Поняття, ознаки та види біржових угод

Поняття «біржова угода» у практиці біржової торгівлі на товарних біржах використовується як у широкому, так й у вузькому розумінні.

У широке розумінняпід поняття «біржова угода» підпадають всі угоди, що укладаються на товарній біржі. У цю групу входять угоди, що укладаються між біржею й кліринговою організацією, біржею й членом товарної біржі (брокером), біржею й депозитарієм, кліринговою організацією й депозитарієм, кліринговою організацією й членом товарної біржі (брокером), депозитарієм і членом товарної біржі (брокером), між членами товарної біржі (брокерами). При цьому, якщо в одних випадках біржа виступає стороною за договором, то в інших — стороною за договором є член біржі, брокер, дилер, клірингова організація. На підставі цього можна зробити висновок, що багато біржових угод є лише передумовами до укладання угод із приводу біржового товару й носять організаційний характер.

У свою чергу, під поняття «біржова угода» у вузькому розумінні, підпадають винятково угоди, що укладаються на біржі, між членами біржі або брокерами, що діють із доручення членів біржі, із приводу переходу прав й обов'язків щодо біржового товару. Товарна біржа в цьому випадку виступає тільки як організатор біржової торгівлі й не є контрагентом у біржових угодах. У цьому випадку поняття біржової угоди не охоплює договори, що укладаються біржею із приводу технічного обслуговування будинку біржі, і проведення біржових торгів (договори купівлі-продажу необхідного технічного встаткування, комунального й технічного обслуговування й ін.), для забезпечення господарської діяльності біржі, а також трудові контракти біржі з персоналом [16, с 35].

З огляду на існуючу різницю, варто вказати, що частіше в науковій літературі й законодавстві поняття «біржова угода» використовується у вузькому розумінні, тобто коли угода укладається між членами товарної біржі або брокерами, що діють із доручення членів біржі, з метою придбання прав й обов'язків щодо біржового товару.

Поряд з терміном «біржова угода» у законодавстві України використовується близьке за змістом поняття «біржова операція». Це є певною особливістю національного законодавства і їхнє співвідношення вимагає уточнення.

Співвідношення зазначених понять стало предметом дослідження вчених досить давно й у цей час можна виділити два основних підходи. Так, ще на початку XX століття, О. Штиллих пропонував уважати біржовою операцією ті угоди, які укладаються в біржовому приміщенні, в існуючий біржовий час, з міновими цінностями, допущеними до обігу й котирування на даній біржі й підмети виконанню не в біржовому приміщенні, а в іншому місці й в інший час [14, с 113]. Такий підхід має місце й серед сучасних учених. Зокрема, Б.П. Дмитрук відзначає біржову операцію як договір продажу, покупки й поставки цінностей за посередництвом маклера [8, с 316]. Важливим моментом є те, що норми Закону також визначають, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності декількох умов, а саме:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку й обмін товарів, допущених до обороту на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона представлена до реєстрації й зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Таким чином, поняття «біржова угода» й «біржова операція» розглядаються як тотожні.

У той же час ряд учених указують на наявні відмінності понять «біржова угода» й «біржова операція» і необхідність їхнього розмежування. Так, B.C. Щербина затверджує, що діяльність за висновком біржових угод називається біржовими операціями [15, с 332], тобто ці поняття не збігаються. Розглядаючи питання про співвідношення зазначених понять, Е.А. Беляневич підкреслює недосконалість юридичної техніки, при якій український законодавець визначає біржову угоду через словосполучення «біржова операція». При цьому, автор робить важливий висновок про те, що біржові угоди й біржові операції різні по природі відносини. Навіть якщо розуміти укладання біржових угод у широкому змісті, як різновид біржових операцій, то й у цьому випадку обсяг біржових операцій буде набагато більш широким на відміну від процедури укладання угод. Біржова угода може бути тільки одним з ланок біржової операції, здійснюваної учасником біржової торгівлі [4, с 158].

