ІІІ.2. Проблеми україно-російських відносин соціальній сфері

Найбільшою проблемою у соціальній сфері є невизначеність двох держав стосовно своїх цілей та неузгодженість дій, які штовхають до появи нових проблем та суперечностей. Серед таких проблем: міграції українського населення до Москви, російськомовна проблема в Україні, проблема українців у Росії, проблема спільного вивчення історичного минулого двох народів та ін. Ось, як виглядає сучасна картина відношення до проблеми статусу російської мови у різних регіонах України.

15/03/2002 Опитування населення 02УПЕН034/28-02 [26]

Як видно, у регіонах дуже різні підходи до вирішення проблем, причина цьому - контраст політичних орієнтирів між Заходом і Сходом в Україні.

В проживаючих у Росії українців теж є проблеми. Характерним для діяльності українських громад в Росії є й те, що більшість з них все ще перебувають в стадії організаційного становлення. Кількість активістів, як правило, невелика. Високий рівень розпорошеності місць компактного проживання, значна відстань між осередками, відсутність добре налагодженого зв’язку між ними, слабкий фінансово-економічний стан громад створюють труднощі в справі координації діяльності українських товариств. При цьому значній частині організацій притаманні внутрішні непорозуміння серед активу, що нерідко призводить до розколу вже існуючих товариств. Скажімо, в невеликому містечку Приморського краю - Спаську-Дальньому нині діють 2 об’єднання: «Зелений Клин - Україна» та «Зелений Клин - Черемош». [1]

 

ІІІ.3. Історія виникнення та шляхи вирішення проблем у сфері соціальних відносин

 

Історія виникнення проблем соціальної сфери ще глибша ніж економічна і політична. Так історія проблем українців у Росії сягає ще періоду заселення території. Близько 5% українського населення Російської Федерації становлять автохтонні українці, які споконвіку проживали або були першими поселенцями на території Курської та Воронізької областей, Кубані, Ставропольського краю, Поволжя, Сибіру, Далекого Сходу. Тож це було початком асиміляції українського народу до російської культури. Сучасна ж мовна проблема виникла, як в Україні так і в Росії, з-за відсутності дієвих домовленостей між Україною і Росією. [22]

Щодо проблеми сезонної міграції, то вона виникла в результаті того, що в умовах економічних негараздів українці намагаються знайти шляхи для того щоб забезпечити собі життя, а з усіх сусідніх держав найлегше потрапити до Росії. Від виникнення цієї проблеми і до сьогодні не було видно, щоб держави вирішували цю проблему.

Проблеми національно-культурного розвитку росіян в Україні та українців в Росії мають, скоріше за все, морально-психологічні, а не юридично-правові корені. З поглибленням двосторонніх відносин, зростанням довіри один до одного, економічним підйомом ці проблеми знайдуть своє вирішення. Однак, цілком зрозуміло, що крім прийняття правових актів необхідні ще й певні організаційні кроки по створенню відповідних умов для реалізації проголошених прав, в тому числі - забезпечення спеціальних заходів і програм з метою організації закладів освіти, підтримки культури. При цьому важливо використати досвід 20-х - початку 30-х років, коли на території Росії діяла підтримувана державою мережа українських культурно-освітніх та інформаційних закладів. Можливо рік України у Росії та рік Росії в Україні стануть початком позитивних змін у цій сфері. [22]

Українська незалежність є важливим історичним шансом для обох культур (української і російської) у процесі усвідомлення їх спорідненості й відмінності та досягнення нового рівня у національно-культурній самоідентифікації. Вона вимагає зміни принципів українсько-російських відносин у гуманітарній сфері, звільнення від міфів минулого. Також національно-культурна самоідентифікаця вимагає зміни концептуальних основ українсько-російського культурного діалогу, появи нової етики, необхідної для подібного діалогу, етики, яка буде ґрунтуватися на взаємній толерантності, коректності і відкритості один одному. [14; 134]

Потрібний майбутній перехід від задоволення потреб вузького соціального прошарку нових приватних підприємців і пов’язаної з ними державно-політичної бюрократії до задоволення потреб усього населення, національно-орієнтованого капіталу. І це стосується обох країн. [18; с. 20]

 

Висновки

 

З проведеного дослідження можна зробити висновок, що Україна і Росія є взаємозалежними у економічній сфері, ця взаємозалежність штовхає обидві країни на співпрацю. Одними з головних проблем, що заважають розвитку українсько-російських відносин у політичній сфері є проблема рівноправності стосунків, невизначеність чітких політичних орієнтирів. В економічній сфері: однобічна залеж­ність від російських джерел енергопостачання, незбалансована інтеграція національного господарства, економічна уразливість та залежність країн одна від одної. У соціальній сфері: міграції українського населення до Москви, російськомовна проблема в Україні, проблема українців у Росії, проблема спільного вивчення історичного минулого двох народів.

Щодо шляхів вирішення цих проблем то проаналізувавши різнопланові дослідження присвячені сучасному стану українсько-російських відносин можна виділити в політичній сфері такі: створення науково-дослідницьких центрів, які б вивчали сучасний стан відносин між державами; потрібно визначити спільні цілі, які б задовольняли обидві держави; відносини мають будуватися на спільній зацікавленості, взаємовигоді та рівноправності, лише за таких умов можлива нормальна співпраця. В економічній сфері: узгодження інтересів та гармонізація підходів обох сторін до головних напрямів, шляхів і механізмів розбудови цих стосунків; створення умов для розвитку довгострокового економічного співробітниц­тва в пріоритетних галузях; остаточне вирішення питань, пов'язаних з відносинами власності на об'єкти колишнього СРСР згідно з Угодою від 15 січня 1993 р. У соціальній сфері: з поглибленням двосторонніх відносин, зростанням довіри один до одного, економічним підйомом ці проблеми знайдуть своє вирішення, однак, цілком зрозуміло, що крім прийняття правових актів необхідні ще й певні організаційні кроки по створенню відповідних умов для реалізації проголошених прав, в тому числі - забезпечення спеціальних заходів і програм з метою організації закладів освіти, підтримки культури.

