Середній річний дохід від інвестиції

 

Приклад 7.1

Припустимо, що інвестиція в проект становила 180 000 грн., а щорічний дохід від реалізації проекту становить 30 000. Обчислюємо період окупності.

РР = 180 000/30 000 = 6 років.

При прийнятті інвестиційних рішень значення періоду окупності інтерпретується таким чином, що коротший період окупності, то менш ризикованим і більш ліквідним є проект. Отже, за інших рівних умов, при розгляді двох інвестиційних проектів перевага віддаватиметься тому з них, що має коротший термін окупності.

Розглянемо ще один приклад, коли прибуток від реалізації проекту варіює по роках.

Приклад 7.2

Припустимо, що інвестору пропонується два проекти, розмір необхідної інвестиції для обох з них однаковий – 100 000 грн. Планується, що ці проекти формуватимуть наступний грошовий потік за результатами року.

 

Рік	Річний грошовий потік, грн.
Проект А	Проект Б
1-й	10 000	50 000
2-й	20 000	40 000
3-й	30 000	30 000
4-й	40 000	10 000
5-й	50 000
6-й	60 000

 

Коли розмір річного доходу коливається, період окупності визначається простим математичним розрахунком.

Для нашого прикладу для проекту А він становитиме 4 роки:

100 000 = 10 000+20 000+30 000+40 000,

а для проекту Б – 2¹/₃ року:

100 000 = 50 000+40 000+10 000/30 000.

У цьому прикладі перевага повинна віддаватись проекту Б, оскільки він має менший період окупності.

Метод періоду окупності є досить простим для обчислення й інтерпретації результатів. Крім того, він досить коректно оцінює інвестиційний ризик з погляду тривалості проектів. Але цей метод має деякі недоліки і не є достатнім для прийняття інвестиційних рішень. По-перше, він не враховує зміну вартості грошей у часі, а, по-друге, не враховує картину прибутковості проекту після закінчення періоду окупності, а на практиці саме грошові потоки і прибуток після досягнення точки беззбитковості і визначають прибутковість проекту.

Чиста теперішня вартість проекту

Чиста теперішня (поточна) вартість проекту (net present value – NPV) – це фінансова модель, що враховує суму первісної інвестиції в проект та грошові потоки, що створюються під час реалізації проекту. Ця модель дає змогу вибрати найбільш ефективні та привабливі проекти і, відповідаючи на питання, наскільки вигідно інвестувати гроші в цей проект, дає можливість із кількох проектів вибрати найбільш привабливі з інвестиційного погляду.

Фактично чиста поточна вартість проекту показує вартість проекту в майбутньому на певний період часу з урахуванням зміни вартості грошей у часі.

Загальна формула визначення чистої теперішньої вартості

NPV = PV – І₀

де NPV – чиста теперішня вартість проекту; PV – поточна вартість доходів; І₀ – розмір первісної інвестиції.

Але слід мати на увазі, що PV у даному разі – це сума приведених (дисконтованих) грошових потоків кожного року проекту, а тому для узагальнення розрахунків використовується розгорнута формула

де NPV – чиста теперішня вартість проекту; CF – грошовий потік чи доходи за проектом; r – ставка дисконтування; t – рік; І₀ – розмір первісної інвестиції.

Чиста теперішня вартість проекту повинна бути позитивною. Якщо її значення негативне, це означає, що створені проектом за n років грошові потоки не покривають первісної інвестиції і проект є збитковим.

Чим більше позитивне значення чистої теперішньої вартості пе­ре­вищує нуль, тим більш прибутковим є проект. Із двох проектів оби­рається той, значення чистої теперішньої вартості в якого більше.

Чиста теперішня вартість – це один з основних показників оцінювання проектів, і для його розрахунку використовується значення грошового потоку, а не прибутку. Тому чисту теперішню вартість ще називають дисконтованим грошовим потоком.

Головне в цьому методі, яку вибрати ставку дисконтування r для розрахунків. Саме від правильності цього вибору залежить вірогідність розрахунку показника NPV. Загальне правило для вибору ставки дисконтування r:

ставка дисконтування залежить від багатьох факторів,
але вона не повинна бути нижчою від середньої вартості
капіталу (ставки залучення капіталу), що склалася на ринку.