Аналогічну позицію займає й А. Чуркін, звертаючи увагу на те, що термін «біржова операція» припускає здійснення різного роду дій по підготовці до укладання й виконання біржового договору [21, с 31]. Б. Губский вважає біржовою операцією сукупність дій учасників біржової торгівлі й персоналу біржі зі здійснення й реалізації біржових угод. При цьому автор підкреслює, що для розуміння механізму функціонування біржової торгівлі важливо знати суть і види, як біржових угод — двосторонніх договорів про виконання зобов'язань, так і біржових операцій — окремих дій у ряді подібних, спрямованих на здійснення угоди [9, с 170].

Розглядаючи відмітні ознаки біржових угод, варто підкреслити ряд важливих моментів. Ще на початку XX століття відомий росіянин учений Г.Ф. Шершеневич писав, що вчинені на біржі угоди по своїй юридичній конструкції нічим не відрізняються від угод укладених поза біржею. Відмітну ознаку біржових угод варто шукати не в їхній класичній природі, а в умовах, при яких угода відбувається, а саме: де, між ким, із приводу якого об'єкта, і як вона відбувається» [9, с 184]. Такий підхід став основою для наступних досліджень і визначення особливостей біржової угоди стосовно до сучасних умов господарювання. Так, B.C. Щербина підкреслює, що біржова угода має ряд юридичних особливостей: укладаються ці угоди через посередників — брокерські контори й брокерів, а не самими покупцями й продавцями реального товару; виконуються угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає) [15, с 332].

З урахуванням вищевикладеного можна виділити наступні ознаки, властивим біржовим угодам, що укладаються на товарних біржах:

· укладаються тільки під час біржових торгів, проведених у заздалегідь певному місці (торгівельний зал біржі), і в заздалегідь певний час (біржова сесія);

· предметом є біржовий товар, допущений до обороту на біржі;

· стороною може бути тільки особа, що є членом товарної біржі (брокери діють із доручення членів біржі);

· підлягають реєстрації біржею в порядку, установленому законодавством і внутрішніми документами біржі;

· носять знеособлений і стандартний характер;

· відбуваються з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність біржі;

· виконуються поза біржею.

Сукупність зазначених ознак дозволяє відрізняти біржові угоди від угод купівлі-продажу й поставки, що укладаються поза товарною біржею.

Варто помітити, що в науковій літературі й законодавстві щодо угод, що укладають на біржі, використовуються такі терміни як «біржова угода», так й «біржовий договір».

Біржова угода — це завжди двостороння угода, тобто договір. Тому більш правильним з погляду юридичної термінології й доктрини договірного права було б використання терміна «біржовий договір». Однак у біржовій торгівлі історично склався й став загальновживаним саме термін «біржова угода». Тому можна погодитися з позицією Є.А. Беляневич про можливе вживання термінів «біржовий договір» й «біржова угода» як синонімів [4, с 154].

Узагальнюючи вищевикладене, а також з урахуванням положень національного біржового законодавства можна зробити наступний висновок: біржова угода - це договір (угода), укладений учасниками біржової торгівлі (членами товарної біржі й брокерами) про взаємну передачу прав й обов'язків відносно біржових цінностей, допущених до обігу на біржі, зчинений учасниками біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів, і зареєстрований біржею відповідно до законодавства й Правилами біржової торгівлі.

У законодавстві України виділяється кілька видів угод, що укладаються на товарній біржі. Так, Закон визначає три основних види таких біржових угод: купівля-продаж, поставка й обмін. У цьому випадку законодавець обмежує види угод, що укладають на товарній біржі, ґрунтуючись на загальних підходах, характерних для класифікації позабіржових угод. Однак такий розподіл не дозволяє в достатньому ступені відбити специфіку різних видів біржових угод, що укладаються на товарній біржі. Традиційно в практиці біржової торгівлі класифікація видів біржових угод передбачає виділення таких видів як: спотові, форвардні, ф'ючерсні й опціонні угоди. На це вказує й досвід інших країн (США, Великобританія, Німеччина, Росія, Азербайджан, Вірменія, Білорусія й ін.).

