Роль ісламського фактора в країнах Сходу

2 год.

1.Загальна характеристика ісламського фундаменталізму.

2. Ісламський екстремізм.

2.1. Іран – експорт ісламської революції.

2.2. Алжир.

2.3. Єгипет.

2.4. Судан.

 

Методичні рекомендації:

У 90-х рр. з’явилось чимало літератури, яка допомагає розібратися у такому явищі як ісламський фундаменталізм. Необхідно прослідкувати історію його виникнення та розвитку у ХХ ст., пояснити причини активізації в 70-90-х рр. ХХ ст., чітко розмежувати поняття ісламського фундаменталізму та екстремізму.

Оскільки ісламські екстремісти своєю терористичною діяльністю дестабілізують міжнародні відносини, а також внутрішньополітичну ситуацію в багатьох країнах, слід зупинитись на конкретних прикладах їхньої діяльності в Алжирі, Єгипті, Судані. Окремо потрібно схарактеризувати зовнішню політику Ірану, головним напрямком якої став експорт ісламської революції (ірано-іракська війна 1980-1988 рр.).

 

Рекомендована література:

Бельский А., Рашковский Е. Индия и Россия: фундаменталистский вызов // МЭМО. – 1997. – № 4.

Блешо Эрве. Джихад и универсальные ценности // Восток. – 1999. – № 3.

Виганд В.К. Глобализация мировой экономики и мир ислама // Восток. 1999. – № 3.

Жданов Н.В. Исламская концепция миропорядка. – М., 1991.

Зарипов В.М. Коран читают по-разному // ААС.– 1994. – № 6.

Климов В. Іслам у політичному контексті // ПіЧ. – 1994. – № 8.

Ланда Р.Г. Исламский фундаментализм // ВИ. – 1993. – № 1.

Лукін В. На хвилі “мусульманского ренессансу” // ПіЧ. – 1996. – № 8.

Малашенко А. Коммунисты в тени ислама // Восток. – 1993. – № 2.

Малашенко А. Ислам в политике и политика в исламе // ААС. – 1991. – № 8.

Малашенко А. Ислам. Возрждение, увиденное, но не оценённое // ААС.– 1995. – № 9.

Малашенко А. Исламско-фундаменталистский проект в реалиях современного мира // МЭМО. – 1999. – № 7.

Полонская Л.Р. Современный мусульманский фундаментализм: политический тупик или альтернатива развития // ААС. – 1994. – №11.

Сагдеев А. Исламский фундаментализм – что это такое? // ААС.– 1994. – № 6.

Степанянц М.С. Мусульманские концепции в философии и политике в ХІХ-ХХ вв.– М., 1982.

Севостьянов И. Исламский фундаментализм и исламский экстремизм – это не одно и то же // МЖ.– 1996. – № 5.

Трофимов А.Н. Исламский фундаментализм в арабских странах // Восток. – 1992. – № 1.

Череда М. Союз террористов. Ближний Восток может захлестнуть новая волна насилия // ЗН. – 2000. – № 27.

***

Алжир // Эхо планеты. –1997. – № 2.

Алжирская спираль насилия // ЭП. – 1998. – № 18.

Боровой Я. Резня в Рамадан // НВ. – 1998. – № 2-3.

Долгов Б. Алжир. Надежда на возвращение мира // ААС. – 2000. – № 1.

История Алжира в новое и новейшее время. – М., 1992.

Ланда Р.Г. Есть ли будущее исламского фундаментализма в Алжире // Восток. – 1993. – № 1.

Малышева Д. Алжирский конфликт: уроки для России // МЭМО. – 1996. – № 10.

Малышева Д. Алжирский конфликт // Эхо планеты. – 1997. – № 2-3.

***

Андреев А. Свет в тени города мёртвых // НВ. – 1998. – № 4.

Беляков Е. Египет. Афганский бумеранг // ААС. – 1996. – № 8.

Джеймс Уиттингтон. Египет: терроризм отступает // За рубежом. – 1996. – № 6.

Шеленков Г. Бойня в самом центре Египта // ЭП. – 1997. – № 47.

***

Бабкин С. «Чёрная лисица» на тропе войны // ЭП. – 1997. – № 6.

Иринин П. К победе ислама // ЭП. – 1991. – № 49.

История Судана в новое и новейшее время. – М., 1992.

Малышев П. Судан: нефть и ислам // ЭП. – 1992. – № 15.

