Аналіз навантажень на трубопроводи при безканальному прокладанні теплової мережі.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1

1. Класифікація систем теплопостачання

 

Система теплопостачання включає в себе три основних елементи: джерело теплопостачання; теплові мережі трубопроводів для транспортування та розподілення теплової енергії; місцеві системи тепловикористання (системи опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічні процеси). Залежно від джерела теплової енергії системи теплопостачання поділяють на централізовані та децентралізовані або місцеві. Централізоване теплопостачання, в свою чергу, поділяється на районне (теплопостачання від промислово-опалювальних котелень) та теплофікацію – комбіноване виробництво теплової та електричної енергії на теплоелектроцентралях (ТЕЦ). У місцевих (децентралізованих) системах теплопостачання джерелом теплової енергії служать невеликі будинкові, в тому числі дахові, котельні, газові або електричні водонагрівачі малої потужності

 

2. Вимоги до проектної документації

Проектну документацію, призначену для затвердження (стадія-проект, затверджувана частину робочого проекту), комплектують у томи, як правило, за окремими розділами, передбаченим будівельними нормами і правилами. Кожен том нумерують арабськими цифрами

При необхідності томи ділять на частини. У цьому випадку томи нумерують по типу: Том 1.1, Том 1.2.
Текстові і графічні матеріали, що включаються в тому, комплектують, як правило, в наступному порядку:
- Обкладинка;
- Титульний лист;
- Зміст;
- Склад проекту;
- Пояснювальна записка;
- Основні креслення, передбачені будівельними нормами і правилами.
Правила оформлення обкладинки, титульного аркуша, змісту та складу проекту наведені в розділі 9.
Кожному текстовому і графічному документу, включеному в тому, присвоюють позначення, яке подають на титульному аркуші та в основних написах.
До складу позначення включають базове позначення, яке встановлюється за чинною в організації системі, і через дефіс - марку та / або шифр розділу проекту. Марки розділів проекту беруть за аналогією з марками основних комплектів робочих креслень,

Для розділів проекту, що відносяться до об'єкта будівництва в цілому (загальна пояснювальна записка, генеральний план і транспорт і ін), а також для робочих креслень лінійних споруд, генерального плану, зовнішніх комунікацій цю частину базового позначення, як правило, виключають.

 

3.Розрахунок споживання газу об’єктами АПК

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 2

1. Класифікація способів прокладання теплових мереж

Теплова мережа — це система теплопроводів, по яких теплота за допомогою теплоносія (гарячої води або пари) передається від джерел до теплових споживачів.

Сукупність трьох основних елементів — трубопроводу, по якому транспортується теплоносій, ізоляційної та несучої конструкцій, яка сприймає вагове навантаження самого теплопроводу, зусилля, що виникають при роботі теплової мережі, тощо, називають теплопроводом.

Теплові мережі поділяють на магістральні, котрі прокладають по головних об'єктах теплоспоживання, розподільні, що розміщені між магістральними тепловими мережами і вузлами відгалужень та відгалуження до окремих споживачів.

Залежно від схеми магістральних трубопроводів розрізняють кільцеві та радіальні (променеві) теплові мережі. У кільцевих теплових мережах передбачені перемички між певними магістральними напрямками, що робить схему надійнішою, але вимагає більшої витрати труб.

При невеликих діаметрах теплопроводів, що характерне для сільських теплових мереж, застосовують радіальну схему мережі із зменшенням діаметра труб у міру віддалення від джерела теплопостачання. Така мережа є найпростіша в експлуатації і дешевою по початкових затратах.

За призначенням теплові мережі поділяють на мережі опалення і вентиляції, гарячого водопостачання; за теплоносієм — на водяні та парові.

Мережі опалення і вентиляції, гарячого водопостачання від джерела теплоти до споживача прокладають паралельно. При цьому застосовують чотири-, дво- і однотрубну теплові мережі.

Для умов сільського господарства характерні мала густина і значні коливання теплового навантаження, сезонне споживання теплової енергії, малий діаметр теплопроводів.

Значний інтерес для сільського господарства становлять однотрубні водяні системи теплопостачання із безпосереднім розбором води на гаряче водопостачання. Прокладка теплових мереж може бути наземною і підземною.

