Тема 14. Фінансова і кредитна системи держави

Питання для самостійного вивчення

1. Кредитна система та її структура.

2. Особливості фінансової та кредитної системи України.

Література

1. Борисов Е. Ф. Экономическая теория. Курс лекций для студентов высших учебных заведений [Електронний ресурс] / Е. Ф. Борисов. – Режим доступу: http://pravo.biz.ua/content/071/

2. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка: навч посіб. для вузів / Під ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина.- К.: Видавничий дім „ Альтернатива”, 2003.- 606с.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: підручник/ За ред. Т.Н. Климка, В.П. Несторенко.- К.: Вища школа.- Знання, 2007.-743с.

4. Костюк В.С. Економічна теорія: навч. посібник / В.С.Костюк, А.М.Андрющенко, І.П.Борейко. – К.: Центр учб. Л-ри, 2009. -282с.

5. Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / В. Д Базилевич. – К., 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2378367

6. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Частини І, ІІ, ІІІ. КНУ ім. Т. Шевченка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/26/2/

7. Мамалуй О.О.Основи економічної теорії. Підручник[Електронний ресурс]. – Київ, 2006 // Режим доступу: http://pidruchniki.ws/00000000/politekonomiya/osnovi_ ekonomichnoyi_teoriyi_-_mamaluy_oo

Теоретичні відомості

Кредитна система представляє собою сукупність кредитних відносин та інститутів, які організовують ці відносини. Вона забезпечує акумуляцію грошових заощаджень і доходів по різним каналам та передачу їх у вигляді позик підприємствам, державі, населенню.

Кредитна система складається із декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції по акумуляції і розподілу грошових коштів.

Сучасна кредитна система включає три основні групи (має 3-х ярусну структуру): центральний банк; банківські інститути; небанківські кредитно-фінансові установи.

В групу банківських інститутів входять: комерційні банки; інвестиційні банки; ощадні банки; іпотечні банки та інші.

До небанківських кредитно-фінансових установ відносяться: страхові компанії; пенсійні фонди; інвестиційні компанії; позико-ощадні асоціації; фінансові компанії; ломбарди; кредитні спілки; благодійні фонди.

Формування нової банківської системи України розпочалося з 1992 року. До того часу банківська система України була частиною суворо централізованої загальносоюзної структури, яку представляли Державний центральний банк та п'ять державних спеціалізованих банків: Промбудбанк, що обслуговував промислово-будівельний комплекс; Агропромбанк, створений для АПК; Житлсоцбанк, який обслуговував житлово-комунальне господарство та соціальний розвиток; Ощадбанк, де концентрувалися трудові заощадження населення; Зовнішторгбанк, який здійснював зовнішньоторговельні зв'язки. Банки, по суті, були лише розрахунково-касовими установами і не впливали на економіку країни.

Нині в Україні створено дворівневу банківську систему, що складається з Національного банку України і близько 200 комерційних банків. У загальній кількості банків (за станом на 2000 рік їх було 195) два є державними, 167 — акціонерними, 26 — товариства із обмеженою відповідальністю, 31 банк має іноземний капітал, з них у 7 він становить 100%.

Дворівнева банківська система найпоширеніша в цивілізованих країнах. У класичному варіанті вона представлена Федеральною резервною системою (ФРС) США, яка складається з дванадцяти регіональних резервних банків, що виконують функції центральних банків. Інші, комерційні банки, являють собою приватні банки штатів (дві третини від загальної кількості) і національні банки (одна третина), безпосередньо пов'язані з федеральним урядом.

Принципи організації банківської справи в Україні визначені спеціальним законодавством. Перший закон, що регулював банківську діяльність, прийнято у 1991 році на етапі становлення банківської системи України. Він відображав закономірності перехідного періоду від планової до ринкової економіки, від банківської монополії до становлення конкурентного середовища, де банки функціонують на комерційних засадах. Значною мірою закон вичерпав себе і стримував подальший розвиток банківської системи України. Тому 7 грудня 2000 року Верховна Рада прийняла новий Закон України "Про банки і банківську діяльність". Цей Закон має на меті забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні, створення належного конкурентного середовища, захист інтересів вкладників і кредиторів банків, запобігання підвищенню комерційних ризиків у банківській діяльності, поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Закон значно розширює можливості ведення банківського бізнесу і водночас сприяє підвищенню прозорості та надійності у діяльності банків. Відповідно до закону банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати банківські операції з залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також відкриття і ведення банківських рахунків. Банки розглядаються як економічні самостійні та повністю незалежні від виконавчих і розпорядчих державних органів. Банки мають кредитувати суб'єктів господарської діяльності і громадян за рахунок залучених коштів та здійснювати касове і розрахункове обслуговування всього народного господарства та зовнішньоекономічних зв'язків.

Центром банківської системи України є Національний банк — самостійна юридична особа, підзвітний Верховній Раді України. Центральне місце НБУ визначається його особливими функціями. Передусім НБУ — єдиний емісійний центр країни. Лише йому належить право випускати в обіг грошові знаки. Ця функція — один з потужніших інструментів монетарної політики держави.

Друга функція НБУ полягає у регулюванні макроекономічних пропорцій через управління рухом кредитних ресурсів. Цю функцію НБУ виконує за рахунок облікової політики, за допомогою визначення рівня банківського процента відповідно до змін облікової ставки НБУ. Остання є процентною ставкою, що встановлюється для придбання платіжних зобов'язань комерційними банками. З допомогою розміру облікової ставки ускладнюються або полегшуються умови надання кредитів. Управління кредитними ресурсами НБУ може також за свій рахунок купувати або продавати державні цінні папери.

