Розділ VI. Соціальна психологія

СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП.................................................................... 513

Глава 20. Проблема групи в соціальній психології................................. 515

Визначення поняття група.................................................................... 515

Основні характеристики групи. Композиція групи, структура

групи, групові процеси......................................................................... 522

Система групових очікувань (експектацій).......................................... 525

Класифікація груп................................................................................. 530

Висновки 534

Основні терміни та поняття.................................................................. 535

Питання для обговорення та закріплення матеріалу.......................... 535

Література 537

Глава 21. Соціальна психологія малих груп........................................... 538

Головні підходи до вивчення малих груп............................................ 539

Соціометричний напрямок вивчення малих соціальних груп....................... 540

Соціологічний напрямок вивчення малих соціальних груп............... 544

Школа „групової динаміки"................................................................. 547

Класифікація малих груп...................................................................... 551

Висновки 556

Основні терміни та поняття.................................................................. 559

Питання для обговорення та закріплення матеріалу.......................... 559

Діагностика психологічного клімату в малій групі............................. 561

Література 564

Глава 22. Соціально-психологічні дослідження динаміки
малих груп 566

Визначення поняття „групова динаміка"............................................. 566

Утворення малої групи......................................................................... 567

Феномен групового тиску. Конформізм.............................................. 568

Інформаційний і нормативний соціальний вплив................................ 569

Експерименти С. Аша........................................................................... 571

Теорія соціального поштовху.............................................................. 573

Експерименти С. Мілграма................................................................... 577

Вплив меншості 579

Групова згуртованість.......................................................................... 582

Теорія діяльнісного опосередкування міжособистісних

стосунків в групі 584

Мала група як колектив........................................................................ 586

Лідерство і керівництво в малих групах.............................................. 588

Теорії сутності і виникнення лідерства................................................ 589

Стилі лідерства і керівництва............................................................... 592

Гендерний аспект лідерства.................................................................. 594

Проблема прийняття групового рішення............................................ 594

Прийняття рішення і тип задачі........................................................... 595

Феномен руйнування процесу прийняття групового рішення.... 596

Групомислення 597

Феномен групової поляризації............................................................. 598

Феномен „зрушення до ризику"........................................................... 599

Технології прийняття групою ефективних рішень.............................. 600

Висновки 601

Основні терміни та поняття.................................................................. 604

Питання для обговорення та закріплення матеріалу.......................... 605

Експресс-тест самооцінки лідерства..................................................... 607

Література 608

РОЗДІЛ VІІ. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП... 611
Глава 23. Натовп як форма масової поведінки людей............................. 612

Передумови масовизації суспільства................................................... 612

Основні характеристики масових форм поведінки.............................. 614

Історія дослідження психології мас...................................................... 616

Психологія мас в концепціях Г.Лебона та Г. Тарда............................ 617

Концепція психології мас З. Фрейда.................................................... 619

С.Сигеле про злочинний натовп........................................................... 622

Російська традиція вивчення натовпу.................................................. 623

Глава 24. Натовп як соціально-психологічний феномен......................... 625

Натовп і маса 626

Загальні риси натовпу........................................................................... 627

Чисельна характеристика натовпу....................................................... 628

Рольова диференціація у натовпу........................................................ 629

Умови і етапи формування натовпу..................................................... 630

Колективне і підсвідоме у натовпу....................................................... 632

Паніка як феномен натовпу................................................................... 635

Чутки як феномен натовпу.................................................................... 636

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовпу................................. 639

Загальні характеристики поведінки людини у натовпу...................... 639

Зміна психічних процесів людини у натовпу....................................... 640

Причини зміненого стану свідомості................................................... 642

Деіндивідуалізація................................................................................. 644

Фізична анонімність.............................................................................. 645

Залежність сили впливу від чисельності натовпу................................ 646

«Кільцева реакція» у натовпу............................................................... 649

Висновки 652

Основні терміни і поняття..................................................................... 659

Питання для обговорення і закріплення матеріалу............................. 660

Правила та поради щодо взаємодії людей у натовпу......................... 663

Поради щодо профілактики суспільного неспокою

(за П.Сорокіним) 664

Формула оперативного визначення чисельності натовпу

(за Х. Джекобсоном)............................................................................. 664