Під вартістю капіталу розуміють загальну суму коштів, яку потрібно сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, виражену в відсотках до загального обсягу.

Ставку залучення капіталу ще називають мінімальним рівнем дохідності, чого вимагає інвестор. Тобто проекти, що приносять дохід за меншою ставкою, інвестора не зацікавлять, оскільки він може вкласти свої кошти в банк або інші ринкові інструменти, які забезпечать йому цей рівень дохідності.

Для того щоб інвестор вклав кошти саме в наш інвестиційний проект, потрібно забезпечити йому, принаймні, не менший рівень дохідності. А більший дохід припускає наявність більшого ризику. Інакше кажучи, до базової ринкової ставки і слід додати маржу (надбавку) за специфічні ризики, притаманні конкретному проекту. Отже, потрібно враховувати:

– термін інвестиційного проекту – що довший проект, то він ризикованіший, тому ставка дисконтування r по довгострокових проектах повинно бути вищою;

– ринкова кредитна ставка – ставка дисконтування r зростає зі зростанням відсотків по кредитах і темпів інфляції, оскільки це призводить до підвищення витрат на фінансування проектів;

– галузева приналежність – специфіка галузі теж може впливати на розмір ставки дисконтування.

У визначенні розміру ставки дисконтування r наявний також елемент інтуїції менеджера або консультанта, який робить розрахунки. Тому при визначенні чистої поточної вартості свого проекту обов’язково зробіть наголос на тому, яку ви обрали ставку дисконтування і чому, а також на скільки років зроблено розрахунок.

Можливо також зробити кілька розрахунків чистої поточної вартості на різні періоди реалізації проекту. Особливо це доцільно тоді, коли проект довгостроковий, оскільки ми розраховуємо, що з роками наші прибутки зростатимуть, а отже, зростатиме і показник чистої теперішньої вартості. Але пам’ятайте, що з двох проектів з однаковою чистою теперішньою вартістю інвестор обере той, що має менший термін (кількість років) n.

Приклад 7.3

Визначити, яка з двох ставок дисконтування 10% і 18% є кращою для інвестиційного проекту, якщо за його реалізації сума первісної інвестиції становить 100 000 грн. і створюються такі грошові потоки:

 

Рік	Грошовий потік (доходи)	Коефіцієнти дисконтуван­ня при 10%*	Поточна вартість при ставці дисконтування 10%	Коефіцієнти дисконтуван­ня при 18%*	Поточна вартість при ставці дисконтування 18%
1-й	60 000	0,909	54 540	0,847	50 840
2-й	50 000	0,826	41 300	0,718	35 900
3-й	40 000	0,751	30 040	0,609	24 360
4-й	30 000	0,683	20 490	0,516	15 460
	Разом		146 370		125 680

 

* Значення береться з таблиці визначення фактора теперішньої вартості грошей (PVFI).

NPV _(10%) = 146 370 – 100 000 = 46 370;

NPV _(18%) = 125 680 – 100 000 = 25 680.

Із двох варіантів ставок дисконтування для цього проекту найкращим є перший варіант зі ставкою 10%, бо в цьому разі чиста поточна вартість проекту буде більшою.

Аналізуючи один проект при різних ставках дисконтування, враховують такі правила:

– якщо первісна інвестиція перевищує грошові надходження (доходи) за проектом, проект не окупається;

– якщо первісна інвестиція менша за грошові надходження за проектом, проект окупається;

– якщо первісна інвестиція дорівнює надходженням за проектом, чиста поточна вартість дорівнює нулю;

– якщо чиста поточна вартість більша за нуль, проект є прибутковим;

– якщо чиста поточна вартість менша за нуль, проект є збитковим.

Метод чистої теперішньої вартості дуже поширений при прийнятті інвестиційних рішень. Він є досить повним і об’єктивним, оскільки оцінює прогнозовані проектом грошові потоки, а не прибутки, а також враховує фактор зміни вартості грошей у часі. Більше того, він також враховує фактор вартості капіталу (ставку і).

