Форми антифашистського опору народу України в 1941–1944 рр.

Рух українських націоналістів очолила ОУН. З ініціативи мельниківців незадовго до нападу на СРСР у німецькій армії був створений «Легіон українських націоналістів», який складався з двох частини – «Нахтігаль» і «Роланд» (загалом до 600 вояків). Командування вермахту розраховувало застосовувати їх, в основному, для каральних дій, спрямованих передусім проти поляків і євреїв. ОУН–Б сподівалося, що ці частини їй вдасться використати для утворення в майбутньому національної армії.

У липні 1944 р. представники всіх частин України створили Українську Головну Визвольну Раду – перший уряд самостійницького підпілля. Він об’єднав політичні сили, що сповідували суверенність Української держави. УГВР проголосила себе «єдиним керівним органом українського народу, аж до створення уряду Української Самостійної Соборної Держави». Головою Генерального секретаріату УГВР став Р.Шухевич.

Радянський партизанський рух на початку війни через погану підготовку був майже непомітним. В перший рік війни на окупованій території залишились 3500 партизанських загонів і диверсійних груп. Через погану підготовленість і недосвідченість більшість з них не витримали всього тягаря непередбачених труднощів – розпалися або були розгромлені. Тож на середину 1942 р. діяло не більше 22 загонів.

У червні 1942 р. зрештою було створено Український штаб партизанського руху на чолі з офіцером НКВС Т.Строкачем (1903–1963). Він налагодив координацію дій партизанських загонів з операціями Червоної армії і постачання партизан за допомогою авіації. Штаб організовував нові загони, направляв партизанам спеціалістів, особливо мінерів, лікарів, радистів, координував спільні дії. До кінця року почали діяти потужні з’єднання С.Ковпака, О.Федорова (1901–1989), О.Сабурова, Д.Медвєдєва та інші. ОУН–УПА першою звернулася до радянських партизанів із пропозицією спільної боротьби проти німців. Але через незгоду взаємодії не вийшло. Більш того, протягом 1943–1945 рр. йшло кровопролитне протистояння обох сторін.

Партійно-комсомольське підпілля поряд із націоналістичним було досить розгалуженим. Однак поширеності це явище набрало лише на Лівобережжі. На Правобережній Україні швидкий наступ фашистів спричинив те, що багато партійних активістів, не встигши евакуюватися, поза їх волею опинилися в тилу ворога. Але це не завжди приводило до створення підпільних організацій.

50. Партизанський рух і підпілля під керівництвом КП(б)У в боротьбі проти фашизму (1941–1944 рр.).
Радянський партизанський рух на початку війни через погану підготовку був майже непомітним. В перший рік війни на окупованій території залишились 3500 партизанських загонів і диверсійних груп. Через погану підготовленість і недосвідченість більшість з них не витримали всього тягаря непередбачених труднощів – розпалися або були розгромлені. Тож на середину 1942 р. діяло не більше 22 загонів.

У червні 1942 р. зрештою було створено Український штаб партизанського руху на чолі з офіцером НКВС Т.Строкачем (1903–1963). Він налагодив координацію дій партизанських загонів з операціями Червоної армії і постачання партизан за допомогою авіації. Штаб організовував нові загони, направляв партизанам спеціалістів, особливо мінерів, лікарів, радистів, координував спільні дії. До кінця року почали діяти потужні з’єднання С.Ковпака, О.Федорова (1901–1989), О.Сабурова, Д.Медвєдєва та інші. ОУН–УПА першою звернулася до радянських партизанів із пропозицією спільної боротьби проти німців. Але через незгоду взаємодії не вийшло. Більш того, протягом 1943–1945 рр. йшло кровопролитне протистояння обох сторін.

Партійно-комсомольське підпілля поряд із націоналістичним було досить розгалуженим. Однак поширеності це явище набрало лише на Лівобережжі. На Правобережній Україні швидкий наступ фашистів спричинив те, що багато партійних активістів, не встигши евакуюватися, поза їх волею опинилися в тилу ворога. Але це не завжди приводило до створення підпільних організацій.

ОУН-УПА в роки фашистської окупації України (1941–1944 рр.).

