Основні положення договору перевезення вантажу

Загальні правила перевезення вантажів закріплено сьогодні у двох фундаментальних документах – ЦКУ і ГКУ. Причому в цьому питанні їх норми не завжди збігаються. Які ж правила застосовувати на практиці?

Щоб відповісти на це запитання, необхідно розмежувати сфери дії цих законодавчих актів. Більшість фахівців сьогодні погоджуються, що ЦКУ містить загальні норми, які поширюються на всіх учасників цивільних відносин, а ГКУ – пріоритетніші спеціальні норми стосовно учасників господарських відносин (суб'єктів господарювання), і тільки їх.

Погоджуючись із такою позицією, подальший розгляд загальних правил укладення та виконання договорів перевезення вантажів вестимемо у двох напрямках:

правила, що діють при укладенні та виконанні договору перевезення вантажу між перевізником – суб'єктом господарювання і споживачем його послуг, який не є суб'єктом господарювання;

правила, що діють при укладенні та виконанні договору перевезення між суб'єктами господарювання.

У першому випадку "працюватиме" тільки цивільне законодавство, а у другому – цивільне та господарське законодавство в комплексі, де перевага буде за останнім.

Почнемо з головного – визначення договору перевезення вантажу.

Що таке договір перевезення вантажу?

Чинне законодавство виділяє два різновиди договору перевезення вантажу: разовий та довгостроковий.

Визначення разового договору перевезення вантажу міститься у статті 909 ЦКУ і частині 1 статті 307 ГКУ (табл. 1).

Таблиця 2. 1

Визначення договору перевезення вантажу

Договір перевезення вантажу укладається не між суб'єктами господарювання – діє визначення статті 909 ЦКУ	Договір перевезення вантажу укладається між суб'єктами господарювання – діє визначення частини 1 статті 307 ГКУ
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату	За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити доручений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством або договором строк і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату

 

Ці визначення надзвичайно важливі в тому плані, що дають перелік умов, необхідних для разового договору перевезення вантажу. Виходить, що такий договір у будь-якому разі має містити:

1) характеристики вантажу (найменування, сорт, вага, кількість місць тощо);

2) пункт призначення, куди має бути доставлено вантаж.

Що стосується розміру плати за перевезення, то вона може встановлюватися за домовленістю сторін згідно із затвердженими тарифами (наприклад, на залізничному транспорті). Якщо розмір провізної плати не визначено, то згідно з частиною 1 статті 916 ЦКУ справляється "розумна" плата.

Водночас господарський договір перевезення вантажу, укладений між суб'єктами господарювання, крім цих умов, має містити також і строк доставлення вантажу (або посилання на документ, яким установлено цей строк).

За довгостроковим договором здійснюється не одна, а ціла серія перевезень вантажів. Особливості змісту такого договору встановлено статтею 914 ЦКУ і частиною 3 статті 307 ГКУ (табл. 2).

Таблиця 2.2

Вимоги до змісту довгострокового договору перевезення вантажу

Договір перевезення вантажу укладається не між суб'єктами господарювання – діють особливі вказівки статті 914 ЦКУ з урахуванням загального визначення статті 909 ЦКУ

Договір перевезення вантажу укладається між суб'єктами господарювання – діють особливі вказівки частини 3 статті 307 ГКУ з урахуванням загального визначення частини 1 статті 307 ГКУ

Перевізник і власник (володар) вантажу у разі потреби здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується в установлені строки приймати, а власник (володар) вантажу – передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передачі вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення: найменування перевізника, відправника та одержувача; характеристики вантажу; пункт призначення; розмір плати за перевезення

Вантажовідправник і перевізник у разі потреби здійснення систематичних протягом певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується в установлені строки приймати, а вантажовідправник – подавати до перевезення вантажі в узгодженому сторонами обсязі. Довгостроковий договір на перевезення вантажу також має містити найменування перевізника, відправника та одержувача, характеристики вантажу, зазначення пункту призначення, розмір плати за перевезення і строк доставлення вантажу (або посилання на документ, яким установлено цей строк)

 

Крім того, згідно з нормами статті 180 ГКУ довгостроковий договір перевезення вантажу між суб'єктами господарювання повинен містити строк дії.

Особливість договору перевезення вантажів полягає в тому, що вантажоодержувач, не беручи участі в укладенні договору, набуває права вимоги до перевізника щодо видачі вантажу в пункті призначення.

