Формування патріотичних почуттів в дітей дошкільного віку як напрям навчально-виховної роботи дошкільного навчального закладу

Одним з найважливіших та найвищих моральних почуттів, які формуються у дошкільників є патріотичні почуття, які нерозривно пов'язані з відчуттям національної гідності, гордості, поваги, національної самосвідомості. Моральний аспект патріотизму бере витоки із сутності поняття «патріотизм», що означає любов до Батьківщини. Патріотизм – це складний комплекс почуттів, уявлень про свою батьківщину, етнічну приналежність, культурну та духовну спадщину, прагнення до збереження та примноження здобутків своєї країни. Найсприятливішим для виховання патріотичних почуттів є дошкільний вік, коли активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ. Сензетивність цього вікового періоду полягає ще й у пріоритетності емоційної сфери дошкільника, який іде у своїх вчинках переважно за почуттями.[л.п. ігнатенко художня література як засіб вихов. Патріотичних почуттів дітей старшого д.в.]

Починаючи з дошкільних років, ми вводимо дитину у чарівний та загадковий світ пізнання, зокрема, ознайомлюючи з рідним краєм, його людьми, природою. Це сприяє становленню дитини як соціальної особостості, духовному зростанню малих українців. Любов до Батьківщини починається з любові до своєї малої Батьківщини – місця, місця де людина народилася. Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства. Головна функція патріотичних почуттів полягає у позитивному ставленні до свого народу, Батьківщини. В. Сухомлинський вважав, що патріотизм потрібно прищеплювати з раннього дитинства шляхом розвитку позитивних емоцій.[н.м. ситюк система роботи з патріотичного вих. Дітей старшого д.в] Знання, враження, пережиті в дитинстві залишаються з людиною на все життя. Тому одне з чільних місць у сучасній педагогічній системі відводиться національному вихованню, яке згідно з положеннями Національної доктрини розвитку освіти, «...має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури...»[ Козакова І. «Особливості патріотичного виховання дошкільнят»/ І.Козакова / /Обруч. 2003. № 6. С. 8-12.].

Така постановка питання націлює на розуміння тієї істини, що патріотами не стають у зрілому віці. Почуття любові до батьківщини, поваги до свого народу, його історії, усвідомлення себе часткою великої і давньої нації мають формуватися з самого раннього дитинства, „вбиратися з молоком матері”. В Україні розроблена науково обґрунтована Концепція дошкільного виховання, яка й визначає основну його мету. Її загальні положення знайшли відображення в Законі України «Про дошкільну освіту та виховання» Зокрема, в ньому зазначається: «Одним із основних завдань дошкільної освіти та виховання є формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, пізнавальної активності; виховання у дітей шанобливого ставлення до родини, Батьківщини, поваги до народних традицій та звичаїв, рідної та державної мови, національних цінностей Українського народу» [ закон].

Концепція національно-патріотичного виховання передбачає створення цілісної системи національно-патріотичного виховання молоді шляхом реалізації таких виховних завдань:

• забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей;

• виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;

• сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;

• формування мовної культури, володіння українською мовою та її вживання як духовного коду нації;

• формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;

• відновлення і вшанування національної пам’яті; [ концепція ].

Сьогодні існує розуміння того, що виховати свідомого громадянина й патріота означає сформувати в дитини комплекс певних знань і умінь, особистісних якостей і рис характеру. Зокрема, йдеться про: повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його представника, спадкоємця і наступника; працьовитість; високу художньо-естетичну культуру тощо; патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, державних символів, законів Української держави; досконале знання державної мови. Звичайно, тут слід відзначити, що у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформованими у дитини дошкільного віку. Проте, створити фундамент, на основі якого можна буде вже зводити „будівлю” майбутнього громадянина-патріота не лише можливо, а й потрібно, особливо якщо врахувати всі переваги, що створює дошкільний вік для результативного виховного процес [ Лаврик О. С. Маленькі українці. Методичні поради та серія занять з патріотичного виховання / О. С. Лаврик // Дошкільний навчальний заклад. – 2014. – № 9. – С 15-20].