Засоби профілактики паніки у натовпу................................................ 664

Правила поведінки у натовпі................................................................ 665

Етапи виникнення паніки у натовпу (за Л.Почебут)............................ 666

Засоби профілактики паніки (за А.П.Назаретяном)............................ 667

Література 668

БІБЛІОГРАФІЯ 671

Світлій пам'яті Ганнусі Авер 'янової,

людині і психологові від Бога,

моїй вічно і безмірно любій

внучці присвячується

ВСТУП

Соціальна психологія, як і інші науки,- це пошуки відповідей на запитання, які задає суспільство самому собі. Суспільство ста? вить собі, і тим самим науці задачі, які мають життєво важливе прак? тичне значення. Тому проблема розвитку науки - це в першу чергу, розвиток її здатності давати відповіді на практичні соціально зна? чущі запитання.

Соціальна психологія стала самостійною наукою відносно недав? но, на початку ХХ сторіччя. В Україні десять?п'ятнадцять років на? зад курс соціальної психології майже ніде не читався, а серед науко? вих дослідників лише декілька десятків могли назвати себе соціаль? ними психологами. Сьогодні соціальна психологія є однією з тих дис? циплін, що динамічно розвиваються. Динаміка її розвитку у нас і на Заході є вражаючою. Якщо глянути на загальний обсяг наукової про?

Соціальна психологія

дукції, то виявляється, що 90 % соціально?психологічних досліджень в світі здійснено за останні 50 років. Півстоліття тому кількість дип? ломованих спеціалістів налічувала сотні, а тепер - сотні тисяч/

На сьогодні наукові, академічні дослідження проводяться де? сятками тисяч фахівців (біля 50 тис.), ще близько 200 тисяч -практикуючими психологами. Змінюється географія досліджень. Ще в 60?ті роки соціальна психологія практично була американсь­кою наукою. Зараз ситуація змінилась. Говорять вже про три аре­али розвитку соціальної психології: США, Європа і, так звана, третя соціальна психологія, яка розвивається в Азії, Африці і Ла? тинській Америці. Вже біля 100 тис. спеціалістів - соціальних психологів працює поза США. У всьому світі зростає попит на соціальних психологів. Багато хто називає соціальну психологію головною наукою ХХІстоліття.

Ця динаміка пов'язана з динамікою і закономірностями сус? пільства, з його потребами. Бурхливі соціально?економічні зміни су? часного суспільства сприяють зростанню вимог як до осмислення подій з точки зору соціальної психології, так і до діяльності спе? ціалістів, яким в першу чергу потрібні знання з соціальної психології.

Соціальна психологія, яка зародилась на межі психології і соціології, є наукою про такі явища суспільства, які не можуть бути дослідженими без допомоги об'єднання цих двох наукових підходів: соціологічного та психологічного, адже соціальні зако? номірності проявляються через діяльність людей з їх психічни? ми властивостями. Тому будь?яке суспільне явище має свій „пси? хологічний" контекст.

Загалом, соціальна психологія - це наука про взаємозв'язок соціального і психологічного, їхню взаємодію та взаємозалежність, про соціально?психологічні явища, які виникають у процесі соціаль? ної взаємодії і характеризують індивіда і групу, про масову свідомість та масову поведінку людей. Розвиток соціальної психології - це, перш за все, розвиток її здатності давати практичні відповіді на такі актуально життєво важливі задачі: як і чому соціальне (суспільство, організація, група) впливає на особистість; яким чином особистість, її діяльність впливають на функціонування групи; як функціонує

 

Вступ

соціально?психологічна реальність, яка виникає в процесі такого взаємозв'язку. Потреба у соціально?психологічних знаннях в сучас? них умовах стає першочерговою потребою людства.

Професійна підготовка сучасного спеціаліста?психолога потре? бує поглиблене оволодіння студентами соціально?психологічними знаннями. Виток багатьох проблем, з якими стикається сучасне сус? пільство, мають підґрунтя в особливостях взаємодії між особистістю і суспільством. Тому актуальною задачею підготовки спеціалістів не тільки з психології, але й з інших галузей, які пов'язані з життям лю? дини, є поглиблення знань про „людину живу" (Homo vivens), яка існує в багатомірному життєвому середовищі. Жива людина будує свій життєвий світ у просторі власних життєвих координат, одночас? но перебуваючи в багатомірній суспільній реальності.

