Економічне зростання. Сукупний попит та сукупна пропозиція

 

1. Економічне зростання, його типи та фактори.

2. Сукупний попит та фактори, що його визначають.

3. Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають.

4. Рівновага сукупних попиту та пропозиції.

Економічне зростання представляє собою збільшення кількості матеріальних благ та послуг, які виробляються в країні. Необхідність економічного зростання обумовлюється зростанням як чисельності населення, так і його потреб.

Економічне зростання вимірюють як темпами зростання реального ВВП, так і темпами зростання ВВП в розрахунку на душу населення.

Розрізняють два типи економічного зростання:

· екстенсивний, при якому збільшення обсягів виробництва відбувається за рахунок залучення додаткових ресурсів (землі, виробничих комплексів, робочої сили);

· інтенсивний, коли збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок впровадження новітніх технологій, раціонального використання наявних ресурсів, підвищення кваліфікації робітників.

 

Економічне зростання може відбуватись за наявності двох основних груп факторів:

· факторів попиту, тобто коли є потенційні покупці, які зможуть купити вироблену в країні додаткову продукцію;

· факторів пропозиції, які відображають реальні можливості виробництва забезпечити економічне зростання (кількість та якість природних ресурсів; кількість трудових ресурсів, рівень їх кваліфікації та ставлення до праці; кількість капітальних благ, їх технічний та технологічний рівень).

Економічне зростання також обумовлене структурою національного виробництва, загальноосвітнім і професійним рівнем робочої сили, законодавчою базою та рівнем управління економічними процесами в країні.

Сукупний попит – це реальний обсяг продукції, вироблений в країні, який покупці захочуть і зможуть купити за кожного рівня цін. Сукупний попит включає:

· попит (видатки) домогосподарств на споживчі товари та послуги;

· попит (видатки) фірм на устаткування, механізми, будівлі та виробничі запаси;

· державні видатки на оборону, управління, соціальні потреби населення;

· чистий експорт (різниця між вартістю експорту та імпорту).

Сукупний попит, обумовлений такими ціновими факторами:

· ефектами: майна, процентної ставки та обмінного курсу.

До нецінових факторів сукупного попиту відносяться монетарна та фіскальна політика уряду, сподівання підприємств та населення та зовнішні фактори.

Сукупна пропозиція – це обсяг реального національного продукту, який виробляється за кожного можливого рівня цін. До нецінових факторів сукупної пропозиції відносяться фактори, що призводять до зміни витрат виробництва:

· зміни цін на виробничі ресурси (природні, трудові, капітал);

· зміни в продуктивності факторів виробництва;

· зміни правових норм, зокрема податкової системи.

На сукупну пропозицію також впливають зовнішні фактори, зокрема відкритість економіки.

Рівновага сукупних попиту і пропозиції відображається у точці перетину їх кривих. В макроекономіці поширеними є два підходи до вивчення макроекономічної рівноваги:

· класичний, згідно якого гнучкі ціни і заробітна плата спричиняють до повної зайнятості та повного використання виробничих потужностей, тому втручання держави не принесе макроекономічних змін. Цей підхід використовується для довготермінового періоду;

· кейнсіанській, який стверджує що в короткотерміновому періоді ціни і зарплата є негнучкі, тому держава повинна впливати на сукупний попит, стимулювати економіку під час спаду і уповільнювати темпи під час надмірно високих темпів її зростання.

 

 

Тема 11

Макроекономічна нестабільність

Та економічні функції держави

1. Циклічні коливання та антициклічна політика.

2. Безробіття, його причини та види. Втрати від безробіття.

3. Інфляція, її види та наслідки.

4. Економічні функції держави.

 

Циклічні коливання – це періодичні зміни національного обсягу виробництва, зайнятості та доходів. Економічний цикл – це період, протягом якого економіка проходить фазу спаду, досягає дна (нижньої точки спаду), піднімається і досягає вершини – найвищої точки піднесення. Економічний спад спричиняє ріст безробіття, скорочення доходів домогосподарників, падіння життєвого рівня населення. Циклічність зумовлена як зовнішніми факторами, так і тими, які знаходяться усереднені самої економічної системи (сукупним попитом, інвестиціями, цінами, сподіваннями та ін.). Антициклічна політика держави реалізується через вплив як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію. При цьому використовується монетарна та фіскальна політика.

Безробітні – це особи, які не мають роботи, шукають її та зареєстровані на біржі праці. Рівень безробіття визначається як відношення кількості безробітних до загальної кількості робочої сили (зайнятих та безробітних). Розрізняють природній рівень безробіття, жорстке безробіття (11-12%) та критичне (18%).

Розрізняють наступні види безробіття:

· фрикційне, пов’язане із пошуками населенням роботи (кращої, а також у зв’язку із зміною місця проживання, після закінчення навчання);

· структурне, пов’язане із зміною технології, а відтак, і попиту на робочу силу певної кваліфікації. Сума фрикційного і структурного безробіття складає природній рівень безробіття;

· циклічне безробіття спричиняється циклічними коливаннями в економіці.

Розрізняють також такі типи безробіття як інституційне, приховане, добровільне.

Втрати від безробіття:

· недоодержання ВВП (за законом Оукена, перевищення фактичного рівня безробіття на 1% понад природній рівень обумовлює скорочення виробництва ВВП на 2,5%);

· зростання навантаження на державний бюджет;

· втрата кваліфікації;

· моральний занепад безробітних.

Державна політика в сфері зайнятості включає:

· забезпечення належної роботи державних служб зайнятості;

· державні програми з професійної підготовки та перепідготовки працівників;

· створення нових робочих місць за рахунок організації так званих соціальних робіт.

Інфляція – це підвищення загального рівня цін протягом певного періоду, в результаті чого знижується купівельна спроможність національної грошової одиниці.

Вимірюється інфляція за допомогою показників індексу цін та темпів інфляції. Розрізняють наступні види інфляції (за темпами):

· помірна – коли темп інфляції за рік є нижчим 10%. При темпі до 5% інфляція називається повзучою;

· галопуюча (обвальна) – коли темп інфляції вище 20% в рік та може досягати десятки і сотні відсотків в рік;

· гіперінфляція супроводжується темпами, які складають тисячі відсотків в рік.

За причинами розрізняють інфляцію:

· попиту – коли попит зростає швидше, ніж виробники можуть наростити обсяг виробництва і тому вони підвищують ціни;

· пропозиції (витрат), обумовлену зростанням витрат виробництва;

· імпортована – пов’язана із зростанням цін на імпортовану продукцію, зокрема на сировину і енергетичні ресурси.

Негативні наслідки інфляції:

· перерозподіл доходів, при якому втрачають громадяни із фіксованими доходами;

· втрата заощаджень;

· можливість зменшення обсягів виробництва і зайнятості.

Якщо рівень інфляції перевищує 40%, економічне зростання стає неможливим. Ціни перестають виконувати функцію регулятора. При гіперінфляції розриваються економічні зв’язки між фірмами і може наступити хаос в економіці.

Важливішими економічними функціями держави в умовах ринкової економіки є:

· створення умов для ефективного функціонування підприємництва, захисту конкуренції;

· організація і виробництво громадських благ, у виготовленні яких не зацікавлений приватний бізнес;

· сприяння економічному зростанню, повній зайнятості населення;

· забезпечення стабільного рівня цін;

· перерозподіл доходів і багатства на користь найменш захищених верств населення.

 

 

Тема 12