Підземна прокладка буває канальною та безканальною, При канальній прокладці ізоляційна конструкція трубопроводів розвантажена від зовнішніх завантажень ґрунту.

При безканальній прокладці ізоляційна конструкція зазнає навантаження грунту. Канали споруджують прохідними, напівпрохідними та непрохідними.

Існує кілька способів безканальної прокладки теплових мереж: засипний, монолітний та литий

При засипному способі трубопроводи укладають на опори — бетонні подушки, дерев'яні бруски тощо. Засипка служить ізоляцією і для цієї мети використовують гравій, крупнозернистий пісок, фрезерний торф, керамзит тощо

Перспективною є прокладка теплопроводів у засипних порошках Перевага цього способу полягає у простоті виготовлення ізоляційного шару. Як засипний порошок використовують бітум-асфальт або штучний бітум як продукт нафтоперегонки. Останнім часом одержали поширення трубопроводи із засипкою ізоляцією з гідрофобізованої порошкоподібної крейди

2. Обґрунтування вибору способу прокладання теплової мережі

 

Надземна

 

Найбільш вигідний спосіб з точки зору експлуатації. Всі дефекти видно навіть не фахівцю, не потрібний пристрій додаткових систем контролю. Є і недолік: її досить рідко можна застосувати поза промзони - псує архітектурний вигляд міста.

Підземна

Цей вид прокладки можна розділити ще на три різновиди:

1. Канальна (тепломережа укладається в лоток).

Плюси: захист від зовнішнього впливу (наприклад, від пошкодження ковшем екскаватора), безпека (при пориві труб грунтом не буде вимиватися і виключаються його провали).

Мінуси: вартість монтажу досить велика, при поганій гідроізоляції канал заповнюється грунтової або дощовою водою, що негативно позначається на довговічності металевих труб.

2. Безканальна (трубопровід кладеться безпосередньо в грунт).

Плюси: Відносно мала вартість, простота монтажу.

Мінуси: при розриві трубопроводу є небезпека підмивання грунту, складно визначити місце розриву.

3. У гільзах.

Використовується для нейтралізації вертикального навантаження на труби. В основному це необхідно при перетині доріг під кутом. Являє собою трубопровід теплової мережі, прокладений всередині труби більшого діаметру.

Вибір способу прокладки залежить від того, по якій місцевості проходить трубопровід. Оптимальним за вартістю і трудовитрат є Безканальні варіант, проте його не скрізь можна застосувати. Якщо ділянка тепломережі розташований під дорогою (не перетинає її, а проходить паралельно під проїжджою частиною) використовується канальна прокладка. Для зручності експлуатації слід використовувати розташування мережі під проїздами лише за відсутності інших варіантів, т. к. при виявленні дефекту необхідно буде розкрити асфальт, зупинити або обмежити рух по вулиці. Є місця, де пристрій каналу використовується для підвищення безпеки. Це обов'язково при прокладці мережі по територіях лікарень, шкіл, дитячих садів і т. д.

3. Класифікація систем газопостачання..

Системи газопостачання — системи призначені для транспортування і розподілу газу між споживачами на побутові, комунально-побутові й технологічні потреби.

Основним елементом міських систем газопостачання є газопроводи, які класифікують за тиском газу і призначенням.

Залежно від максимального робочого тиску газу газопроводи підрозділяють на такі категорії:

· низького тиску — з тиском газу не більше 5 кПа;

· середнього тиску — з тиском газу від 5 кПа до 0,3 МПа;

· високого тиску:

· I категорії з тиском газу більше 0,6 й до 1,2 МПа;

· II категорії з тиском газу більше 0,3 й до 0,6 МПа.

Газопроводи низького тиску призначаються для постачання газом житлових і громадських будівель, а також дрібних промислових і комунально-побутових підприємств.

Газопроводи середнього і високого (II категорії) тиску прокладають для живлення розподільних газопроводів низького і середнього тиску (через газорегуляторні пункти), а також промислових і комунально-побутових підприємств (через місцеві газорегуляторні установки).

Газопроводи високого тиску (з тиском газу більше 0,6 МПа) призначені для подачі газу до міських газорегуляторних пунктів, а також до підприємств, технологічні процеси яких потребують застосування газу високого тиску.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 3

1. Способи прокладання теплопроводів теплових мереж..