При невиконанні перевізником обов'язку стосовно доставлення вантажу на адресу одержувача він має право пред'явити до нього претензію з приводу втрати вантажу.

При неналежному виконанні ним обов'язків – претензію з приводу нестачі або пошкодження вантажу, а також із приводу прострочення в його доставленні.

Форма договору

Загальним правилом для всіх договорів перевезення вантажу незалежно від статусу його учасників є необхідність дотримання письмової форми. Таку вимогу встановлено частиною 2 статті 909 ЦКУ і частиною 2 статті 307 ГКУ. При цьому обидва кодекси передбачають, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносаменту тощо).

Однак розглядати ці документи як власне договір перевезення у письмовій формі можна не в усіх випадках, а лише тоді, коли це прямо передбачено законодавством (наприклад, при одноразовому перевезенні вантажів залізничним транспортом роль письмової угоди виконує накладна). У решті випадків покладатися тільки на складання перевізного документа ризиковано. Для "надійності відносин" вантажовідправнику і перевізнику варто обмінятися примірниками "традиційного" письмового договору, підписаного обома сторонами.

Права та обов'язки сторін договору при пред'явленні транспортних засобів та вантажу

На початковому етапі виконання договору перевезення вантажу для його учасників нормами статті 917 ЦКУ і статті 308 ГКУ передбачено комплекс прав та обов'язків. Наведемо їх у вигляді таблиці.

 

Таблиця 2.3

Права та обов'язки сторін договору перевезення вантажу при пред'явленні транспортних засобів та вантажу до перевезення

Перевізник	Відправник
Права	Обов'язки	Права	Обов'язки
Може відмовитися від прийняття вантажу, поданого в тарі та (або) упаковці, що не відповідають установленим вимогам, а також у разі відсутності чи неналежного маркування вантажу	Надати транспортні засоби під завантаження у строк, установлений договором*. З моменту прийняття вантажу до перевезення перевізник зобов'язаний забезпечити його збереження і видати відправнику – суб'єкту господарювання документ про прийняття вантажу до перевезення	Може відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу	Пред'явити в установлений строк* вантаж у належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також промарковано відповідно до встановлених вимог. Відправник – суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний передати перевізнику разом із вантажем спеціальні документи (посвідчення), необхідні за законом чи договором для здійснення перевезення такого вантажу

* Отже, наявність цього строку в договорі також необхідна.

 

Установлення цих прав та обов'язків мають на меті забезпечити належне виконання договору перевезення вантажу.

Права та обов'язки сторін договору при отриманні вантажу в пункті призначення

Свої правила діють і на етапі отримання вантажу за договором перевезення. Установлено їх ЦКУ та ГКУ (табл. 4).

 

Таблиця 2.4

Права та обов'язки сторін договору перевезення вантажу при отриманні вантажу в пункті призначення

Договір перевезення вантажу укладено не між суб'єктами господарювання – діють правила статей 916 і 919 ЦКУ

Договір перевезення вантажу укладено між суб'єктами господарювання – діють розглянуті загальні правила статей 916 і 919 ЦКУ (гр. 1) одночасно з особливими вказівками статей 310 і 314 ГКУ (гр. 2)

Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із сутності зобов'язання. Вантаж, не виданий одержувачу на його вимогу протягом 30 днів після закінчення строку його доставлення, якщо триваліший строк не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Вантажоодержувач має прийняти вантаж, що прибув після закінчення зазначених вище строків, і повернути виплачену йому перевізником суму за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами) Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.

Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, що прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого чи зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що в результаті зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, у встановлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це. Вантаж, не отриманий протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається незатребуваним та реалізується в установленому законодавством порядку. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши отримане за його втрату або нестачу відшкодування

 

Як видно, договір перевезення у сфері господарювання відзначається жорсткими умовами отримання вантажу. Причому ці правила поширюються на будь-який вид транспорту.

Відповідальність за договором перевезення вантажу

Загальні правила відповідальності за договором перевезення вантажу встановлені одночасно на рівні ЦКУ і ГКУ. Згідно з їх нормами здебільшого для визначення обсягу відповідальності та правил її застосування необхідно орієнтуватися на спеціальне законодавство у сфері перевезень певним видом транспорту і на умови договору. Однак для деяких ситуацій ЦКУ і ГКУ встановлюють конкретні межі відповідальності (табл. 5).