У певній мірі види біржових угод, передбачені Законом, конкретизовані в інших нормативно-правових актах, що регламентують укладання угод на товарній біржі. Так, у пункті 6.2. Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією передбачено, що під час біржових торгів можуть бути укладені угоди, які пов'язані з:

- негайною (від 1 до 39 днів) взаємною передачею прав й обов'язків відносно до реальної сільськогосподарської продукції (спотова угода);

· відстроченою (від 30 до 360 днів) взаємною передачею прав й обов'язків щодо реальної сільськогосподарської продукції (форвардна угода);

· взаємною передачею прав й обов'язків щодо стандартного контракту (ф'ючерсна угода);

· поступкою прав на майбутню передачу придбання прав й обов'язків щодо реального товару або стандартного контракту (опціонна угода).

Із цієї норми треба зазначити, що основними критеріями класифікації біржових угод є строк виконання зобов'язань і предмет договору. При цьому, визначаючи чотири основних різновиди біржових угод, Типові правила встановлюють, що зазначений перелік не є вичерпним. Інші види угод можуть бути введені товарною біржею, за умови одержання згоди Міністерства аграрної політики України.

Форвардний контракт— стандартний документ, що засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти в певний час і на певних умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладання такого контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання винятково при наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках передбачених законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися винятково емітенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передавати (продавати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без узгодження з іншою стороною, у будь-який момент до закінчення терміну дії (ліквідації) контракту продати такий контракт будь-якій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Ф'ючерсний контракт— стандартний документ, що засвідчує зобов'язання продати (купити) цінні папери, товари або кошти в певний час і на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання винятково при наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках передбачених законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без узгодження умов такого продажу із продавцем контракту.

Опціон— стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладання такого опціону або на час придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) має безумовне й безвідкличне зобов'язання із продажу товарів на умовах укладеного опціонного контакту.

Будь- який покупець опціону має право відмовитися в будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії щодо неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися винятково емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

О.М. Сохацька вказує на те, що біржові контракти діляться на контракти з реальними активами й зобов'язаннями поставки й правами на ці активи, які називаються похідними інструментами (ф'ючерсами й опціонами). Біржові контракти з реальними активами (товарами, фінансовими інструментами) у свою чергу діляться на дві групи:

1) контракти на купівлю-продаж реальних активів з негайною поставкою, які в закордонній практиці називаються спотові (spot) або касовими (cash);

2) контракти на купівлю-продаж реальних активів з поставкою в строки зазначені в контракті за цінами, погодженим на момент укладання угоди. Ці контракти прийнятий називати форвардними (forward) [13, с. 58].

Розглядаючи види біржових угод, В. Масленников підкреслює, що на біржах укладаються біржові угоди по двох основних категоріях: угоди з наявним товаром і термінові угоди. Автор пропонує класифікувати біржові угоди залежно від мети. Відповідно, спотові угоди мають на меті купівлю реального товару, опціон і ф'ючерси використовуються для хеджування (страхування) і спекуляції. Також автором виділяються арбітражні угоди, які відбуваються з метою одержання прибутку за рахунок різниці в котируваннях на біржах різних країн [10, с 43].

Б.П. Дмитрук виділяє угоди з реальним товаром й угоди із правами на товар. При цьому до угод з реальним товаром, на думку автора, належать угоди з терміновою поставкою реального товару, форвардні угоди (з відстроченим строком поставки), бартерні угоди, угоди з умовою, угоди із кредитом. Крім цього форвардні угоди підрозділяються автором на угоди із заставою й угоди із премією. Відповідно до угод із правами на товар належать ф'ючерсні й опціонні угоди [8, с 87].

Висновок. Біржова угода — це завжди двостороння угода, тобто договір. Сукупність певних ознак дозволяє відрізняти біржові угоди від угод купівлі-продажу й поставки, що укладаються поза товарною біржею. Традиційно в практиці біржової торгівлі класифікація видів біржових угод передбачає виділення таких видів як: спотові, форвардні, ф'ючерсні й опціонні угоди.

