Розділ 2. Економічна діяльність підприємства функції та принципи

Промислове підприємство - це самостійно господарюючий суб'єкт, що має статус юридичної особи у формі комерційної організації, займається підприємницькою діяльністю в одній із галузей промисловості, що здійснює виробництво та реалізацію продукції з метою задоволення ринкового попиту в ній і отримання на цій основі прибутку.

Найважливішими специфічними характеристиками підприємства взагалі і промислового, зокрема, є наступні:

1) підприємство - це суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює її самостійно, в умовах ризику і під свою майнову відповідальність;

2) підприємство завжди має статус юридичної особи і відповідає правовим нормам, що пред'являються до таких суб'єктів підприємницької діяльності;

3) підприємство, комерційна організація, в залежності від конкретних умов набуває одну з організаційно-правових форм (ТОВ, ВАТ, ЗАТ, ПАТ, ПП і т.д.);

4) залежно від сфери діяльності кожне підприємство набуває галузевої спрямованості (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок і т.д.), у відповідності з цим підприємство, що здійснює свою діяльність в рамках такої галузі народного господарства, як промисловість, носить назву «промислове підприємство»;

5) промислове підприємство завжди займається виробництвом і збутом різних видів продукції, як виробничо-технічного призначення, так і товарів кінцевого споживання, призначених для задоволення і особистого попиту, так званих товарів народного споживання.

Промислове підприємство, будучи самостійним господарюючим суб'єктом, виступає найважливішим учасником (актором) ринкових відносин, бо його основне призначення, його місія зводиться до виробництва, поставці на ринок видів продукції що випускається і до задоволення особистих і суспільних потреб у них. Важливість і значимість підприємства взагалі і промислового підприємства, особливо серед інших акторів ринкових відносин, обумовлені головною функцією, яку воно виконує на ринку, - просування на ринок основної маси товарів, що виступають засобом задоволення ринкового попиту.

Таким чином, головною двоєдиної метою функціонування підприємства є задоволення ринкового попиту виробленою продукцією та отримання на цій основі прибутку.

При цьому очевидно, що задоволення ринкового попиту є зовнішньою метою підприємства, а отримання прибутку - його внутрішньої метою.

Виходячи із сформульованої головної двоєдиної мети і перерахованих вище фінансово-економічних основ діяльності підприємства формується комплекс найважливіших завдань, вирішення яких в процесі його функціонування забезпечує отримання певних проміжних результатів.

Основні завдання, які вирішуються підприємством в процесі своєї діяльності, зводяться до наступного:

• розвиток маркетингових досліджень на підприємстві;

• підвищення якості, розширення номенклатури і збільшення обсягів виробництва продукції, що користується ринковим попитом;

• організація процесу матеріально-технічного постачання підприємства;

• зростання рівня економічної та екологічної ефективності діяльності підприємства;

• впровадження результатів науково-технічного прогресу у виробництво;

• забезпечення безпеки виробництва та охорони праці працівників підприємства;

• підготовка та підвищення кваліфікації професійних кадрів;

• розвиток систем оплати і стимулювання праці працівників підприємства;

• забезпечення житлових, соціальних, культурно-оздоровчих потреб працівників підприємства;

• розробка планів і стратегії діяльності підприємства.

Вирішуючи маркетингову задачу, підприємство, досліджуючи ринок у всіх його аспектах, має вирішити: що і в якому обсязі виробляти і кому це все продати як в короткостроковому періоді, так і в перспективі, а також: скільки, де і за якою ціною купити необхідні для виробництва ресурси.