У населених для теплових мереж передбачається, зазвичай, підземна прокладка (>бесканальная, в каналах чи міських і внутрішньоквартальних тунелях з іншими інженерними мережами). При обгрунтуванні допускається надземна прокладка теплових мереж, крім територій дитячих і медичних закладів.

>Прокладку теплових мереж територією, яка підлягає забудові поза населених пунктів, слід передбачати надземну на низьких опорах. Прокладка теплових мереж по насипам автошляхів загального користування I, II і III категорій заборонена.

При виборі траси допускається те що житлових і громадських споруд транзитними водяними тепловими мережами з діаметрами теплопроводи до 300 мм включно за умови прокладки мереж в технічнихподпольях і тунелях (заввишки щонайменше 1,8 м) з побудовоюдренирующего колодязя у нижній точці виході з будинку.

прокладка повинна передбачатися в прохідних монолітних залізобетонних каналах з посиленоюгидроизоляцией. Кінці каналу мають межі будинку щонайменше ніж 5 м;

-водовипуски діаметром 300 мм має здійснюватися з нижніх точок каналу поза будівлі у зливну каналізацію;

- під час монтажу обов'язкова 100 %->ная перевірка зварних швів сталевих труб теплопроводи;

-запірна і регулювальну арматура має встановлюватися поза будинку;

-теплопроводи не більше будинку нічого не винні мати відгалужень.

Перетин транзитними тепловими мережами будинків та споруд дитячих дошкільних, шкільних, і лікувально-профілактичних установ заборонена. Прокладка теплових мереж територією перелічених установ можлива тільки підземна в монолітних залізобетонних каналах із гідроізоляцією. У цьому пристрій вентиляційних шахт, люків і виходів назовні із загальнодержавних каналів не більше території установ заборонена, запірна арматура має встановлюватися поза території.

 

2. Область застосування нових конструкцій попередньо-ізольованих трубопроводів.

Однією з найбільших переваг попередньо ізольованих труб з пінополіуретановою ізоляцією є їх високий ККД, тобто малі питомі втрати теплоти при експлуатації. Завдяки герметичній гідроізоляції теплопроводів теплотехнічні якості теплоізоляції практично не змінюються при їх розміщенні у ґрунтах підвищеної вологості і ця особливість теплопроводів забезпечує підтримання високих теплозахисних характеристик теплоізоляції протягом всього опалювального періоду. Питомі тепловтрати 1 км теплових мереж діаметром 100 мм в непрохідних каналах становлять, в середньому, 750 Гкал/год., а теплових мереж з пінополіуретановою ізоляцією – 400 Гкал/год., відповідно теплових мереж діаметром 800 мм в непрохідних каналах – 3200 Гкал/год., теплових мереж з пінополіуретановою ізоляцією – 1000 Гкал/год.

При підтриманні температури теплоносія у подавальному теплопроводі мереж з пінополіуретановою ізоляцією у межах від 95 до 150 ^оС, ККД теплової ізоляції становить 99–97%, тобто питомі втрати теплоти через ізоляцію підтримуються на рівні 1–3%, що значно переважає нормативні тепловтрати теплових мереж у непрохідних каналах з мінеральноватною теплоізоляцією.

3. Методика розрахунку зовнішньої газової мережі

 

математич. метод визначення діаметрів труб ділянок газопроводів в залежності від витрат газу і перепаду його тиску на ділянці мережі. Замість розрахунку тиску у всіх вузлах можна розраховувати його втрати на кожній ділянці і при відомому поч. тиску визначити всі вузлові тиску. Таким чином число невідомих при гідравлічному розрахунку газових мереж одно утроенному числа ділянок мережі. Якщо порівняти число невідомих з числом можливих ур-ний для розрахунку, то виявляється, що число невідомих більше числа ур-ний. В таких випадках при інж. розрахунках застосовують доповнить, умови, з допомогою яких можна замкнути систему ур-ний. Зазвичай використовують умова економіч. оптимізації. Для тупикових мереж така умова дозволяє отримати-оптим. рішення. Але слід зазначити, що чисто гидравлич. постановка задачі розрахунку є невизначеною.

Білет №4

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 7

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 8

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 9

Теплопроводів у каналах.

Навантаження на трубопровід можна поділити на основні і додаткові.

