Тема № 4. Поняття злочину та його ознаки

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Соціальна природа злочину. Залежність поняття злочину від соціально-економічних відносин, що існують в суспільстві.

2. Суспільна небезпека як матеріальна ознака злочину.

3. Винність і караність як ознаки злочину.

4. Кримінальна протиправність як формальна ознака злочину.

5. Суб’єкт злочину як особлива ознака злочину.

6. Поняття формального, матеріального та формально-матеріального визначень поняття злочину.

7. Поняття та ознаки малозначного діяння, що формально містить ознаки злочину.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Розгляд питань зазначеної теми слід розпочати із розкриття соціальної природи злочину. Автор повинен розібратися в тому, які діяння відносяться до числа злочинів, що є підставою для цього. Тут доцільно визначити фактори, що впливають на криміналізацію та декриміналізацію діянь. В роботі необхідно показати, що поняття злочину тісно пов’язане із соціально-економічними відносинами, які існують в державі, та здатне змінюватись протягом історичного розвитку суспільства.

Розглядаючи друге питання рекомендується виходити з того, що суспільна небезпечність – категорія об’єктивна, вона не залежить від волі законодавця. В якості ознаки злочину суспільна небезпечність володіє такими якостями як характер і ступінь, які у сукупності визначають тяжкість посягання в цілому. Автору слід розкрити ці якості.

При аналізі третього питання необхідно звернути увагу на, що винність, як ознака злочину, припускає визнання діяння злочинним за умови, що воно вчинене умисно або через необережність. Саме цим виключається притягнення до кримінальної відповідальності за спричинення суспільно небезпечних наслідків за відсутністю вини. Далі слід розкрити співвідношення понять винність та вина. Караність, як ознака злочину, означає, що в законі про кримінальну відповідальність за це діяння встановлене покарання. Ознакою караності втілюється у життя один з фундаментальних принципів кримінального права – немає покарання без вказівки на то в законі (nulla poena sine lege). Тут також варто приділити увагу співвідношенню караності, як ознаки злочину, з фактичним призначенням покарання.

Кримінальну протиправність слід розглядати як формальну ознаку злочину. У цьому питанні теми слід звернути увагу на неможливість застосування аналогії у кримінальному праві України. Доцільним буде обґрунтування висновку про органічну єдності розглянутих ознак злочину.

При розгляді п’ятого пункту плану необхідно стисло розкрити ознаки суб’єкта злочину (фізичність, осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність). Завершуючи розгляд цього питання, не зайвим буде навести інші позиції науковців щодо кількості та змісту ознак злочину та висловити своє ставлення до цих позицій.

Розкриваючи зміст формального, матеріального та формально-матеріального визначень поняття злочину необхідно звернутися до історії розвитку поняття злочину, до теорій, що панували раніше. Розкрити закріплене у чинному КК України визначення поняття злочину.

При аналізі останнього питання слід звернути увагу на об’єктивні та суб’єктивні ознаки малозначної дії (бездіяльності), яка формально містить ознаки злочину, на її відмінність від злочину невеликої тяжкості. Під час розгляду останнього пункту плану слід звернути увагу на відмежування злочину від інших правопорушень. В юридичній літературі немає єдиної позиції з даного питання. Більшість авторів вважає, що злочин відрізняється від інших правопорушень більш високим ступенем суспільної небезпечності вчиненого. Деякі вчені вважають, що ознака суспільної небезпечності властива лише злочину. Пропонується критично проаналізувати висловлені точки зору та висловити своє ставлення до них, після чого зробити висновки.

 

Нормативні акти: [1, 2, 3, 4, 5, 6].

Рекомендований перелік літератури до теми № 4: [54, 75, 112, 122, 124, 135, 144, 145, 159, 186, 210, 219, 221, 277, 291].

 

 

Тема № 5. Класифікація злочинів

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття та значення класифікації злочинів.

2. Критерії класифікації злочинів.

3. Поняття особливо тяжкого злочину, тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості та злочину невеликої тяжкості.

4. Інші критерії поділення злочинів на види.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Розгляд першого питання теми слід почати зі з’ясування самого поняття класифікації злочинів. Для цього варто провести співвідношення таких термінів як «класифікація» та «категоризація». Висловити власну думку щодо цього. Завершити розгляд цього питання необхідно висновками про кримінально-правове значення ст. 12 КК України.

Розглядаючи друге питання теми рекомендується виходити з того, що необхідність індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання зумовлює, поділ всіх злочинів на різні категорії в залежності від матеріального критерію. Йдеться про закріплену у ст. 12 КК України класифікацію злочинів в залежності від ступеня тяжкості. Для розкриття змісту цієї класифікації необхідно з’ясувати, що хоча всі злочини є суспільно-небезпечними, але характер та ступінь суспільної небезпечності одних злочинів може істотно відрізнятись від інших. У зв’язку з цим розрізняються кримінально-правові наслідки вчинення певного злочину, в першу чергу – розміри покарання. Отже, матеріальному критерію класифікації відповідає її формальний критерій – санкція статті Особливої частини КК України.

При розгляді третього питання необхідно звернути увагу на те, що залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на чотири категорії: особливо тяжкі, тяжкі, середньої та невеликої тяжкості. Необхідно надати визначення цим категоріям. Тут також варто звернути увагу на те, що у юридичній літературі висловлювались різні думки з приводу поділу злочинів на кількісні групи (від дво- до п’яти ступеневих). Сьогодні ж ця проблема набуває нової актуальності в контексті положень концепції державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні. Згідно цієї концепції, як відомо, усі кримінально-карані діяння пропонується іменувати новим узагальнюючим поняттям – «кримінальні правопорушення» з його відповідною видовою диференціацією за ознаками й особливостями, що притаманні кожному з видів, на злочини та кримінальні проступки. Кримінальними правопорушеннями визнаватимуться: а) злочини – діяння, вчинення яких становить найвищу та високу за ступенем небезпеку для особи, суспільства чи держави (їх пропонується розподіляти на чотири категорії: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі); б) кримінальні проступки – діяння, вчинення яких має низьку за ступенем небезпеку для осіб, суспільства чи держави (їх вчинення не матиме наслідком позбавлення волі та судимості особи).

Розглядаючи останнє питання теми рекомендується виходити з того, що законодавча конструкція ст. 12 КК України незважаючи на її простоту та логічну послідовність не позбавлена недоліків. Останнім часом у юридичній літературі дедалі частіше пропонується в основу класифікації злочинів покладати не санкцію статті кримінального закону, а призначене за вчинення злочину покарання. Критерієм тяжкості вчиненого злочину може бути лише призначене за його вчинення покарання. Саме воно є юридичним вираженням фактичної тяжкості злочину. Крім того, класифікація злочинів повинна визначатися не за єдиною методикою, як це прийнято, а диференційовано, тобто в залежності від того, чи йде мова про випадки звільнення від кримінальної відповідальності особи за вчинений злочин або про випадки притягнення до кримінальної відповідальності як за вчинення закінченого, так і незакінченого злочинного діяння (Див.: Трухин А. Тяжесть преступления как категория уголовного права // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 59-61).

Завершуючи роботу потрібно зробити загальний висновок.

 

Нормативні акти: [1, 2, 3, 4, 5, 7].

Рекомендований перелік літератури до теми № 5: [88, 97, 122, 133, 210, 212, 219, 224, 264].