Досягнення позитивних результатів маркетингових досліджень на підприємстві можливо за умови виконання його відповідною службою таких функцій, як:

• оцінка обсягу попиту, тобто визначення кількості (маси) кожного конкретного виду товару, яку покупець з урахуванням його купівельної спроможності готовий придбати в даних умовах за певний період;

• визначення обсягу пропозиції на ринку, тобто оцінка маси даного виду товару, яку бажають продати в даних умовах за певний період всі виробники-конкуренти;

• дослідження кон'юнктури ринку щодо конкретно го товару, тобто оцінка співвідношення між попитом і пропозицією з метою визначення вільних сегментів ринку для конкретного товару і його заповнення додатковим обсягом його виробництва і реалізації даним підприємством;

• вивчення реальних можливостей зміни ціни продажу товару з метою розширення обсягів його збуту (розширення сегмента ринку) або збільшення суми прибутку конкретного підприємства;

• визначення можливостей та необхідності оновлення асортименту і підвищення якості продукції відповідно до вимог ринку;

• оцінка перспектив розвитку пропозиції та попиту на даний товар з урахуванням тенденцій як внутрішнього, так і зовнішнього (світового) ринку;

Сучасна концепція матеріально-технічного постачання побудована на принципах логістики, під якою розуміється цілісний підхід, який розглядає матеріально-технічне забезпечення, виробництво і збут продукції як взаємопов'язані частини єдиного логістичного ланцюга створення товару. Алгоритм матеріально-технічного забезпечення виробничого процесу включає ряд наступних послідовно виконуваних стадій: вивчення ринку закупівель → отримання пропозицій → оцінка (аналіз) цих, пропозицій → переговори про ціни та умови поставки → укладання договорів на поставку → придбання матеріальних, ресурсів

Результатом успішного рішення даної задачі є повне по номенклатурі, в мінімально необхідних обсягах, своєчасне і безперебійне забезпечення потреб виробництва в матеріальних ресурсах, що в кінцевому підсумку обумовлює можливість досягнення зовнішньої мети підприємства - виробництво та збут продукції та задоволення на цій основі ринкового попиту.

Зростання рівня економічної та екологічної ефективності діяльності підприємства. Завдання щодо підвищення економічної та екологічної ефективності виробництва в найзагальнішому вигляді зводиться до забезпечення необхідності реалізації головної мети підприємства - задоволення попиту й одержання прибутку - з мінімально можливими витратами за економічними показниками та витратами природно-ресурсного потенціалу. В процесі реалізації своєї внутрішньої мети підприємство зацікавлене в отриманні максимально можливого обсягу прибутку, що може бути досягнуто в тому числі і скороченням витрат на отримання цього ефекту виробництва. Підвищення економічної ефективності як раз і проявляється в тому, що підприємство на кожну одиницю вироблених витрат отримує більшу величину ефекту, яким у даному випадку виступає прибуток. Будь-якому підприємцю, власнику майна підприємства, менеджеру далеко не байдуже, який рівень ефективності використання ресурсів підприємства і поточних витрат досягається в процесі виробництва і реалізації продукції. Головним мотиваційним фактором, що забезпечує досягнення високого рівня економічної ефективності виробництва, є прагнення підприємства отримати максимально можливу суму прибутку.

Впровадження результатів науково-технічного прогресу у виробництво. В умовах ринкової (як внутрішньої, так і міжнародної) конкуренції підприємство повинно постійно займатися оновленням технології, заміною морально застарілого обладнання на нове, більш прогресивне, впровадженням сучасних методів менеджменту. Безумовно реалізація цього завдання пов'язана з необхідністю залучення значних обсягів інвестицій, проте наслідки її успішного вирішення проявляються в підвищенні рівня конкурентоспроможності самого підприємства і що випускається їм продукції, в можливості завоювання нових секторів ринку і всередині країни, і за її рубежами. Вирішення цієї задачі в ринкових умовах стає об'єктивно неминучою як з точки зору «виживання» підприємства, так і в особливості з позицій успішної реалізації його головної мети.

Забезпечення безпеки виробництва та охорони праці працівників підприємства. Дана задача підприємства реалізується на підставі проведення комплексу заходів і заходів щодо забезпечення технічної, технологічної та екологічної безпеки виробництва та охорони праці працюючих.