Оволодіння знаннями соціальної психології дає можливість осмислювати сучасну різноманітність системи людських стосунків, знаходити адекватні способи вирішення питань, що виникають в комунікативній, підприємницькій, організаторській сфері міжосо? бистісних і міжгрупових взаємодій.

Соціальна психологія включає в себе такі розділи як соціальну психологію особистості, соціально?психологічну характеристику спілкування, соціальну психологію малих груп, соціальну психоло? гію великих груп, соціальну психологію масових рухів.

В навчальному курсі висвітлюються різні напрямки та школи соціально?психологічної думки, які спрямовують сучасну соціаль? но?психологічну теорію та практику соціальної реальності.

Запропонований підручник спрямовано на формування у прак? тичних психологів необхідної теоретичної бази для виконання функції психолога?практика у соціальній сфері: системі освіти, ви? робництві, управлінні, в малих і великих групах та ін. Він також має на меті розширення професійної ерудиції, кругозору, вироблення наукового світогляду, оволодіння глибокими знаннями про законо? мірності і механізми виникнення, функціонування і прояву соціаль? но?психологічної реальності, що складається в процесі особистіс? них взаємодій, оволодіння студентами навичками основних мето? дик соціально?психологічних досліджень.

 

РОЗДІЛ І.

СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

ЯК ЯВИЩЕ І ЯК НАУКА

Глава 1. Соціальна психологія як явище

Соціальна психологія - це складне, багатоманітне культурне явище, яке не може зводитись тільки до наукової форми існування. Як соціально?психологічне явище вона існує стільки, скільки існує суспільство. Людина - це суспільна тварина, але на відміну від інших суспільних тварин (бджіл, мурашок та ін.) люди здійснюють вплив один на одного. Завдяки тому, що люди живуть у взаємодії з іншими людьми, вони піддаються їх впливу і, в свою чергу, впливають на них, відчувають різні емоції з цього приводу, формують певну пове? дінку. Ще в давнину люди могли викликати один у одного певні психічні стани (перед полюванням, війною), володіли механізмом створювати „психологічне зараження", формувати почуття „ми" та „вони". Все це передавалось з покоління в покоління через обряди, традиції, ритуали, малюнки, танці, різні табу і т.ін. Відомо, що в ста? родавньому Римі, Греції використовувалось мистецтво як інструмент

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК ЯВИЩЕ І ЯК НАУКА психологічного впливу на людей. Поширеними були також прийоми впливу ораторського мистецтва на маси. З давніх давен людям, які включені в різноманітні відносини і взаємодії, властивий соціально? психологічний тип мислення, тобто певний спосіб сприйняття і по? яснення подій, явищ, станів, які людина може спостерігати у себе і в навколишньому світі. На різних етапах розвитку людської цивілізації це соціально?психологічне мислення приймало форму різних соціо? культурних явищ і процесів. Багато віків соціальна психологія як масове психічне утворення виконувала функцію регулювання жит? тєдіяльністю людей, а також була світоглядом. Вона існувала в жи? тейській, побутовій формі, а також у формі зразків мистецтва.

Соціальна психологія і в сучасному суспільстві існує як явище буденної свідомості. Ітепер такі її форми, як обряди, традиції, міфи, казки, прислів'я та ін. виконують детермінуючо?регулятивну функ? цію в життєдіяльності людей.

Погляди, наміри, почуття, думки людей, що виражають го? товність їх до певних дій, виникають в процесі спілкування, взає? модії між людьми і, пов'язуючи в єдине ціле елементи індивідуаль? ного та соціального за певними законами, складають соціальну пси? хіку, яка, впливаючи на індивідуальну поведінку, приводить її у відповідність з вимогами конкретної спільноти.

Українська дослідниця О. Донченко визначає цю соціальну психіку як неусвідомлювану структуру соціуму, схожу на міф, в якій постійно повторюються та закріплюються одні й ті ж соціопсихічні властивості; як колективний словник історико?культурної спадкоє? мності суспільства, що стимулює, актуалізує і санкціонує реаліза? цію численних програм і вмінь суспільства.

