До практичних занять з навчальної дисципліни

ЗАВДАННЯ

ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“СУДОВЕ ПРАВО”

(галузь знань 0304 «Право»,

освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»,

напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»)

для студентів ІV курсу факультету № 4

Денної форми навчання

Харків

Завдання до практичних занять з навчальної дисципліни “Судове право” (галузь знань 0304 «Право», освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр», напрям підготовки 6.030401 «Правознавство») для студентів ІV курсу факультету № 4 денної форми навчання / уклад.: І.Є. Марочкін, Л.М. Москвич, І.В. Назаров, О.М. Овчаренко. – Х.: Нац. Ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого», 2012. – 20 с.

 

 

У к л а д а ч і: І.Є. Марочкін

Л.М. Москвич

І.В. Назаров

О.М. Овчаренко

 

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою університету (протокол № 5 від __.__.2012 р.)

 

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Практичні заняття – одна з основних форм навчання. Їх мета полягає в засвоєнні основних теоретичних положень і відпрацюванні навичок застосування законодавчих норма, що регламентують організацію та діяльність органів судової влади. Вони відбуваються у формі відповідей студентів на теоретичні питання, вирішенні практичних завдань, ділових ігор, вивчення конкретних практичних прикладів. З найважливіших теоретичних тем курсу проводяться колоквіуми.

Колоквіум є одним із видів занять, мета яких – поглиблене вивчення частин, розділів, окремих питань дисципліни шляхом бесіди, обговорення студентських доповідей на відповідні теми.

На практичних заняттях перевіряється ступінь засвоєння студентами теоретичних питань курсу, положень законодавства та практики його застосування.

 

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА 1. Судове право. Предмет і метод судового права.

Колоквіум:

 

1. Ґенеза концепції судового права.

2. Предмет і метод судового права.

3. Поняття, характерні ознаки і види судово-правових відносин.

4. Система навчальної дисципліни «Судове право» та її співвідношення з іншими юридичними дисциплінами.

5. Взаємозв’язки судового права з іншими галузями права.

Рекомендована література:

 

1. Киминчижи Е.Н. К вопросу о самостоятельности судебного права как науки и отрасли законодательства: учеб. пособ. [Текст] / Е.Н. Киминчижи. – Белгород: Константа, 2006. – 46 с. – Белгород: Константа, 2006. – 46 с.

2. Михайловский И.В. Судебное право как самостоятельная юридическая наука [Текст] / И.В. Михайловский // Право. – 1908. – С. 1733 – 1741.

3. Мурадьян Э.М. Судебное право: моногр. [Текст] / Э.М. Мурадьян. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2007. – 575 с.

4. Полянский Н.Н. Проблемы судебного права: моногр. [Текст] / Н.Н. Полянский, М.С. Строгович, В.М. Савицкий, А.А. Мельников. – М.: Изд-во «Наука», 1983. – 224 с.

5. Прилуцький С.В. Вступ до судової влади (Суспілсьво. Правосуддя. Держава): моногр. [Текст] / С.В. Прилуцький. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012. – 317 с.

6. Рязановский В.А. Единство процесса: моногр. [Текст] / В.А. Рязановский. – М.: Городець, 2005. – 74 с.

7. Сібільова Н.В. Концепція судового права: історичний аспект [Текст] / Н.В. Сібільова // Проблеми законності: респ. міжвідомч. наук. зб. / відп. ред. В.Я. Тацій. – 2003. – № 58. – С. 140-146.

8. Сібільова Н.В. Щодо поняття «судове право» та сфери його застосування [Текст] / Н.В. Сібільова // Питання боротьби зі злочинністю. – Вип. 5. – 2003. – С. 90-96.

ТЕМА 2. Джерела судового права. Судова практика та судова політика.

Колоквіум:

1. Поняття і класифікація джерел судового права.

2. Міжнародно-правові акти як джерела судового права.

3. Судова політика як результат діяльності органів судової влади.

4. Акти органів судової влади: поняття, види і основні ознаки.

4.1. Рішення місцевих судів: види і порядок набуття чинності.

4.2. Рішення апеляційних судів.