Основним навантаженням є внутрішній тиск. До додаткових навантажень відносяться:

* навантаження, які виникають при компенсації теплових видовжень (тертя між трубою і

грунтом з урахуванням тиску власної ваги оточуючого грунту і тиску грунту від тимчасового

навантаження наземного транспорту);

* тиск власної ваги трубопроводу;

* сили пружної деформації, які виникають при компенсації теплових видовжень гнучкими

компенсаторами і при самокомпенсації, або реакція сильфонного компенсатора.

В даному розділі наведені основні поняття, які необхідні при визначенні додаткових

навантажень, оскільки всі труби згідно розділу 4 перевірені на основні навантаження і

відповідають сортаменту труб для теплових мереж при розрахункових параметрах.

Наведені глибини залягання є оптимальними для безканальної прокладки. Максимальна

допустима глибина залягання вираховується для кожного трубопроводу із умови

неперевищення тиску на поверхню ізоляції більше 0,3 МПа.

Білет

Білет 13

Білет 14

Білет 15

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 17

1. Класифікація та схеми типової радіальної (гнучкої) компенсації температурного видовження теплопроводів.

Радіальна компенсація застосовується як для трас без попереднього підігріву, так і для трас, виконаних з попереднім підігрівом. Розрахунки на компенсацію для трубопроводів із попереднім підігрівом аналогічні розрахункам для трубопроводів без попереднього підігріву. Єдиною різницею є те, що за початкову температуру при визначенні теплових переміщень Δl (видовжень, або скорочень) труби береться температура попереднього підігріву tn. Оскільки попередній підігрів виконується при незасипаних вільних кінцях трубопроводів (у випадку радіальної компенсації це як мінімум компенсаційні зони на кутах повороту з невеликим запасом), то компенсаційні подушки встановлюються після виконання підігріву траси до температури tn. Компенсаційні подушки необхідно встановлювати з обох сторін труби для сприйняття як видовження, так і скорочення розрахункової ділянки.

2. Безкомпенсаційні способи прокладання теплопроводів теплових мереж.

Безкомпенсаційний метод полягає в тому, що довгі прямі ділянки трубопроводів прокладають без застосування компенсуючих елементів. очевидно, що навіть для зовнішніх трубопроводів централізованого гарячого водопостачання, для яких згідно із п. 7.6 г1 розрахункова температура теплоносія дорівнює 75°С, застосування безкомпенсаційного методу без додаткових заходів є проблематичним. Одним із засобів зменшення цього напруження може стати попередній підігрів трубопроводу перед його засипкою до певної температури попереднього підігріву tп (її ще називають «стаціонарною температурою» або «температурою стабілізації») Головне при цьому, щоб напруження, які виникають при зміні температури, не перевищували допустимих. За мінімальноможливу температуру слід прийняти мінімальну розрахункову температуру грунту для кожного конкретного регіону (якщо вона менша за температуру монтажу), або температуру монтажу. Для трубопроводів, в яких різниця tt C max min − >° 120, попередній підігрів не застосовується. Для укладення трубопроводів безкомпенсаційним методом необхідно передбачити заходи, які мають устабілізувати напруження розтягу в трубопроводі після підігріву до температури стабілізації перед його засипкою. Існує три основних способи, щоб забезпечити цю вимогу: 1). застосування «разових» компенсаторів; 2). бетонування фізичних нерухомих опор, коли трубопровід знаходиться в стані видовження; 3). засипка трубопроводу грунтом, коли трубопровід знаходиться в стані видовження.

3. Розрахунок споживання газу різного виду об’єктами сільських населених пунктів.

