Що являє собою фінансовий механізм.

Фінансовий механізм – це сукупність фінансових форм і методів утворення й використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різних потреб держави, суб’єктів господарювання і населення.До структури фінансового механізму входять п’ять елементів:- фінансові методи – спосіб впливу фінансових відносин на господарський процес (планування, прогнозування, інвестування, кредитування, оподатковування, страхування.);- фінансові важелі – інструмент, за допом якого здійснюється утворення й розподіл централізованих і децентр фінан ресурсів (прибуток, дохід, норми амортизаці відрахувань, фінансові санкції, арендна плата, ціна, дивіденди, процентні ставки, внески, штрафи та ін.) - правове забезпечення функціонування фінансового механізму включає закони, Укази Президента, постанови Кабміну, накази й листи міністерств і відомств, устав підприємства;- нормативне забезпечення утворять інструкції, нормативи, норми, методичні вказівки.- інформаційне забезпечення – інформація різного виду й роду.

Фінансове забезпечення здійснюється в таких формах:

- бюджетне фінансування, що здійснюється на безповоротній основі за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів;

- кредитування, яке здійснюється за рахунок мобілізації тимчасово-вільних коштів на основі принципів забезпеченості, платності, поверненості, цільового призначення;

- самофінансування, засноване на використанні власних ресурсів для забезпечення розвитку суб'єктів підприємницької діяльності.

Можна виділити три головні методи впливу фінан механізму на процеси суспіл розвитку: 1) фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення;2) фінансове регулювання економічних і соціальних процесів;3) фінансове стимулювання.

Фінансове планування — діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих СГ, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

Об’єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу й перерозподілу ВВП.

Основні завдання фінансового планування:

1) визначення обсягу і джерел фінансових ресурсів по всіх централізованих і децентралізованих фондах, їх розподіл між матеріальною і нематеріальною сферами;

2) стимулювання зростання виробництва;

3) концентрація фінансових ресурсів на найбільш важливих напрямках економічного і соціального розвитку держави;

5) визначення фінансових взаємовідносин суб’єктів економічної діяльності з фінансово-кредитною системою.

Які є види та методи фінансового контролю.

1) в залежності від часу проведення:

- попередній - здійсн на стадії розробки прогнозних розрах за бюджетом і планом, має на меті перевірку обґрунтованості розрах і пошук можливості більш ефективного їх використання;

- поточний - здійснюється під час виконання планів, проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. Мета -досягти найбільш раціонального використання фінан ресурсів, виявити додаткові можливості для збільшення доходів і зменшення витрат;

- наступний - здійснюється за наслідками фінан-господ д-сті, при розгляді і затвердженні звітів, аналізів, виконання завдань, списання матер цінностей і здійснюється шляхом ревізій, перевірок. Мета - оцінка досягнутого й розробка стратегії на майбутнє.

2) за характером:

- обов'язковий - здійснюється в силу вимог нормативних актів або за рішеннями компетентних органів держави;

- ініціативний - здійснюється на підставі власних рішень господарюючих суб' єктів.

3 ) за суб'єктами:

- контроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування;

- контроль органів виконавчої влади загальної компетенції;

- контроль фінансово-кредитних органів;

- відомчий контроль;

- громадський контроль;

- аудиторський контроль.

4)за суб'єктами здійснення:

- державний фінансовий контроль;

- муніципальний фінансовий контроль;

- суспільний (громадський) фінансовий контроль;

- аудиторський фінансовий контроль.

5) за формою проведення:

- обов' язковий (зовнішній);

- ініціативний (внутрішній).

Методи фінансового контролю - це прийоми і засоби його здійснення. Вони різноманітні й залежать від об'єкту контролю, мети і завдань, які стоять перед особами, які здійснюють перевірку, та інших факторів.

- перевірка - обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та їх підрозділів. - ревізія - метод документального контролю за фін-господарс діяльністю підпр, установ, дотриманням законодавства з питань фінансів, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального відкриття недостач, розтрат, привласнень, інших зловживань.

- обстеженн я - метод контролю окремих сторін діяльності підприємства, установи, організації, проте за значно ширшим колом показників, в ході якого здійснюється опитування, анкетування; - інспекція - метод фін контролю на місцях, здійснюється з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги;

- спостереження - метод фінансового контролю, який має на меті загальне ознайомлення із станом фінансової діяльності бюджетних підприємств, установ та організацій.

Сфера фінансового контролю:

- бюджетний контроль;

- податковий контроль;

- валютний контроль;

- банківський контроль;

- страховий контроль.