3.2. Шляхи удосконалення укладання біржових угод

Українські товарні біржі за своїм розвитком ще дуже сильно відстають від найбільших товарних бірж розвинених країн.

Україна на даний момент знаходиться в положенні країни з невисоким інвестиційним рівнем. Тому головним завданням країни є досягнення зростання економіки. Необхідно розширити інфраструктуру товарного ринку: відродити товарні біржі та створити позабіржові організаційні системи.

Успіх діяльності на товарній біржі в чому залежить від оперативності отримання фінансової інформації.

У ринкових відносинах біржова торгівля відіграє одну з головних ролей при визначенні ціни. Внутрішня і зовнішня торгівля в розвинутих країнах, як правило, спирається саме на ф’ючерсні ціни. За таких умов операція з реалізації продукції набуває нового значення, а саме: рішення про реалізацію продукції в таких умовах означає спрогнозувати цінову кон’юнктуру на майбутню перспективу. Вдале прогнозування веде до ефективного господарювання, а помилки коштують дорого.

Проте для успішного функціонування ф’ючерсного ринку необхідною умовою є існування активного і ліквідного ринку реального товару. Без розвиненого біржового ринку реального товару ф’ючерсний не зможе функціонувати, адже процес визначення ціни на ньому є відображенням існуючих на ринку реального товару чинників попиту і пропозиції. Активізація ринку реального товару в минулому та поточному роках створила певні передумови та вимагає від біржовиків зосередження уваги на питанні удосконалення біржової торгівлі – від торгівлі реальним товаром, до торгівлі ф’ючерсними контрактами, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція.

Отже, для запровадження ф’ючерсної торгівлі необхідно перш за все забезпечити ефективне функціонування біржової торгівлі на ринку спот, створити відповідну законодавчу базу з метою забезпечення організаційно-правових засад формування та функціонування ф’ючерсного ринку й розрахунково-клірингової системи, створити Координаційну раду з питань біржового товарного ринку для забезпечення ефективного регулювання та нагляду за дотриманням правил торгівлі, привести вітчизняні стандарти на аграрну продукцію у відповідність з міжнародними, а також сприяти залученню вільного капіталу для проведення спекулятивних операцій.

Впровадження ф’ючерсного ринку сільськогосподарської продукції в Україні забезпечить: прозоре ціноутворення, можливість прогнозування цін на сільськогосподарську продукцію, зниження ризику від коливання ринкових цін і збільшення біржового обороту аграрної продукції. Проте запровадження ф’ючерсного ринку – це довготривалий процес, що вимагає значних ресурсів, торгівля ф’ючерсними контрактами буде можливою лише при створенні всіх необхідних умов. Нівелювання навіть одного елементу системи ф’ючерсного ринку не дасть змоги створити ефективний механізм ціноутворення.

В Україні існує необхідність розробленої гнучкої законодавчої системи стосовно біржової діяльності взагалі і на аграрну продукцію, зокрема: необхідно прийняти нову редакцію Закону України “Про товарну біржу”; потребують уточнення термінологічні визначення основних понять, що стосуються біржової діяльності: спотова торгівля, форвардний контракт, біржовий товар, біржова угода, біржова кон’юнктура та ін.; потребують поліпшення урядові документи щодо біржової діяльності. Зокрема, слід розробити і прийняти Концепцію розвитку ф'ючерсної торгівлі, таким чином започаткувавши процес прискорення її функціонування на аграрному ринку України.

 

Висновки

Типовим прикладом ринку є біржа. Концентруючи товар, біржа практично є місцем розподілу запасів у часі та просторі, коли під розподілом у просторі розуміють перебування товарів поза торгами до виявлення найвищої ціни й найбільшої потреби в них, а під розподілом у часі – вихід товарів на ринок рівномірно, наскільки це можливо з точки зору виробника продовж року. Біржа – це установа, де регулярно функціонує оптовий ринок і здійснюється купівля-продаж на основі співвідношення попиту і пропозиції стандартизованих товарів.