4.3. Рішення вищих спеціалізованих судів.

4.4. Акти Верховного Суду України.

4.5. Акти Конституційного Суду України.

5. Акти міжнародних судових установ як джерела судового права. Порядок виконання і застосування практики Європейського суду з прав людини.

6. Акти судового правозастосування як джерело права в Україні: теоретичне і прикладне значення.

6.1. Роль постанов пленуму вищих спеціалізованих судів і пленуму Верховного Суду України в процесі правозастосування.

6.2. Рішення Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Завдання

1. Апеляційний суд Харківської області під час вивчення роботи судів області з виїздом в закріпленні суди здійснив аналіз справ направлених на додаткове розслідування; справ, пов’язаних з ювенальною юстицією, а також з виконанням п.3 Указу Президента України “Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей”; кримінальних справ про злочини в області інтелектуальної власності. Було досліджено рівень оперативності розгляду судами справ та забезпечення доступу громадян до правосуддя. Проаналізовано судову практику винесення судами окремих ухвал у кримінальних справах, розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру; практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією; порушенням митних правил, та порушення податкового законодавства тощо. В наслідок такої діяльності на підставі п. 4 ст. 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» загальні збори суддів апеляційного суду Харківської області затвердили Постанову про надання місцевим судам Харківської області методичної допомоги в застосуванні законодавства при розгляді відповідних категорій кримінальних та цивільних справ.

Чи відповідають дії апеляційного суду Харківської області діючому законодавству? Чи мають право апеляційні суди надавати методичну допомогу місцевим судам з питань застосування законодавства? Форми методичної допомоги? Значення забезпечення єдності судової практики?

 

2. 11 жовтня 2012 року судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2012 року. Під час розгляду було встановлено, що порівняння правових висновків оспореного та порівнюваного рішень дає підстави зробити висновок, що, попри подібність суспільно небезпечних діянь, вони отримали неоднакову кримінально-правову оцінку, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Як результат - Верховний Суд України встановив помилковість висновків суду касаційної інстанції та відновив касаційний перегляд по справі, під час якого зобов’язав Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ усунути неправильне застосування норми закону про кримінальну відповідальність.

Чи має право Верховний Суд України скасовувати рішення вищих спеціалізованих судів? Наскільки обов’язкові висновки Верховного Суду України для нижчестоящих судів? Дайте їм правову оцінку.

 

3. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції про офіційне тлумачення положення ч. 5 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України» від 16.05.2007 р. (справа про звільнення судді з адміністративної посади) було визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення ч. 5 ст. 20 попереднього Закону України "Про судоустрій України", відповідно до якого голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України. Крім того, цім рішенням було рекомендовано Верховній Раді України невідкладно в законодавчому порядку врегулювати питання про призначення суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільнення їх з цих посад.

Рада суддів України на підставі такого рішення Конституційного Суду України встановила власний порядок призначення суддів на адміністративні посади. Рішенням № 50 від 31.05.2007 р. Рада суддів України вирішила самостійно призначати суддів на посади голів, заступників голів судів загальної юрисдикції та звільняти з таких посад (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) до врегулювання цього питання в законодавчому порядку. На посади голів, заступників голів загальних судів та звільняти з цих посад (крім випадків закінчення п‘ятирічного строку перебування на відповідних адміністративних посадах) за поданням Голови Верховного Суду України, голів вищих спеціалізованих судів – за поданням Голови Верховного Суду України на підставі рекомендації відповідної ради суддів, а інших голів та заступників голів спеціалізованих судів – за спільним поданням Голови Верховного Суду України та голови відповідного вищого спеціалізованого суду на підставі рекомендації відповідної ради суддів.

Дайте оцінку діям Ради суддів України враховуючи норми чинної Конституції України. Чи можна вважати таке рішення елементом судової політики?

Рекомендована література:

1. Голова Ради суддів України Я. Романюк: інтерв’ю / М. Закаблук // [Електрон. ресурс] // Режим доступу: http://www.zib.com.ua/ua/6754-yaroslav_romanyuk_yakscho_mi_budemo_movchati_to_tochno_nicho.html. – Заголовок з екрана.