Ефект соціальності та його виявлення в психічних феноменах

Соціально?психологічна реальність виявляється в різнома? нітних феноменах, але сутність всіх цих феноменів пов'язана з ефектом соціальності психічної діяльності. Давно помічено, що хоча всі властивості психіки людини соціальні, але ефект со? ціальності не є однаковим тоді, коли людина насамоті, або коли

Глава 1. Соціальна психологія як явище

вона у взаємодії з іншими. В соціальній взаємодії люди поводять? ся непередбачувано. Ще Платон стверджував, що насамоті люди? на поводиться раціонально, а у натовпі - вона жертва стадних інстинктів. Чому так? В Античності склалась концепція, що в людській спільноті (групі, натовпі) особистість не виявляє кра? щих якостей, а навпаки. Людська спільнота прагне до нижчого рівня її членів. Тим самим всі можуть приймати участь у суміс? них діях і відчувати себе рівними. Тому не має підстав говорити, що дії і думки зводяться до „середнього", вони скоріше за все на нижчій відмітині. Солон стверджував, що один окремо взятий афінянин - це хитра лисиця, але коли афіняни збираються на на? родні збори, уже маєш справу з чередою баранів.

Римляни придумали приказку: сенатори - мужі дуже достойні, а римський сенат - це паршива тварина. Так вони визначили кон? траст імовірних позитивних якостей кожного сенатора окремо і не? розсудливість, необачливість і моральну вразливість, що заплямо? вують сумісні обговорення на зборах, від яких залежали тоді мир або війна в античному суспільстві.

Отже, соціальність, що виявляється в сумісній поведінці лю? дей, має особливу властивість, яка полягає у великій силі впливу на окремих індивідів, в автоматичності механізму її дії, в його підсвідо? мості і блискавичності спрацьовування.

В чому полягають підґрунтя цього ефекту соціальності психіч? ної діяльності? Чому якийсь наказ або повідомлення з переконли? вою силою заставляє людину прийняти деяку ідею, емоцію, дію, які логічно людина не мала розумної підстави приймати? У людей з'яв? ляється ілюзія, що вони приймають рішення самі, не усвідомлюю? чи того, що стали об'єктом впливу, навіювання.

Щоб дати відповідь на ці запитання, потрібно проникнути в саму суть явища. А це вже є задачею науки. Задача ця не з легких, бо немає складнішого явища у світі, ніж людина та її поведінка. Англійський психолог Бартлет, який займався дослідженнями со? ціально?психологічних явищ, підкреслював, що суспільна поведі? нка є великою тайною. Іякщо він більш?менш проникнув в глиби? ни людської істоти, не може осмілитись стверджувати, що він зро? зумів суспільну поведінку, хоча займається цим все життя.

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК ЯВИЩЕ І ЯК НАУКА

Соціально?психологічна реальність, яка виявляється через ефект соціальності, охоплює такі групи явищ. По?перше, це -мінливі психічні групові утворення, що виникають як відображен? ня певних соціальних ситуацій в конкретно?історичних умовах сус? пільства (соціальний настрій, соціальна думка, революційність мас, соціальний патріотизм, соціальний оптимізм чи песимізм та ін.). По? друге, це стійкі явища масової психіки, що утворюються тільки в масах людей в результаті їх взаємодії через механізми психічного зараження, наслідування, навіювання (чутки, плітки, мода, паніка та ін.). По?третє, це стійкі психічні утворення, які характеризують соціальний характер груп (великих - нація, клас; малих - виробни? ча бригада, шкільний колектив). По?четверте, до певного типу соц? іально?психологічної реальності належить також соціальність по? ведінки особистості в ситуації групи.