Шейх Хасан ат Туарби. Судан. Ислам и вера // ААС. – 1994. – № 11.

 

Теми для самостійної роботи:

1. Реформи Тургут Озала в Туреччині (2 год.)

Методичні рекомендації:

Проаналізувати результати парламентських виборів, що відбулись у листопаді 1987 р. Формування однопартійного уряду Т.Озалом. Обрання його президентом. Основні напрямки реформ. Прийняття нового закону про вибори. Його значення. Вибори 1990 р. Прем’єрство С.Деміреля.

Рекомендована література:

Боровой Я. Восток с тенью Ататюрка // НВ. – 2000. – № 17.

Вольский Д.И. Турция. – М.: Знание, 1994.

Данилов В.И. Турция 80-х.: от военного режима до “ограниченной демократии”. – М., 1991.

Данилов В. И. Турция после ІІ мировой войны: демократический эксперимент продолжается // Восток. – 1998. – № 4.

Киреев Н.Г. История этатизма в Турции. – М., 1991.

Моисеев П. Опыт решения земельного вопроса // Азия и Африка сегодня. – 1996. – № 4.

Мусульманские страны у границ СНГ (Афганистан, Пакистан, Иран и Турция - современное состояние и перспективы). - Москва, 2001.

Поцхверия Б.М. Внешняя политика Турции. – М., 1986.

Старченков Г. Параметры “экономического чуда” // Азия и Африка сегод­ня.–1992. – № 9.

Старченков Г.И. Современная Турция. – М.: Знание, 1989.

 

2. Курдська проблема. (2 год.)

Рекомендована література:

Данилов В.И. Турция 80-х.: от военного режима до “ограниченной демократии”. – М., 1991.

Мусульманские страны у границ СНГ (Афганистан, Пакистан, Иран и Турция - современное состояние и перспективы). - Москва, 2001.

Поцхверия Б.М. Внешняя политика Турции. – М., 1986.

3. Режим руху “Талібан” в Афганістані. (2 год.)

Рекомендована література:

Афганистан: проблемы войны и мира - М., 1996.

Давыдов А. Во власти «пуританского ислама» (Политический режим талибов в Афганистане) // ААС. – 1998. –№ 8. – С. 22-27.

Дубнов А. Афганцы поднимают белые флаги // Новое время. – 1998. – № 33. – С. 19.

Спольников В. Н. Афганистан. Исламская оппозиция: истоки и цели. – М., 1990.

Череда М. Лихорадка в Азии // Зеркало недели. – 1998. – 29 августа.

Шумов С. А., Андреев А. Р. История Афганистана: Документальное исследование. –

М., 2002.

4. Сучасна політична карта світу (4 год.)

Мета колоквіуму – перевірити знання студентами політичної карти Афро-Азіатського регіону.

 

Методичні рекомендації:

При підготовці до колоквіуму студенти мають згадати:

- Яким був остаточний територіальний поділ світу.

(Вміти показати основні колонії та залежні країни Азії та Африки на карті.)

- Які зміни відбулися на політичній карті після Першої світової війни.

(Тут слід звернути увагу на два основні аспекти змін: 1 – пов’язані з розпадом Оманської імперії; 2 – з розподілом колоній Німеччини).

- В чому була різниця методів колоніальної політики США, Франції, Великої Британії, Португалії, Іспанії?

- Якими були головні причини краху колоніальної системи?

- Створення незалежних держав у Північній Африці.

- Процес деколонізації в Тропічній Африці.

- Якими були основні складнощі на шляху деколонізації?

 

Методичне забезпечення:

Для кращої підготовки до колоквіуму студентам пропонується таблиця “Етапи боротьби за національну незалежність країн Азії та Африки”.

 

 

Етапи боротьби за національну незалежність країн Азії та Африки

Південна та Центральна Азія

 