Між тим є деякі складності із застосуванням цього методу. По-перше, чим більш довготерміновим є проект, тим важче вірогідно визначити прогнозований грошовий потік по роках. Крім того, цей метод припускає, що ставка дисконтування r залишається незмінною впродовж усього періоду проекту, хоча на практиці вона змінюватиметься кожного року зі зміною ситуації на ринку. Тому інколи на різних стадіях виконання проекту розмір чистої теперішньої вартості перераховують.

Внутрішня ставка дохідності

Ще одним популярним методом оцінювання проектів і прийняття інвестиційних рішень є метод внутрішньої ставки дохідності (норми рентабельності). Внутрішня ставка дохідності (internal rate of return – IRR) – це таке значення ставки дисконтування r, заякого чиста теперішня вартість проекту дорівнює нулю, тобто інвестиція окупається повністю. І таке значення ставки дисконтування, за якого доходи від проекту покриватимуть усі витрати, але не приноситимуть прибутку (чиста окупність проекту), математично розраховується так:

де NPV – чиста поточна вартість проекту; CF – грошовий потік чи доходи за проектом; IRR – внутрішня ставка дохідності; t – рік; І₀ – розмір первісної інвестиції.

Правило застосування цього показника таке:

Якщо внутрішня норма рентабельності IRR вища за ставку залучення капіталу і (тобто за ставку дисконтування), проект отримує більше, ніж витрачає на залучення капіталу, отже, він є прийнятним, в противному разі прийняття проекту недоцільне. Тобто що більше IRR перевищує ставку залучення капіталу, то краще.

Тим часом у фінансовій практиці застосовують дещо полегшений варіант розрахунку внутрішньої ставки дохідності. При цьому є два практичні підходи до такого розрахунку – математичний і графічний.

Математичний підхід. При цьому підході внутрішня ставка дохідності визначається методом підбору, а саме: проект прораховується з двома ставками дисконтування, при одній з яких чиста поточна вартість проекту буде позитивною, а при другій – негативною. Після визначення цих двох ставок внутрішню ставку дохідності розраховують за формулою

де IRR – внутрішня ставка дохідності; r₁ – ставка дисконтування, за якої NPV більше нуля; r₂ – ставка дисконтування, за якої NPV менше нуля; NPV₁ – значення чистої поточної вартості при ставці r₁; NPV₂ – значення чистої поточної вартості при ставці r₂.

Графічний підхід. При графічному підході будується графік залежності чистої поточної вартості проекту від різних ставок дисконтування і графічним способом відшукується точка перетину графіка з віссю ОХ (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Графічний метод визначення внутрішньої
ставки дохідності

Під запасом фінансової стійкості проекту розуміють різницю між внутрішньою нормою рентабельності і поточною ставкою дисконтування проекту. Що більше різниця між цими двома ставками, то інвестиційно привабливішим є проект, менш ризикованим і менш залежним від коливань внутрішньої та зовнішньої кон’юнктури.

Оцінювання інвестиційних проектів за показником внутрішньої ставки дохідності проводиться за такими критеріями:

– якщо IRR більше від альтернативної ринкової вартості капіталу (наприклад, банківської депозитної ставки);

– якщо IRR більше за ставку дисконтування проекту;

– за умови, що IRR більше від вартості капіталу, що залучається до проекту.

Якщо інвестиційний проект відповідає цим критеріям, він вважається прибутковим і ефективним.

У поточних умовах України внутрішня ставка дохідності має бути:

– для проектів, що обчислюються в національній валюті, не меншою за 20-25%;

– для проектів що розраховуються в іноземній валюті (доларах США), не меншою за 14%.

 

ВИСНОВКИ

Фінансове прогнозування є важливою і невід’ємною частиною фінансового планування. Прогнозування передбачає розвиток ситуації в майбутньому з урахуванням певних передумов розвитку бізнесу. Прогнозні фінансові показники становлять основу фінансової стратегії фірми.

При побудові фінансової стратегії важливе значення мають різні фактори, що впливають на бізнес. Передусім це зовнішнє середовище, з яким пов’язано поняття ризику. Комерційні фірми мають вивчати і прогнозувати ризик, а також розробляти заходи для запобігання виникненню й усунення ризику підприємництва.