2. Гурвич М.А. Судебное решение. Теоретические проблемы: моногр. / [Текст] /М.А. Гурвич. – М.: Юрид. лит., 1976. – 265 с.

3. Заворотько П.П. і Штефан М.Й. Судове рішення: навч. посіб. [Текст] / П.П. Заворотько, М. Й. Штефан. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1971. – 188 с.

4. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: моногр. / О.В. Капліна. – Х.: Право, 2008. – 296 с.

5. Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судебное право: моногр. [Текст] / М.Н. Марченко. – М.: ТК Велби, Изд-во ¨Проспект¨, 2007. – 512 с.

6. Об отборе, обработке, размещении и архивации судебных решений в правовых информационно-поисковых системах: рекоменд. № R (95) 12 Комитета министров Совета Европы от 11.09.1995 г. [Текст] // Организация и деятельность адвокатуры в России / сост.: В.М. Ануфриев, С.Н. Гаврилов. – М.: Юриспруденция, 2001. – С. 310 – 313.

7. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 р., № 3477 [Текст] // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 12. – Ст. 792.

8. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22.12.2005 р., № 3262-ІV [Текст] // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 1. – Ст. 13.

9. Про судове рішення: пост. Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р., № 14 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2010 р.– № 1.– Стор. 4.

10. Сердюк В.В. Обов'язковість судового рішення: окремі питання теорії і практики / В.В. Сердюк // Вісн. прокуратури. – 2006. – № 8 (62). – С. 79-88.

11. Судова практика та її значення для регулювання відносин у сфері праці: моногр. [Текст] / П. І. Жигалкін, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко. – Х.: Вид-во ФІНН, 2008. – 544 с.

12. Регламент Конституційного Суду України: затв. рішенням Конституційного Суду України від 05.03.1997 р. [Текст] // Офіц. вісн. України. – 1997 р. – № 20.– Стор. 8.

13. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні: Монографія: [Текст] / С.В. Шевчук.. – К.: Реферат, 2007. – 640 с.

Завдання

1. З'їзд суддів України провів засідання, під час якого заслухав звіти Ради суддів України та рад суддів про виконання завдань органів суддівського самоврядування, вищих спеціалізованих судів про стан здійснення правосуддя судами відповідних юрисдикцій та Верховного Суду України про судову практику найвищого судового органу з питань його юрисдикції. В наслідок розгляду зазначених питань делегати вирішили, що є потреба у забезпечені координації роботи вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду України та органів суддівського самоврядування в питаннях забезпечення єдності суддівської практики та розробки змін до діючого законодавства у сфері поліпшення правосуддя. Відповідно більшістю голосів делегатів З’їзд суддів України прийняв рішення про запровадження судового права в України з віднесенням до нього рішень і постанов вищих спеціалізованих судів України та Верховного Суду України, постанов пленумів вказаних судів та рішень З’їзду суддів України. Акти судового права було визнано обов’язковими для застосування місцевими та апеляційними судами під час вирішення подібних судових справ та самими вищими судами і Верховним Судом України у подальшій діяльності. Також запропоновано Верховній Раді України приймати зміни до діючого судоустрійного законодавства з врахуванням сталої судової практики і актів судового права.

Чи має право З’їзд суддів України прийняти подібне рішення? Що може формувати зміст судового права та судової практик? Значення та юридична сила судового права та судової практик в Україні?

 

2. Верховна Рада України відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» обрала до складу вказаного суду 6 суддів. Обранні до складу Конституційного Суду України судді займали суддівські посади у апеляційних загальних судах та Верховному Суді України. Для того, щоб оформити їх переведення на нове місце роботи Верховна Рада України винесла постанову про звільнення вказаних суддів із займаних посад із формулюванням «у зв’язку з обранням до складу Конституційного Суду України». Вказана постанова Верховної Ради України була оскаржена до Вищого адміністративного суду України з приводу звільнення суддів із посад з приводу, не передбаченому Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Вищий адміністративний суд України в наслідок розгляду скарги постановив внести зміни до постанови Верховної Ради України у частині визначення причин для звільнення суддів з посад, вказавши в якості такої «у зв’язку з виходом у відставку».

