Зупинення і закінчення досудового слідства

 

1. Зупинення досудового слідства.

2. Закінчення досудового слідства.

3. Закінчення слідства з направленням справи до суду.

 

1. Зупинення досудового слідства - тимчасова перерва в проваджені слідчих дій. Воно провадиться на підставі спеціально винесеної постанови. Слідство зупиняється у наступних випадках:

а) коли місцезнаходження обвинуваченого не встановлено;

б) коли психічне або інше тяжке захворювання перешкоджає закінченню провадження у справі;

в) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Зупинення в першому і в третьому випадках допускається лише після закінчення строків слідства.

Коли особа захворіла, то зупинити слідство можна і раніше, про що виноситься мотивована постанова.

Якщо у справі двоє чи більше підсудних, а підстави зупинення стосуються не всіх, тоді потрібно виділити справу і зупинити її відносно окремих обвинувачених. Якщо виділення справи неможливе, то зупиняється слідство в усій справі (ст. 206 КПК).

Коли місцезнаходження особи, що вчинила злочин невідоме, то оголошується державний чи міждержавний розшук. Про це виноситься постанова і направляється до міліції, крім цього виноситься постанова про взяття під варту особи, що вчинила злочин. У ч. 5 ст. 120 КПК зазначено, що коли невідома особа, що вчинила злочин, то перебіг строків слідства не починається.

При зупиненні слідства у зв’язку з хворобою обвинуваченого, необхідним документом є висновок експерта. Після цього справа відновлюється і направляється в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Зупинені справи підлягають закриттю в наступних випадках:

1) по закінченню строків давності (ст.49 і ст.106 КК);

2) внаслідок зміни обстановки, коли вчинене діяння втратило суспільно-небезпечний характер;

3) у випадках передбачених ст.6 КПК.

 

2. Закінчення досудового слідства. Слідство може закінчуватися в трьох формах:

а) складанням обвинувального висновку і направленням справи до суду;

б) закриттям справи;

в) направленням справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Справа закривається в наступних випадках:

1) за наявності підстав зазначених в ст. 6 КПК;

2) при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

 

Закриття справи у зв’язку із закінченням строків давності, у зв’язку з помилуванням, не допускається якщо особа не визнає себе винною або заперечує проти закриття справи.

Закриття справи за мотивами недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину, коли встановлено подію злочину, певній особі пред’явлено обвинувачення, але зібрані матеріали не дають підстав для висновку про доведеність цього обвинувачення.

Справа закривається за мотивованою постановою слідчого в якій зазначається:

1) відомості про особу обвинуваченого;

2) суть справи;

3) рішення про застосування запобіжного заходу;

4) підстави для закриття справи;

5) скасування заходів щодо забезпечення цивільного позову;

6) рішення щодо речових доказів.

Якщо є дані про вчинення службового проступку, аморального вчинку, то в цій постанові вказується про можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності або про застосування заходів громадського впливу.

Копія постанови направляється прокурору і обвинуваченому. Потерпілому і позивачеві повідомляється про закриття справи.

В разі закриття справи через смерть обвинуваченого, близькі родичі з метою реабілітації особи можуть просити про направлення справи до суду і її розгляду.

Постанова про закриття справи може бути оскаржена прокурором у семиденний термін або суду. Слідство в закритій справі може бути відновлено прокурором в межах встановлених строків давності.

 

3. Закінчення слідства з направленням справи до суду. Коли слідчий закінчує слідство він повідомляє про це потерпілого, позивача, відповідача або їх представників. Роз’яснює їх право на ознайомлення з матеріалами справи. Про ознайомлення з матеріалами справи складається протокол. При ознайомленні вони мають право заявляти клопотання. Про відмову у таких клопотаннях складається мотивована постанова. При ознайомленні із матеріалами справи можна робити виписки. Якщо обвинувачених декілька, то справа для ознайомлення надається кожному з них. При необхідності для ознайомлення із справою запрошується перекладач.

Якщо захисник не може разом з обвинуваченим знайомитися зі справою то ознайомлення можна відкласти на строк до трьох днів. Час для ознайомлення зі справою необмежений. Але, якщо обвинувачений навмисно затягує цей час, то слідчий складає графік ознайомлення зі справою, який оформлюється постановою. Така постанова має бути затверджена прокурором.

Права захисника при ознайомленні зі справою:

1) мати побачення з обвинуваченим;

2) знайомитися з усіма матеріалами справи і робити виписки з них;

3) обговорювати з обвинуваченим питання про заявлення клопотань;

4) заявити клопотання про провадження слідчих дій;

5) вимагати витребування нових доказів;

6) вимагати роз’яснення змісту постанови про притягнення як обвинуваченого.

7) заявляти відвід слідчому чи експерту;

8) подавати скарги на дії слідчого;

9) бути присутнім при провадженні додаткових слідчих дій.