Фінансове прогнозування є основою побудови фінансової стратегії фірми. Під час розроблення фінансової стратегії надаються відповідні рекомендації, встановлюються мета, часові межі, а також напрямки дій, скерованих на досягнення мети. На підставі прогнозів основних показників діяльності плануються бюджети фірми як на короткий термін, так і на довгострокову стратегічну перспективу.

Побудови прогнозів розпочинають із прогнозування реалізації. Найпоширенішим методом для цього є метод відсоткового відношення до продажів, за якого різні витрати, активи і пасиви оцінюються на прогнозний період у відсотках від реалізації. На основі цього методу розраховується прогнозний баланс, а також потреба у додатковому фінансуванні на прогнозний період діяльності фірми.

Окрім прогнозного балансу, фірма має складати прогнозний звіт про прибуток та збитки, а також обчислювати ключові фінансові коефіцієнти. Важливим завданням фірми є прогнозування грошових потоків, яке дає змогу визначити майбутні грошові надходження й витрати. Для запобігання ризику та перевірки реалістичності прогнозних показників здійснюється розроблення трьох сценаріїв можливого розвитку бізнесу – песимістичного, оптимістичного й оптимального.

Одним із важливих питань фінансового планування є прогнозування інвестицій. Для аналізу ефективності інвестиційних проектів використовуються кілька фінансових показників – таких, як період окупності проекту, чиста поточна вартість проекту, внутрішня ставка дохідності, які дають змогу встановлювати термін повернення інвестицій й оцінювати проекти з погляду їх ефективності в часі.

Складені прогнози є ефективним інструментом моніторингу бізнесу. Завдяки ним фірма може відслідковувати зміни свого поточного становища проти запланованого і вживати термінових заходів для коригування ситуації.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які в Україні є ризики, пов’язані із веденням підприємницької діяльності?

2. Як за наших умов можливо передбачити ризики, пов’язані з діяльністю підприємства і як їх можна враховувати?

3. Базуючись на поданому далі балансі, спрогнозувати баланс та розрахувати потребу у фінансуванні на наступний місяць, якщо поточна виручка від реалізації становить 562 950 грн. На наступний місяць прогнозується зростання виручки на 12%. Прибуток становитиме 14% від реалізації, а коефіцієнт сплати дивідендів – 20%.

 

АКТИВИ	ПАСИВИ І ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
Грошові кошти		Рахунки до сплати
Дебіторська заборгованість		Податки до сплати
ТМЗ		Нарахована заробітна плата
Всього поточні активи		Всього поточні пасиви
Фіксовані активи		Статутний капітал
		Нерозподілений прибуток
Всього активи		Всього пасиви і власний капітал

 

4. Визначити, який із двох проектів найбільш привабливий для фінансування за показником чистої поточної вартості і за терміном окупності інвестицій, якщо перший проект дисконтується за ставкою 18%, а другий – 15%. Сума первісної інвестиції в проект становить 140 000 грн. Кожен із проектів генерує такі грошові потоки, грн.:

 

Рік	Проект 1	Проект 2
1-й	38 000	45 000
2-й	50 000	83 000
3-й	80 000	54 000
4-й	75 000	55 000
5-й	60 000	70 000
	303 000	307 000

 

NPV для проекту 1 становить:

Ø 53 825;

Ø 41 664;

Ø 44 921;

Ø 51 832.

Період окупності проекту 1 становить:

Ø один рік;

Ø два роки;

Ø три роки;

Ø більше трьох років.

NPV для проекту 2 становить:

Ø 61 378;

Ø 62 583;

Ø 64 285;

Ø 63 928.

 

Період окупності проекту 2 становить:

Ø один рік;

Ø два роки;

Ø три роки;

Ø більше трьох років.

Із двох проектів за показниками чистої поточної вартості та періоду окупності найбільш привабливим є:

Ø проект 1;

Ø проект 2.

5. Обчислити внутрішню ставку дохідності за проектами 1 і 2 із завдання 4. Переглянути результати завдання 4 з огляду на внутрішню ставку дохідності. Який із проектів – 1 чи 2 – можна назвати привабливішим, враховуючи в комплексі показники, обчислені у завданнях 4-5?

