Витинанки (підвищена складність)

Витинанки (підвищена складність)

Декоративно-прикладне мистецтво України надзвичайно різноманітне. Писанкарство та килимарство, вишивка та різьблення, плетіння з соломи та гончарство – усі вони дарують нам просто неймовірні витвори. Цікавим, не забутим з давніх-давен видом мистецтва є витинанка – візерунок, який зазвичай вирізають із кольорового паперу, дотримуючись єдності елементів.

В Україні це мистецтво особливо поширилося в середині дев’ятнадцятого століття. Скрізь: на Поділлі, Придністров’ї, Слобожанщині, Закарпатті – прості люди прикрашали витинанками своє житло, особливо вікна. Ці зігріті любов’ю вироби супроводжували селян, по суті, на всіх етапах життя: ішли господарі в поле сіяти – клеїли відповідну витинанку, збирали врожай – і з’являвся інший малюнок. На Різдво, Великдень українці виготовляли прикраси з різними символами, а саме: сніжинками, зірочками, хрестами, мальвами, янголами, барвінком тощо. Оскільки витинанка-хрест, крім символічного, мала ще й охоронне значення, її найчастіше чіпляли на сволок: там висіла дитяча колиска. До речі, з витинанками було дуже зручно: оздоба зношувалася чи забруднювалася – її замінювали на нову. За характерними ознаками можна було визначити витинанку певного регіону. Паперові вироби Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом, а на Західній Україні вони дрібно орнаментовані.

За календарем (166 слів)

 

 

Українська кухня (підвищена складність)

Кулінарія – одне з найдавніших мистецтв світу. У кухні кожного народу знайшли своє відображення особливі, лише йому притаманні смаки.

Українська кухня формувалася на основі народних традицій, і в її асортименті є безліч смачних і здорових страв. Український борщ з пампушками, голубці, капусняк знані в усьому світі. А вареники, оспівані в піснях, стали кулінарним символом України. Славиться наша земля і різними видами печива: паски, пляцки, струдлі, медівники, пінники, сметанники, рогалики – усього не перелічити! Вони ваблять духмяним ароматом, оригінальністю форми і, звичайно ж, вишуканим смаком.

Українці завжди ставилися до їжі з превеликою пошаною. Кажуть, що звичайний кухонний стіл – це долоня, на якій Бог простягає нам свої дари. Споконвіків у багатьох сім’ях є не загублений у роках звичай: від покоління до покоління передавати родинні, перевірені часом рецепти. Ця традиція має символічний зміст: разом із простими словами переходить до нас любов предків, повага до роду. Смаколики, які готують за старовинними рецептами, – це вже не просто їжа, це страви-обереги. А господиня, готуючи такі страви, гордо каже: «Так кутю робила моя бабуся, а паску пекла мама!»

За «Народним календарем» (169 слів)

 

 

Мовою танцю (підвищена складність)

Багато українських танців – це реальне відображення селянського чи козацького способів життя. До речі, достовірно відомо, що запорізькі козаки не могли обійтися без танців, головним серед яких був запальний гопак. Танцюристи, зливаючись із емоційною, сповненою енергією мелодією, зображують сміливих і сильних воїнів – захисників рідної Вітчизни. Найчастіше танець подається як змагання: танцюрист виконує певний елемент, який складається із непростих рухів, а саме: стрибків, присядок, обертань тощо. Потім, гордий собою, він пропонує уявному супротивникові повторити рух або ж показати щось більш важке. В українському гопаку, крім демонстрації індивідуальної майстерності, відзначається також і тема побратимства: танцюристи виконують рухи, спираючись на плечі чи руки один одного.

Візитівка танцювальних традицій західноукраїнських земель – віртуозний чоловічий танець гуцулів, який має назву «аркан». За деякими версіями, він містить у собі елементи ритуалу, є танцем-ініціацією, посвятою в чоловіки. Переплітаючи руки та стаючи в коло, виконавці утворюють символічне сонце – усесильний магічний знак. Аркан – це танок, у якому хлопці демонструють свою силу, спритність, а також дисциплінованість. Дослідники стверджують, що його можна читати як шифр.

За «Народним календарем» (163 слова)

Р

 

 

 

Верба (підвищена складність)

Верба – це дивовижне дерево. Ще тільки зійшов сніг. Ледь пригріває сонце, а вона вже поспішає привітати світ з весною, даруючи йому пухнасті ніжно-жовті котики. Дерево, що зацвітає перше, з давніх-давен шанували в Україні. Верба росла біля кожного двору. Використовували її для господарських потреб: робили ночви, щоб дитину купати, плели кошики, навіть тини. А ще з верби робили сопілки та маленьким дітям свищики.

