Фінансово-кредитний механізм

Сутність фінансів

Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Без них неможливе функціонування держави і діяльність юридичних та фізичних осіб, оскільки саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), відображаючи досить складні відносини, що виникають при цьому. Головним їхнім призначенням є забезпечення кожної фізичної особи, кожного суб’єкта підприємництва, кожної державної структури, а отже і суспільства загалом, достатніми для здійснення їх діяльності грошовими коштами.

Фінанси — сукупність грошових відносин, пов’я­заних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства.

Ключовими елементами визначення сутності фінансів та засад їх функціонування, яке полягає у постійному русі і кругообігу коштів, є характеристика фінансових відносин і фінансової діяльності. Фінансові відносини, відображаючи рух вартості від одного суб’єкта до іншого, характеризують обмінні, розподільні і перерозподільні процеси і проявля­ються у грошових потоках. Фінансова діяльність будь-якого суб’єкта проявляється у формуванні доходів і здійсненні витрат. Це водночас і різні, і тісно взаємопов’язані сторони прояву функціонування фінансів

Інструментом фінансових відносин є гроші.

Обєкт фінансових відносин ВВП і національне багатство.

ВВП – це додана вартість вироблена в країні виробника товарів, робіт, послуг.

Національне багатство – це вартість нагромаджених в Україні матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів.

Нормальна фінансова ситуація: основним об’єктом фінансових відно­син є ВВП; національне багатство — тільки в частині зайвих ресурсів.

Кризова фінансова ситуація: ВВП не вистачає для формування доходів і фінансових ресурсів, тому розпродається національне багатство.

Суб’єктами фінансових відносин у процесі створення ВВП є підприємці, робітники і службовці, держава.

Оскільки об’єкт фінансових відносин один, а суб’єктів троє, то ці відносини мають яскраво виражений суперечливий характер. Кожний суб’єкт прагне отримати якомога більше, але це можна зробити тільки за рахунок інших суб’єктів, які мають такі самі інтереси. Звідси випливає необхідність збалансування інтересів усіх суб’єктів.

 

Функції фінансів

фінанси виконують дві функції:

¾ розподільну;

¾ контрольну.

Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом.

Механізм дії розподільної функції фінансів пов’язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає в себе кілька стадій:

1) первинний розподіл;

2) перерозподіл;

3) вторинний розподіл.

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб — заробітна плата, у юридичних осіб — прибуток, у держави — прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні. Перерозподіл включає два етапи:

¾ вилучення частини доходів у одних суб’єктів і формування централізованих фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб’єктів, що створюють ці фонди;

¾ використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи — заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам.

Вторинний розподіл — це другий етап перерозподілу.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що фінанси — це інструмент контролю за діяльністю суб’єктів обмінно-розпо­дільних відносин.

У практичній діяльності контрольна функція проявляється у фінансовому контролі. Необхідність контролю випливає з того, що фінансові відносини мають яскраво виражений суперечливий характер, оскільки кожний суб’єкт прагне отримати якомога більше. Саме для того, щоб у процесі розподілу і перерозподілу ВВП окремі суб’єкти не привласнювали неналежну їм частку, необхідний постійний всеохоплюючий фінансовий контроль.

 

Моделі фінансових відносин

За рівнем державної централізації ВВП у рамках фінансової моделі ринкової економіки умовно можна виділити три основні моделі: американську, західноєвропейську та скандинавську.

Американська модель, яка заснована на максимальному рівні самозабезпечення фізичних і самофінансування юридичних осіб, характеризується незначним рівнем бюджетної централізації» 25—30%. Фінансове втручання в економіку зведене до мінімуму. У соціальній сфері забезпечуються тільки ті верстви населення, які не в змозі обійтися без державної допомоги.

Модель створює максимальну фінансову стимуляцію: з одного боку, вона дає можливість заробляти, з іншого — вимагає цього. Це досить жорстка і жорстока модель, але вона водночас і високоефективна, оскільки заснована, по суті, на примусовій фінансовій стимуляції.

Західноєвропейська модель характеризується поміркованим рівнем централізації ВВП у бюджеті» 35—45%. За рахунок вищого рівня централізації ВВП більш розгалуженою є і державна соціальна сфера, насамперед у галузі освіти. Сутність моделі зводиться до паралельного функціонування державних і комерційних установ у соціальній сфері.

Скандинавська модель передбачає досить високий рівень бюд­жетної централізації ВВП — 50—60%. Відповідно вона характеризується розгалуженою державною соціальною сферою як у галузі освіти, так і охорони здоров’я. Вона створює клімат упевненості й соціальної врівноваженості. Однак така модель можлива тільки за умов, по-перше, високого рівня ВНП на душу населення, який забезпечує високий рівень і суспільного, і індивідуального споживання, і, по-друге, високого рівня культури та свідомості народу, відповідного ставлення до праці й поваги до державного сектора.