IRR для проекту 1 становить:

Ø 28%;

Ø 30%;

Ø 32%;

Ø 36%.

IRR для проекту 2 становить:

Ø 28%;

Ø 30%;

Ø 32%;

Ø 36%.

Із двох проектів, за показниками чистої поточної вартості, періоду окупності та внутрішньої ставки дохідності найбільш привабливим є:

Ø проект 1;

Ø проект 2.

6. Придумати власний інвестиційний проект, що розрахований на 6 років із різними грошовими надходженнями в кожному році. Викласти ідею цього проекту (що намагаєтесь виробляти чи які послуги надавати). Розрахувати для цього проекту чисту теперішню вартість і внутрішню норму рентабельності.

Тема 9

ЗАЛУЧЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ
ДЛЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

9.1. Джерела зовнішнього фінансування.

9.2. Залучення інвестицій у розвиток бізнесу: проблеми і перспективи.

9.3. Особливості кредитування бізнесу.

9.4. Фінансовий моніторинг: оперативне запобігання проблемам.

9.5. Загроза банкрутства: шляхи виходу з кризи.

 

Керівники і фінансові менеджери приймають рішення щодо залучення та використання фінансових ресурсів з метою ефективного здійснення операцій фірми. Від їх зваженого вибору залежить фінансова стабільність і прибутковість підприємства. Кожне джерело фінансування має свої особливості, переваги та недоліки яких можуть вплинути на загальний розвиток підприємства. Тому рішення щодо фінансування розвитку належать до пріоритетних стратегічних і приймаються на рівні найвищого керівництва підприємства.

 

МЕТА І ЗАВДАННЯ

Головна мета – ознайомлення з основними джерелами зовнішнього фінансування бізнесу, їх основними характеристиками та специфікою взаємодії з кожним з них; визначення моніторингу і необхідності відстежування розвитку підприємства для запобігання проблемам та визначення алгоритму дій у разі загрози банкротства.

У цьому розділі вивчаються:

– поняття фінансових ресурсів підприємства;

– види зовнішніх джерел фінансування;

– особливості різних джерел фінансування;

– специфіка взаємодії з різними джерелами фінансування;

– особливості моніторингу фінансової діяльності підприємства;

– основні дії керівників з огляду на виникнення загрози банкротства.

У результаті вивчення матеріалу цього розділу ви набудете знань, необхідних фінансовому менеджеру для прийняття рішення щодо форми залучення зовнішнього фінансування й особливостей взаємодії з різними джерелами фінансування; а також ознайомитесь із поняттям фінансового моніторингу, його ролі в управлінні підприємством, а також з підходами до вирішення кризових питань, пов’язаних із зовнішнім фінансуванням. Ви будете у змозі:

– розуміти та визначати основні джерела зовнішнього фінансування підприємства;

– визначати особливості використання окремих джерел фінансування бізнесу;

– розуміти особливості користування інвестиціями;

– визначати специфіку залучення кредиту;

– розуміти необхідність і можливість моніторингу бізнесу;

– визначати й планувати дії з подолання фінансових проблем на підприємстві.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ

Фінансові ресурси підприємства – грошові кошти, матеріальні, нематеріальні та фінансові активи, що перебувають у розпорядженні підприємства і можуть бути конвертовані у грошову форму.

Кредити – кошти, залучені на умовах строковості, повернення та платності, що приносять прибуток у формі відсотка.

Інвестиції – довгострокові ресурси, вкладені інвестором, що дають йому можливість отримувати прибуток у формі дивіденду та стати одним із власників підприємства.

Моніторинг – процес відстежування динаміки розвитку бізнесу відповідно до запланованих бюджетних показників.

 

8.1. ДЖЕРЕЛА ЗОВНІШНЬОГО ФІНАНСУВАННЯ

Фінансові ресурси підприємства – це грошові кошти, матеріальні, нематеріальні та фінансові активи, що перебувають у розпорядженні підприємства і можуть бути конвертовані у грошову форму. Вони можуть бути власними або залученими, залучені своєю чергою, поділяються на позикові й інвестиційні.