Вербною називається неділя за тиждень до Великодня. Верба, освячена цього дня, дарує здоров’я та силу. «Будь здоровий, як вода, а рости, як верба», – приказували, ударяючи гілочкою. Засушену вербу зберігали впродовж року, аби захистити, як вірили, од грому. Такою гілочкою перший раз вигонили корову в стадо, щоб добре паслася, а ще у відварі верби купали маленьких дітей, щоб росли міцними, нічого не боялися.

Прикрашена стрічками та квітами верба ставала «купайлом» – обрядовим деревом на святі Івана Купала. Загальновідомі цілющі властивості цієї рослини: протизапальні, протиревматичні, протиалергійні. Ніжна верба, красива, невибаглива, корисна, і понині є символом України.

За Л. Павленком (159 слів)

 

Хмари (підвищена складність)

Уночі мені снилися хмари, важкі хмари з червоним відблиском. Вони текли швидко, навально, нагадуючи людський, гнаний уперед натовп, який підштовхують незримий страх і якісь не з’ясовані ніким бажання. Хмари чіплялися за верхівки дубів, котрі, здавалося, спроможні були порвати, пошматувати їхні живі тіла, проте на гіллі не залишалося й сліду.

Іноді в проваллях де-не-де спалахувало пронизливо вугільно-чорне небо, а на ньому крижаними квітами світило кілька зірок. Проте швидко хмари заливали ті провалля, гасили світло холодних квіток і несли далі стримане, майже грізне сяяння червоногарячої тривоги. Ця тривога врешті-решт передавалася землі, мовчання якої ставало все напруженішим, зелені трави та білосніжні проліски теж тремтіли.

А хмари все пливли далі, хіба що опустилися трохи нижче, і тому здавалося, що зникають вони швидше, ніж перед цим. Незрозумілим було й те, куди і яка сила їх жене. Але коли вони опустилися нижче, стало зрозуміло, що скоро почнеться справжнє свято – перша весняна гроза. Залишалося зачекати всього-на-всього кілька хвилин – і от уже перші краплі дощу впали на землю.

За Є. Гуцалом (160 слів)

 

 

Тополина загадка (підвищена складність)

Дійсно, дуже дивні ці дерева. На двох тополях, старих, безлистих цієї пори, зверху донизу хмарою сидять коричнево-сірі горобці. Саме на них таку силу-силенну цих пташок я помічаю не вперше. Поруч ростуть різні дерева: клени, і липи, і берези, й навіть молоді тополі. Та чомусь так густо горобці ніде не всідаються, як на цих двох тополях. Може, тут у пташок відбуваються якісь ярмарки, чи наради, чи зльоти? Ці два дерева рясно обнизані войовничими розбишаками, які щебечуть, тріщать, виспівують так, що у вухах лящить. Замовкнуть коли-не-коли усього-на-всього на мить – і знову веселий, не притишений ніким гамір.

І нині, цього синьоокого дня, тополі тягнулися догори двома балакучими гейзерами, бо на кожній гілці сиділо кілька десятків горобців. Вони, жваві, верткі, енергійні, цвірінчали, перелітаючи з місця на місце. Незважаючи на цей хаос, здавалося, що в кожної пташки своя роль і що кожна бере участь у серйозній розмові. Здавалося, що тополі теж долучилися до цієї бесіди і що без них вона була б не така запальна, весела, не така відверта.

За Є. Гуцалом (164 слова)

 

Витинанки (підвищена складність)

Декоративно-прикладне мистецтво України надзвичайно різноманітне. Писанкарство та килимарство, вишивка та різьблення, плетіння з соломи та гончарство – усі вони дарують нам просто неймовірні витвори. Цікавим, не забутим з давніх-давен видом мистецтва є витинанка – візерунок, який зазвичай вирізають із кольорового паперу, дотримуючись єдності елементів.