Таблиця 2.5

Загальні правила відповідальності за договором перевезення вантажу

Договір перевезення вантажу укладено не між суб'єктами господарювання – діють правила статей 921, 923 і 924 ЦКУ

Договір перевезення вантажу укладено між суб'єктами господарювання – діють розглянуті загальні правила статей 921, 923 і 924 ЦКУ (гр. 1) одночасно з особливими вказівками статей 313 і 314 ГКУ (гр. 2)

 

У разі прострочення доставлення вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, заподіяні порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу відбулися в результаті обставин, яким перевізник не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі фактичного збитку, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Перевізник і вантажовідправник звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їх вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу в певних напрямках, установленого у випадках та порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами) Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставленні вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

Сплата штрафу за доставлення вантажу із простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що відбулися в результаті прострочення.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження відбулися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

– у разі втрати або нестачі вантажу – у розмірі вартості вантажу, який втрачений або якого бракує;

– у разі пошкодження вантажу – у розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

– у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням цінності, – у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижче дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що його не може бути використано за прямим призначенням, вантажоодержувач має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Правила пред'явлення претензій та позовів за договорами перевезення вантажів

Договір перевезення вантажу належить до тієї категорії договорів, за якими зацікавлена сторона не може відразу звернутися до суду за вирішенням спору, що виник. Спочатку необхідно пройти етап досудового врегулювання, пред'явивши перевізнику письмову претензію. Загальні строки такої претензійної роботи і строки позовної давності за договором перевезення вантажу встановлено ЦКУ і ГКУ (табл. 6).

 

Таблиця 2. 6

Строки претензійної роботи і позовної давності за договором перевезення вантажу

Договір перевезення вантажу укладено не між суб'єктами господарювання – діють правила статті 925 ЦКУ

Договір перевезення вантажу укладено між суб'єктами господарювання – діють вказівки статті 315 ГКУ

До пред'явлення перевізнику позову за договором перевезення вантажу обов'язковим є пред'явлення йому претензії в порядку, установленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлено вантажовідправником чи одержувачем вантажу в разі повної або часткової відмови перевізника в задоволенні претензії або неотримання від перевізника відповіді в місячний строк. До вимог за договором перевезення вантажу застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів)

До пред'явлення перевізнику позову за договором перевезення вантажу обов'язковим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів та премій – протягом сорока п'яти днів. Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника протягом трьох місяців про її задоволення або відхилення, а щодо претензії стосовно перевезення у прямому змішаному сполученні – протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії має бути розглянуто протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не отримано в зазначений вище строк, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців від дня отримання відповіді або закінчення строку, установленого для відповіді.

 

Для пред'явлення позовів перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів установлюється шестимісячний строк

Зазначені тут строки є надзвичайно важливими. Їх дотримання є обов'язковою передумовою для можливості захисту власником вантажу своїх прав у суді. У свою чергу, їх недотримання може бути підставою для відмови судом у прийнятті позову.

Причому, як видно, порядок вирішення спорів принципово відрізняється залежно від характеру сторін договору: строки претензійної роботи і позовної давності за господарським договором перевезення вантажу є жорсткішими, ніж за договором, укладеним не між суб'єктами господарювання. Але і це ще не все. Різними будуть і суди, в яких може бути розглянуто відповідну справу.

Якщо договір перевезення вантажу укладено між суб'єктами господарювання і дотримано всіх строків статті 315 ГКУ, то вантажовідправник або вантажоодержувач, котрий є суб'єктом господарювання, має звертатися до господарського суду за місцезнаходженням органу транспорту.

Якщо договір перевезення вантажу укладено не між суб'єктами господарювання і дотримано всіх правил статті 925 ЦКУ, то вантажовідправник або вантажоодержувач, який не є суб'єктом господарювання, має звертатися до місцевого загального суду за місцезнаходженням управління транспортної організації, до якої подавалася претензія.

ВИСНОВКИ

 

Цивільний кодекс України вніс низку істотних новел у правове регулювання договірних зобов’язань, викликаних потребами ринкових реформ. Відповідно на практиці виникає чимало труднощів у застосуванні нових положень Цивільного кодексу України

В ході дослідження проведено аналіз договірного регулювання перевезення вантажів. Основним правовим документом. Який регламентує договірні відносини при перевезенні вантажу є цивільний кодек.с

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В залежності від виду транспортного засобу існує специфіка запровадження договірних відносин.

В ході роботи проаналізовано загальні правила, які повинні завжди виконуватися при здійсненні вантажних перевезень.