Країна	Столиця	Рік незалежності	Метрополія або країна - окупант	Лідер н/в руху	Сучасний лідер *більшисть подана на 2005 р.
Бірма	Рангун	4. 01. 1948 р.- Бірманський союз	Велика Британія	Аун Сана	Правління військових
В’єтнам	Ханой	2. 09. 1945 - ДРВ	Франція	Хо Ші Мін	Ле Кха Фієу
Індія	Нью-Делі	15. 08.1947	Велика Британія	Джаваха-рлал Неру	М. Сінгх - (з 2004 р.)
Індонезія	Джакарта	17. 08. 1945	Голландія	Ахмед Сукарно	С. Юдхойоно (з 2004 р.)
Камбоджа (Кампучія)	Пномпень	9. 11. 1953	Франція		Народом ІІ Сіанук
Китай	Пекін	1. 10. 1949		Мао Цзедун	Ху Цзиньтао (з 2002 р.)
Корея (КНДР)	Пхен`ян	9. 09. 1948	Японія	Кім Ір Сен	Кім Чен Ір (з 1994 р.)
Лаос	В’єнтьян	12. 10. 1945 - Країна Лао 2. 12. 1975. - ЛНДР	Франція		Нухак Пхумсаван
Пакистан	Ісламабад	14. 08. 1947	Велика Британія	А. М. Джинна	Первез Мушарраф лідер з 2000 р.
Республіка Корея	Сеул	15. 07. 1948.	Японія	Лі Син Ман	Ро Му Хен (2003)
Тайвань	Тайбей		---		Чень Шуйбян (2002)
Філіппіни	Маніла	4. 07. 1946	США	Мануель Рохас	Глорія Арройо (2001)

Арабський Схід

Сирія	Дамаск	27. 09. 1941	Франція	Шукрі аль-Куатлі	Башир Асад - референдум 10. 07. 2000 р.
Ліван	Бейрут	Вересень 1943	Франція	Бішар аль - Хурі	Єміль Лахуд (1998, 2004); Н. Мікаті (з 2005 р.)
Ізраїль	Тель-Авів	14. 05. 1948		Д. Бен-Гуріон	Аріель Шарон (2000 р.)
Лівія	Тріполі	24. 12. 1951	Італія Великоб. Франція		Муамар Каддафі
Єгипет	Каїр	23. 07. 1952	Велика Британія	Г. А. Насер	Хосні Мубарак
Судан	Хартум	1. 01. 1956	Велика Британія та Єгипет		О. Х. аль-Башир
Туніс	Туніс	20. 03. 1956	Франція	Хабіб Бургіба	З. Бен - Алі (1994)
Марокко	Рабат	2. 03. 1956	Франція	Мухаммед Бен Юсуф	Мухаммед VІ (з 2001 р.)
Ірак	Багдад	1930, переворот 1958 р.		А. К. Касем	Саддам Хусейн; Д. Талабані
Алжир	Алжир	1. 07. 1962	Франція	А. Бен-Белла	Абд ель-Азіз Боутефлік (1999)
Катар	Доха	1. 09. 1971	Велика Британія		Хуссейн ІІ
ОАЕ	Абу-Дабі	2. 12.1971	Франція та Велика Британія		Заід бен Султан аль- Нахайян (1996)
Саудівська Аравія	Ер-Ріяд		Велика Британія	Г. Алі	Фахд (з 1982 р.); Абдулла бен Абдул Азіз аль – Сауд (з 2005 р., кровний брат Фахда)
Кувейт	Ель-Кувейт	19. 04. 1961.	Велика Британія		Джабер аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах
Йемен	Сана (Аден)	22 мая 1990 г. -ЙР	Велика Британія		А. А. Салєх (жовтень 1994)

 

 

Тропічна та Південна Африка

 