Газ у сільській місцевості витрачається на господарські (приготування їжі і нагрівання води в житлових будинках), комунально-побутові (лазні, пральні, громадські, лікувальні, дитячі та інші установи) потреби, опалення і вентиляцію житлових, громадських і виробничих будівель і споруд, а також для технологічнихцілей. Режим споживання газу на господарські та комунально-побутові потреби, а також на опалення і вентиляцію у селах і селищах істотно не відрізняється від режиму споживання газу в міських умовах. Специфічну особливість і певну технічну складність представляє газифікація сільськогосподарських промислових об'єктів. Сумарне споживання газу за рік різними споживачами - основа для розробки систем газопостачання. Виходячи з річних витрат і режиму споживання газу визначають схему системи, протяжність, пропускну здатність, матеріаломісткість і вартість газових мереж і споруд. За річним витратам встановлюють максимальні годинні витрати газу для розрахунку діаметрів газопроводів, підбору обладнання і регулюючих пристроїв. Витрата газу визначають з урахуванням перспектив розвитку населеного пункту на 10 років. Методика розрахунку річних витрат залежить від категорії споживача. Питома максимальна витрата газу залежить від чисельності населення і щільності житлової забудови. Для населених пунктів нового планування з чисельністю населення 700... 2000 чол. і щільністю забудови 150... 960 м 2 /га зазначена величина становить від 0,7 до 1,6 м 3 /(год В· чол.), у тому числі на господарські та комунально-побутові потреби - від 0,1 до 0,16 м 3 /(год-чол.), що значно перевищує цей показник для міськ
их умов. При відсутності гарячого водопостачання витрата газу знижується в середньому на 25%. У селах старої забудови з чисельністю населення до 500 чол. орієнтовний витрата газу не перевищує 400 м 3 /ч. Селищні розподільні газові мережі розраховують на максимальні значення годинної витрати газу, що визначаються з графіків споживання палива всіма категоріями споживачів протягом доби. При розробці проекту газопостачання населеного пункту необхідно визначити розрахунковий витрата газу, вибрати схему газопостачання та провести гідравлічний розрахунок газопроводів. Для вирішення цих завдань потрібно: генплан населеного пункту з нанесеними інженерними комунікаціями; дані про поверховості забудови або щільності населення, розміщення промислових об'єктів; кліматологічні відомості району забудови; дані про корозійної активності грунтів; відомості про перспективу розвитку об'єктів газопостачання на 10... 20 років, джерелі газопостачання та складі газу.

Річні та розрахункові витрати газу споживачами сільській місцевості визначають у відповідності з нормативними документами і за даними спеціальної літератури.

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 18

1. Компенсаційні зони, призначення та технології їх виконання.

З метою можливості переміщення компенсуючих колін і сприйняття згину труб на ділянках гнучкої компенсації необхідно виконувати так звані «компенсаційні зони» із еластичних матеріалів.

Для виконання компенсаційних зон можна застосовувати: * для Dтр ≤315 мм загальнодоступні мінераловатні плити «М75» до «М100» товщиною 50÷60мм з обгорткою зовні поліетиленовою плівкою (заклейка стиків клейкою стрічкою) або рубероїдом (з просмоленням стиків). * плити або скорлупи із спіненого поліуретану, або поліетилену товщиною 40÷60мм (для всіх діаметрів). Приймається, що один шар мінеральної вати, плити або скорлупи товщиною 50÷60мм із спінених полімерів сприймає 30мм переміщення компенсаційного плеча. В місцях виконання компенсаційних зон необхідно виконати розширення траншеї. Розміщення компенсаційних подушок і розширення траншеї представлені в частині «Виконання» по монтажу трубопроводів. Більш детальна інформація по цій проблемі буде надана в наступних версіях «Рекомендацій...» після освоєння виробництва компенсаційних подушок і скорлуп ВАТ «Енергоресурс». Для довідки в табл.11.3.2. надані рекомендації по влаштуванню одно-і багатошарових компенсаційних зон при розрахунковому видовжені ΔlZ ≤ 90мм по матеріалах. Для ΔlZ ≤ 10 мм влаштування компенсаційних подушок не потрібне.

Крім того, якщо виникне необхідність застосування інших компенсаційних матеріалів, можна користуватися наступним допущенням. Якщо один шар компенсаційного матеріалу товщиною δ сприймає якусь частину видовження Δl на повній довжині зони компенсації Lк1, то другий шар повинен мати довжину Lк1 ′ рівну L l l к Lk 1 1 ′ = − ⋅ Δ Δ δ; м [ ] 11 11 − і так далі. Кількість шарів залежить від компенсуючої здатності матеріалів. Застосування матеріалів, які вимагають влаштування більше трьох шарів компенсації, не рекомендується.

2. Основні вимоги при проектуванні земляних робіт для безканального прокладання теплових мереж.

Проекти теплових мереж мають відповідати вимогам.

