Уточнення програми дослідження

Ознайомлення з літературою має завершитися її попереднім аналізом, який виявить вичерпність й глибину її дослідження, головні вимоги до її вивчення, аспекти проблеми, які є предметом полеміки різних дослідників, питання, що чекають свого вирішення, а також оцінить висновки та рекомендації щодо їх розв'язання. Такий аналіз дає змогу ще раз уточнити об'єкт, предмет, мету і конкретні завдання дослідження і сформулювати попередній варіант гіпотези дослідження, який буде конкретизовано на наступних етапах виконання роботи. Наприклад, автор магістерської роботи „Правозастосувальні акти в механізмі здійснення функцій правоохоронними органами" може припустити, що практична цінність результатів дослідження полягає, по-перше, в тому, що розробки та висновки можуть бути використані як вихідні рекомендації з вдосконалення законодавства, що регламентує правозастосування в правоохоронних органах. По-друге, вони надають можливість визначити напрямки і конкретні заходи стосовно покращення діяльності правоохоронних органів щодо винесення правозастосувальних рішень. По-третє, запропоноване поняття правозастосувального акта, розробки структури і вимог, які до них ставляться, можуть бути використані при вивченні подібних проблем у різних галузевих юридичної науки.

Після формулювання гіпотези уточнюється методика дослідження: з'ясовується, яка сукупність методів найкраще відповідає меті й завданням магістерської роботи, визначається процес перевірки гіпотези і техніка його виконання, готуються необхідні матеріали та обладнання (анкети, бланки для відповідей, папір, технічні засоби тощо), вибираються методи обробки та аналізу отриманих даних. Завдання автора роботи полягає не в тому, щоб формально використати відомі йому методи, а в тому, щоб визначити оптимальний їх набір. Зробити це студентові, який не має досвіду ні розробки, ні застосування конкретних методик, досить важко. Тому слід дуже уважно ознайомитись із характеристикою різних методів наукового дослідження та способів підвищення ефективності їх застосування (див. список рекомендованої літератури). При цьому слід зважити на власні можливості, практичний досвід, вміння привертати людей до відвертої розмови, а також зацікавленість в опануванні тим чи іншим методом дослідження. Крім того, автор магістерської, дипломної роботи може скористатися методикою дослідження, описаною у вивченій ним літературі. Звичайно, посилання на автора методики є обов'язковим. Уточнений варіант програми дослідження слід погодити з науковим керівником. На цій самій консультації потрібно з'ясувати, в якій установі виконуватиметься практична частина.

 

 

Виконання практичної частини

Мета практичної частини роботи - отримати конкретні дані про стан навчального або виховного процесу в конкретному навчальному закладі.

Виконання практичної частини роботи складається з трьох етапів, що відрізняються завданнями, які вирішуються на кожному з них:

- збирання практичного матеріалу;

- наукова обробка зібраної інформації;

- творче використання результатів дослідження.

Найважливіша мета дослідника на першому етапі - зібрати факти і матеріали. Для цього використовують такі методи, як анкетування, спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, тестування, нескладний експеримент, спостереження, порівняння, моделювання, історичний метод, системний підхід тощо.

З самого початку дослідження слід установити певний порядок обліку отриманих даних і ведення записів спостережень та суворо дотримуватися його. Це можна робити у спеціальному

зошиті або на картках розбірливим почерком на одному боці аркуша, залишаючи широкі поля для нотаток.

Зібраний емпіричний матеріал слід проаналізувати з погляду загальної мети магістерської, дипломної роботи і конкретних її результатів, використовуючи методи якісного та кількісного аналізу, наприклад, з'ясувати динаміку змін об'єкта, провести класифікацію фактів, їх порівняння й узагальнення. Аналізувати слід як позитивні результати, так і помилки та невдачі.

На підставі аналізу формулюються попередні висновки, які мають містити чіткі відповіді на поставлені в дослідженні завдання. Роблять також висновки щодо підтвердження або спростування гіпотези. Нарешті, слід порівняти одержані емпіричні дані з тими, які наводяться в науковій літературі.

