Монетарна та фіскальна політика держави

1. Банківська система. Центральний банк та його функції.

2. Монетарна політика центрального банку.

3. Фіскальна політика. Державний бюджет.

 

Банківська система – визначальна складова інфраструктури ринкової економіки. Вона включає банки двох рівнів – Центральний банк (в Україні – Національний банк України) і комерційні банки.

Центральний банк в переважаючій більшості країн є державним, він не працює заради прибутку. Головна його функція – це контроль за пропозицією грошей (їх масою) в обігу в країні. Він здійснює емісію (випуск) грошей та проводить монетарну політику в країні. Центральний банк виконує операції по розміщенню державних позик, по обслуговуванню державних боргів, купує і продає державні цінні папери та іноземну валюту, здійснює міжбанківські розрахунки, зберігає резерви комерційних банків та здійснює нагляд за їх діяльністю, веде банківські рахунки уряду.

Комерційні банки – це приватні підприємства, які у своїй діяльності використовують власні кошти, залучають вклади населення та підприємств, кредити Центрального банку. Вони розміщують грошові засоби (кошти) в прибуткові цінні папери, надають кредити під проценти, здійснюють кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування своїх клієнтів – підприємств, організацій, установ і громадян.

Комерційні банки можуть бути спеціалізовані і уніфіковані, галузеві та регіональні.

Центральний банк здійснює монетарну політику, яка спрямована на стимулювання економічного зростання в період спаду та застою і гальмування – під час надмірно високих темпів зростання. Реалізується вона шляхом зміни пропозиції грошей, які знаходяться в обігу, а також контролю за рівнем процентної ставки (ціною грошей). Зменшення пропозиції грошей спричиняється до росту процентної ставки, збільшення їх пропозиції – до “подешевшення” грошей (зменшення рівня процентної ставки). Зміна пропозиції грошей здійснюється шляхом операцій на відкритому ринку, коли центральний банк скуповує або продає комерційним банкам державні цінні папери, встановлення норми обов’язкових резервів, які зберігають комерційні банки в центральному банку та регулювання облікової ставки. Центральний банк, змінюючи рівень облікової ставки (це процентна ставка, під яку Центральний банк надає кредити комерційним банкам), впливає на відповідні зміни процентної ставки. Пропозиція грошей впливає на ділову активність і, відповідно, зайнятість, стабільність цін, темпи економічного зростання.

Фіскальна політика – це політика податків і урядових видатків, яка використовується з метою впливу на ділову активність в країні.

Розрізняють фіскальну політику:

· автоматичну (недискреційну), яка реалізується через вмонтовані стабілізатори (прогресивне оподаткування та трансфертні платежі);

· дискреційну – свідоме маніпулювання податками і урядовими видатками. Вона може бути: стимулююча, яка проводиться під час економічного спаду шляхом зменшення податків, збільшення урядових видатків чи їх поєднання; стримувальна – під час надто високих темпів економічного зростання, яка здійснюється шляхом збільшення податків, зменшення урядових видатків чи їх поєднання.

Державний бюджет – це баланс доходів і видатків держави за певний проміжок часу, як правило за рік. Доходи держави – це податки, надходження від зовнішньоекономічної діяльності, підприємницької діяльності держави та продажу її майна. Видатки держави спрямовуються на соціальний захист населення та фінансування соціальної інфраструктури, оборону та управління державою, інвестування в економічний розвиток. Дефіцит державного бюджету – це перевищення видатків над доходами, профіцит – перевищення доходів над видатками. Дефіцит бюджету долається за рахунок надходжень від зовнішньої і внутрішньої позик, а також грошової емісії (яка спричиняється до інфляції).

Нагромаджувана сума дефіцитів державного бюджету за мінусом його надлишків (перевищення доходів над видатками) – це державний борг.

Тема 13

Світова економіка

 

1. Міжнародний поділ праці і глобалізація економіки.

2. Міжнародна торгівля та її теорії.

3. Валютний курс. Платіжний баланс.

Міжнародний поділ праці – це спеціалізація окремих країн на виробництві тих чи інших товарів, яка обумовлена як нерівномірністю в розміщенні виробничих ресурсів, так і історичними і національними особливостями. В результаті проходить процес глобалізації – формування світового господарства як єдиного цілого. Світове господарство – це сукупність національних господарств, об’єднаних міжнародним поділом праці і системою міжнародних економічних відносин. Основними їх формами є: міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу; міжнародний рух робочої сили; міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародні валютні відносини.

Міжнародна (зовнішня) торгівля займає центральне місце у міжнародних економічних відносинах. Вона включає експорт (вивіз) та імпорт (ввіз) товарів в країну. В основі зовнішньої торгівлі лежать теорії:

· абсолютної переваги. Відповідно до неї держава, використовуючи одинакові (як в іншій державі) ресурси, може виробляти більшу кількість товарів. Отже, виробляючи дешевші товари, вона повинна спеціалізуватися на їх виготовленні;

· порівняльної (відносної) переваги. Держава має порівняльну перевагу при виробництві товарів, які вона виробляє з нижчою альтернативною вартістю, ніж потенційний партнер. Тому кожна країна спеціалізується на виробництві та експорті тих товарів, які вона виробляє з меншими затратами і імпортує ті товари, які вона виробляла б з вищими затратами.

Валютний курс – ціна однієї грошової одиниці країни, виражена у відповідній кількості грошових одиниць інших країн. Валютний курс може бути фіксованим та плаваючим. При фіксованому курсі центральний банк може здійснювати девальвацію – пониження курсу національної валюти або ревальвацію – підвищення курсу.