Додатково необхідно передбачити наступне:

* на монтажній схемі трубопроводів необхідно показати всі елементи попередньоізольованих трубопроводів згідно із табл. 2.1.

* до проекту трас із аварійною сигналізацією має входити окремим документом схема системи аварійної сигналізації з позначенням всіх елементів системи;

* в специфікації до проекту необхідно вказати всі попередньоізольовані елементи траси і елементи системи аварійної сигналізації із зазначенням каталожного номеру згідно із каталогом виробів.

Вся документація повинна бути виконана чітко і якісно і має забезпечувати однозначність трактування проектних рішень. На вимогу замовника проектна організація зобов′язана надати розрахунки до проекту.

3. Класифікація розподільчих газопроводів газових мереж.

Газопроводи в залежності від тиску підрозділяють:

на газопроводи високого тиску і категорії - при робочому тиску газу понад 0,6 МПа (6 кгс/см2) до 1,2 МПа (12 кгс/см2) включно для природного газу та газоповітряних сумішей, до 1,6 МПа (16 кгс/см2) для зріджених вуглеводневих газів (ЗВГ);

газопроводи високого тиску ІІ категорії - при робочому Тиску газу понад 0,3 до 0,6 МПа (3...6 кгс/см2);

газопроводи середнього тиску - при робочому тиску газу понад 500 даПА (0,05 кгс/ем2) до 0,3 МПа (3 кгс/см2);

газопроводи низького тиску - при робочому тиску газу До 500 даПА (0,05 кгс/см2) включно.

В залежності від розташування щодо планування населених пунктів газопроводи розділяють на вуличні, внутрішньо-квартальні, двірські, міжцехові.

За розташуванням відносно поверхні землі газопроводи класифікують на підземні (підвідні), надземні (надводні) і наземні.

За призначенням у системі газопостачання газопроводи ділять на розподільні, газопроводи-введення, вступні, продувні, скидні, імпульсні, а також міжселищні.

В залежності від матеріалу труб газопроводи бувають металеві (сталеві, мідні й ін.) і неметалічні (поліетиленові й ін).

По виду транспортованого газу розрізняють газопроводи природного газу, попутного і сжиженною.

В залежності від надійності газопостачання, обсягу, структури і щільності газоспоживання, місцевих умов, а також на підставі техніко-економічних розрахунків здійснюється вибір систем розподілу, число газорегуляторних пунктів (ГРП) та принцип побудови розподільних газопроводів (кільцеві, тупикові, змішані).

Розподільними є газопроводи, які йдуть від забезпечують газопостачання населених пунктів ГРП до вводів (вуличні, внутріквартальні, двірські, міжцехові та ін). Введення являє собою ділянка газопроводу від місця приєднання до розподільного газопроводу до будівлі, включаючи отключающее пристрій на вводі в будівлю, або до ввідного газопроводу.

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 19

1.Методи прокладання трубопроводів теплових мереж.

У населених пунктів для теплових мереж передбачається, зазвичай, підземна прокладка (>бесканальная, в каналах чи міських і внутрішньоквартальних тунелях з іншими інженерними мережами). При обгрунтуванні допускається надземна прокладка теплових мереж, крім територій дитячих і медичних закладів.

>Прокладку теплових мереж територією, яка підлягає забудові поза населених пунктів, слід передбачати надземну на низьких опорах. Прокладка теплових мереж по насипам автошляхів загального користування I, II і III категорій заборонена.

При виборі траси допускається те що житлових і громадських споруд транзитними водяними тепловими мережами з діаметрами теплопроводи до 300 мм включно за умови прокладки мереж в технічнихподпольях і тунелях (заввишки щонайменше 1,8 м) з побудовоюдренирующего колодязя у нижній точці виході з будинку

2. Вимоги до робочого місця для теплогідроізоляції стиків безканальних теплопроводів.

Загальні вимоги – місце в траншеї для виконання теплогідроізоляції зварного з'єднання повинно бути сухим відкритим доступним та розширеним; – труба провідна повинна бути сухою очищеною від бруду іржі тощо; – під час зварювання сталевих труб потрібно захистити від високої температури пінополіуретанну ізоляцію спеціальним щитком; – зварні з'єднання сталевих труб повинні пройти випробування методами неруйнівного контролю. Муфта зварна має бути виготовлена з того ж самого матеріалу що й зовнішня труба-оболонка мати товщину стінки не менше ніж труба-оболонка. Під час електронного контролювання процес зварювання муфта та труба-оболонка зварюються в одне ціле. Перед заповненням ізоляцією муфта зварена з трубою-оболонкою має витримати випробування на герметичність під дією внутрішнього тиску.