Форми існування соціально-психологічних явищ

Отже, як випливає з характеристики різноманітності соціаль? но?психологічних явищ, можна визначити різні форми, в яких вони існують. Це, перш за все, буденна (житейська форма); це також фор? ма літератури і мистецтва; це наукова форма, яка виникла зовсім недавно. За короткий період існування соціальної психології у формі самостійної науки їй вдалося дати відповідь на далеко не прості за? питання: "Чи змінюється поведінка людини під впливом установок? Що спонукає людей то спричиняти шкоду, то допомагати один од? ному? В чому причина соціальних конфліктів і як можна їх прига? сити?". Відповіді на ці запитання сприяли подальшому розвитку соціальної психології як науки і оформленню соціально?психологі? чного мислення в перспективну мислительну парадигму, яка задає певний погляд на всю систему сучасного людинознавства. Говоря? чи про таку парадигму, Б.Д. Паригін характеризує її як концентра? цію уваги дослідників на соціальній психіці як мірі всіх речей".

В яких би формах не існувала соціальна психологія, люди завж? ди використовували ці форми для своїх практичних цілей. На основі житейських спостережень, зразків літератури, мистецтва і наукових даних створювались різні прийоми соціально?психологічного впли?

Глава 1. Соціальна психологія як явище

ву, стратегії побудови стосунків в тій або іншій ситуації, технології управління поведінкою і установками людей. Тому можна говорити ще про одну форму існування соціальної психології - психотехнічну. Соціально?психологічні техніки лежать в основі прийомів ри? торики, цілеспрямованого впливу на великі маси людей, в основі правил політичного тиску, управління людьми на виробництві і т.ін. Отже, соціальна психологія як різноманітні явища, що виникають на основі ефекту соціальності, існують в різних формах. На сучас? ному етапі суспільства можна виділити такі її форми, як житейська (буденна), зразки мистецтва і літератури, наука, мислительна пара? дигма та психотехніки.

Висновки

1. Слід розрізняти соціальну психологію як явище і соціальну
психологію як науку. Соціальна психологія як наука - це лише
одна з форм соціально?психологічної реальності. В основі соціаль?
но?психологічної реальності лежить ефект соціальності психічної
діяльності, який полягає в тім, що в соціальній взаємодії люди по?
водяться непередбачувано.

2. Соціально?психологічна реальність виявляється через такі
групи явищ:

 

- мінливі психічні групові утворення як відображення певних
соціальних ситуацій в конкретно?історичних умовах (соціальний
настрій, соціальна думка, революційність мас, соціальний патріо?
тизм, соціальний оптимізм чи песимізм);

- стійкі масовидні явища психіки, що утворюються тільки в
масах людей через механізми психологічного зараження, насліду?
вання, навіювання (чутки, плітки, мода, паніка та ін.);

- стійкі психічні утворювання, які характеризують соціальний
характер груп (нація, клас, бригада);

- соціальність поведінки особистості в ситуації групи.

3. На сучасному етапі можна виділити такі форми, в яких
існують соціально?психологічні явища: житейська (буденна),
зразки мистецтва і літератури, наука, мислительна парадигма,
психотехніки.

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК ЯВИЩЕ І ЯК НАУКА

Основні терміни та поняття

Соціально?психологічні явища, соціальна психіка, масовидні психічні явища, ефект соціальності психічної діяльності, форми со? ціально?психологічної реальності, буденна (житейська) соціальна психологія, соціальна психологія як наука, соціальна психологія як наукова парадигма, психотехнічна соціальна психологія.

Питання для обговорення та закріплення матеріалу

1. Чим відрізняється соціальна психологія як явище від со?
ціальної психології як науки?

2. Які можна виділити групи соціально?психологічних явищ?

3. В яких формах існують соціально?психологічні явища?

4. Що означає ефект соціальності психічної діяльності?

5. Чому, на Вашу думку, в соціальній взаємодіяльності люди
поводяться непередбачувано?

6. Проілюструйте на прикладах соціально?психологічні яви?
ща, які існують у формі мистецтва і літератури.

7. Яку соціальну функцію виконує буденна соціальна психологія?

8. Що таке "соціальна психіка"?

9. Як Ви розумієте те, що соціальна психологія є мислитель?
ною парадигмою людинознавства?

10. Які відомі Вам соціально?психологічні техніки та технології?