Статутний капітал (фонд) – це сума внесків засновників підприємства для забезпечення його функціонування. Статутний капітал може вноситись у матеріальній формі – це грошові кошти, цінні папери, споруди й обладнання, або в нематеріальній – наприклад, у вигляді патентів і “ноу-хау”. Вартість внесків оцінюється в грошах і створює частку кожного із засновників у статутному капіталі.

Кредити – це залучені на умовах строковості, повернення та платності кошти, які приносять прибуток у вигляді відсотка.

Інвестиції – це довгострокові ресурси, вкладені інвестором, що дають йому можливість отримувати прибуток у формі дивіденда і стати одним із власників підприємства.

Є кілька загальних відмінностей між інвестицією і кредитом, а саме:

 

Умови співробітництва	Кредит	Інвестиція
Терміновість	+	–
Зворотність	+	–
Гнучкість умов	–	+
Можливість реінвестування	–	+
Побудова довгострокових відносин	–	+
Передача частки власності компанії	–	+
Часткова передача контролю за бізнесом	–	+

 

 

 

Рис. 8.1. Основні джерела фінансових ресурсів підприємства

Фінансовий менеджер має знати, які фінансові ресурси є в розпорядженні підприємства, які обсяги додаткового фінансування потрібно залучити, які особливості роботи із залученими ресурсами, яка буде їх вартість, як і в яких напрямках найбільш ефективно використати залучені ресурси, тощо. Від зваженості цих рішень залежатиме фінансова стабільність фірми.

Одним із болісних питань в розвитку малого та середнього бізнесу є залучення зовнішніх інвесторів для розвитку бізнесу. Перед тим, як здійснити пошук зовнішнього фінансування для реалізації бізнес-проекту, необхідно чітко визначитись: яке має бути джерело фінансування? Залежно від того, хто виступає потенційним джерелом (приватний інвестор, банк-кредитор, державна програма, міжнародні організації), формуватимуться особливості планування та прогнозування показників майбутньої діяльності. Адже абсолютно неприпустимо з одним і тим самим планом звертатися до різних категорій інвесторів – кожна з них має особливості надання фінансування і співробітництво з кожною з них буде проходити за власним сценарієм. Виходячи із цих особливостей, кожен з інвесторів звертатиме найбільшу увагу на різні моменти та показники плану. Отже, успіх спілкування з потенційним інвестором багато в чому залежить від того, наскільки повну уяву підприємець має про специфічні інтереси цього інвестора.

Наведемо загальну класифікацію джерел бізнес-фінансування або потенційних інвесторів бізнесу і базових критеріїв надання фінансування. Отже, серед потенційних джерел, до яких може звернутися український підприємець у пошуках фінансів для розвитку бізнесу, можна виділити такі групи:

1. Венчурні інвестори. Зазвичай це інвестиційні фонди, переважно іноземні. Інвестори цих фондів готові брати участь у бізнесових проектах з високим ступенем ризику. Але натомість венчурні інвестори стають співвласниками компанії – або шляхом купівлі акцій, або шляхом внеску до статутного фонду – і таким чином отримують доступ до управління компанією. Венчурні інвестори шукають підприємства і підприємців, які готові набувати нові знання і прислуховуватись до поглядів інвестора. Загалом мета венчурного інвестора – отримати повний або частковий контроль над фірмою. Але венчурний інвестор не прагне зв’язуватись із якоюсь фірмою на все життя. Він прагне збільшити ринкову вартість своєї частки в капіталі фірми і в майбутньому реалізувати її з прибутком для себе з тим, щоб вкладати гроші в нові прибуткові високоризиковані проекти.

2. Інвестор – стратегічний партнер. Стратегічне партнерство виникає, коли підприємець утворює з інвестором спільне підприємство. Часто стратегічним партнером може стати фірма, що займається аналогічним видом діяльності або працює на одному ринку з фірмою, яка розробила інвестиційний проект. Стратегічний партнер шукає стабільного надійного партнера для довготермінової спільної діяльності і довготривалого розвитку бізнесу.

