. 43 ч.3:

"Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров´я роботах забороняється".

Неповнолітні у трудових відносинах прирівнюються у правах до повно­літ­­­­ніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці – користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Для неповнолітніх робочий час встановлюється залежно від віку:

для осіб віком від 15 до 16 років - 24 години,

для осіб 16 -18 років - 36 годин на тиждень. Цей робочий час повинен бути розподіленим рівномірно між днями тижня.

Особлива увага приділяється охороні праці молоді. Так, згідно ст.15 Закону України "Про охорону праці", забороняється застосовувати працю неповнолітніх на важких роботах і на роботах із шкідливими або набезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. До факторів, які можуть негативно впливати на стан здоров´я і фізичний розвиток молоді відносять: значне фізичне напруження (особ­­ливо при підійманні і переміщенні деталей, виробів та інших вантажів); ви­му­шене ненормальне положення тіла під час роботи, яке може привести до па­та­ло­гічних змін в організмі молодих працівників, вібрація від пневматичного інстру­­менту та деяких станків і механізмів; неблагополучні метеорологічні умо­ви (високі і низькі температури повітря і навколишнього середовища); праця під зем­лею і можливість впливу деяких видів промислової отрути (свинець, фосфор, ртуть, миш´як), пилу, рентгенівських променів, електромагнітних полів, іоні­­зуючих випромінювань та ін. Така заборона пов´язана з необхідністю не до­пус­тити шкідливого впливу окремих видів виробництв на здоров´я та розвиток організму молоді.

Не допускається залучення осіб молодше вісімнадцяти років до робіт, які мо­жуть негативно вплинути на формування моральних якостей молоді. Так, забо­ро­няється прийняття неповнолітніх на роботу, пов"язану з виробництвом, збере­жен­ням і торгівлею спиртними напоями.

Забороняється залучати неповнолітніх працівників до нічних та надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Надурочною є праця понад встановлену тривалість робочого дня для даної категорії працівників.

З неповнолітнім не може бути заключено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.