За послідовністю розподілу ВВП розрізняють: - фінансова модель ринкової економіки- ВВП розподіляється спочатку між тими хто зайнятий на його створенні, держава отримує свої доходи переважно на етапі перерозподілу. – фінансова модель адміністративної економіки: переважна частина ВВП централізується в руках держави відразу і виключається з розподільчих відносин.

Основний критерій вибору моделі— вплив на суспільство через установлення стимулів до праці й ефективного господарювання та забезпечення надійної системи соціальних гарантій.

Фінансові ресурси

Фінансові ресурси – це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу і використання ВВП та НБ за певний період.

Розрізняють централізовані та децентралізовані фінансові ресурси.

Централізовані фінансові ресурси розміщуються в бюджетній системі,центральних фінансових органах і кредитних установах,НБУ,в цільових фондах.

Джерелом фінансових ресурсі держави виступає ВВП.

Децентралізовані фінансові ресурси – знаходяться в розпорядженні суб’єктів господарювання і населення, створюються за рахунок прибутків, амортизаційних відрахувань, кредитів банків, кредиторської заборгованості, коштів отриманих від випуску цінних паперів.

 

Децентралізовані фінанси

Фінанси державного сектора економіки включають ті самі відносини, що й фінанси будь-якого суб’єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності. Водночас фінансові ресурси й отримані доходи цих підприємств належать державі, а їх фінансова діяльність регламентується державою як на підставі законів, так і у формі державного управління.

Розрізняють внутрішні і зовнішні фін відносини в залежності від суб’єктів цих відносин.

До зовнішніх належать:

- відн між п-вами і державою: сплата податків та відрахувань до фондів, асигнування з бюджету

- між п-вом та фін кредит установами: надання та погашення кредиту, сплата страх внесків та виплата відшкодувань, куп-прод цінних паперів.

- між п-вами здійснення розрахунків за товари, роботи, послуги

До внутрішніх належать:

- між п-вом та його засновниками:куп-прод акцій, виплата дивідендів, внесення коштів до стат фонду.

- між п-вом і його підрозділами: формування і використання ОЗ і оборотних активів

- всередині п-ва: розподіл прибутку, формування відповідних фондів, їх використання

- між п-вом і працівниками: нарах та виплата з/п

 

Бюджетний процес

Бюджетний процес — це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету. Оскільки бюджет являє собою систему всеохоплюючих фінансових відносин і через нього проходить значна маса грошових потоків, то бюджетний процес завжди перебуває в центрі уваги суспільства.

Він складається з двох частин:

— бюджетне планування;

— виконання бюджету.

Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження. Це серцевина бюджетного процесу — виконується такий бюджет, який прийнято.

Завдання бюджетного планування визначаються необхідністю вирішення охарактеризованого вище триєдиного завдання формування бюджету:

1) достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету;

2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами й галузями;

3) збалансування бюджету.

Бюджетне планування починається з визначення можливого обсягу доходів. Обґрунтованість їх планування забезпечує реальність усього бюджетного процесу. Оптимальність розподілу видатків визначається ефективністю використання бюджетних коштів із позицій забезпечення економічного зростання та соціаль­ної гармонії у суспільстві. Збалансування бюджету найскладніше завдання, оскільки, як правило, потреби у видатках перевищують реальні можливості у формуванні доходів.

Процедура бюджетного планування — послідовність заходів і дій зі складання, розгляду і затвердження проекту бюджету, яка визначається відповідним законом. В Україні на державному рівні вона включає такі етапи та стадії:

1. Складання проекту бюджету:

— направлення Президентом Верховній Раді бюджетного послання;

— розроблення Верховною Радою бюджетної резолюції, у якій визначаються основні напрями бюджетної політики на наступний рік;

— розроблення Міністерством фінансів на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку прогнозного проекту Державного бюджету;

— узгодження показників прогнозного проекту бюджету з пропозиціями міністерств, відомств та інших органів;

— розроблення Міністерством фінансів робочого (узгодженого) проекту Державного бюджету і подання його в Кабінет Міністрів;

— розгляд проекту бюджету в Кабінеті Міністрів, прийняття рішення про його схвалення і подання Президенту проекту Закону про бюджет;

— розгляд проекту Закону про бюджет Президентом і подання його до Верховної Ради.

2. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України:

— розгляд проекту Закону про Державний бюджет у комісіях
і комітетах Верховної Ради;

— доповідь Міністра фінансів на засіданні Верховної Ради та співдоповідь голови комітету з питань бюджету;

— обговорення проекту Державного бюджету на засіданні Верховної Ради;

— прийняття відповідного рішення про результати розгляду проекту Закону про Державний бюджет:

а) затвердити Закон про Державний бюджет України;

б) схвалити у першому читанні і направити на доопрацювання;

в) відхилити і направити на перероблення.

Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів, оперативна робота ведеться Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією і Державним казначейством. Виконання бюджету здійснюється на підставі розпису доходів і видатків. Цей документ складається після затвердження бюджету відповідно до підрозділів бюджетної класифікації, яка містить повну деталізацію.

 

Бюджетне регулювання

Бюджетне регулювання - це надання коштів із загальнодержавних джерел, що закріплені за бюджетом вищих рівнів, бюджетами нижчих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для здійснення відповідних повноважень, виконання планів економічного й соціального розвитку на певній території. Розмежування доходів у процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням певних чинників, зокрема, соціального та екологічного стану відповідних територій країни.

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, АРК, територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами.

Міжбюджетні відносини реалізуються за допомогою міжбюджетних трансфертів.

Міжбюджетні трансферти включають:

- дотацію вирівнювання – це сума гр. коштів, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня, для покриття його дефіциту при неможливості зменшити видатки.

- субвенція (допомога) – це сума гр. коштів яка передається з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування конкретних інноваційних видатків.

Надання субвенцій ґрунтується на основних принципах:

1. економічної ефективності цілей інвестиційних програм

2. направлення субвенцій виключно на створення, приріст чи оновлення ОФ комун сфери.

3. принцип збалансованого розвитку передбачає надання державної позики територіям з урахуванняїх потенціалу

4. принцип об’єктивності і відкритості

5. принцип єдності означає, що розподіл коштів повинен забезпечувати зменшення відмінностей в економічному розвитку територій.

 

Податкова система

 

Податкова система – це сукупність встановлених країні податків і зборів, форм і методів їх встановлення, дій які забезпечують їх сплату.

Згідно діючого Закону України “Про систему оподаткування” принципами побудови системи оподаткування є:

•Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу відчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції.

•Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва.

•Обов”язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об”єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

•Рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів – на більші доходи.

•Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб”єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов”язків щодо сплати податків і зборів.

•Соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки молозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічнообгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.

•Стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.

•Економічна обгрунтованість- встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахованням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.

•Рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.

•Компетенція – встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавста про оподаткування виключно ВЕрховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.

•Єдиний підхід – забезпечення єдиного пвдходу до розробки податкових законів з обов”язхкоаим визначенням платника податку і збору, об”єкта оподаткування, джерела оплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядків сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

•Доступність- забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Под робота – це діяльність держави та її органів, а також платників в процесі правового регламентуванні, нарахування і сплати под. і под. платежів, атакож контролю за своєчасністю і повнотою їх надходження до бюджету.

Суб’єктами под. роботи виступають:

- ВР приймає закони в сфері опод

- органи викон влади: забезп дію механізму справляння под.

- органи под. служби здійснюють контроль за дотриманням под. законод

- платники под. нарах і сплачують под., подають под. звітн, несуть відп за порушення под. законод.

У под. роботі розрізняють контролюючі органи: под. служба, митні органи; та органи стягнення: под. служба.

 

Податкова служба

Податкова служба - це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів.

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (рис.3). У складі органів державної податкової служби функціонують відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція) і підрозділи з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

Державну податкову службу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.

Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Начальники управлінь податкової міліції призначаються Головою Державної податкової адміністрації України.

Таким чином, податкова служба України має три рівні:

-Державну податкову адміністрацію України - вища ланка;

-державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - середня ланка;

-державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції - базова ланка.

Головними завданнями державної податкової служби України є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

На вищу ланку покладається завдання організації та інструктивного і методичного забезпечення податкової роботи в країні, а також контроль за діяльністю податкових органів. Відповідно до чинного законодавства Державна податкова адміністрація України виконує такі функції:

1) виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із:

здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, валютні операції,;

обліком платників податків, інших платежів;

виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;

боротьбою з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

2) видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування;

3) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків;

4) роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі;

5) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

6) подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

7) організовує роботу по створенню інформаційної системи автоматизованих робочих місць органів державної податкової служби;

8) розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства;

9) при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

10) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

11) подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

12) вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування;

13) надає фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери та веде Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб;

14) прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

15) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на підакцизних товарах;

16) вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;

17) організовує у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби;

18) організовує роботу, пов”язану зі здійсненням контролю за дотриманням максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби.