Система охорони праці працюючих, формована на промисловому підприємстві, призначена для забезпечення безпечних умов праці працівників підприємства. Забезпечення таких умов повинне бути спрямоване на збереження здоров'я і працездатності працюючих, недопущення виробничого травматизму, інвалідності і смертельних випадків на виробництві, а також на організацію видачі засобів (спецхарчування, грошові компенсації) за шкідливі умови праці. Ліквідація виробничого травматизму, виключення смертельних випадків на виробництві, поліпшення умов праці працюючих є найважливішою соціальною задачею підприємства, за невиконання якої його керівники несуть відповідальність, у тому числі й кримінальну.

Підготовка та підвищення кваліфікації професійних кадрів. Найважливішою передумовою успішного вирішення більшості з охарактеризованих та інших завдань підприємства є підбір, підготовка, перепідготовка та підвищення професійної кваліфікації всіх категорій працівників підприємства. Необхідність успішного розв'язання цієї актуальної задачі продиктовано тією роллю, яку відіграє жива праця в процесі виробництва. Сама довершена техніка, сама передова технологія без додатка висококваліфікованого живої праці - мертвий капітал. Низький рівень кваліфікації працюючих, непрофесіоналізм, недостатня відповідальність, виробнича недисциплінованість є, як правило, основною причиною не тільки низькоефективної роботи підприємства, але і виробничого травматизму, аварій та катастроф на виробництві, інших негативних явищ, у тому числі і банкрутства підприємства. Найважливішим результатом вирішення цього завдання є досягнення відповідності рівня професійної кваліфікації працівників підприємства необхідному рівню кваліфікації виконуваних ними робіт.

Розвиток системи оплати і стимулювання оплати праці працівників підприємства. Суть даної задачі полягає у формуванні на підприємстві такої системи оплати праці, яка сприяла б тим функціям, які повинна виконувати заробітна плата:

• відтворювальну, що забезпечує реальну можливість відтворення робочої сили в сім'ї працівника підприємства;

• стимулюючу, що викликає мотивацію у працівників підприємства підвищувати свою кваліфікацію і збільшувати результативність його праці та ліквідує обмеження (так званих стель) у рівні заробітної плати за високі результати праці;

• соціальну, що сприяє реалізації соціальної справедливості, що виключає зрівнялівку в оплаті праці, та забезпечує реалізацію принципу «рівна оплата - тільки за рівну працю».

Забезпечення житлових, соціальних, культурно-оздоровчих потреб працівників підприємства. Рішення даної задачі може бути досягнуто в першу чергу на основі розвитку відповідних інфраструктур великих промислових підприємств. Однак і відносно невеликі підприємства, керівництво яких зацікавлене в закріпленні своїх кадрів, забезпечує задоволення цих потреб шляхом реалізації можливості придбання працівниками підприємства житла та санаторно-курортних путівок на пільгових умовах, виробляє виплату компенсаційних виплат, організовує безкоштовне харчування в робочі дні, надає допомогу у влаштуванні і утриманні дітей працівників підприємства в дошкільних установах.

Розробка планів і стратегії розвитку підприємства. Планування - це безперервний процес встановлення, уточнення і конкретизації цілей і завдань функціонування і розвитку всього підприємства в цілому та його структурних підрозділів; визначення шляхів, засобів і конкретних термінів досягнення встановлених цілей та вирішення поставлених завдань; розподілу необхідних для цього ресурсів по об'єктах планування та по термінами.

Планування, будучи найважливішою функцією управління, є основною умовою успішної діяльності підприємства. Планування - це складний, багатогранний процес розробки як на найближчу, так і на більш віддалену перспективу своєрідного сценарію діяльності підприємства у всіх її аспектах, починаючи від маркетингових досліджень і закінчуючи процесом реалізації продукції.