Глава 2. Соціальна психологія як наука

Соціальна психологія як наука досить молода. Більшість дос? лідників вважає, що вона стала самостійною в першій половині XX ст. Існують також інші думки. Дехто стверджує, що соціальна психологія виникла в 90?і роки ХІХ ст., пов'язуючи цей термін з датою виходу в 1895 р. роботи Г. Лебона "Психологія народів і мас". Інші дослідники прямо вказують на дату 1908 р. як рік народження соціальної психології, коли одночасно вийшло дві книги: Уільяма Мак?Даугалла "Вступ в соціальну психологію", яка вийшла в Лон? доні, і Едварда Росса "Соціальна психологія", яка вийшла в Нью? Йорку. Б.Д. Паригін стверджує, що соціальна психологія оформи? лась в самостійну науку в 70?х роках ХХ ст.

Такий різнобій у визначенні цієї дати пояснюється тим, що на? звати точну дату появи науки, як народження дитини, неможливо, бо становлення науки, її розвиток - це багатоманітний, розтягну? тий у часі процес. Тому, визначаючи термін появи соціальної пси? хології як самостійної науки, ми можемо говорити приблизно про етап її виникнення, виходячи з розгляду його передумов, а також особливостей періодів, стадій, в яких відбувався розвиток соціаль? но?психологічних знань.

Передумови виникнення та розвитку соціальної психології як науки

Можна говорити про декілька стадій розвитку соціальної пси? хології. Б.Д. Пригін вказує на три стадії оформлення соціальної пси? хології як самостійної науки.

Перша стадія - це формування соціальної психології як на? прямку думки.

Друга стадія - це формування соціальної психології як си? стеми знань.

Третя стадія пов'язана з диференціацією прикладних розділів, відділення їх від загальної соціальної психології, пе?

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК ЯВИЩЕ І ЯК НАУКА ретворенням соціальної психології у загальну теорію і мето? дологічну основу людинознавства.

Формування соціальної психології як напрямку думки здійсню? валось на основі складання певних передумов, серед яких можна виділити такі.

Накопичення емпіричних даних на основі досвіду практичної діяльності людей. Це чисельні дані про механізми створювання пев? них психологічних станів у людей, про способи впливу на маси, які накопичено в історії людства.

Серед передумов формування соціальної психології як наукової думки визначну роль відіграють філософські джерела. Потрібно зауважити, що більшість проблем дослідження соціальна психологія бере з філософії. Роботи багатьох філософів античності присвячені соціально?психологічним питанням. В трактаті Аристотеля "Про по? літику" людина визначається як політична тварина, а політична орга? нізація — як психологічне об'єднання, в основі якого - інстинкти.

Платон, розмірковуючи про політику і державу, говорить про ірраціональну поведінку мас у натовпі як таке явище, що супровод? жує демократію. Він звертає увагу на явище "бунтівних настроїв" людей, які невдоволені існуючим ладом, як фактор політичних змін.

Філософські роботи наступних часів включають багато різних соціально?психологічних проблем. Згадаємо, хоча б "теорії суспіль? ного договору" французьких просвітителів, в яких природа держа? ви пояснювалась природними людськими інстинктами, потягами та іншими психічними властивостями. Або, скажімо, французьких ма? теріалістів ХVІІІ ст. Гольбаха, Гельвеція, які писали про роль по? треб, здібностей, що обумовлені соціальним середовищем.

А великого філософа, найяскравішого представника німець? кої класичної філософії Г.В. Гегеля, справедливо можна назвати й соціальним психологом. В своїх "Лекціях з філософії історії" він пояснює історію як розвиток "духу народу", а релігію і дер? жаву - як виявлення тих або інших змін в "духові народу". Г.В. Ге? гель підкреслює значення "почуття ми" для національної спільно? ти, а у діях людей виділяє такі детермінуючі фактори як потреби, інтереси, здібності.

Глава 2. Соціальна психологія як наука

Велике значення для формування філософських передумов соціальної психології мали погляди Л. Фейербаха, який послідовно і яскраво показав всю важливість емоційних, особистісних відно?

син між людьми, відносин "я" і "ти".

Передумовою формування соціальної психології як напрямку думки стали також дослідження соціально-психологічних проблем

в людинознавстві. Насамперед такі дослідження з'являються у мовознавстві (Лазарус, Штейнталь, Вундт) в зв'язку з вирішенням різних проблем, пов'язаних з міграцією народів, зокрема проблем мовного спілкування.