В Україні це мистецтво особливо поширилося в середині дев’ятнадцятого століття. Скрізь: на Поділлі, Придністров’ї, Слобожанщині, Закарпатті – прості люди прикрашали витинанками своє житло, особливо вікна. Ці зігріті любов’ю вироби супроводжували селян, по суті, на всіх етапах життя: ішли господарі в поле сіяти – клеїли відповідну витинанку, збирали врожай – і з’являвся інший малюнок. На Різдво, Великдень українці виготовляли прикраси з різними символами, а саме: сніжинками, зірочками, хрестами, мальвами, янголами, барвінком тощо. Оскільки витинанка-хрест, крім символічного, мала ще й охоронне значення, її найчастіше чіпляли на сволок: там висіла дитяча колиска. До речі, з витинанками було дуже зручно: оздоба зношувалася чи забруднювалася – її замінювали на нову. За характерними ознаками можна було визначити витинанку певного регіону. Паперові вироби Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом, а на Західній Україні вони дрібно орнаментовані.

За календарем (166 слів)

 

 

Українська кухня (підвищена складність)

Кулінарія – одне з найдавніших мистецтв світу. У кухні кожного народу знайшли своє відображення особливі, лише йому притаманні смаки.

Українська кухня формувалася на основі народних традицій, і в її асортименті є безліч смачних і здорових страв. Український борщ з пампушками, голубці, капусняк знані в усьому світі. А вареники, оспівані в піснях, стали кулінарним символом України. Славиться наша земля і різними видами печива: паски, пляцки, струдлі, медівники, пінники, сметанники, рогалики – усього не перелічити! Вони ваблять духмяним ароматом, оригінальністю форми і, звичайно ж, вишуканим смаком.

Українці завжди ставилися до їжі з превеликою пошаною. Кажуть, що звичайний кухонний стіл – це долоня, на якій Бог простягає нам свої дари. Споконвіків у багатьох сім’ях є не загублений у роках звичай: від покоління до покоління передавати родинні, перевірені часом рецепти. Ця традиція має символічний зміст: разом із простими словами переходить до нас любов предків, повага до роду. Смаколики, які готують за старовинними рецептами, – це вже не просто їжа, це страви-обереги. А господиня, готуючи такі страви, гордо каже: «Так кутю робила моя бабуся, а паску пекла мама!»

За «Народним календарем» (169 слів)

 

 

Мовою танцю (підвищена складність)

Багато українських танців – це реальне відображення селянського чи козацького способів життя. До речі, достовірно відомо, що запорізькі козаки не могли обійтися без танців, головним серед яких був запальний гопак. Танцюристи, зливаючись із емоційною, сповненою енергією мелодією, зображують сміливих і сильних воїнів – захисників рідної Вітчизни. Найчастіше танець подається як змагання: танцюрист виконує певний елемент, який складається із непростих рухів, а саме: стрибків, присядок, обертань тощо. Потім, гордий собою, він пропонує уявному супротивникові повторити рух або ж показати щось більш важке. В українському гопаку, крім демонстрації індивідуальної майстерності, відзначається також і тема побратимства: танцюристи виконують рухи, спираючись на плечі чи руки один одного.

Візитівка танцювальних традицій західноукраїнських земель – віртуозний чоловічий танець гуцулів, який має назву «аркан». За деякими версіями, він містить у собі елементи ритуалу, є танцем-ініціацією, посвятою в чоловіки. Переплітаючи руки та стаючи в коло, виконавці утворюють символічне сонце – усесильний магічний знак. Аркан – це танок, у якому хлопці демонструють свою силу, спритність, а також дисциплінованість. Дослідники стверджують, що його можна читати як шифр.

За «Народним календарем» (163 слова)

Р

 

 

 

Верба (підвищена складність)

Верба – це дивовижне дерево. Ще тільки зійшов сніг. Ледь пригріває сонце, а вона вже поспішає привітати світ з весною, даруючи йому пухнасті ніжно-жовті котики. Дерево, що зацвітає перше, з давніх-давен шанували в Україні. Верба росла біля кожного двору. Використовували її для господарських потреб: робили ночви, щоб дитину купати, плели кошики, навіть тини. А ще з верби робили сопілки та маленьким дітям свищики.

Вербною називається неділя за тиждень до Великодня. Верба, освячена цього дня, дарує здоров’я та силу. «Будь здоровий, як вода, а рости, як верба», – приказували, ударяючи гілочкою. Засушену вербу зберігали впродовж року, аби захистити, як вірили, од грому. Такою гілочкою перший раз вигонили корову в стадо, щоб добре паслася, а ще у відварі верби купали маленьких дітей, щоб росли міцними, нічого не боялися.

Прикрашена стрічками та квітами верба ставала «купайлом» – обрядовим деревом на святі Івана Купала. Загальновідомі цілющі властивості цієї рослини: протизапальні, протиревматичні, протиалергійні. Ніжна верба, красива, невибаглива, корисна, і понині є символом України.

За Л. Павленком (159 слів)