Розвиток сільськогосподарського виробництва

Вже тривалий період економічне становище сільськогосподарських підприємств є складним. Жорстка податкова політика, щорічне поглиблення диспаритету цін негативно вплинули на розвиток сільськогосподарського виробництва. Значна частина сільськогосподарських підприємств перебуває на межі банкрутства, а в інших спостерігається щорічне зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Навіть окремі успіхи останніх років не дають підстав передбачати стабільний розвиток сільськогосподарського виробництва в перспективі. Головне завдання держави в сфері агропромислового комплексу полягає в тому, щоб завершити структурну перебудову галузі, стабілізувати виробництво сільськогосподарської продукції, зміцнити матеріально-технічну базу підприємств аграрної сфери та сформувати на селі адекватне ринкове середовище.

Інвестиційна діяльність - вирішальний чинник усієї економічної політики держави, від ефективності якої залежить стан виробництва, рівень технічного оснащення підприємств, можливості структурної перебудови економіки, розв'язання соціальних та екологічних проблем, адже інвестиції становлять основу розвитку підприємств, окремих галузей та економіки в цілому [13, с.217]. Сучасну ринкову економіку неможливо уявити без іноземних інвестицій, які поширені як у промислово розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються.

Аграрна політика країни регулюється державою і спрямована на формування ринкової економіки на селі.

Характерною ознакою в Україні є скорочення абсолютного обсягу нагромадження. В останні роки спостерігається скорочення бюджетних асигнувань як основного джерела фінансування інвестицій, що супроводжуються зменшенням частини прибутку на розширене відтворення у виробництві. Тому великого значення набуває залучення зовнішніх інвестицій у сільськогосподарське виробництв.

Залучення іноземних інвестицій у розвиток сільськогосподарського виробництва, їх обсяг та рівень ефективності залишаються вкрай недостатніми через наявність цілої низки чинників: неплатоспроможність вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, нестабільність політичної ситуації, законодавчої бази, низька інвестиційна привабливість агропромислового комплексу тощо.

Основними чинниками, які негативно впливають на інвестиційний клімат і зумовлюють високий ризик іноземного інвестування підприємств в Україні, є надто затяжний і непослідовний характер ринкового реформування економіки, правова, економічна й політична нестабільність, недосконала фінансово-кредитна податкова система, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури, відсутність ринку землі [3, с.10].

Водночас Україна має низку чинників, які приваблюють іноземних інвесторів - місткий ринок, низька ціна робочої сили, вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови. Нині для економіки нашої країни важливе значення має підвищення конкурентоспроможності виробництва й на цій основі збільшення обсягу інвестицій.

Вкладання іноземних інвестицій у сільськогосподарське виробництво допоможе розв'язати проблему безробіття сільського населення, що виникла в результаті економічної кризи на селі. Залучення іноземних інвестицій у сільськогосподарське виробництво можливе через надання кредитів для придбання нового устаткування, нових технологічних ліній та придбання основних фондів, адже особливої уваги потребує сфера матеріально-технічного забезпечення. Для залучення іноземних інвестицій у сільське господарство найбільше значення мають двосторонні зв'язки та домовленості із зарубіжними інвесторами, ґрунтуються на взаємовигідних для сторін відносинах, здійснюються без посередників, а тому можуть забезпечити основну частину залучених у сільське господарство кредитних ресурсів.