3. Банки, як правило, дають кредити тільки вже діючим підприємствам, які мають хорошу кредитну історію. Дуже важко взяти в комерційному банку кредит під початок бізнесу, оскільки банки вважають, що кредитний ризик у такому разі надто високий. Банки кредитують ліквідні проекти, які спроможні створювати достатній грошовий потік для вчасної сплати відсотків і погашення боргу. У разі банківського кредитування погашення боргу може відбуватися поступово, кількома платежами, а не одноразово наприкінці терміну кредитування. Банки також вимагають забезпечення кредиту – застави, вартість якої має перевищувати суму кредиту. На сучасному етапі в Україні банківський кредит може бути лише короткотерміновим, дуже рідко – середньотерміновим. Банки поки що не наважуються вступати з позичальниками у довготермінові відносини.

4. Міжнародні фінансові організації (Світовий Банк, Міжнародна Фінансова Корпорація, Європейський Банк Реконструкції та Розвитку та ін.) також мають спеціальні проекти надання фінансування на цілі розвитку малого бізнесу. Зазвичай для кожної з цих програм публікується брошура, яка докладно описує критерії й умови фінансування, а також процедуру та форми складання заявки на кредитування. Відсоткова ставка по кредитах цих організацій містить деякий елемент пільговості порівняно з умовами кредитування комерційними банками. Але пільговість означає більший контроль з боку кредитора і участь в управлінні проектом. Крім того, міжнародні організації можуть кредитувати проекти, від яких відмовився б приватний інвестор через їх недостатню комерційну привабливість (низьку оборотність капіталу, недостатню прибутковість тощо). Але в такому разі потенційний позичальник повинен обґрунтувати, який позитивний внесок буде зроблено проектом у сприяння економічному розвитку держави. Зазвичай кредитні програми міжнародних організацій спрямовані на конкретні географічні регіони і реалізуються через представництва цих організацій або через місцеві банки й інвестиційні фонди.

5. В окремих випадках власне держава або уряд виступають кредитором чи донором ресурсів у межах певних державних програм, причому це може бути як Україна, так і іноземна держава. Проекти, що одержують державне фінансування, повинні бути в контексті певних загальнодержавних цілей (конверсія, розвиток експорту, створення нових робочих місць і т. ін.) і мати соціальну спрямованість.

Фінансовий менеджер чи керівник, що обізнаний з усіма особливостями й умовами співпраці з різними видами джерел фінансування, може вирішувати, які форми й умови зовнішнього кредитування чи інвестування обирати в кожному конкретному випадку.

 

8.2. ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У РОЗВИТОК БІЗНЕСУ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Залучення зовнішнього інвестування для розвитку бізнесу є одним із головних ресурсів розвитку підприємств України. За роки незалежності України обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ) значно збільшилися. За даними Державного комітету статистики, загальний обсяг ПІІ в економіку України на 1 січня 2004. становив 6 млрд. дол. Хоча Україна поступається за обсягом нагромаджених прямих інвестицій та їх величиною в розрахунку на душу населення деяким країнам Центральної та Східної Європи, вона має значний потенціал для іноземних інвесторів.

Економічний розвиток країни часто є визначальним мотивом для припливу прямих інвестицій. За кількістю споживачів Україна є потенційно великим ринком в Європі. Недостатня насиченість українського ринку, менший рівень конкуренції робить його досить перспективним для іноземних інвесторів. Однак низький рівень доходів значної частини українського населення перешкоджає формуванню динамічного платоспроможного попиту. Відставання України від промислово розвинутих країн із ринковою економікою та країн Східної та Центральної Європи щодо ВВП на душу населення та середньомісячної заробітної плати ще дуже велике.

Українська економіка демонструє останніми роками вельми високі темпи зростання (2003. – 8,5%), очікується, що вони спостерігатимуться і надалі. Середні річні темпи приросту за останні п’ять років дорівнюють 10,7%. Складовими цього зростання є не тільки високий попит на продукцію експортно-орієнтованих українських підприємств, а й зростання внутрішнього попиту. У результаті в останні роки збільшилося позитивне сальдо торговельного балансу України, значно зросли золотовалютні резерви країни, які у 2003 р. встановили близько 7 млрд. дол.