 

3. Класифікація та схеми систем газопостачання.

Системи газопостачання — системи призначені для транспортування і розподілу газу між споживачами на побутові, комунально-побутові й технологічні потреби. Основним елементом міських систем газопостачання є газопроводи, які класифікують за тиском газу і призначенням.

Залежно від максимального робочого тиску газу газопроводи підрозділяють на такі категорії:низького тиску — з тиском газу не більше 5 кПа;

середнього тиску — з тиском газу від 5 кПа до 0,3 МПа;

високого тиску:

I категорії з тиском газу більше 0,6 й до 1,2 МПа;

II категорії з тиском газу більше 0,3 й до 0,6 МПа.

Газопроводи низького тиску призначаються для постачання газом житлових і громадських будівель, а також дрібних промислових і комунально-побутових підприємств.

Газопроводи середнього і високого (II категорії) тиску прокладають для живлення розподільних газопроводів низького і середнього тиску (через газорегуляторні пункти), а також промислових і комунально-побутових підприємств (через місцеві газорегуляторні установки).

Газопроводи високого тиску (з тиском газу більше 0,6 МПа) призначені для подачі газу до міських газорегуляторних пунктів, а також до підприємств, технологічні процеси яких потребують застосування газу високого тиску.

Системи газопостачання населених місць: а — одноступінчаста; б — двоступінчаста; в — триступінчаста; г — багатоступінчаста; 1 — групова установка газу зрідженого (ГС); 2 — газорегуляторний пункт (ГРП); 3, 5, 6 — відповідно трубопроводи низького (СНД), середнього (ССД) і високого (СВД) тиску; 4 — відгілення до споживачів; 7 — газорозподільна станція; 8 — промислове підприємство (ПП)

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 20

1. Навантаження на трубопроводи при безканальному прокладанні теплових мереж.

Безканальне прокладання. Один із шляхів зниження вартості мережі – безканальне прокладання трубопроводів у ґрунті. У цьому разі, оскільки теплова ізоляція трубопроводів стикається безпосередньо з ґрунтом, її виконують у вигляді механічно міцної тепло- і гідроізоляційної оболонки, здатної витримувати навантаження ґрунту. Як тепло- гідроізоляційні матеріали при безканальному прокладанні використовують бітумоперлит, бітумокерамзит, пінополімербетон, армопінобетон з гідроізоляційним покриттям та інші матеріали. Труби з тепло- і гідроізоляцією укладають безпосередньо на піщану подушку, підсипану на попередньо вирівняне дно траншеї. Безканальне прокладання передбачають переважно для труб діаметром не більше 400 мм у сухих ґрунтах, які не осідають, оскільки в ґрунтах слабких та таких, що осідають, можливі пошкодження оболонки через провисання або прогинання труб.

 

2. Переваги та недоліки застосування радіальної та осьової компенсації температурного видовження теплопроводів.

Осьові компенсатори бувають сальникові та пружні (лінзові).

В осьових компенсаторах забезпечується осьове переміщення трубопроводів за рахунок їх телескопічного обладнання (сальникові компенсатори) або стискання пружних вставок (лінзові компенсатори). Між стаканом і корпусом компенсатора телескопічного пристрою розміщують сальникову набивку, виконану із азбестових прографітованих кілець. Осьові компенсатори використовують у теплових мережах із діаметром труб більше 200 мм і тому у сільському господарстві практично не застосовують.

До радіальних компенсаторів відносять гнуті пристрої, що забезпечують природну компенсацію: П-подібні та ліроподібні. Перевагами радіальних компенсаторів є передача на нерухомі опори тільки сил пружності компенсаторів і значна компенсуюча здатність (залежно від діаметра теплопроводів компенсуюча здатність становить 200...600 мм, причому чим більший діаметр труб, тим більша компенсуюча здатність).

