Перегляд справи в апеляційній інстанції

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -- з дня підписання рішення. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом (ст. 93 ГПК).

Господарське процесуальне законодавство вказує, куди треба оскаржити рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили. Перегляд за апеляційною скаргою або поданням рішення місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію місцезнаходження відповідного місцевого господарського суду (ст. 92 ГПК). Території, на які поширюються повноваження апеляційних господарських судів України, визначені Указом Президента України від 11 липня 2001 р. № 511 "Про утворення апеляційних судів та затвердження мережі господарських судів України".

Сама апеляційна скарга (подання) подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу. Останній у п'ятиденний строк надсилає одержану скаргу (подання) разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду.

Для реалізації апеляційного провадження необхідною умовою є наявність низки передумов об'єктивного та суб'єктивного характеру. Під передумовами апеляційного оскарження розуміють попередні умови реалізації права на апеляційне оскарження, до яких насамперед віднесено наявність об'єкта, щодо якого подається апеляція.

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України. Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про об'єднання позовних вимог (ст. 58 ГПК України), про подання зустрічного позову (ст. 60 ГПК України) та видачу наказу (ст. 118 ГПК України). Положення розділів І-Х ГПК України мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України повторно розглядає справу та згідно зі ст. 103 ГПК України має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення. На відміну від розгляду в місцевих господарських судах, перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів згідно з ч. 2 ст. 4-6 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються й розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених ст. 101 ГПК України. Без обмежень також приймаються додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог ст. 38 ГПК України.

Апеляційною інстанцією не приймаються і не розглядаються нові вимоги, які не були пред'явлені при розгляді справи в першій інстанції.

Якщо господарським судом було відмовлено у прийнятті заяви про перегляд за іншими обставинами, таку ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Із наведених підстав випливає, що ГПКУ не надає господарському суду права повертати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо суд вважає, що таких обставин немає. У цих випадках судове рішення має бути залишено без змін, про що виноситься ухвала.

Звернемо увагу, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відрізняється від його перегляду в апеляційному та касаційному порядку певними процесуальними формами розгляду. Процесуальна форма перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами має певні особливості. Судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами лише після набрання ним законної сили у передбаченому ГПКУ порядку. Якщо рішення суду ще не набрало законної сили, то ГПКУ не дає правових підстав для його перегляду.

Відповідно до статті 114 ГПКУ перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим господарським судом першої інстанції, який прийняв це рішення.

Перегляд за нововиявленими обставинами ухвал і постанов апеляційної і касаційної інстанцій, якими змінено чи скасовано рішення суду першої інстанції, здійснюється не місцевим судом, а судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення. У випадках, коли після перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку воно було залишене без змін, перегляд його за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої інстанції, який прийняв це судове рішення, хоча воно й було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку. Законом не передбачено перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Тож господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в межах, у яких ці обставини впливають на суть прийнятого рішення.

Прийняття судом заяви (або подання прокурора) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду має випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише якщо вони впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. В іншому випадку господарський суд приймає ухвалу про залишення рішення (ухвали, постанови) без змін.

Переглядатись за нововиявленими обставинами можуть не лише рішення (постанови) суду, а й ухвали, які підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку. Тобто ухвали, винесені у відповідності зі статтями 20, 24-27, 31, 41, 58 ГПКУ та інші, перегляду за нововиявленими обставинами не підлягають.

Звернемо увагу на деякі загальні процесуальні правила перегляду судових рішень. Законодавством установлений менш тривалий строк для перегляду рішення порівняно зі звичайним: відповідно до частини третьої статті 114 ГПКУ заява, подання прокурора про перегляд рішення (ухвали, постанови) за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження. Неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви. Рішення, прийняте за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, надсилається сторонам (прокурору) у п'ятиденний строк з дня його прийняття.

Насамкінець зазначимо, що рішення (ухвала чи постанова), прийняте внаслідок оскарження за нововиявленими обставинами, може бути оскаржено і в подальшому. Якщо заявник, прокурор чи інша сторона у справі не згодні з результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, вони мають право на загальних підставах звернутись із заявою або поданням відповідно в апеляційному чи касаційному порядку (ч. 7 ст. 114 ГПКУ).