Організація українських націоналістів очолювала український політичний рух, що ставив собі за мету встановлення незалежної Української держави. (керівник Євген Коновалець). ОУН була підпільною організацією, яка мала жорстко централізовану структуру. Перші партизанські загони українських націоналістів, які виникли на Поліссі та Волині, не були пов'язані з ОУН. Їхнім організатором виступив близький до петлюрівського уряду УНР Т. Бульба-Боровець, який влітку 1941 р. сформував нерегулярну військову частину під назвою «Поліська Січ» для звільнення регіону від залишків Червоної армії. УПА проголосила боротьбу на два фронти - проти німецьких окупантів і радянських партизан і за відновлення самостійної Української держави. У 1944-1945 pp. УПА поступово згортала боротьбу проти Німеччини та її союзників.. У ці роки головну увагу УПА було зосереджено на боротьбі проти відновлення радянської влади на західноукраїнських землях.

52. Українське питання в міжнародній політиці напередодні і на початку Другої світової війни. Возз'єднання українських земель. Сталінська політика на заході України.

Наприкінці 30-х р обстановка в Європі харак.2 полюсами:фашистська Німеччина та Радянський союз.Всі землі перебували під владою 4 держав:СРСР ПольшіЧехо-Словаччини та Румунії.Фашистськанімеччина прагнула перерозподілу Європи на свою користь.Гітлер вміло використовував укр..карту.Політика Сталіна різко змінилася як влада в Німеччині дісталася Гітлеру.Він направив свої зусилля на угоду з країнами колишньої Антанти.Особливу увагу він приділяв будівництву нових корпусів московського державного у-ту.

53. Україна та ОУН в агресивних планах фашистського керівництва Німеччини. Ідеологія й політика ОУН 1939–1941 рр. Перший блок:СРСР Англія Франція США;Другий блок-Італія Німеччина Японія.1940 Німеччина розробила Директиву 21 План Барбароса.Гітлер підкреслював що Україну треба перетворити на німецьку Індію.На політ арені ДСВ зберегли свою боєздатність ОУН і Союз гетьманців державників.Метою було створення самостійної держави її розглядали як частину с-ми нової Європи.1939 ОУН була тоталітарною організація що проголошувала ідеологію близьку до італфашизму.Головними ідеологами були Донцов Стіборський.1943 –з збір ОУН прийнято демократичну програму план боротьби з фашистами план колегіальності.ОУН-як ре презент укр. Ідеї повинен зайняти відповідне місце у вітчизняній історії а як орган антинаціонального опору –у світовій історії.

54. Характер війни 1941–1945 рр. для українського народу. Евакуація й оборонні бої Червоної Армії в 1941–1942 рр. в Україні та їх значення в ході війни.

Велика вітчизняна війна в 1941-45 набула жорстокого винищувального характеру.Оборонними операціями були:танкова битва в р-ні Луцьк-Броди-Рівне-Дубно;оборона Києва;оборона Одеси;Донбаська оборонна операція;оборона Керчі Севастополя;спроба укр. Військ розпочати наступ у Харькові;Евакуацією керувала комісія на чолі з Д.жилою.Все що можна було вивезти підлягало знищенню.Зукраїни було евакуйовано підприємства державні установи майно колгоспів і радгоспів.

Корінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни і визволення Червоною Армією України в 1943–1944 рр. ОУН-УПА проти Червоної Армії і громадянське протистояння на цій основі між українцями. Історична роль А.Мельника, С.Бандери, Р.Шухевича.

Вирішальні події ДСВ що забезпечили корінний перелом на користь країн антигітлерівської коаліції відбулися на радянсько-німецькому фронті.Всі ознаки що почався корінний перелом були в наявності:стратегічна ініціатива перейшла до Червоної армії.Корінний перелом у ході ВВВ супроводжувалися політ успіхами союзників СРСР та антигітлерівської коаліції.На початку 1944 СРСР вступив у завершальний період ВВВ.Ставка Верховного Головнокомандування вирішила силами 4 укр фронтів завдати основного удару по ворогу і визволити т-рію правобережжя і Криму.