У цій курсовій роботі розглянуто лише найзагальніші правила договору перевезення вантажу. На практиці ж при перевезеннях конкретним видом транспорту виникає безліч нюансів і діють свої спеціальні правила.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Конституція України від 28.09.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. № 30. – Cт. 141.

2. Цивільний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. — К.: Атіка, 2003.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.// ВВР. – 2003. - № 18. – ст. 144.

4. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р.

5. Закон України «Про транспорт» від 10 листопаду 1994 року.// ВВР. – 1994. - № 51. – Ст. 446.

6. Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року.// ВВР. – 2000. - № 28. – Ст. 222.

7. Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 року.// ВВР. – 1999. - № 51. – Ст. 446.

8. Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996.// ВВР. – 1996. - № 40. – Ст. 183.

9. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990. // ВВР. – 1990. - № 52. – 650.

10. Закон України «Про державні монополії» від 20.04.2000. // ВВР. – 2000. - № 30. – 238.

11. Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 // ОВУ. — 1998. — № 14. — Ст. 548.

12. Правила оформлення перевізних документів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00).

13. Правила планування перевезень вантажів затверджені наказом Мінтрансу № 873 від 9 грудня 2002 року.

14. Конвенція про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року.

15. Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 1 листопада 1951 року.

16. Бізнес. Бухгалтерія. - 2000. - № 6. – С.83.

17. Витрянский В.В. Договор перевозки. — М., 2001. — С. 6.

18. Фроня Н. Перевозка железнодорожным транспортом. // Юридическая практика. - № 47 (362). – 23 ноября 2004 г. – С. 1, 20,21.

19. Хозяйство и право. - 1992. - №1.

20. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 2. Особлива частина. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 408 с.

21. Цивільне право України: Підручник / Є.О.Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – С. 448.

22. Цивільний кодекс України (науково-практичний коментар). – Х.: ООО «Одіссей», 2000. - 800 с.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

 

ДОГОВІР

перевезення вантажу

м. ____________ "___"___________ ____ року

_____________________________________________________________

(назва підприємства, організації, установи)

(надалі іменується "Перевізник") в особі __________________________________________________________________,

(посада, прізвище, ім'я, по батькові)

що діє на підставі ______________________________________________________,

з одного боку,

та

_____________________________________________________________

(назва підприємства, організації, установи)

(надалі іменується "Відправник") в особі __________________________________________________________________,

(посада, прізвище, ім'я, по батькові)

що діє на підставі ____________________________________________,

з другого боку,

уклали цей Договір перевезення вантажу (надалі іменується "Договір") про таке.

Предмет Договору

1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця призначення, яким є _____________________, до пункту призначення, яким є __________________, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі ______________________________________________

(повна назва організації-одержувача)

(надалі іменується "вантажоодержувач"), а Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу, яка становить __________ грн.

Умови Договору

2.1. Окрім безпосереднього здійснення перевезення, Перевізник зобов'язується за окрему плату надати Відправникові пов'язані із перевезенням вантажу транспортно-експедиційні послуги та виконати наступні операції: ______ __________________________________.

2.2. Перевізник не відповідає за якість та масу нетто вантажу, який був затарений, упакований або оплом­бований Відправником.

2.3. Оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення матеріальної відповідальності за схоронність такого вантажу на Перевізника.

2.4. Навантаження та розвантаження вантажу здійснюється _______________ _________________________________________________.

(вказати місце і час навантаження і розвантаження вантажу)

2.5. ________________________________________________________.

(інші умови)

Обов'язки Перевізника

3.1. Визначити типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу, визначеного цим Договором та у заявці, що була подана Відправником.

3.2. Забезпечити своєчасне подання автотранспорту для завантаження відповідно до заявки та при­датного для перевезення вантажів.

3.3. Забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу.

Обов'язки Відправника

4.1. До прибуття автомобіля для завантаження підготувати вантаж для перевезення (опломбувати, заповнити товаротранспортні накладні тощо).

4.2. Перевірити придатність наданого транспорту (в тому числі контейнера чи кузова) для забезпе­чення фізичного збереження вантажу під час перевезення і вимагати заміни транспорту, якщо він не відповідає цим умовам.

4.3. Забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів і подорожніх листів, відмічати в товаротранспортних накладних фактичний час прибуття та відправлення автомобілів із пунктів навантаження.

4.4. Дрібнооптові вантажі по можливості пред'являти для перевезення сформованими у більш великі пакети, на піддонах або в контейнери.