Фі4нансовий контроль та його роль

Оскільки кінцевим призначенням фінансових ресурсів є забезпечення розширеного відтворення і задоволення суспільних інтересів та потреб, токожний громадянин і держава в цілому надзвичайно зацікавлені в їхефективному використанні. Звідси об'єктивно виникає потреба в управлінні фінансовими ресурсами і фінансового контролю.

Метою фінансового контролю, перш за все, є зміцнення фінансової дисципліни, забезпечення економії матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також повного, своєчасного та доцільного використання грошових коштів у суспільстві для досягнення ефективного результату. Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави,складовою частиною якої він є. Забезпечити своєчасне, найбільш ефективне,повне збирання грошових коштів, сприяти їх збільшенню, допомогти знайтинові джерела доходів - у цьому завдання і одне з основних призначень фінансового контролю. Не менш важливе завдання стоїть перед фінансовим контролем при розподілі коштів, їх раціональному, доцільному, найбільш ефективному таекономною використанні. Фінансовий контроль є засобом розв'язання проблеми фінансової безпеки,оскільки він може відвернути підрив: Фінансового суверенітету держави; Цілісності фінансового простору; Єдності фінансової політики і фінансового механізму.

Отже, фінансовий контроль є важливим елементом управлінської діяльності, організаційного керівництва, однією із форм втілення у життяприйнятих державними і недержавними органами рішень. В більшості наукових джерел соціалістичного періоду фінансовийконтроль визначається як одна із сфер, ланок, форм, галузей контролю засуспільним виробництвом і розподілом продуктів. З огляду на одержавленістьвласності дане поняття пов'язувалося тільки з державним контролем.

Типи фінансової політики

Фін політика - це цілеспрямована діяльність держави та інших суб' єктів господарювання у сфері формування, розподілу та використання фінансових ресурсів задля досягнення поставленої мети. До складу фін політики входить:-бюджетна політика – комплекс юрид економ заходів під час склад бюджетів,регулювання бюдж процесу,управління бюдж дефіцитом,організації бюдж контролю.-податкова (фіскальна) – це сукупність заходів, що здійсн шляхом маніпулювання держ бюджетом з держ видатками, оподаткуванням для досягнення зростання вир-ва, зниження інфляції та зменш безробіття. Часто бюдж і податкову політику обєднують і назив як бюджетно-податкова п-ка(подолання спаду вир-ва і стабілізація економіки, стимулювання розвитку пріоріт сфер д-сті,стримування інфляційних процесів,створ умов для стимулювання інвестиційної діяльності, забезп достатніх надходжень до бюджету для фінансування соц програм). -грошово-кредитна (монетарна) – комплекс ді у сфері грошового ринку, сукупність методів, які спрямовані на управління рухом кредитного капіталу.онетою є регулювання грошового обороту,який здійсн через НБУ.-валютна – сукупність форм та методів у галузі валютних відносин, що здійсн держава та міжнар валютні організації.Залежно від ступеня законодавчого чи адміністративного регламентування фінансових відносин,розрізняють три типи фінансової політики: жорстка регламентація; помірна регламентація; політика мінімальних обмежень. Жорстка регламентація полягає у тому, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою. Права підприємств і громадян у здійсненні фінансових операцій визначаються не стільки їх інтересами, скільки правилами, установленими законами чи адміністративними рішеннями. Така політика проводиться в умовах або адміністративної економіки і відповідної їй фінансової моделі, або в умовах обмеженості фінансових ресурсів. Подібна фінансова політика малоефективна, оскільки підриває стимули до продуктивної діяльності, адже фінансовим продуктом діяльності — доходом — більше розпоряджається держава, ніж його власники — юридичні і фізичні особи. Помірна регламентація здійснюється у законодавчій формі та охоплює обмежену частину фінансових відносин — взаємовідносини з державою, окремі елементи взаємовідносин на кредитному, фондовому, валютному та страховому ринках. Помірна регламентація має врівноважити інтереси держави і суспільства загалом та інтереси окремих юридичних і фізичних осіб. Вона забезпечує юридичним і фізичним особам достатні стимули для продуктивної діяльності і водночас дає змогу державі впливати на соціально-економічний розвиток суспільства. Політика мінімальних обмежень спрямована на формування максимальної заінтересованості суб’єктів підприємницької діяльності та громадян в ефективному господарюванні. У даному разі в основному регламентуються тільки взаємовідносини з державою, які до того ж зводяться до мінімуму