Усні клопотання заносяться до протоколу ознайомлення зі справою, письмові - підшиваються до справи. Слідчий складає протокол про ознайомлення зі справою. Цей протокол підписує обвинувачений, слідчий, захисник, перекладач (якщо брав участь у справі).

При проведенні додаткових слідчих дій, слідчий зобов’язаний ознайомити з їх результатами обвинуваченого.

 

Обвинувальний висновок

 

1. Суть і значення обвинувального висновку.

2. Описова частина обвинувального висновку.

3. Резолютивна частина обвинувального висновку.

4. Додатки до обвинувального висновку.

5. Затвердження обвинувального висновку прокурором.

 

1. Обвинувальний висновок – це процесуальний акт в якому підводяться підсумки досудового слідства на основі оцінки зібраних по справі доказів.

В обвинувальному висновку слідчий викладає результати проведеного слідства, формулює обвинувачення, яке підтверджує матеріалами слідства. Обвинувальний висновок – це головний документ слідства. За своєю природою – це акт обвинувальної влади. Цей висновок виходить від обвинувача і виражає тезу, яку обвинувач доказує, на визнанні правильності якої він настоює.

Складається обвинувальний висновок слідчим, але свою юридичну силу отримує після затвердження прокурором. Значення обвинувального висновку:

1) визначає обсяг і рамки майбутнього судового розгляду, як щодо осіб так і щодо пред’явленого обвинувачення;

2) є умовою необхідною для того аби, обвинувачений міг побудувати свій захист на суді;

3) має значення систематизованого зведення матеріалів слідства.

Обвинувальний висновок має бути вручений обвинуваченому за три дні до судового розгляду. Обвинувальний висновок оголошується в суді із самого початку. За згодою сторін прокурор може зачитати лише резолютивну частину обвинувального висновку.

Обвинувальний висновок складається з двох частин: описової і резолютивної.

 

2. Описова частина складається з шести елементів:

1) вказівка на приводи і підстави до порушення кримінальної справи;

2) виклад фактичних обставин справи (місце, час, способи, мотиви
і наслідки злочину, відомості про потерпілого);

3) приведення доказів по справі. Кожне твердження слідчого повинно бути підтверджене посиланням на докази. Підтвердження робиться шляхом посилання на матеріали справи зі вказівкою на конкретну сторінку, і що саме потрібно знайти на цій сторінці;

4) дані про особу обвинуваченого (дані про судимість, про поведінку на роботі та вдома, та інші відомості, які можуть вплинути на міру покарання);

5) приведення пояснень обвинуваченого. Вказується чи визнав себе винним чи ні, чим пояснює свої дії, які заперечення висуває, які докази представив;

6) вказівки на обставини що сприяли вчиненню злочину.

 

3. Резолютивна частина складається з трьох елементів:

а) анкетні дані обвинуваченого;

б) формулювання обвинувачення;

в) юридична кваліфікація злочину.

Таким чином у резолютивній частині містяться юридичні висновки, юридичні обґрунтування вимог прокурора. Фактичні обставини наводяться у стислій формі.

Складаючи резолютивну частину потрібно пам’ятати:

1) вона повинна повністю випливати з описової частини;

2) не повторювати всіх обставин справи, а давати їх юридичне формулювання;

3) має містити індивідуалізоване обвинувачення стосовно кожного обвинуваченого.

 

4. Додатки до протоколу:

1) список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з
зазначенням їх адреси і аркушів справи, де викладені їх показання
або висновки;

2) довідка про рух справи та про застосування запобіжного
заходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з
обвинувачених, якщо вони заарештовані;

3) довідки про речові докази, про цивільний позов, про
заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову і можливості
конфіскації майна;

4) довідка про судові витрати в справі за час досудового
слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.

Склавши обвинувальний висновок слідчий, направляє справу прокурору.

 

5) Для того аби обвинувальний висновок отримав юридичну силу, він має бути затверджений прокурором.

Прокурор, отримавши матеріали від слідчого зобов’язаний перевірити цю справу:

Ø чи мали місце подія злочину;

Ø чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад
злочину;

Ø чи були додержані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги КПК про забезпечення права
підозрюваного і обвинуваченого на захист;

Ø чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття
справи;

Ø чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого;

Ø чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину;

Ø чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону;

Ø чи додержано вимог закону при складанні обвинувального
висновку;

Ø чи правильно обрано запобіжний захід;

Ø чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків,
заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;

Ø чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню
злочину, і чи вжито заходів до їх, усунення;

Ø та інші вимоги КПК.

Прокурору дається 5-ть днів на перевірку обвинувального висновку. Після цього він може прийняти такі рішення:

а) затвердити висновок або скласти свій висновок;

б) повернути справу слідчому на дослідування;

в) закривати справу.

Прокурор має право: вносити зміни до обвинувального висновку, може змінити запобіжний захід. Затвердивши обвинувальний висновок, прокурор направляє справу в суд, повідомляє чи буде підтримувати обвинувачення в суді, повідомляє обвинуваченому, що справу направлено суд.