В роботах антропологів, етнографів, археологів соціально?пси? хологічні проблеми досліджувались у зв'язку з аналізом психологі? чних особливостей етносів (Л.Г. Морган), побуту людей первісної культури (Е. Тейлор), особливостями мислення людей стародав? нього світу (Л. Леві?Брюль).

З'являється соціально-психологічний напрямок в психології (роботи психологів Б. Болдуіна, В. Мак?Даугалла, В. Вундта, Т. Рі? бо), в психіатрії (Бехтерєв, З. Фрейд). Формується психологічний напрямок в соціології. Основи соціально?психологічного підходу в соціології були створені французьким соціологом Емілем Дюркгей? мом, який доводив, що поведінка індивіда визначається сукупністю соціальних фактів, які здійснюють тиск на індивіда і штовхають його на ті чи інші вчинки.

В якості соціальних фактів Дюркгейм розглядав колективні уявлення, тобто певні способи мислення, відчуття і діяльності, яких людина набуває в ході соціалізації. Механізм регуляції соціальної поведінки людини він уявляє як дві можливі форми "соціального примушування": з одного боку, соціальна поведінка людини регу? люється і обмежується зовнішніми об'єктивно існуючими правила? ми соціальної взаємодії, а з іншого - не менш дійовим способом ре? гуляції виступають інтеріоризовані соціальні норми і цінності. Ос? таннім Дюркгейм відводив головну роль, бо, як він стверджував, істинна основа солідарності в суспільстві полягає не в примушу? ванні, а в інтерналізованому моральному обов'язку по відношенню до норм групи. Таке розуміння регуляції соціальної поведінки було

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК ЯВИЩЕ І ЯК НАУКА

успадковано соціальною психологією в подальшому. Також була успадкована ідея Дюркгейма про існування рівня колективних уяв? лень як одного з двох рівнів індивідуальної свідомості. Ця ідея, зок? рема, в переробленому вигляді використана в одній з основних кон? цепцій засновника теорії символічного інтеракціонізму в соціальній психології Дж. Г. Міда - понятті "узагальненого іншого", яке розу? міється як результат інтерналізації людиною соціальних установок в ході соціалізації. Головна ідея Дюркгейма полягала в тім, що лю? дину робить людиною саме всезагальне, тобто символічно представ? лене в свідомості суспільство. Індивідуальне і соціальне в людині, за Дюркгеймом, існують паралельно, як два полюси, які досить жор? стко розведено. Полюс індивідуального пов'язано з фізичними по? требами людини, а полюс соціального - з соціальними (мораль). Таке опозиційне розведення соціального і індивідуального в людині, а також акцентування на процесах інтерналізації соціального конт? ролю у вивченні соціалізації, надалі стало переважаючим у погля? дах на соціальну детермінацію індивідуального розвитку серед більшості спеціалістів з проблем соціалізації.

В переліку концепцій, які ми відносимо до перших соціально? психологічних досліджень в соціології, належне місце посідає кон? цепція теорії "дзеркального Я" одного із засновників теорії малих груп Чарльза Хортона Кулі (1864?1929). Кулі розглядав суспільство, соціальні групи і індивіда як єдиний живий організм, який ґрун? тується на ментальній природі "зверх Я", "великій свідомості". "Со? ціальне й індивідуальне" - дві сторони ментальної цілісності, осо? бистість і суспільство єдині як частини загального цілого. В цій єдності "соціальне" є лише кумулятивним аспектом цілісності, а "індивідуальне" - її дискретний аспект. Цю цілісність Кулі визна? чає категорією "людське життя". Залучення індивідуальних менталь? них процесів до "великої свідомості" - це і є соціальний процес, який Кулі розуміє як соціалізацію індивідуальної свідомості. Соціаліза? ція індивідуальної свідомості починається в первинній групі (сім'я, сусіди), де є безпосередній психологічний контакт. Вона розвиваєть? ся від інстинктивного самовідчуття, в якому "Я" - це емоції, збуд? ження, до соціальних почуттів (любов, повага, співчуття та ін.). Ре?