Дайте оцінку рішенню Вищого адміністративного суду. Чи має він право вносити зміни до актів Верховної Ради України?

3. Які з вказаних нижче органів та посадових осіб можна вважати суб’єктами судового права?

- Верховний Суд України;

- Конституційний Суд України;

- вищі спеціалізовані суди;

- Верховна Рада України;

- Президент України;

- Міністр юстиції України;

- З’їзд суддів України:

- Голова Верховного Суду України;

- апеляційні суди;

- Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

 

Рекомендована література:

1. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. [Текст] // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13 – С. 270-302.

2. Москвич Л.М. Ефективність судової системи: концептуальний аналіз: моногр.[Текст] / Л.М. Москвич. – Х.: Вид-во Фінн, 2011. – 384 с.

3. Назаров І.В. Судові системи країн ЄС та України: генезис та порівняння: моногр. [Текст] / В.І. Назаров. – Х.: Вид-во Фінн, 2011. – 432 с.

14. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р.,№ 2453–VІ [Текст] // Офіц.вісн. України. – 2010 р.–№ 55/1/. – Ст. 1900.

4. Прокопенко О.Б. Право на справедливий суд: концептуальний аналіз і практика реалізації: моногр. [Текст] / О.Б. Прокопенко. – Х.: Вид-во ФІНН, 2011. – 248 с.

5. Сульженко Ю. Реалізація права на судовий захист у суді першої інстанції [Текст] / Ю. Сульженко // Право України. –2005. – № 7. – С. 89–94.

6. Шварц О.А. Право на «своего судью» [Текст] / О.А. Шварц // Конституция Российской Федерации: Проблемный комментарий под ред. В.А. Четвернина. – М.: Юристъ, 1997. – 385 с.

 

ТЕМА 5. Судова влада.

Колоквіум:

 

1. Поняття та характерні ознаки судової влади. Завдання судової влади – захист прав і основоположних свобод людини.

3. Форми реалізації судової влади.

3.1. Правосуддя як основна форма реалізації судової влади.

3.2. Поняття і сутнісні характеристики судового контролю.

3.3. Судовий конституційний контроль.

3.4. Судовий контроль на досудовому слідстві.

3.5. Судовий контроль за діяльність органів виконавчої влади.

3. Поняття та характеристика функцій судової влади.

4. Органи судової влади в системі поділу державної влади. Суд як суб’єкт владних відносин.

5. Принципи судової влади.

 

Завдання

1. Під час кримінального провадження в суді першої інстанції по звинуваченню Х. І. та В. у скоєнні навмисного вбивства з хуліганських спонукань, враховуючи велику небезпеку злочину склад суду було сформовано в кількості трьох суддів. Підсудний Х. заявив клопотання про те, щоб справа слухалася судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Суд відмовив Х. у клопотанні на тій підставі, що підсудні І. та В. були проти участі присяжних у розгляді їх справи.

Чи відповідає закону склад суду, який розглянув справу? У якому складі суддів здійснюється розгляд справ? Охарактеризуйте правові форми і правову природу участі представників народу у здійсненні правосуддя.

 

2. Звинувачений у скоєнні посадового злочину К. заявив у суді клопотання про здійснення судочинства регіональною мовою. Потерпілий по кримінальний справі клопотання не підтримав, зазначивши, що він вільно володіє державною мовою, а регіональною значно гірше.

Порадившись, місцевий суд виніс ухвалу про задоволення клопотання підсудного, мотивуючи своє рішення тим, що підсудний знаходиться в більш складному становищі у порівнянні з потерпілим, тому його клопотання має пріоритет у порівнянні із думкою потерпілого. Останньому роз’яснили, що якщо окремі слова регіональної мови для нього будуть незрозумілі, то їх йому перекладе один з суддів або секретар судового засідання.

Чи відповідають дії суду принципам судової влади? Охарактеризуйте зміст і значення принципу мови судочинства. Назвіть правові гарантії його реалізації.