На середню ланку покладається організація податкової роботи в Автономній Республіці Крим, області чи містах Києві та Севастополі. Це головна ланка консультаційної роботи, яка потребує висококваліфікованих фахівців, добре обізнаних із податковим законодавством. В окремих випадках податкові адміністрації цього рівня можуть безпосередньо вести податкову роботу щодо незначного кола платників, які перебувають на обліку в цих адміністраціях. Стосовно до даних платників державні податкові адміністрації областей і міст з районним поділом виконують ті ж самі функції, що й інспекції низової ланки.

Структура податкових адміністрацій середньої ланки в цілому подібна до структури Державної податкової адміністрації України, за винятком підрозділів, які займаються законодавчою та методичною роботою.

На низову ланку покладається безпосереднє ведення податкової роботи. Державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції:

1) здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі;

2) забезпечують облік платників податків, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків;

3) контролюють своєчасність подання платниками податків податкових декларацій та розрахунків, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності;

5) забезпечують застосування фінансових санкцій і адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства;

6) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;

7) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів;

8) передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

9) подають до судів і арбітражних судів позови про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами;

10) проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

11) контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;

12) розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податкових інспекцій;

13) подають відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

14) здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках алкогольних напоїв і на пачках тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

15) роз'яснюють через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі;

16) виконують функції, пов'язані із здійсненням відповідними підрозділами податкової міліції її повноважень.

17) здійснюють контроль за дотриманням максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби.

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі органів державної податкової служби відповідного рівня, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням посадових обов'язків.

Податкова міліція виконує слідуючі функції:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

3) виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;

4) забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними посадових обов'язків;

5) запобігає корупції та іншим посадовим порушенням серед працівників державної податкової служби;

6) збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені як для посадових осіб органів державної податкової служби, так і для посадових осіб правоохоронних органів.

 

Податок на прибуток

Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб, на відміну від прибуткового податку, який стягується з громадян.

Платниками податку на прибуток є:

- з числа резидентів - суб'єкти і несуб’єкти господарської діяльності (бюджетні установи, громадські організації тощо), а також їх філії, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Резиденти – це особи, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території;

- з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, які отримують доходи з джерелом їх походження з України за винятком установ та організацій, які мають дипломатичний статус або імунітет. Нерезиденти -це особи з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. До нерезидентів відносяться також розташовані на території України представництва іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів. Постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань (рис.7). Тобто, для визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток спочатку необхідно визначити відповідно суму скоригованого валового доходу, суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Доходи вкл. Доходи від операційної даяльності та інші доходи.

Інші доходи включають:

- доходи у вигляді дивід, процентів отриманих від нерезидентів

- доходи від операцій лізингу, оренди

- суми штрафів пені неустойки

- вартість товарів робіт послуг безоплатно отриманих

- суми поворотної і безповоротної фін допомоги

- доходи не враховані при обчисл доходів періодів, що передують звітному та виявлені у звітному періоді

- доходи від реал не обор активів, оборотних активів, майнових комплексів

Доходи від реал товарі визн за датою переходу права власності на товар покупцеві.

Доходи від надання послуг визн за датою скл акта про викон робіт чи надання послуг.

Витрати,що враховуються при обчисленні об’єкта опод скл з витрат операц діял і інших витрат.

Витрати операц діял вкл:

- собівартість реаліз товарів, викон робіт, наданих послуг. Витрати визн витратами того періоду в якому визнано доходи від реал цих товарів робіт послуг.

Собівартість скл з витрат прамоповязаних з виробництвом:

- прямі мат витрати

- прямі витрати на оплату праці

- амортизація

- вартості придбаних послуг пов’язаних з виробництвом товарів та інших прямих витрат

Інші витрати вкл.:

- загальновиробничі витрати

- адмін. Витрати

- витрати на збут

- інші операц витрати

- фін витрати

- інші витрати звичайної діял

До складу витрат не вкл.:

- витрати на потреби не пов’язані з веденням госп діял

- сплата под. на приб

- ПДВ вкл. до ціни придбаних товарів

- сплачені штрафи, пені, неустойки

- виплата дивідендів

- інші витрати

Ставки под.: з 1,04,11-23%, з 2012 – 21%, з 2013 – 19%, з2014 – 16%.

 

ПДФО

Податок з доходів фізичних осіб стягується безпосередньо з доходів громадян.

Платниками податку є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з

джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є:

-загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

-доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

-іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

-загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

-доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку