Природа та особливості управлінської праці.

Природа управлінської праці досить мінлива за часом, періодами і непередбаченістю. Важко, а інколи навіть неможливо передбачити все різноманіття завдань в управлінській праці протягом заданого періоду. Значну частину свого щоденного робочого часу менеджери витрачають на розв'язання конфліктів і непередбачених проблем.

У процесі управління його суб'єкти розв’язують різноманітні проблеми — організаційного, економічного, технічного, соціально-психологічного, правового характеру. Це різноманіття також є важливою особливістю управлінської праці.

Управління — процес багатогранний, неоднозначний. Відповідно прийняття управлінських рішень на основі аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища є процедурою, ефективність якої залежить від опанування складною і рухливою сукупністю чинників, що постійно створюють нестандартні ситуації. Саме ці обставини вимагають від людини, котра займається управлінською діяльністю, творчого підходу. Рішення, прийняті керівниками, залежать не тільки від їхніх знань і кваліфікації, а й від особистих рис, практичного досвіду, інтуїції, здорового глузду. Якщо при прийнятті управлінських рішень використовується весь цей арсенал, то мова може йти про мистецтво управління.

Поняття та характеристика комунікацій. Різновиди зовнішніх та внутрішніх комунікацій.

Комунікація - обмін інформацією між двома та більшою кількістю людей. Тобто основним матеріалом комунікації є інформація.

ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІКАЦІЇ:

1) джерело інформації;

2) передача інформації;

3) отримувач інформації;

Між організацією і зовнішнім середовищем. Організація користується різноманітними засобами для комунікацій із зовнішнім оточенням. Наприклад, обмін інформацією із споживачами йде через рекламу, з державою – через звіти, де організація наводить інформацію про своє фінансове положення та виробничу діяльність, з політичною системою – шляхом створення лобі в парламенті. Під дією зовнішнього середовища проводяться наради, обговорення, телефонні переговори, готуються службові записки, відеострічки, звіти, що є реакцією на можливості та проблеми, які створюються зовнішніми чинниками.

2. Міжрівневі комунікації в організації - коли інформація переміщується всередині організації з рівня на рівень у межах вертикальної комунікації (між рівнями, підрозділами та працівниками організації – звіти, пояснювальні записки, пропозиції).

3. Між різними підрозділами(відділами, цехами та ін.) – горизонтальні комунікації, тобто розподіл інформації по горизонталі, для того, щоб спеціалізовані елементи працювали спільно.

4. Між окремими працівниками –може бути бесіда між двома працівниками.

5. Між менеджером (керівником) і його робочою групою (апаратом) –цей тип становить основу комунікативної діяльності керівника. Обмін інформацією між керівником і підлеглими пов’язаний з уточненням завдань, пріоритетів і очікувань результатів, обговорення проблем ефективної роботи, досягненням визнання і винагороди, удосконаленням і розвитком здібностей підлеглих, збиранням інформації про реальну або прогнозовану.

Внутрішні комунікації здійснюються в рамках самої організації - і джерело і одержувач знаходяться усередині організації.

9.Типи моделей організації менеджменту.

Інформація, її види та роль у менеджменті.

ІНФОРМАЦІЯ – сукупність повідомлень, які відображають конкретний стан явища, події виробничо –господарської діяльності.

1) За повнотою охоплення явища:

- повна;

- часткова;

- надлишкова;

2) За періодом дії:

- разова;

- періодична;

- довгострокова;

3.За змістом:

- адміністративна;

- фінансова;

- бухгалтерська;

- довідкова;

- конструкторська;

- технологічна;

4. За достовірністю:

- достовірна;

- недостовірна;

5. За формою подання:

- цифрова;

- буквенна;

- кодова;

6. За порядком виникнення:

- первина;

- похідна;

7. За характером носіїв інформації:

- документальна;

- не документальна;

8. За призначенням:

- директивна (розпорядча);

- звітна;

- довідково – нормативна;

9. За напрямком руху:

- вхідна;

- вихідна;

Сучасні концепції менеджменту.