Плаваючий курс, який домінує сьогодні, встановлюється на валютному ринку на основі попиту на валюту та її пропозицією. В його основі лежить купівельна спроможність національних валют. Проте центральний банк може впливати на валютний курс шляхом валютних інтервенцій. Падіння курсу національної валюти сприяє зростанню експорту, підвищення – зростанню імпорту.

За системи фіксованих валютних курсів держави встановлюють свої обмінні курси, а потім підтримують їх шляхом купівлі або продажу резервів іноземних валют, запровадження торгівельних бар’єрів, використання валютного контролю або покриття інфляції чи економічного спаду.

Основною формою зовнішньоекономічних зв’язків є міжнародна торгівля. Баланс зовнішньоторгівельний – співвідношення між вартістю експорту і імпорту держави за певний період часу (як правило, за рік). Може бути активним, коли вартість експорту більше вартості імпорту і пасивним – коли вартість імпорту є більшою.

Основним показником поточного зовнішньоекономічного становища країни є платіжний баланс, в якому відображається співвідношення між сумою фактичних грошових надходжень із-за кордону та сумою платежів іншим державам. Платіжний баланс країни враховує усі міжнародні торгові і фінансові операції між нею і рештою світу.

Перелік контрольних питань

1. Предмет економічної теорії.

2. Економічні категорії і економічні закони.

3. Характеристика основних напрямків розвитку економічної думки.

4. Суспільне виробництво і його структура.

5. Фактори виробництва.

6. Суспільні потреби і виробництво. Закон рідкості.

7. Центральні проблеми економічної організації.

8. Технологічний вибір в суспільстві. Крива трансформації.

9. Зростаючі затрати. Закони спадної доходності і зростаючої доходності.

10. Товарне виробництво, його розвиток та форми.

11. Суть, функції та види грошей. Грошовий обіг.

12. Суть економічної системи як складової суспільного ладу. Економічні системи сучасного світу.

13. Суть та механізм функціонування адміністративно-командної системи.

14. Суть ринкової економіки та механізм її функціонування.

15. Інфраструктура ринкової економіки.

16. Банківська система та її структура. Функції комерційних банків.

17. Біржі, їх види та функції.

18. Економічні функції держави.

19. Попит: суть, закон, крива, нецінові фактори.

20. Пропозиція: суть, закони, крива, нецінові фактори.

21. Еластичність попиту і пропозиції.

22. Ціноутворення в ринковій економіці. Вартість і ціна.

23. Гранична корисність і попит. Теорія поведінки споживача.

24. Державне регулювання цін.

25. Основні види підприємництва та форми підприємств.

26. Кошти підприємства, їх кругообіг і обіг.

27. Основний і обіговий капітал. Амортизація.

28. Витрати виробництва і дохід підприємства.

29. Загальна характеристика чотирьох моделей ринку.

30. Чиста (досконала) конкуренція. Співставлення граничного доходу і граничних витрат.

31. Монополістична конкуренція. Визначення ціни і обсягу виробництва.

32. Олігополія: визначення ціни і обсягу виробництва.

33. Чиста монополія: визначення ціни і обсягу виробництва.

34. Попит та ціноутворення на виробничі ресурси. Оптимальне співвідношення ресурсів.

35. Економічна теорія і економічна політика.

36. Заробітна плата: суть, види, рівень.

37. Земельна рента. Ціна землі.

38. Процентна ставка та фактори, що її обумовлюють.

39. Прибуток, його форми та функції.

40. Національний продукт, його форми та вимір.

41. Номінальний і реальний національний продукт. Дефлятор ВВП.

42. Циклічні коливання в економіці та їх наслідки.

43. Безробіття, його форми та наслідки.

44. Інфляція, її суть та наслідки.

45. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.

46. Сукупний попит та фактори, що його визначають.

47. Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають.

48. Споживання і заощадження.

49. Інвестиції: суть та фактори, що їх обумовлюють.

50. Фіскальна політика та її види.

51. Податки, їх види та функції. Крива Лаффера.

52. Державний бюджет. Дефіцит державного бюджету.

53. Центральний банк та його функції.

54. Грошово-кредитна політика центрального банку, її види та інструменти.

55. Суть та структура світового господарства.

56. Міжнародна торгівля та її теорії.

57. Основні форми міжнародних економічних відносин.

58. Торгівельний і платіжний баланси.

59. Валюта і валютний курс. Девальвація і ревальвація.

60. Проблеми формування ринкової економіки в Україні.

 

Список рекомендованої літератури

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К., 1997.

2. Ватаманюк З., Панчишин С. Економічна теорія. Макро- та мікроекономіка: Навчальний посібник. – Львів: Інтереко, 1998.

3. Долан З.Дж., Линдей Д. Рынок: микроэкономическая модель. – С.-Пб, 1992.

4. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994.

5. Економічна теорія. Макро- та мікроекономіка // За ред. З.Ватаманюка та С.Панчишина. – К.: Альтернативи, 2001.

6. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: “Знання”, КОО, 2000.

7. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика // Ч.1. Макроекономіка. – Львів: Просвіта, 1997.

8. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика // Ч.2. Мікроекономіка. – Львів: Просвіта, 1999.

9. Манків Н. Грегорі. Макроекономіка. – К.: Основи, 2000.

10. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. екон. спец. закладів освіти: У 2 ч. / С.Будаговська, О.Кілієвич, І.Луніна та ін. За заг. ред. С.Будаговської. – К.: Основи, 1998.

11. Основи економічної теорії / За ред. Ю.В.Ніколенка. – К.: Либідь, 1998.

12. Райхлин Э. Основы экономической теории. Микроэкономическая теория рынков продукции. – М.: Наука, 1995.

13. Самуельсон П. Економіка. – Львів: “Світ”, 1993.

14. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995.

15. Эклунд К. Эффективная экономика – шведская модель. – М.: Экономика, 1991.

16. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки: Підручник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1998.