Гана (Золотий Берег)	Аккра	6.03.1957	Велика Британія	Квама Нкрума	Джері Куфур
Гвінея	Конакрі	2.10.1958	Франція	Секу Туре	Лансана Конте (1984)
Сенегал	Дакар	20. 08. 1960	Франція	Л. Сенгор	А. Діуар
Малі	Бамако	Франція	М. Кейта	Альфа Кондре
Нігер	Ніамей	3.08.1960	Франція	Джібо Бакарі	Майнасарра
Буркіна Фасо (Верхня Вольта)	Уагадугу		Франція	М. Ямеого	Блез Компаоре
Мавританія	Нуакшот		Франція	М. Дада	Маауйя Ахмед Тайя
С‘єрра-Леоне	Фрітаун	Велика Британія		Страссер
Конго	Браззавіль		Франція	Ф. Юлу	Паскаль Ліссуба
Конго (Заїр)	Кіншаса	17. 08. 1960	Бельгія	Патріс Лумумба	Лаурент Кабіла
Габон	Лібревіль		Франція		Омер Бонго
Нігерія	Лагос	1. 10. 1960	Велика Британія	Н.Азіківе	О.Обасанджо (1999)
Того	Ломе		Франція та Велика Британія	С. Олімпіо	Ейядема
Камерун	Яунде		Франція	Рубен Ум Нісбе	Пол Бійя
Бенін (Дагомея)	Порто-Ново		Франція		Матьє Кереку
Кот-д‘Івуар (Берег слонової кістки)	Ямусукро		Франція	Ф.Уфуе-Буаньї	Анрі Бед’є
Чад	Нджамена		Франція	Ф.Томбалбаї	Ідріс Дебі
Сомалі	Могадішо		Італія та Великобританія	А.А. Шермарк	(уряд тимчасово відсутній, 2004); Абдулла Юсеф
Руанда	Кігалі	1.07.1962.	Бельгія	Г.Кайм- банда	Бізімунгу
Бурунді	Бужумбура	1.07.1962	Бельгія	Луї Гвагасоре	С.Нтібаннтун-тунганья (2004); Д. Ндаїзейє
Таньга- ньїка + Занзібар = Танзанія	Додома	Таньганьїка - 1961 Занзібар - 1964; Квітень 1964	Велика Британія	Дж. Ньєрере	Б. Мкапа
Уганда	Кампала	Жовтень 1962	Велика Британія	М. Оботе	Й. Мусевені
Кенія	Найробі		Велика Британія	Дж. Кеніата	Мваі Кібакі
Мадагаскар	Антананаріву	26. 06. 1960	Франція		Марк Равалманане (2002); Д. Рацірака
Малаві (Ньяса-ленд)	Лілонгве	6. 07. 1964	Велика Британія		Бакілі Мулузі; Бінгу ва Мутарікі
Замбія (Північна Родезія)	Лусака	24. 10. 1964	Велика Британія	К. Куанда	Фредерік Чілуба; Леві Мванаваса
Ботсвана (Бечуана-ленд)	Габороне	30. 09. 1966	Велика Британія	С.Кахма	Кветт Масіре; Фестус Могає
Лесото (Басуто-ленд)	Масеру	4. 10. 1966	Велика Британія	Н. Мокеле	Летсіє ІІІ
Свазіленд	Мбабане		ПАР		Мсваті ІІІ
Гвінея-Бісау	Бісау	27. 09. 1973	Португалія	А.Кабрал	Жоао Бернандес Вієра
Мозамбік	Мапуту	25.06.1975	Португалія	Е.Мондлане	Чиссано
Ангола	Луанда	11.11.1975	Португалія	А. Нето	Хосе Душ Сантуш
Зімбабве (Південна Родезія)	Хараре	8.04.1980	Велика Британія	Р. Мугабе до 1991 р.	Р. Мугабе
Намібія	Віндхук	31.03.1990	ПАР	Сем Нуйома	Х. Похамба
ПАР	Преторія	– –	Ліквідація апартеїду	Ф. Де Клерк; Н. Мандела	Т. Мбекі
ЦАР	Бангі	30.06.1960	Франція		Нгумпанде

Середній Схід та Закавказзя

(Пострадянська Середня Азія та Закавказзя )

Грузія	Тбілісі	9 квітня	*	Звіад Гамсахурдіа (1991-92)	Е. А. Шеварднадзе (10.03.1993) 2003 р. – М. Саакашвілі
Азербайджан	Баку	30 серпня	*	Аяз Ніязі-огли Муталібов (1991-1992)	Гейдар Алі Рза-огли Алієв (24.06.1993-) з 2004 р. його син – І. Алієв
Киргизстан	Бішкек (кол. Фрунзе)	31 серпня	*	Пр. Аскар К. Бакієв Акаєвич Акаєв (з 27.10. 1990 р)
Узбекистан	Ташкент	31 серпня 1991	*	Пр. Іслам Абдуганієвич Карімов (24.03.1990)
Таджикистан	Душанбе	9 вересня	*	Рахмон Набієв (1991-1992)	Імомалі Шаріфович Рахмонов (20.11.1992 р.)
Вірменія	Єреван	21 вересня	*	Левон Акопович Тер-Петросян (1991-1998)	Роберт Седракович Кочарян (4.02.1998 р.)
Туркменістан	Ашгабад (кол. Ашхабад)	27 жовтня 1991	*	Сапармурад Атаєвич Ніязов
Казахстан	Астана (кол. Акмола, до 1997 р. столиця- Алмати)	16 грудня	*	Нурсултан Абішевич Назарбаєв (24.04.1990 р.)