Вимоги до оформлення курсового проекту

 

Студент самостійно розкриває питання теми на основі знань, набутих у процесі вивчення курсу та під час проходження навчальної практики. Конкретний матеріал, що характеризує об’єкт дослідження, має складати не менше 40 % обсягу курсової роботи. В курсовій роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення:

а) після перерахування (наприклад, та ін. – та інше; і т. д. - і так далі; і т.п. – і тому подібне; с.-г. підприємства – сільськогосподарські підприємства);

б) при посиланнях (наприклад, див. – дивись; рис. – рисунок);

в) при позначенні цифрами століть і років, одиниць виміру (наприклад, ст. – століття; р. – рік; рр. – роки; кг – кілограми).

4.1. Загальні вимоги.

Оформлення курсової роботи у формі текстового документу за допомогою Microsoft WORD здійснюється за такими параметрами:

ü Times New Roman 14;

ü інтервал між рядками 1,5;

ü поля –з усіх боків 2 см, з правого боку – 1,5 см;

ü вирівнювання тексту по ширині;

ü на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210ґ297 мм) до тридцяти рядків;

ü шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, щільність тексту має бути однаковою;

ü нумерація сторінок – у правому верхньому куті.

Заголовки структурних розділів курсового проекту "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ" набираються великими літерами симетрично до тексту.

Текст основної частини курсового проекту поділяють на розділи, підрозділи. Заголовки підрозділів набирають маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

4.2. Нумерація.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою курсового проекту є титульна сторінка. Номер сторінки ставиться з другої сторінки вступу у правому верхньому куті сторінки без будь-яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо). Рисунки і таблиці включаються у загальну нумерацію в межах розділу.

Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", наприклад «РОЗДІЛ 2», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка набирають заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: ''2.1.'' (перший підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

4.3. Оформлення ілюстраційного матеріалу.

Ілюстрації (рисунки, схеми, графіки, діаграми тощо) необхідно подавати в курсовому проекті безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Ілюстрації необхідно розташувати на сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення рисунку чи таблиці сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою.

4.4. Оформлення формул.

Формули в роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться арабськими цифрами біля правої сторони аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках без крапок від формули до її номера, наприклад: (2.1) (перша формула другого розділу). Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова "де", двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад «У формулі (2.4)...».

4.5. Оформлення таблиць.

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Головка				Заголовки граф
							Підзаголовки граф
Рядки
	Боковик (заголовки рядків)	Графи (колонки)

 

Таблиці наводяться зразу після першого згадування про них у тексті і супроводжуються аналізом показників. Таблиці у роботі нумерують послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2'' (друга таблиця першого розділу). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово «Таблиця» пишуть скорочено, наприклад «(табл. 1.2)». Під словом «Таблиця» розміщується заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово «Таблиця» і заголовок починаються з великої букви. Назва не підкреслюється.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2".

У зв’язку з тим, що курсова робота виконується за матеріалами підприємства за 3-х річний період, цифровий матеріал, що наводиться в таблицях, необхідно порівнювати спів ставляючи дані останнього року з базовим. Якщо який-небудь показник відсутній, на його місці ставиться почерк, а у випадку, коли показник не вираховується, знак - ×.

Аналіз матеріалу таблиці подається після її приведення коротко, чітко з викладенням основних показників і поясненням причин змін, що відбулися.

4.6. Оформлення списку використаних джерел.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: в порядку появи посилань в тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні курсового проекту), або в абетковому порядку прізвищ перших авторів або заголовків (за винятком законодавчої та нормативної бази).

Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має містити: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

 

4.7. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні роботи слід давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, з яких наводяться в роботі або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останнє видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками із зазначенням номера сторінки (якщо це літературне джерело) – [2, с. 4].

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад „Рис. 1.2”.

Посилання на формули курсової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад „...у формулі (2.1)”.

На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово „таблиця” в тексті пишуть скорочено: ”... в табл. 1.2”.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово „див. табл.. 1.3”.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз „так званий”:

• цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і починається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, вкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказів, викладів думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

• якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

• якщо автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується в круглі дужки.