Розробка конкретних планів діяльності підприємства завжди базується на попередньо розроблених стратегічних цілях, на сформованих концепціях його перспективної діяльності, на стратегії поведінки на ринку, тобто поточного планування повинне передувати стратегічне планування. Процес стратегічного планування включає в себе виконання ряду декількох стадій (етапів):

• визначення місії і стратегічних цілей підприємства;

• стратегічний аналіз ринкової ситуації, основним результатом якого має бути оцінка конкурентної позиції підприємства;

• визначення стратегічних альтернатив, тобто розгляд різноманітних варіантів стратегій підприємства;

• вибір стратегії, який здійснюється на основі аналізу і зіставлення декількох альтернативних стратегій, розроблювальних для кожної функціональної області діяльності підприємства; реалізація, оцінка і контроль обраної стратегії.

Стратегічне управління являє собою одну з найважливіших сфер діяльності вищого керівництва (топ-менеджерів) підприємства, яка полягає у виборі сфери та образу дій щодо досягнення довгострокових цілей в умовах постійно мінливого зовнішнього середовища.

Підприємство будь-якої організаційно-правової форми має право здійснювати свою діяльність у всіх сферах і галузях народного господарства. Кожне підприємство може здійснювати один або кілька видів діяльності, передбачених його статутом, якщо вони не заборонені чинним законодавством Російської Федерації.[В5]

Разом з тим існує ряд видів діяльності, виконання яких є державною монополією, внаслідок чого вони дозволені тільки державним підприємствам. До таких насамперед належать:

• виробництво будь-яких видів зброї, бойових припасів, вибухових речовин, піротехнічних виробів, а також ремонт бойової зброї;

• виготовлення і реалізація наркотичних, сильнодіючих і отруйних речовин;

• посів, обробіток і збут культур, що містять наркотичні та отруйні речовини;

• переробка руд дорогоцінних металів, радіоактивних і рідкісноземельних елементів;

• лікування хворих, що страждають небезпечними і особливо небезпечними інфекційними та онкологічними захворюваннями, а так само психічними захворюваннями в агресивній формі;

• виготовлення орденів, медалей і грошових знаків. Багато видів діяльності можуть здійснюватися підприємством тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії).

Організація економічної діяльності підприємства повинна бути спрямована на приведення в дію всіх його резервів, всебічне підвищення якості продукції, забезпечення рентабельності виробництва. Принципи економічної діяльності є такі:

1. Самоокупність і рентабельність. Цей принцип вимагає точного обліку витрат І результатів, повного відшкодування собівартості продукції.

2. Самофінансування Закріплення частини одержаного прибутку за підприємством у його повне розпорядження. Підприємство розвивається за рахунок власних коштів, кредитів банку і валютної виручки.

3. Матеріальна заінтересованість у кінцевих результатах праці. Подолання зрівнялівки в оплаті праці, створення умов для заохочення ініціативи.

4. Грошовий контроль за діяльністю підприємства. Банк здійснює всі види розрахунків підприємства, кредитні й касові операції. Якщо підприємство систематично не виконує свої зобов'язання за розрахунками, то може бути оголошене банком неплатоспроможним, тобто банкрутом.

5. Повна економічна відповідальність за кінцеві результати господарювання, виконання договорів. Основною формою реалізації цього принципу є економічні санкції-вилучення незаконно одержаних доходів, відшкодування збитків, штрафи, неустойки, пені, зменшення або позбавлення премій.

6. Господарська самостійність у межах чинного законодавства. Органічною складовою організації економічної діяльності під-ва є внутрішньогосподарський розрахунок. Він охоплює систему економічних відносин внутрішніх підрозділів - цехів, відділів, дільниць - між собою і під-вами у цілому. Його основою є відповідальність структурних підрозділів пІд-ва за підвищення якості виробів і послуг та їх економічну ефективність. Сьогодні необхідно податки колективу широкі повноваження у прийнятті рішень.