 

3. Вкажіть принципи, які відносяться до інституціональних принципів судової влади:

- принцип державної мови судочинства;

- принцип справедливості судової влади;

- принцип верховенства права;

- принцип територіальності;

- принцип єдності судової системи;

- принцип здійснення судової влади тільки судом;

- принцип доступності судової влади;

- принцип незалежності судової влади;

- принцип права на оскарження судового рішення.

 

 

Рекомендована література:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. [Текст] // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України [Текст] // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35–36, № 37. – Ст.446.

3. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р., № 2453–VІ [Текст] // Офіц. вісн. України. – 2010 р.– № 55/1/. – Ст. 1900.

4. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 р., № 422/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996 р. – № 49. – Ст. 272.

5. Організація судових та правоохоронних органів: підручник [Текст] / за ред. І.Є. Марочкіна і Н.В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. І доп. – Х.: Одіссей, 2011. – 376 с.

6. Назаров І.В. Судові системи країн ЄС та України: генезис та порівняння: моногр. [Текст] / В.І. Назаров. – Х.: Вид-во Фінн, 2011. – 432 с.

7. Смородинський В.С. Судова влада в Україні (загальнотеоретичні проблеми): дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.01. [Текст] / В.С. Смородинський. – Х., 2001. – 187 с.

8. Сібільова, Н. В. Судова влада в системі поділу влади [Текст] / Н. В. Сібільова // Питання боротьби зі злочинністю. – Х., 2002. – Вип. 6. – C. 135–145.

9. Шило О.Г. Теоретико-прикладні основи реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України: моногр. [Текст] / Л.Г. Шило. – Х.: Право, 2011. – 472 с.

10. Кампо, В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізм [Текст] / В. Кампо // Віче. – № 6. – 1993. – С. 10.

11. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р.,№ 2453–VІ [Текст] // Офіц.вісн. України. – 2010 р.–№ 55/1/. – Ст. 1900.

12. Цыганаш В.Н. Судебная власть: понятие, технология, институт (концептуальный теоретико-правовой анализ): моногр. / В.Н. Цыганаш. – Ростов-на-Дону: Изд-во ЮФУ, 2009. – 307 с.

 

Завдання

1. Міністр юстиції України вніс на розгляд Президента України подання про створення додаткових апеляційного господарського суду та апеляційного адміністративного суду для поліпшення доступності правосуддя для населення. Президент України виніс Указ про створення відповідних судів, але після його оголошення з’ясувалося, що подання до Президента України з визначеного питання не обговорювалося з головами Вищого господарського суду України та Вищого адміністративного суду України, які не вбачають підстав для створення додаткових апеляційних судів у межах своїх юрисдикцій.

Дайте оцінку діям Міністра юстиції України? Яка існує процедура створення та ліквідації судів і які існують підстави для цтого?

 

2. Голова апеляційного господарського суду вніс на затвердження зборів суддів суду запропонований ним персональний склад судових палат. Збори суддів затвердили пропозицію голови суду.

Суддя Р., який після розподілу почав працювати у судовій палаті з розгляду справ про банкрутство, через декілька тижнів звернувся до голови суду з проханням перевести його до судової палати з розгляду справ у сфері захисту інтелектуальної власності, оскільки його попередній досвід у якості судді і професійний та науковий інтерес більш пов’язані з розглядом останніх справ, ніж справ про банкрутство. Голова суду відмовив у проханні, мотивуючи тим, що існуючий персональний розподіл його, як керівника суду, задовольняє, він є оптимальним, оскільки враховує у міру можливості професійні якості і нахили усіх суддів, а не лише одного. Тоді суддя Р., керуючись п. 2 ч. 5 ст. 115 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, звернувся до зборів суддів апеляційного господарського суду з проханням підтримати його бажання працювати в судовій палаті з розгляду справ у сфері захисту інтелектуальної власності. Загальні збори, вислухавши усі доводи судді Р. та заперечення голови суду, дійшли висновку, що доцільніше суддю Р. ввести у склад судової палати з розгляду справ у сфері захисту інтелектуальної власності.

Чи були компетентними збори суддів у вирішенні питання, з яким звернувся до них суддя? Які наслідки позитивного вирішення прохання судді? Які повноваження зборів суддів? Яке призначення органів суддівського самоврядування, які вони мають організаційні форми?

