Бюджетне фінансування та нормування видатків

ТЕМА 5

БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ ТА НОРМУВАННЯ ВИДАТКІВ

ПЛАН

СУТНІСТЬ, ФОРМИ І МЕТОДИ БЮДЖЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯ

РОЗПОРЯДНИКИ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ, ЇХ ФУНКЦІЇ. БЮДЖЕТНІ ПРИЗНАЧЕННЯ

3. КОШТОРИС ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ БЮДЖЕТНО! УСТАНОВИ. ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ, РОЗГЛЯДУ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ

НОРМУВАННЯ ВИДАТКІВ. ВИДИ НОРМ.

Форми і методи бюджетного фінансування

Бюджетне фінансування - це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету. Основна суть бюджетного фінансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами - з іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів.

Однією з проблем, пов'язаних з функціонуванням механізму бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визначення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати видатки, які мають вирішальне значення для економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити видатки, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтримку їхнього економічного становища щодо комунальної власності. Інакше кажучи, при здійсненні механізму бюджетного фінансування необхідно чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування і законодавчо закріпити її за ними. Оскільки бюджетне фінансування є складовою бюджетного механізму, за допомогою якого здійснюється реалізація бюджетних функцій, то можна дійти висновку, що саме за допомогою бюджетного інвестування та фінансування відбувається надання коштів, які завдяки розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту спрямовуються державою на економічні і соціальні потреби країни.

Роль бюджетного фінансування визначається передусім тим, що виступає основним методом забезпечення прогресивних зрушень в економічній структурі. Тільки за допомогою бюджетного фінансування створюються умови і забезпечується розвиток нових галузей виробництва.

Система бюджетного фінансування вміщує в собі принципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб'єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі таких принципів: плановості; цільового спрямування коштів; безповоротності безвідплатності; ефективного використання коштів; фінансування в міру виконання планів; оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел, додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їх використанням.

Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються законом про Державний бюджет України на кожний рік. Обсяг витрат та цільове спрямування коштів місцевих бюджетів ухвалюються рішенням сесії відповідних місцевих рад народних депутатів. Витрати з децентралізованих фондівгрошових коштів відображуються у фінансових планах і кошторисах витрат установ, балансах доходів і витрат підприємств, об'єднань, міністерств і відомств.

Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат - це надання коштів без прямого їх відшкодування (непряме ж відшкодування полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфери, перспективна підготовка кадрів для суспільства тощо).

Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільно необхідного результату при мінімальних витратах фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю, розробкою податкових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат та інтенсифікацію виробництва.

Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсягу фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування. Цей принцип здійснюється як при покритті поточних витрат, так і при фінансуванні капітальних вкладень.

Принцип здійснення постійного контролю наявний при всіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час встановлення їх обсягу.

Використовуються наступні форми бюджетного фінансування:

- кошторисне фінансування;

- державне фінансування інвестицій;

- позики з бюджету державним підприємствам;

- державні дотації.

Кошторисне фінансування - забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління.

Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі фінансових документі - кошторисів. Так фінансується майже вся невиробнича сфера. Установи і організації, які діють в цій сфері є бюджетними установами.

До бюджетної сфери належать соціально-культурні заходи і установи, фундаментальні дослідження, національна оборона, правоохоронна діяльність і органи безпеки, судова система і органи прокуратури України, утримання законодавчої і виконавчої влади держави.

Державне фінансування інвестицій. Відповідно до бюджетної класифікації видатків фінансування будівництва об'єднано в одну групу разом з архітектурою і включає в собі державні інвестиції на основні об'єкти економічного і соціального розвитку України за ринкових умовах.

За наявності різних форм власності і різних організаційно-правових структур, об’єднань підприємств і організацій правове регулювання фінансування інвестицій в Умовах ринку є складним.

Фінансування капітальних вкладень із бюджету за умов ринку на відміну від планової системи має свої особливості: воно не є сталим, держава також втручається в процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств.

Поряд з державними, в основному бюджетними коштами, залучаються іноземні джерела інвестиційного фінансування, як з боку іноземних держав, так із боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ.

Позики з бюджету державним підприємствам - це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Фінансову підтримку як бюджетну позику надає Міністерство фінансів на договірних засадах.

Умовами договору мають бути передбачені зобов'язання сторін щодо обсягів, строків надання позики, її цільового використання, заходи щодо забезпечення її своєчасного повернення, відповідальність сторін за порушення умов договору, а також обсяги і порядок сплати процентів за використання бюджетних позик.

Державні дотації. Це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, організацій і установ, які надають послуги, або виробляють необхідну народному господарству продукцію, витрати на виробництво яких вище цін реалізації.

Форми бюджетного фінансування визначаються економічними умовами, із змінами яких міняються як форми бюджетного фінансування, так і їхнє застосування. Нині при переході до ринкових відносин, визріла потреба в удосконаленні форм бюджетного фінансування.

Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам в порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Кошти бюджету, які отримують фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі, або надавати за рахунок бюджетних коштів позики юридичним та фізичним особам. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути:

- за бюджетними призначеннями, передбаченими Законом про Державний бюджет України, - органи, що забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету міністрів України в особі їх керівників; міністерства, інші центральні органи державної влади, установи та організації, які передбачені Конституцією України, або входять до складу Кабінету Міністрів України в особі їх керівників;

- за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної
Республіки Крим - органи, що забезпечують діяльність Верховної Ради
Автономної Республіки Крим та Ради Міністрів Автономної Республіки
Крим, міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в
особі їх керівників;

- за бюджетними призначеннями, передбаченими місцевими бюджетами -
керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх
секретаріатів, керівників головних управлінь, управлінь, відділів та інших
самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій,
виконавчих органів рад.