Значне скорочення інвестицій в основний капітал призвело до від'ємного балансу списання і поповнення машинного парку тракторами, зернозбиральними комбайнами, іншими сільськогосподарськими машинами і знаряддями аграрних формувань. Протягом 15 років, починаючи з 1995 року, внаслідок фізичного зношення сільськогосподарські підприємства України списали 250 тис. тракторів, майже 55 тис. зернозбиральних комбайнів, десятки тисяч одиниць іншої сільськогосподарської техніки. Водночас, через різке зниження платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників, придбання нової техніки практично зупинилося. За останні п'ять років їм вдалося придбати лише 25 тис. тракторів і 6 тис. зернозбиральних комбайнів. За цей же період у десятки разів скоротився випуск тракторів та інших технічних засобів. Традиційно вже склалося так, що сільському господарству відводиться пасивна, допоміжна роль в економічному розвитку країни. Значна увага приділялася росту промисловості, а сільське господарство відігравало роль постачальника дешевої сировини для виробництва продовольчої продукції та робочої сили. Аналіз галузевої структури залучення іноземних інвестицій в економіку свідчить, що практично у всіх країнах, незалежно від рівня розвитку економіки, частка інвестицій у сільське господарство, дуже низька [27, с.198].

В 2011 р. підприємствами аграрного сектора економіки отримано фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування на суму 17,1 млрд. грн., що більше, ніж у чотири рази порівняно з 2006 р. Частка аграрних підприємств у формуванні ВВП країни складає майже 10 відсотків.

Аналіз роботи аграрних підприємств засвідчує, що загальна їх кількість на початок 2012 р. складала 56493 юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. та понад 1812,0 тис. фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

У сільській місцевості України в 2010 р. функціонувало крім названих близько 16500 малих підприємств та понад 1812,0 тис. фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Суб’єкти малого підприємництва, зайняті в сільській місцевості забезпечують:

- понад 158 тис. робочих місць;

- обсяги продаж на суму понад 25,6 млрд. грн. (понад 3,0 млрд. грн., або 17,5% прибутку), створеної лише юридичними особами – малими підприємствами, зайнятими в сільському і лісовому господарстві та мисливстві;

- податкові надходження до зведеного бюджету на 10-14,0%.

Державне регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві полягає в управлінні державними інвестиціями, регулюванні умов інвестування та контролі за інвестиційною діяльністю.

Інвестиційна діяльність залежить від системи оподаткування, а тому доцільно запровадити гнучкий механізм оподаткування суб’єктів інвестиційної діяльності шляхом диференціації відсоткових ставок податків. Податкові пільги доцільно надавати передусім тим суб’єктам інвестиційної діяльності, які освоюють нові види виробництва, технологічні лінії, розміщені у гірських та передгірських місцевостях, малих і віддалених від центру селах.

Вплив держави на інвестиційну діяльність здійснюється наступними методами: управління державними інвестиціями, регулювання умов інвестування, контроль за інвестиційною діяльністю.

Державне регулювання інвестиційної діяльності сільськогосподарського виробництва здійснюється з метою реалізації таких пріоритетних напрямків інвестиційної політики, як:

- розвиток виробничої інфраструктури;

- стимулювання виробництва продовольчої продукції, що заміняє імпортну;

- створення нових робочих місць для сільських жителів.

Поняття конкурентоспроможності аграрного підприємства не потрібно замінювати поняттям його фінансового стану та платоспроможністю. Показники фінансової стійкості, рентабельності тощо можуть виступати критеріями конкурентоспроможності малих підприємств. Фактори, які не враховуються у фінансовій звітності, але можуть вплинути на конкурентний статус доречно оцінювати за допомогою експертного опитування власників, менеджерів, партнерів по малому підприємництву

Процес удосконалення державного регулювання інвестиційної діяльності насамперед повинен торкатися тих видів виробництва, які забезпечують високу економічну ефективність, а також спрямовані на виробництво продуктів харчування, у яких є потреба (молоко, м'ясо тощо).

На державному рівні є необхідним прийняти заходи щодо стимулювання кредитних установ у здійсненні довгострокового кредитування інвестиційних програм на пільгових умовах. Важливим критерієм стабілізації сільськогосподарського виробництва є дотримання законів і жорсткий порядок у митній та податковій службах. Центральною ж фігурою аграрної економіки має бути виробник із його проблемами, запитами, перспективами, тому що саме матеріальне виробництво в змозі забезпечити фінансове оздоровлення економіки.

 

РОЗДІЛ 3