 

3. У Київському районному суді м. Харкова судді суду на загальних зборах висловили незадоволення роботою голови суду та висловили йому недовіру, що за їх думкою, тягне його відставку з посади голови суду. Після чого було висунуто в якості кандидата на посаду голови суду суддю Б. цього суду. Документи на суддю Б. з рішенням загальних зборів суддів Київського районного суду м. Харкова було направлено до Вищої ради юстиції з пропозицією призначити його на посаду голови суду.

Дайте оцінку рішенням загальних зборів суду. Який існує порядок призначення суддів на адміністративні посади?

Рекомендована література:

1. Абросимова Е.Б. Конституционные основы судебной власти в зарубежных странах: конспект лекций [Текст] / Е.Б. Абросимова.– Тверь: Твер. гос. ун-т, 2000. – 60с.

2. Клеандров М.И. Судебные системы государств-участников СНГ: законодательное обеспечение: моногр. [Текст] / М.И. Клеандров. – М.: Юристъ, 2002. – 623с.

3. Колоколов Н.А. Теория судебных систем: особенности конституционного регулиривования, судебного строительства и организации судебной деятельности в федеративном государстве: моногр. [Текст] / Н.А. Колоколов, С.Г. Павликов. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 312 с.

4. Москвич Л.М. Ефективність судової системи: концептуальний аналіз: моногр. / Л.М. Москвич. – Х.: Вид-во Фінн, 2011. – 384 с.

5. Назаров І.В. Судові системи країн ЄС та України: генезис та порівняння: моногр. [Текст] / В.І. Назаров. – Х.: Вид-во Фінн, 2011. – 432 с.

6. Організація судових та правоохоронних органів: підручник [Текст] / за ред. І.Є. Марочкіна і Н.В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. І доп. – Х.: Одіссей, 2011. – 376 с.

7. Порівняльне судове право: навч. посіб. [Текст] / За ред. І.Є. Марочкіна та Л.М. Москвич. – Х.: Право, 2008.

8. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р.,№ 2453–VІ [Текст] // Офіц.вісн. України. – 2010 р.–№ 55/1/. – Ст. 1900.

9. Судебные системы европейских стран: учеб. пос. [Текст] / пер. с фр. Д.И. Васильева и с англ. О.Ю. Кобякова. – М.: Междунар. отношения, 2002. – 336 с.

10. Судебные системы западных государств: учеб. пос. [Текст] / отв. ред. В. А. Туманов. – [науч. изд.] – М.: Наука, 1991. – 240 с.

11. Фіолевський Д.П. Судова влада і правоохоронна система в Україні: навч. посіб. / Д.П. Фіолевський. – К.: Кондор, 2006. – 322 с.

12. Шишкін В.І. Судові системи країн світу: навч. посіб. – [У 3-х кн.– Кн. 1, 2][Текст] / В.І. Шишкін. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 336с.

Завдання

1. Громадянин України К., цивільна справа якого розглядається в загальному місцевому суді вже 6 місяців вважає, що було порушено його право на розумний строк розгляду справи, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., а відповідно він має отримати грошову компенсації. Крім того, ним було подано клопотання до суду про прискорення розгляду його справи в суді.

Суд розглянув клопотання К. та постановив, що порушення строків розгляду справи є незначним і викликане клопотаннями про перенесення судових засідань як з боку самого К., так і іншої сторони по справі, а тому можливості або потреби у прискоренні розгляду справи немає.

Дайте оцінку позиції суду. В чому полягає зміст принципу права на розумний строк розгляду справи? Які існують критерії визначення розумності строків судового провадження?

 

2. До окружного адміністративного суду надійшла скарга на рішення Київської міської ради. Заявник вніс клопотання про слухання справи колегіально судом у складі трьох суддів для забезпечення більшої об’єктивності і законності судового рішення. Клопотання було розглянуто і враховуючи складність справи для її розгляду було сформовано склад суду у кількості трьох суддів.

Чи відповідає закону склад суду, який розглянув справу? У якому складі суддів здійснюється розгляд адміністративних справ?