До недоліків радіальних компенсаторів відносять: велику вартість теплових мереж, підвищений гідравлічний опір, великі затрати на будівництво спеціальних камер для компенсаторів і складнощі в їх розміщенні, особливо в умовах жилих селищ.

 

3. Методика гідравлічного розрахунку зовнішньої газової мережі.

Гідравлічні режими роботи газопроводів повинні прийматися за умови створення при максимально допустимих втратах тиску газу найбільш економічної та надійної в експлуатації системи, що забезпечує стійкість роботи ГРП, газорегуляторних установок (ГРУ), а також роботи пальників споживачів у допустимих діапазонах тиску газу.

 

де Q - витрата газу, м³/год, при температурі 0^oCі тиску 0,10132 МПа;

d - внутрішній діаметр газопроводу, cm;

v - коефіцієнт кінематичної в'язкості газу, м² /с (при температурі 0^oCі тиску 0,10132 МПа).

Розрахункові внутрішні діаметри газопроводів необхідно визначати гідравлічним розрахунком за умови забезпечення безперебійного газопостачання всіх споживачів у часи максимального споживання газу.

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 21

1.Методика визначення напружень в провідній сталевій трубі від тиску засипки грунтом траншеї.

При наповненні трубопроводу теплоносієм і тепловому розширенні труби в грунті в стінці труби виникають напруження стиску внаслідок опору грунту. Одночасно внутрішній тиск в трубі викликає напруження розтягу, які протилежні по знаку. Може виникнути ситуація, коли на працюючому трубопроводі з максимальною температурою падає тиск і в трубопроводі залишаються тільки напруження стиску, які в цьому випадку досягають свого максимального значення. Саме для такого випадку і визначається допустиме стискуюче напруження в трубі.

 

Сумарне (еквівалентне) навантаження, яке діє на трубопровід, що укладений в грунт можна визначити по формулі.

 

 

− або без впливу наземного транспорту

 

 

2. Обгрунтування вибору способу прокладання теплової мережі.

· наземні (повітряні) теплові мережі. Наземна прокладка (на естакадах або спеціальних опорах) зазвичай здійснюється на територіях промислових підприємств і поза межею міста.

· підземні теплові мережі. У містах і селищах найпоширеніші підземна прокладка труб в каналах і колекторах (спільно з іншими комунікаціями) і так звана безканальна прокладка — безпосередньо в грунті.

Найчастіше використовується підземне прокладання: в прохідних каналах і колекторах разом з іншими комунікаціями; в напівпровідних і непрохідних каналах; безканальне. Найбільш довершеним, але й найдорожчим є прокладання теплопроводів в прохідних каналах, які використовують при наявності декількох теплопроводів великих діаметрів. В великих містах будують так звані міські колектори, в яких прокладають теплопроводи, водопровід, електричні і телефонні кабелі Напівпрохідні канали складаються із стінових блоків Г-подібної форми, залізобетонних днищ і перекриттів. Їх будують під проїздами з інтенсивним вуличним рухом, під залізничними коліями, при перетині будинків, де ускладнено здійснення ремонту трубопроводів.

 

3. Способи прокладання газопроводів зовнішніх газових мереж.

Газові мережі призначені для транспортування і розподілу газу між спо- живачами на побутові, комунально-побутові й технологічні потреби. Зовнішні мережі газопроводів до індивідуальних житлових будинків виконуються найкоротшим шляхом, як правило, підземної прокладкою газопровідні трубами діаметром до 32 мм Трубопроводи підземної прокладки піддають посиленої ізоляції бітумними мастиками із шаром паперу. Глибина закладення газової магістралі повинна бути не менше 1,5 метрів. Можлива надземна прокладка газопроводів за умови дотримання габаритів при перетинання під'їзних доріг і магістралей. Біля стіни будівлі газова магістраль піднімається у вигляді стояка з фланцем, за якими встановлюють запірну газову арматуру. Газопровід укладається на підставу з малозащемляющего грунту товщиною не менше 200 мм і присипається цим же фунтом на висоту не менше 300 мм

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 22

1. Методика визначення напружень в провідній сталевій трубі від тиску власної ваги трубопроводу.

Тиск власної ваги трубопроводу визначається по формулі:

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 23

Білет №24

Білет№25

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1

1. Класифікація систем теплопостачання