Патріотизм – це досить складне почуття, що виявляється у любові до своєї Батьківщини. Воно включає:

 турботу про інтереси та історичну долю своєї країни, готовність до самопожертви заради них;

 вірність Батьківщині у боротьбі з її ворогами;

 гордість за соціальні та культурні досягнення своєї країни, прагнення примножувати їх у суспільно корисній праці;

 співчуття до страждань народу та негативне ставлення до соціальних вад суспільства;

 повагу до історичного минулого Батьківщини та успадкованих від нього традицій;

 прихильність до того місця, де людина живе (рідного села, міста, регіону).

 

В українській етнопедагогіці патріотизм втілювався у любові до рідної землі, готовності віддати життя за її свободу, щастя і процвітання, бажанні працювати на ній, примножувати її багатства, у захопленні красою її природи, її культурою та кращими рисами народу-трудівника.

Виховання любові до Батьківщини – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак значною мірою така складність виникає при спробі переносити на дітей «дорослі» показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування моральних почуттів, у тому числі й почуття патріотизму. В дошкільному віці формуються лише основи патріотизму, які базуються на інтересі дітей до явищ суспільного життя, до найближчого оточення малюка: рідної домівки, сім’ї, рідного міста чи села.

Своєрідність вияву дошкільниками патріотичних почуттів полягає в тому, що вони спрямовані саме на те найближче, що дитина завжди бачить навколо себе. Це пов’язано із своєрідним розумінням дитиною самого поняття Батьківщина. Для дитини-дошкільника Батьківщина – це її рідне місто чи село, її вулиця, дім, її рідні та друзі.

В основі цих почуттів лежать не стільки знання про свою країну (вони ще дуже розрізнені і часто неточні), а перейняте від дорослих емоційно-позитивне ставлення до неї, котре виникає ще до того, як з’являться знання.

Своєрідно виявляється також дієвий характер патріотичних почуттів дошкільнят. Їх участь у суспільному житті незначна, тому свої почуття вони проявляють у своєрідних для дошкільного віку видах діяльності: грі, малюнках, піснях і танцях, що виконуються на святах тощо.

Першим етапом патріотичного виховання є накопичення дитиною досвіду спілкування, засвоєння різноманітних форм взаємодії з навколишнім світом, розвиток моральних та естетичних почуттів, усвідомлення на доступному рівні моральних цінностей суспільства.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю.

Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе.

Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку — завдання надзвичайно складне. Адже в шести-семирічному віці діти ще не усвідомлюють, що таке патріотизм, а їхні патріотичні почуття засновуються лише на інтересі до найближчого оточення, яке вони бачать щодня, вважають рідним і нерозривно пов’ язаним із ними. Тому, вибудовуючи ефективну систему патріотичного виховання, педагоги дошкільного закладу повинні спрямувати всі зусилля на:

•формування в дітей ціннісного ставлення до рідного дому, сім'ї, дитячого садка;

•усвідомлення дітьми своєї національної приналежності, виховання почуття гордості з того;

•прищеплення поваги до людей праці, захисників Вітчизни, державної символіки;

•виховання любові до рідної природи, бажання оберігати.[ Виховання патріотично налаштованої особистості і дошкільника]

Щоб дитина усвідомила свою приналежність до певної держави чи нації, її починають ознайомлювати з державними символами, традиціями, культурою. Виховуючи у дитини шанобливе ставлення до державних символів, ми виховуємо і повагу до своєї Батьківщини. Тільки поступовими кроками можна виховати у дитини патріотичні почуття. [Їм будувати майбутнє України. Круглий стіл з проблеми громадянського виховання // Дошкільне виховання,2006, №8. С 3-9.]

Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”. Життя дітей у дошкільному навчальному закладі повинне забезпечити їм емоційний комфорт. Дошкільний заклад повинен стати другим рідним домом, в якому б дитина себе добре почувала.