 

3. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області звернулося до Харківської обласної ради для затвердження списків присяжних для всіх місцевих загальних судів області з числа громадян, які постійно проживають на території області. Харківська обласна рада надала територіальному управлінню ДСА України в Харківській області список виборців області, вказавши що всіх осіб в ньому можна використовувати в якості присяжних під час судочинства оскільки вони мають право голосу на виборах.

Дайте оцінку діям Територіального управління ДСА України та Харківської обласної ради. Який порядок формування списків народних засідателів та присяжних?

 

 

Рекомендована література:

 

1. Громошина Н.А. Дифференциация, унификация и упрощение в гражданском судопроизводстве: моногр. [Текст] / Н.А. Громошина. – М.: Проспект, 2010. – 264 с.

2. Максютин М. В. Теория юрисдикционного процесса: моногр. [Текст] / под ред. В. И. Авсеенко. - М.: Моск. психол.-социал. ин-т, – 2004. – 219 с.

3. Москвич Л.М., Іваницький С.О., Русанова І.О. Правовий статус носіїв судової влади в Україні (професійні судді, народні засідателі, суд присяжних): моногр. [Текст] / за заг. ред. І.Є. Марочкіна. – Х.: Фінн, 2009. – 488 с.

4. Полянский Н.Н. Проблемы судебного права: моногр. [Текст] / Н.Н. Полянский, М.С. Строгович, В.М. Савицкий, А.А. Мельников. – М.: Изд-во «Наука», 1983. – 224 с.

5. Протасов В.Н. Основы общепроцессуальной теории: учеб. пособ. – М.: Юрид. лит., 1991. – 144 с.

6. Русанова І.О. Суд присяжних в Україні: проблеми становлення і розвитку: моногр. [Текст] / І.О. Русанова. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. – 184 с.

7. Сапунков В.Й. Проблеми цивільної юрисдикції / В.Й. Сапунков, І.І. Ємельянова [Текст] // Бюл. М-ва юстиції України. – 2003. – № 6. - С. 52-59.

8. Сердюк В.В. Юрисдикція судів України за спеціалізацією: моногр. [Текст] / В.В. Сердюк. – К.: Прецедент, 2005. – 192 с.

9. Теория юридического процесса / Под общ. ред. В.М. Горшенева. – Х.: Изд-во при Харьков. гос. ун-те издат. объединения «Высшая школа», 1983. – 192 с.

10. Ференц О. Понятійний апарат юрисдикції загальних судів: проблеми розмежування [Текст] / О. Ференц //Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 7. - С. 149-151.

ЗАВДАННЯ

ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“СУДОВЕ ПРАВО”

(галузь знань 0304 «Право»,

освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»,

напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»)

для студентів ІV курсу факультету № 4

Денної форми навчання

Харків

Завдання до практичних занять з навчальної дисципліни “Судове право” (галузь знань 0304 «Право», освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр», напрям підготовки 6.030401 «Правознавство») для студентів ІV курсу факультету № 4 денної форми навчання / уклад.: І.Є. Марочкін, Л.М. Москвич, І.В. Назаров, О.М. Овчаренко. – Х.: Нац. Ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого», 2012. – 20 с.

 

 

У к л а д а ч і: І.Є. Марочкін

Л.М. Москвич

І.В. Назаров

О.М. Овчаренко

 

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою університету (протокол № 5 від __.__.2012 р.)

 

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Практичні заняття – одна з основних форм навчання. Їх мета полягає в засвоєнні основних теоретичних положень і відпрацюванні навичок застосування законодавчих норма, що регламентують організацію та діяльність органів судової влади. Вони відбуваються у формі відповідей студентів на теоретичні питання, вирішенні практичних завдань, ділових ігор, вивчення конкретних практичних прикладів. З найважливіших теоретичних тем курсу проводяться колоквіуми.

Колоквіум є одним із видів занять, мета яких – поглиблене вивчення частин, розділів, окремих питань дисципліни шляхом бесіди, обговорення студентських доповідей на відповідні теми.

На практичних заняттях перевіряється ступінь засвоєння студентами теоретичних питань курсу, положень законодавства та практики його застосування.

 

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