У результаті дослідження українсько-російських відносин можна зробити деякі узагальнюючі висновки:

1) Українсько-російські відносини є одним з визначальних факторів для подальшої історії України.

2) Головними напрямками українсько-російських відносин є стосунки в економічній та політичній сфері.

3) У кожній з цих сфер склалися свої проблеми.

4) На сучасному етапі в українсько-російських відносинах стоїть питання вирішення цих проблем.

5) Кожна з сторін у тій чи іншій мірі зацікавлена у їх вирішенні, при чому кожна з сторін пропонує свої шляхи їх вирішення.

6) Вирішення існуючих проблем мають стати основою для подальшого розвитку в українсько-російських відносинах.

7) Існуючі перспективи заслуговують на увагу як з боку України, так і з боку Росії. Кожна з сторін зацікавлена в активізації відносин.

8) Розвиток українсько-російських відносин має сприяти посиленню позицій обох країн у світі. Цьому можуть допомогти лише спільні дії двох держав.

Визначаючи майбутнє українсько-російських відносин, слід зауважити, що Україні слід співпрацювати з Росією за принципом: «У нас не має друзів, у нас не має ворогів ─ у нас є власні інтереси». Тобто Україні слід уникнути різних “братерських” стосунків з Росією і на перший план висунути власні інтереси, це послужить шляхом до розв’язання проблеми рівноправності (див. Діаграму 3) та багатьох інших політичних і економічних проблем, бо на державному рівні не може бути людських емоційних почуттів, тобто Україна і Росія можуть бути лише партнерами та добрими сусідами.

 

Список використаних джерел

1. Бжезинский З. Великая шахматная доска.— Москва: Международные отношения.— 1999.— С. 114-135.

2. Богацька Е. Державно-політичні, церковні та виховно-вишкільні питання // Визвольний шлях.— 1996.— №8.— С. 940-948.

3. Гончар М. Відгомін серпневого струсу // Політика і час.—1999.—№2.— С. 33-45.

4. Гринів О. Україна і Росія: партнерство чи протистояння?— Львів: Інститут народознавства НАН України.—1997.— 348 С.

5. Гудима О. Які подарунки готує Україні Росія у новому, 2002 році // Голос України.— 2002.— №10(2761).— С. 6.

6. Демчук Р. Євген Марчук: Нормалізація наших відносин з Росією буде сприяти інтеграції України в європейські структури // День.— 2000.— №207.

7. Дністрянський М. Місце України на політичній карті світу // Дзвін.— 1999.— №2.— С.84-89.

8. Дубина О. Велике призначення: мрії про минуле // Людина і влада.— 2000.— №1.— С. 96-105.

9. Жангожа Р. Україна і Росія на пострадянському просторі. Інтереси спільні і специфічні // Віче.— 1998.— №7(76).— С.16-29.

10. Косикова Л. Производственное сотрудничество России с Украиной: тенденции и противоречия // Российский экономический журнал.— 2001.— №10.— С. 70-76.

11. Криза владних інститутів. Аналітична доповідь. / ред. Юрчишин В.— Київ.— 2002.— С. 13-14.

12. Кудряченко А. Українсько-російські відносини: шлях до рівноправного співробітництва // Нова політика.— 1998.— №1.— С. 12-17.

13. Лузан А. Украина и Россия: факторы отчуждения и сближения // Віче.— 1998.— №6 (75).— С.96-111.

14. Пирожков С. Деякі проблеми українсько-російських відносин в контексті великого договору // Сучасність.— 1999.—№9.— С. 128-135.

15. Пирожков С. От украинско-российской конфронтации несут потери обе стороны // День.— 1997.— №187.

16. Пирожков С. Українсько-російські відносини в Євроатлантичному інтер’єрі. // Політична думка.— 1999.— №3.— С. 87-95.

17. Послання президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2001 році / ред. Гальчинський А.С.— Київ.— 2002.— С. 122-140.

18. Пронін с. Перспективи соціально-економічного розвитку й господарської інтеграції Росії та України // Політична думка.— 1999.— №3.— с. 19-23.

19. Тимошенко В. Россия нуждается в квалифицированных украинский рабочих // Тижневик 2000.— 2002.— 8.XI.— С. 5.

20. Храмов В. Українсько-російкі відносини: моделі національної безпеки // Віче.— 2000.— №3(96).— С. 10-30.

21. Шерр Д. Коли ж росіяни усвідомлять реальність незалежності України? // Політика і час.— 1998.— №6.— С.17-20.

22. http://apopok.narod.ru/business.html

23.http://www.razom.org.ua/news/2print/?news_id=283

24.http://www.niss.gov.ua/iso/book/panorama/vusatiuk.htm

25. http://www.niurr.gov.ua/ru/conference/communication/virtual_field.htm

26. http://www.fom.ru/reports/frames/body/u0202407.html

27. http://www.e-journal.ru/p_bzarub-st3-6.html

28. http://db.socionet.nw.ru/RuPEc/xml/rus/article-polstd/ruspolstd2000-6-110.xml

29. http://www.niurr.gov.ua/ukr/ainst.htm

30. http://www.korrespondent.net (22 листопада 2001)

 

Додатки

Діаграма 1 (в опитуванні брало участь 100 осіб)

Діаграма 2

Діаграма 3