Концепція (від лат. conceptio - сприйняття) - система поглядів на певне явище; спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ, основна ідея будь-якої теорії.

Синергетический підхід

Вивчення самоорганізованих процесів різної природи призвело до появи та розвитку синергетичного підходу, що ввібрав у собі ідеї, й підходи різних наук. Ідеї самоорганізації мають надзвичайно широке полі застосування й у біології, й у астрономії, й у фізиці, й у фізичної хімії, й у громадських науках.Синергетический підхід сприймається як розвиток підходу, що дає фахівцю нові змогу дослідження та здійснення управлінської діяльності. Синергетика є системний підхід до найскладніших відкритим нелінійним системам зі своїми властивостями нестійкості,неравновесности, біфуркації, катастрофи, самоорганізації та інших.

самозародження організації;

підтримку оптимальний рівень;

вдосконалення мережі та відтворення організації.

Теорія ігор

З допомогою теорії ігор підприємство має можливість передбачити ходи своїх партнерів, і конкурентів. Складний інструментарій варто використовувати лише за прийнятті принципово важливих стратегічних рішень. Останніми роками значення теорії ігор істотно зросла у багатьох областях економічних та соціальних наук. У економіці вона застосовна як на вирішення загальногосподарських завдань, але й аналізу стратегічних проблем підприємств, розробок організаційних структур і систем стимулювання.

Теорія хаосу

Формально, теорія хаосу окреслюється вчення про складних нелінійних динамічних системах. Під терміном складні те й розуміється, а під терміномнелинейние розуміється рекурсія і алгоритми вищої математики, і, нарешті, динамічні — означає мінливі інепериодические. Отже, це вчення про постійно змінюються складних системах, заснований не математичних концепціях рекурсії, у вигляді чи рекурсивного процесу чи набору диференційних рівнянь, моделюючих фізичну систему. Насправді, майже будь-яка хаотична система то, можливо змодельована — ринок цінних паперів породжує криві, які можна легко аналізувати з допомогою дивнихаттракторов на відміну точних співвідношень; процес падіння крапель з викликаного водогінного крана здається випадковим під час аналізу неозброєним вухом, але його зобразити як дивнийаттрактор, відкривається надприродний порядок, якої не можна було б чекати не від традиційних коштів.

Ділові переговори

Переговори — цей засіб взаємозв'язку для людей, призначені задля досягнення угоди, коли обидві сторони мають збіжні або протилежні інтереси.

Переговори призначені переважно у тому, щоб за допомогою відбувається обмін думками (у різних пропозицій, у вирішенні поставленої до обговорення проблеми) отримати відповідальна інтересам обох сторін угоду й досягти результатів, які влаштували всіх учасників. Вони складаються із виступів і відповідних виступів, запитань і відповідей, заперечень і доказів. Переговори можуть протікати легко чи напружено, партнери можуть домовитися між собою легко, чи з великими труднощами, чи взагалі дійти, згоди. Поэ тому для кожних переговорів необхідно розробляти і застосовувати спеціальну тактику і техніку їх ведення.

Успіх переговорів повністю залежить від цього, наскільки добре ви до них підготувалися. На початок переговорів необхідно мати розроблену їх модель:

° чітко усвідомити собі предмет переговорів і обговорювану проблему. Ініціатива переговорів буде в того, хто краще знає і розуміє проблему;

° обов'язково скласти приблизну програму, сценарій ходу переговорів. Залежно від труднощі переговорів може бути кілька проектів;

° намітити моменти своєї непоступливості, і навіть проблеми, де можна, поступитися, якщо несподівано виникає я безвихідь у переговорах;

° визначити собі верхній і нижній рівні компромісів з питань, які, з погляду, викличуть найбільш спекотну дискусію.