При здійсненні ПІІ іноземні компанії реально оцінюють переваги розміщення, що пропонує будь-яка країна. Більшість компаній основним фактором вважає масштаби українського ринку і потенціал його зростання, а також можливість доступу до нового регіонального ринку. Кваліфікована робоча сила та дешеві фактори виробництва розцінювались як другорядні чинники здійснення ПІІ. Водночас, як свідчить практика, податкові стимули і доступ до наукових і технологічних розробок України не були визначальними факторами інвестування.

Таким чином, Україна пропонує достатньо широкий набір переваг для інвестування. Але сама наявність таких переваг не означає автоматичного надходження капіталу. Ситуація також ускладнюється з огляду на чинність багатьох факторів, що знижують інвестиційну привабливість країни.

Окрім переваг розміщення прямих інвестицій, що пов’язані з обсягом та динамікою ринку, наявністю факторів виробництва та розвинутої інфраструктури, надзвичайно важливу роль відіграє загальний інвестиційний клімат країни, а саме внутрішня політична стабільність, стабільність законодавства, рівень захисту приватної власності, ступінь розвитку ринкових відносин у країні та інші фактори. Окрім перелічених факторів, для країн із перехідною економікою, зокрема України, велике значення для залучення прямих інвестицій мають характер і темпи здійснення ринкових реформ. Ураховуючи ці критерії, слід зазначити, що інвестиційний клімат України ще недостатньо привабливий для іноземних інвесторів.

Нестабільність і невизначеність законодавства, недостатня захищеність приватної власності, непрозорість фінансового ринку та приватизаційних процесів, бюрократизація державного апарату й надмірне втручання держави в економічне життя – ці та інші причини значно ускладнюють інтеграцію України в глобальну фінансову систему загалом та світовий ринок капіталів зокрема. Вони гальмують приплив іноземних інвестицій в Україну й обмежують позитивні імпульси цих інвестицій щодо створення конкурентоспроможної економки.

Значні резерви поліпшення інвестиційного клімату пов’язані з удосконаленням податкової системи. Мінливість і складність податкового законодавства, суперечливість і неузгодженість окремих його аспектів розцінюються іноземними інвесторами як значна перепона для ефективної діяльності в Україні. Вимагає значного поліпшення рівень функціонування технічної (системи телекомунікацій) і транспортної інфраструктури країни.

Зовнішні фактори мають неабиякий вплив на формування привабливого інвестиційного клімату в країні. Але успішність залучення інвестування також значною мірою залежить і від внутрішніх факторів самого підприємства, яке має бути фінансово стабільним і продемонструвати інвестору перспективи розвитку свого ринку у майбутньому.

Виділимо також таку особливу категорію інвесторів, як фальшиві інвестори. Керівникам українських підприємств доводиться інколи мати справу з “представниками іноземних інвесторів”, які пропонують мільйони доларів для вкладання в інвестиційні проекти в Україні. Як правило, подібні пропозиції містять досить привабливі умови, якої: великі суми інвестицій, низька вартість капіталу, довготривалі терміни інвестування. Подібні пропозиції, як доводить практика, вносяться шахраями, які не обізнані в міжнародних економічних відносинах і часто походять із середовища колишніх українців, що нині проживають у США або Західній Європі.

Усі ці “інвестиційні пропозиції” містять одну деталь, яка не притаманна реальному інвестору, а саме: вимогу про заставну суму або депозит, який необхідно перерахувати на вказаний рахунок за кордоном. У разі виконання цієї умови “інвестор”, як правило, вельми швидко зникає.

Слід також звернути пильну увагу, на випадки коли “інвестор” або “представник інвестора” вручає візитки, що містять назви відомих фірм й контактні телефони у престижних районах великих світових фінансових центрів. Однак, після перевірки телефонів і адрес з’ясовується, що і місто, і район, і фірма – все відповідає дійсності, але імені цієї людини там ніхто і ніколи не чув. Для переконливості “інвестори” показують документи, які засвідчують, що вони є представниками великих інвестиційних фондів і компаній. Але ретельне ознайомлення з цими документами дуже часто показує, що вони містять елементарні професійні помилки, і засвідчені печатками, які перебувають у вільному продажу в будь-якому західному канцелярському магазині за кордоном. На жаль, українські підприємці не завжди обізнані, як за кордоном завіряються документи на представництво.

Часто-густо до керівників підприємств, особливо у невеликих містах, звертаються