Товарна біржа виконує роль посередника й регулятора цін. Ціна біржової угоди урівноважує пропозицію та попит. Результати біржового котирування є основною інформацією про кон’юнктуру ринку, ціни угод попередніх торгів, мають довідковий характер, слугують орієнтиром для продавців і покупців відносно власних цін. Біржові ціни надзвичайно чітко реагують на зміни кон’юнктури ринку в цілому. Провідна роль бірж у формуванні цін відповідних товарів призводить до того, що їх діяльність безпосередньо впливає на всіх учасників торгівлі, незалежно від того укладають вони угоди на біржі чи ні.

Біржова торгівля – це можливість забезпечити виробників-учасників біржових торгів фінансовими ресурсами для організації в подальшому виробничого процесу. З цієї точки зору одну з граней економічної сутності біржової діяльності – участь у торговельних операціях на біржах господарюючих суб'єктів слід розглядати як засіб безвідсоткового кредитування власного виробництва. Ця особливість біржової торгівлі відіграє суттєву роль у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, що зумовлено нестабільністю в часі та непередбачуваністю – залежністю від природних умов, отже, періодичністю стрімко зростаючої потреби у грошових коштах. Таким чином, біржовий ринок у відповідних його проявах забезпечує авансування виробничого процесу.

Важливо підкреслити, що у становленні й напрямах розвитку біржової торгівлі, як однієї із складових оптового товарного ринку, важливу роль відіграє відношення держави до цього процесу, що визначається конкретними історичними умовами, традиціями, економічною ситуацією тощо і знаходить своє відображення в законодавчо-правових документах та організаційних заходах держави щодо біржової торгівлі.

Світовий досвід господарювання в ринкових умовах свідчить, що серед організаційних форм торговельної діяльності одне з основних місць посідає біржова торгівля. Вона є інституціональною системою, за рівнем розвитку й ефективності функціонування якої у світовій практиці визначається перспектива ринкової економіки країни, та значною мірою добробут нації. Означене положення обґрунтовує необхідність наукового поступу в напрямі вирішення проблеми розбудови ефективного національного біржового ринку з огляду на практичні приклади передових економік. Організаційно-економічний механізм біржового ринку дозволяє забезпечити гарантованість реалізації договірних зобов'язань учасників торговельних операцій, регулювання ринку, страхування і перерозподіл ризиків виконання укладених угод, а отже, стабільність виробничої діяльності підприємств. Проте рівень розвитку біржової діяльності в Україні дуже низький. Необхідно активізувати в Україні біржову торгівлю, привівши у відповідність до світової ринкової економіки.

Біржі є ключовими економічними інструментами, що забезпечують прозорість і відкритість товарних ринків та середовище конкуренції й вільного пересування товарів і послуг. Вони виконують такі основні для економіки функції, як забезпечення прозорого ціноутворення, страхування цінових ризиків, трансферт товарних і фінансових потоків, забезпечення прогнозування та планування виробничої діяльності, отримання прибутків, стабілізація економіки на макроекономічному рівні.

З точки зору правового статусу у світі на товарному ринку функціонує два типи бірж:

- публічно-правові, які у своїй діяльності керуються державним законом щодо товарних бірж, регламентовані ним у певних правах і обов’язках, до здійснення біржових операцій допускаються як члени біржі, так і особи, які придбали разове запрошення. Такі біржі функціонують у Франції, Голландії, Бельгії та інших країнах Європи;

- приватно-правові – це організації, створені як акціонерні товариства, біржова діяльність організовується самостійно і незалежно. Доступ на такі біржі відкритий тільки для членів біржової корпорації, чисельність яких досить обмежена. Такі біржі функціонують у США і Великобританії.

В Україні відсутня належна система біржової торгівлі, не існує законодавчого й регуляторного середовища у цій сфері, не сформовано засад державної політики сприяння розвитку біржової діяльності. Відсутній спеціалізований регуляторний орган, який повинен здійснювати координацію, контроль та організаційне забезпечення системи біржової торгівлі. Внаслідок відсутності в цій сфері державної регуляторної системи й політики біржовий ринок фактично розвивається стихійно, в режимі цілковитої безконтрольності.