Третя функція НБУ — координація діяльності комерційних банків і контроль за рухом їх кредитних ресурсів. Цю політику НБУ проводить за рахунок обов'язкового резервування частини кредитних ресурсів комерційних банків, а також встановлюючи економічні нормативи господарської діяльності комерційних банків з метою захисту інтересів їх клієнтів (мінімальний розмір статутного фонду, показники ліквідності, граничне співвідношення між розміром власних коштів комерційного банку і сумою його активів та ряд інших). Цей контроль здійснюють операційні та регіональні управління НБУ.

Основні функції Національний банк здійснює у формі адміністративного (реєстрація і ліцензування, встановлення вимог та обмежень, застосування санкцій) та індикативного (встановлення обов'язкових економічних нормативів, визначення норм обов'язкових резервів, рефінансування, визначення процентної політики, імпорт та експорт капіталу та ін.) регулювання.

Четверта функція — це управління грошовим обігом через встановлення курсу національної грошової одиниці щодо валют інших держав. НБУ нагромаджує золотовалютні резерви і після цього розміщує їх на міжбанківській валютній біржі. Якщо необхідно знизити курс національної валюти, Нацбанк збільшує її продаж, таким чином проводить валютну інтервенцію.

На другому рівні банківської системи розміщені комерційні банки. Згідно з законодавством в Україні банки можуть створюватися у формах акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та кооперативного банку. Таке розмежування банків за видами дає можливість знизити ризики для банківської системи в цілому, оскільки, наприклад, у кооперативному банку, який може обслуговувати групу компаній, клієнти банку водночас є і його власниками. У законодавстві наведено чіткі визначення універсальних і спеціалізованих, системоутворюючих банків і банків з іноземним капіталом, державних банків. Ці визначення статусу банку дадуть змогу Національному банку диференційовано підходити до встановлення нормативів залежно від ризику, який такий банк бере на себе або який несе банківська система. За спеціалізацією банки бувають ощадними, інвестиційними, іпотечними (видають довгострокові кредити під заставу нерухомого майна) та розрахунковими (кліринговими). Така спеціалізація визначається у разі, якщо понад 50% банківських активів є активами одного типу. Для спеціалізованого ощадного банку 50% його пасивів мають бути вкладами фізичних осіб.

Завдання для самоперевірки

Питання для самоперевірки

1. Пояснити сутність та місце кредитної системи у національній економіці.

2. Охарактеризуйте функції структурних елементів кредитної системи.

3. Яке місце у кредитній системі відводиться банківській системі?

4. Охарактеризуйте еволюцію розвитку кредитної системи в Україні.

Теми рефератів:

1. Необхідність і зміст кредитних відносин.

2. Кредитна система, її функціональна та інституціональна структури.

3. Особливості державного кредиту.

4. Джерела і механізм формування банківського прибутку.

Питання для дискусії:

1. Національні та міжнародні кредитні інститути проблеми розвитку і суперечності.

Тестові завдання

1. Які з перелічених принципів не є принципами кредитування?

а) терміновість;

б) платність;

в) повернення кредитів;

г) ефективність користування позиками.

2. Які функції не виконує кредит?

а) акумулююча;

б) перерозподільча;

в) стимулююча;

г) контрольна.

3. До функцій центрального банку не відноситься:

а) емісія грошових знаків;

б) регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки;

в) зберігання золото-валютних резервів країни;

г) видача кредитів населенню.

4. Якщо НБУ продає велику кількість державних цінних паперів на відкритому ринку, то він має на меті:

а) зробити кредит більше доступним;

б) знизити дисконтну ставку;

в) збільшити обсяг інвестицій;

г) зменшити загальну масу грошей в обігу.

5. Короткострокові позики найчастіше використаються для:

а) покупки устаткування;

б) будівництва нових заводів і будинків;

в) покриття витрат з виплати зарплати;

г) фінансування наукових досліджень.

6. Які функції виконують комерційні банки?

а) надання позики промисловим підприємствам;

б) емісія грошей;

в) здійснення розрахунків між окремими господарчими одиницями;

г) зберігання золотого запасу держави.

7. Які операції комерційних банків належать до активних?

а) випуск акцій;

б) надання позики підприємствам;

в) залучення до зберігання в банку коштів населення, підприємств;

г) немає вірної відповіді.

8. Які пасивні операції здійснюють комерційні банки?

а) вкладення капіталу банку в розбудову мережі транспорту;

б) надання грошової позики окремим громадянам на будівництво житла;

в) розміщення серед населення облігацій державної позики;

г) немає вірної відповіді.

9. Які операції комерційних банків відносяться до трастових:

а) емісія грошей;

б) посередництво в одержанні клієнтом кредиту;

в) посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном;

г) діяльність банку з управління майном, переданим клієнтом банку за дорученням.

10. Іпотечний банк – це банк:

а) який займається емісійно-інвестиційними операціями;

б) який займається зовнішньоекономічними операціями;

в) який займається позичково-ощадними операціями;

г) який видає позички під заставу нерухомості.

11. Яка з операцій не належить до банківського кредиту:

а) лізинг;

б) іпотека;

в) комерційний кредит;

г) овердрафт.