При цьому до існуючих форм бюджетного фінансування не можна застосовувати однаковий підхід, а перспективи розвитку кожної із форм повинні пов'язуватись з тими цілями, яким вони слугують.

Цілі можуть бути поділені на загальні та спеціальні. Загальні втілюються за допомогою тих форм фінансування, які відповідають системі управління економікою в цілому.

Спеціальні пов'язані з особливими умовами господарювання, згідно завданнями економічної політики держави на відповідному етапі розвитку.

Форми бюджетного фінансування, які обумовлені загальними цілями, у
подальшому повинні удосконалюватись, аби повніше відповідати потребам розвитку ринкової економіки. Їхнє удосконалення, з одного боку повинно провадитись у напрямку посилення стимулюючих факторів певних форм фінансування, а з іншого - у напрямку запровадження нових умов надання бюджетних коштів.

Застосовуються такі методи бюджетного фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначействі здійснюються платежі безпосередньо суб'єктам діяльності;

Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам в порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

Розпорядники бюджетних коштів, їх функції, бюджетні призначення

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Кошти бюджету, які отримують фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі, або надавати за рахунок бюджетних коштів позики юридичним та фізичним особам. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути:

- за бюджетними призначеннями, передбаченими Законом про Державний бюджет України, - органи, що забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету міністрів України в особі їх керівників; міністерства, інші центральні органи державної влади, установи та організації, які передбачені Конституцією України, або входять до складу Кабінету Міністрів України в особі їх керівників;

- за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної
Республіки Крим - органи, що забезпечують діяльність Верховної Ради
Автономної Республіки Крим та Ради Міністрів Автономної Республіки
Крим, міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в
особі їх керівників;

- за бюджетними призначеннями, передбаченими місцевими бюджетами -
керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх
секретаріатів, керівників головних управлінь, управлінь, відділів та інших
самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій,
виконавчих органів рад.

Бюджетні призначення - повноваження надане головному розпоряднику бюджетних коштів Законом України про Державний бюджет України, або рішенням про міський бюджет, що має кількісні та часові обмеження, яка дозволяє надавати бюджетні кошти. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачено багаторічні бюджетні призначення.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються та затверджуються Законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Нижчестоящі розпорядники бюджетних коштів поділяємо на розпорядників коштів другого та третього ступенів.

Розпорядники коштів другого ступеня є керівники, які отримують кошти на
видатки установи та розподіляють суму коштів, визначену головним розпорядником для переказу безпосередньо підпорядкованим їм установам, підприємствам та організаціям.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники, які одержують кошти лише для безпосереднього витрачання.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

- розробляє план своєї діяльності у відповідності до завдань та функцій,
визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності
досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;
- розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні
запаси і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому
органу;

- отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про
Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у
встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня
(одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань,
забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

- затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

- здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих
розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами
бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

- одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

3. КОШТОРИС ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ. ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ, РОЗГЛЯДУ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ
Кошторис доходів та видатків бюджетної установи, організації є основним
плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень

Кошторис має дві складові:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за економічною класифікацією на виконання
бюджетною установою, організацією основних функцій;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за економічною класифікацією на здійснення
видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи - це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом.

Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.

Установи мають право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Мінфін України, Мінфін Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників дані про граничні обсяги видатків загальної фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складання проектів кошторисів, головні розпорядники бюджетних коштів:

- встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

- розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватися і які необхідні для правильного визначення видатків у проектах кошторисів;

- забезпечують складання проектів кошторисів на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо головними розпорядниками.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня з точки зору законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують запити, які подаються Мінфіном України, Мінфіном Автономної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку.

Термін розгляду показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюється головними розпорядниками з таким розрахунком, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені в бюджетні запаси.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки, або на решту періоду року з часу утворення установи. В останньому випадку кошториси складаються і затверджуються головним розпорядником для кожної установи окремо у загальному порядку.

У дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спрямовувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.

Формування дохідної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік.

За основу цих розрахунків беруться такі показники:

- обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові
показники (площа приміщень та вартість обладнання, іншого майна, що
здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань
музеїв, виставок тощо) та розмір плати з розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства;

- прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.