Глава 2. Соціальна психологія як наука

зультатом соціалізації є "образи" або "уявлення". В "уявленнях" "са? мовідчуття" індивіда асоціюється із загальноприйнятими символа? ми і стають в результаті "соціальними почуттями". "Соціальні по? чуття", за Кулі, - це основа соціальної організації і соціального кон? тролю. Потенційна розумна природа індивідуального "Я" набуває соціальної якості лише в комунікації, міжособистісному спілкуванні всередині первинної групи. Уявлення про своє "Я", які індивід зас? воює, і які виникають у свідомості "інших", Кулі називає "уявлен? ням уявлень". Вони визначаються як соціальний факт і є основним предметом соціології Кулі. "Соціальне" на мікрорівні зводиться до індивідуального досвіду, а на макрорівні виступає як посередник, що координує функціонування частин цілісного розумного органі? зму - "людського життя". "Людське життя" постійно змінюється, еволюціонує і уявити його можна лише описуючи окремі соціальні факти. Об'єктом соціологічного аналізу, який встановлює соціальні факти, є досвід первинної групи, який синтезує в собі індивідуаль? ну і загальну свідомість. Первинну групу і суспільство пов'язує ідеал "морального співтовариства" - домінуючого соціального уявлення відносно самих загальних питань зміни і розвитку. Концепція Кулі вплинула на розвиток інтеракціоністських концепцій в соціальній психології, зокрема на теорію Дж. Г. Міда.

Отже, накопичення емпіричних даних на основі досвіду прак? тичної діяльності людей; філософські роботи, в яких розглядались соціально?психологічні питання; дослідження соціально?психоло? гічних проблем в людинознавстві; формування соціально?психо? логічного напрямку в психології і психологічного - в соціології, склали передумову до наступної стадії розвитку соціальної психо? логії, оформлення її в соціальну науку, а саме, до етапу становлен? ня її як системи знань. Цей етап є третьою стадією формування соціальної психології як науки, вона є переходом від напрямку наукового мислення до системи наукових знань.

Ця стадія передбачає визначення статусу соціальної психо? логії в системі інших наук, визначення предмету дослідження, інструментального апарату, методів дослідження, а також експе? риментальної і фактологічної бази науки.

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК ЯВИЩЕ І ЯК НАУКА

Предмет соціальної психології як науки

В залежності від ступені дослідження соціально?психологічних явищ змінювались визначення предмету соціальної психології, відбувалось його уточнення.

На сьогодні існує багато різних підходів до визначення пред? мета соціальної психології як науки. Американський соціальний психолог Шеріф визначає соціальну психологію як наукове вив? чення досвіду і поведінки індивіда в зв'язку з впливом на нього соціального стимулу. Д. Майєрс дає визначення соціальній пси? хології як науці про те, як люди думають одне про одного і як ставляться одне до одного. А.Г. Олпорт запропонував своє, так би мовити, "синтетичне" розуміння соціальної психології. Він зазначив, що переважна більшість соціальних психологів роз? глядає свою дисципліну як спробу зрозуміти і пояснити, який вплив здійснює на думки, почуття і поведінку індивідів реальна, уявна або передбачувана присутність інших.

В цих визначеннях можна виділити три пункти, які не викли? кають різних тлумачень: одиницею аналізу вибирається індивід; предмет вивчення визначається як вплив на індивіда інших індивідів (як основних елементів соціальної ситуації, основних соціальних стимулів і т.ін.); предмет вивчається у відповідності з правилами особливого способу пізнання.

Вибір індивіда в якості одиниці аналізу пояснюється тим, що носієм психіки є індивід, саме тому наука називається хоча і со? ціальною, але все?таки психологією. Крім того, соціальна психо? логія як експериментальна наука виросла із загальної психології, тісно з нею пов'язана і не повинна зраджувати її методологічним принципам. Отже, психічне тут розуміється як індивідуальне. Не можна не погодитись з П. Шихиревим, що таке розуміння психіч? ного є спрощенням, яке створює труднощі для соціальної психо? логії у дослідженні соціального буття людини. Для вирішення цієї проблеми потрібно визначити, що таке соціальне для соціальної психології, тобто визначити психологічний аспект соціального. По суті, вирішення даного питання означатиме відповідь на те, що є предметом соціальної психології.

ЗО

Глава 2. Соціальна психологія як наука