Фактори мікро та макросередовища існування фірми на ринку.

Мікросередовище представлене силами, що мають безпосереднє відношення до самої фірми і її можливостей з обслуговування клієнтури, тобто постачальниками, маркетинговими посередниками, клієнтами, конкурентами і контактними аудиторіями.

Постачальники – це ділові партнери, що забезпечують компанію та її конкурентів матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва конкретних товарів або послуг. Події в середовищі постачальників можуть серйозно вплинути на маркетингову діяльність фірми (ціни на товари постачальників, страйк на підприємствах постачальників та інші фактори).

Маркетингові посередники – це фірми, що допомагають компанії в просуванні, збуті і поширенні її товарів серед клієнтури. Це торговельні посередники, фірми-агентства, що спеціалізуються на організації товароруху, наданні маркетингових послуг і кредитно-фінансові установи.

Торговельні посередники підшукують клієнтів і безпосередньо продають товар фірми. Для фірми більш розумно використовувати посередника з розвинутою мережею торгівлі, ніж створювати аналогічну мережу для своєї фірми.

Вибір торговельних посередників – складне завдання, тому що в розвинутому ринку торговельний посередник є зазвичай могутньою фірмою, яка диктує свої умови, і взагалі може не допустити проникнення виробника на деякі ринки великої ємності.

Спеціалізовані фірми з організації товароруху допомагають компанії створювати запаси своїх виробів і просувати їх від місця виробництва до місця призначення.

Спеціалізовані транспортні фірми – це підприємства, що забезпечують нагромадження, збереження та доставку товарів до їхнього чергового місця призначення. Залізниці, організації автотранспортних перевезень, авіалінії, вантажний, водний транспорт і інші вантажообробники, що переміщають товари з одного місця в інше.

Фірмі треба вибрати найекономічніші методи відвантаження, збалансувавши такі фактори, як вартість, обсяг і швидкість постачання, збереження вантажу.

Агентства з надання маркетингових послуг – це фірми, які проводять маркетингові дослідження, рекламні агентства, консалтингові компанії, що допомагають фірмі точніше націлювати і просувати товари на відповідні ринки. Фірма повинна попередньо вивчити послуги, їх якість і розцінки агентств.

Кредитно-фінансові установи – банки, кредитні компанії, страхові компанії та інші організації, що допомагають фірмі фінансувати угоди і страхувати себе від ризику.

Контактні аудиторії засобів масової інформації, які представлені організаціями, що поширюють новини, статті, коментарі (газети, журнали, радіо- і телецентри).

Контактні аудиторії державних установ. Керівництво фірми повинно відгукуватися і враховувати те, що відбувається в державній сфері (проблеми безпеки, істини в рекламі, прав ділерів і т.п.).

Громадські групи дій – це групи із захисту навколишнього середовища, з боротьби за якість продукції і т.п.

Місцеві контактні аудиторії – це навколишні жителі й громадські організації. Для роботи з місцевим населенням великі фірми звичайно призначають спеціального відповідального за зв'язки з громадськістю, що присутній на зборах членів громади, відповідає на запитання.

Широка публіка. Фірма повинна прискіпливо стежити за ставленням публіки до своїх товарів і своєї діяльності. На публіку діє образ фірми. Вона повинна реагувати на претензії споживачів.

Внутрішні контактні аудиторії. Це робітники та службовці фірми, добровільні помічники, керуючі, члени ради директорів. Фірма видає інформаційні бюлетені і використовує інші форми комунікацій (зв'язків) з метою створення гарного мікроклімату у власному колективі, тому що це в значній мірі впливає на ефективність його роботи.

Макросередовище представлене силами більш широкого соціального плану, що впливають на мікросередовище, такими, як фактори демографічного, економічного, технічного, політичного, культурного характеру.

Демографія – наука, що вивчає населення з погляду його чисельності, щільності і т.п. Для маркетингу демографічне середовище становить великий інтерес, оскільки ринки складаються з людей. Складається таблиця ринків у різних районах і визначається приблизна чисельність населення і його структура.

Економічні фактори. Маркетологи повинні звертати увагу на характер розподілу доходів з урахуванням географічного розташування.

Природні фактори включають: дефіцит деяких видів сировини (руйнування озонового шару, вирубки, виснаження ресурсів, що не поновлюються, – нафти і т.д.);

· зростання забруднення середовища;

· рішуче втручання держави в регулювання природних

ресурсів.

Науково-технічні фактори включають:

· прискорення науково-технічного прогресу;

· появу безмежних можливостей у створенні нових товарів, біотехнологій, робототехніки і т.п.;

· зростання асигнувань на НДДКР;

· жорсткість держконтролю за якістю і безпекою товару.

Політико-правові фактори представлені:

· законодавством з регулювання підприємницької діяльності;

· підвищенням вимог з боку держави до державних установ, що стежать за дотриманням законів;

· зростанням чисельності груп із захисту інтересів громадськості.

Культурні фактори визначаються:

· прихильністю до культурних традицій;

· субкультурою в рамках єдиної культури;

· тимчасовими змінами вторинних культурних цінностей (зачіски, мода);

· ставленням людей до самих себе – прихильністю до певних товарів;

· ставленням людей до суспільства, природи, до світобудови (культові інтереси).

 

Контроль маркетингової діяльності.

Контроль — процес визначення, оцінки та інформування про співвідношення фактичних показників і їх планових значень. Складові контролю: констатація фактичних значень параметрів; порівняння дійсних значень із плановими; визначення величини та причин відхилень; визначення заходів для виправлення відхилень; формування висновків та звіту.

Процес контролю включає визначення його концепції, мети, об’єктів, контрольованих норм, контролерів, методів, обсягів (повний, вибірковий), точок контролю, вагомості рішень, прийнятності допусків та похибок, ідентифікації причин відхилень, способів їх оцінки, формулювання пропозицій. Контроль маркетингової діяльності підприємства —дослідження сукупності маркетингових дій, умов, зв’язків і результатів з метою з’ясування міри ефективності діяльності підприємства для досягнення маркетингових цілей. Він має сприяти досягненню успіху і підвищенню продуктивності, дотриманню умовних обмежень (контроль річного балансу, бюджетів на рекламу). Контроль маркетингової діяльності поширюється на виконання річних планів збуту, прибутковості та ефективності маркетингових заходів.

Контроль річних планів збуту проводиться за окремими показниками: товарооборот окремих видів продукції, валовий товарооборот, структура товарообороту підприємства в регіональному та асортиментному розрізі, за формами власності, галузевою належністю та обсягами замовлень; частка товарообороту і -го товару підприємства в і -му регіоні (галузі, групі споживачів). Контроль ефективності маркетингових заходів: зростання ринку, частка ринку, продуктивність маркетингу, середня величина замовлень, структура та динаміка споживачів підприємства (частки старих та нових споживачів в їхній загальній кількості в поточний період та проти попереднього періоду, якість обслуговування споживачів, ефективність рекламних витрат, цінова перевага, коефіцієнт знижок, швидкість обороту товарних запасів, тривалість обороту товарних запасів, коефіцієнт продажу нових товарів. Контроль прибутковості здійснюється за такими показниками: валовий прибуток, чистий прибуток, коефіцієнт валового прибутку, коефіцієнт чистого прибутку. Крім цього, контролюється прибутковість товарів у розрізі їх асортименту, регіонів, споживачів, каналів розподілу.