 

НАПИСАННЯ ТЕКСТУ РОБОТИ

Після того як опрацьовано літературні джерела й виконано практичну частину роботи, можна братися до написання тексту.

Підготовка рукопису дипломної, магістерської роботи - це клопіткий процес, який потребує великої зосередженості, часу й напруженої праці. Помиляється той, хто вважає, що головне - зібрати матеріал, а літературне оформлення здобутих результатів - справа 1 -2 днів.

Етапи написання дипломної, магістерської роботи наступні:

- складання плану дипломної, магістерської роботи;

- підготовка чорнового варіанту рукопису;

- редагування тексту роботи.

Досконалий у стилістичному й мовному відношенні текст, для якого характерні: чіткість побудови, логічність і послідовність викладу, переконлива аргументація, точність і лаконічність формулювань, конкретність і доказовість висновків, обґрунтованість рекомендацій. Це є, як правило, результатом багаторазових виправлень і переписувань чорнового матеріалу. Перш ніж братися за виконання роботи або сідати за комп'ютер, рекомендується переглянути 4-5 наукових праць, зосередивши увагу на їх структурі, системі доказів автора, послідовності та способах викладу матеріалу, використаних мовних засобах і технічному оформленні праці. Це істотно полегшить роботу над рукописом.

 

Складання плану магістерських та дипломних робіт

Робота над рукописом починається з аналізу зібраних матеріалів. Слід критично оцінити свої записи, зроблені на попередніх етапах роботи: виписки, конспекти, щоденники, власні зауваження й думки, критичні рецензії, протоколи експериментів тощо, визначити тезу або концепцію всієї роботи, вибрати те, що сприяє розв'язанню поставлених у магістерській роботі завдань і систематизувати обрану інформацію. В жодному разі не слід намагатися «втиснути» в рукопис увесь зібраний матеріал, що може значно знизити цінність роботи. Проте не треба вважати «зайвий» матеріал марнуванням часу. Великий обсяг опрацьованих студентом джерел, зібраний емпіричний матеріал збагачують світогляд, дають змогу окреслити межі обраної теми, визначити власну позицію.

Після того, як потрібний матеріал дібрано й систематизовано, складається детальний план магістерської роботи. Це непросте і відповідальне завдання. Від того, наскільки виваженим буде план, залежить, чи вдасться створити цілісну, логічно витриману й послідовну роботу, позбавлену повторів і суперечливих суджень. План, який у завершеній роботі стане її змістом, буде своєрідною візитною карткою роботи і дасть можливість з одного погляду визначити, наскільки глибоко студент знає матеріал і може їм розпорядитися.

Розглянемо вимоги, яким має відповідати план. Назви розділів роботи не повинні виходити за межі теми, мають відповідати її формулюванню. Проте не можна припускати, щоб назва розділу збігалася з назвою магістерської, дипломної роботи. Назва кожного розділу конкретизує тему, розкриває один з її аспектів. Узяті разом, вони мають вичерпувати її. Ці вимоги також визначають назву та зміст підрозділів кожного розділу.

Ось який вигляд може мати план роботи з теми „Порівняльне правознавство як наука та його місце в системі юридичних наук":

Вступ

Розділ І. Природа порівняльного правознавства.

1.1. Порівняльне правознавство: ім'я та зміст поняття.

1.2. Історія порівняльного правознавства.

1.3. Порівняльне правознавство в України.

Розділ II. Характеристика порівняльного правознавства як науки.

2.1. Предмет, функції порівняльного правознавства.

2.2. Структура порівняльного правознавства.

2.3. Правова система України: європейський чи євразійський вибір.

Розділ III. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук.

3.1. Порівняльне правознавство та теорія держави і права.

3.2. Порівняльне правознавство як навчальна дисципліна.

Висновки

Список використаної літератури

 

Після того, як складений студентом план магістерської, дипломної роботи затвердив науковий керівник, починається робота над чорновим варіантом рукопису.