Бюджетні призначення - повноваження надане головному розпоряднику бюджетних коштів Законом України про Державний бюджет України, або рішенням про міський бюджет, що має кількісні та часові обмеження, яка дозволяє надавати бюджетні кошти. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачено багаторічні бюджетні призначення.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи - це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом.

Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.

Установи мають право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Мінфін України, Мінфін Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників дані про граничні обсяги видатків загальної фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складання проектів кошторисів, головні розпорядники бюджетних коштів:

- встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

- розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватися і які необхідні для правильного визначення видатків у проектах кошторисів;

- забезпечують складання проектів кошторисів на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо головними розпорядниками.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня з точки зору законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують запити, які подаються Мінфіном України, Мінфіном Автономної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку.

Термін розгляду показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюється головними розпорядниками з таким розрахунком, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені в бюджетні запаси.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки, або на решту періоду року з часу утворення установи. В останньому випадку кошториси складаються і затверджуються головним розпорядником для кожної установи окремо у загальному порядку.

У дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спрямовувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.

Формування дохідної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік.

За основу цих розрахунків беруться такі показники:

- обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові
показники (площа приміщень та вартість обладнання, іншого майна, що
здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань
музеїв, виставок тощо) та розмір плати з розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства;

- прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.

Обов’язковим є виконання вимог щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установи. При визначенні видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності цієї установи.

Згідно із зазначеними лімітними довідками головні розпорядники та розпорядники вищого рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги бюджетних асигнувань, проводять помісячний розподіл асигнувань із загального фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки.

Лімітна довідка про бюджетне асигнування - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі відповідних нормативів, видається відповідно Мінфіном України, Мінфіном Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, розпорядником вищого різня та доводиться до головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

Метод нормування видатків є основним при розрахунку видатків на поточне утримання бюджетних установ і дає змогу порівняти потреби однотипних бюджетних установ та організацій. Нормування видатків передбачає однакове задоволення потреб споріднених установ і здійснення принципу цільового використання грошових коштів, які надаються їм із бюджету. Водночас, цей метод розрахунку видатків дає можливість здійснювати контроль за виконанням кошторису доходів і видатків.

Сума видатків бюджетної установи за допомогою нормативного методу розрахунку визначається як добуток розрахункових одиниць на норму видатків. Число розрахункових одиниць визначається на підставі даних з мережі і контингенту бюджетних установ. Мережу бюджетних установ і їхній контингент (наприклад, кількість класів в школах, число дошкільних дитячих установ і дітей у них) встановлюються міністерствами та відділами держадміністрацій і затверджуються станом на кінець року.

Матеріальні норми визначають затрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю в натуральному виразі. Наприклад, склад і якість продуктів харчування на одну дитину в дитячому садку, на одне ліжко в лікарні, норма видатків палива в розрахунку на один метр кубічний приміщення. Матеріальні норми диференціюються за видами бюджетних установ.

Розглядаючи фінансову норму, необхідно виділити поняття - бюджетна норма. Якщо фінансова норма відображає усю суму грошових затрат на розрахункову одиницю, то бюджетна норма відображає ту частку видатків, яка покривається за рахунок бюджетних коштів.

Індивідуальні норми відображають затрати за окремим видом видатків на розрахункову одиницю. Наприклад, норма харчування на 1 учня, вихованця тощо. Ці норми застосовуються переважно при складанні індивідуальних кошторисів доходів і видатків.

Комбіновані норми - показують суму затрат в цілому за видом видатків на розрахункову одиницю. Наприклад, норма всіх видатків за видом «оплата комунальних послуг та енергоносіїв» на 1 клас в школі. Ця норма відображає загальну суму видатків на оплату теплопостачання, водопостачання та водовідведення, оплату електроенергії та природного газу. Комбіновані норми застосовуються при зведеному плануванні.

Укрупнені норми відображають усю суму затрат на розрахункову одиницю. Наприклад, норма видатків на один клас у школі, одного вихованця в школі-інтернаті або на одну установу. Укрупнені норми застосовуються переважно при плануванні видатків щодо масових соціально-культурних установ з невеликим об'ємом роботи (наприклад, по установам позашкільної роботи з дітьми).

До обов'язкових відносяться норми, величина яких встановлюється, як правило, урядом, і вона суворо обов'язкова при складанні і виконанні кошторисів доходів і видатків бюджетних установ. До обов'язкових норм належать, зокрема, норми видатків на продукти харчування, медикаменти та перев'язувальні матеріали, видатки на відрядження.

Розрахункові норми, як середні норми видатків на розрахункову одиницю встановлюються відомствами за згодою з фінансовими органами, наприклад видатки - оплата інших видів енергії - вугілля, дров, на один клас в школі, і на одне ліжко в лікарні. При визначенні рівня розрахункових норм враховуються умови діяльності бюджетної установи. Наприклад, норми видатків на вугілля, дрова встановлюються з врахуванням тривалості опалювального сезону в конкретній місцевості. На основі розрахункових норм визначається середній розмір окремих видів видатків за бюджетними установами.

 

 

 

 

ТЕМА 5

БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ ТА НОРМУВАННЯ ВИДАТКІВ

ПЛАН