Загальні рекомендації до оформлення розділів

Кожен розділ роботи починається з окремого листа. Опис завдань проводиться у текстовому редакторі Word, 14 кегль, полутор­ний інтервал, всі поля по 20 мм. Заголовки розділів набираються 16 кеглем напівжирним шрифтом, інші заголовки - 14 кеглем напівжирним шрифтом. Відступ перед і після заголовку - 12 пт.

Формули набираються у редакторі формул і нумеруються – нумерація в пояснювальній записці наскрізна. Формули розміщуються по центру листа, мають відступ 3 інтервали (1 пустий рядок з полуторним інтервалом) до та після формули, номер формули ставиться у дужках по лівому краю листа (рис. 1).

Рис.1. Правила оформлення формул у тексті курсової роботи [14].

 

Рисунки виконуються у окремій області (наприклад: «Рисунок Word» чи в окремій області малюнка), можуть виконуватися у інших додатках типу Visio чи CorelDraw і т.і. Рисунки нумеруються та підписуються (нумерація наскріз­на у межах розділу, наприклад: рис. 2.3 – це 3-й малюнок 2-го розділу), у тексті документу мають бути посилання на кожний виконаний в роботі малюнок. Після підпису рисунка залишається простір (3 інтервали чи 1 пустий рядок з полуторним інтервалом) до наступного за ним тексту (рис. 2). Якщо рисунок не поміщається на тій сторінці, на якій на нього посилаються, його розміщують на початку наступної сторінки.

 

Рис.2. Правила оформлення рисунків у тексті курсової роботи [14].

Таблиці розміщуються по центру листа симетрично до тексту після першого посилання на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не поміщається і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту, або з поворотом на кут 90° за годинниковою стрілкою [14]. Назва таблиці пишеться над нею по центру, номер таблиці на наступному рядку з вирівнюванням по правому краю. Наприклад:

 

Елементи граф-схеми алгоритму та їх характеристики.

Таблиця 1.4

 

У верхній (чи лівій) частині таблиці розміщують заголовок таблиці, в яком вказують назви граф. Діагональний поділ комірок таблиці не допускається. Назви граф пишуть малими буквами, починаючи перше слово графи з великої, у підграфах назви повністю пишуть малими буквами, в кінці крапку не ставлять. Текст в таблицях пишуть з одинарним інтервалом.

Якщо всі параметри величин, які наведені в таблиці, мають одну й ту ж одиницю фізичної величини, то наприкінці назви таблиці після коми розмі­щують її скорочене позначення (мм). Якщо ж параметри мають різні одиниці фізичних величин, то позначення одиниць записують в заголовках граф після коми (Довжина, мм).

Дані, що наводяться в таблиці, можуть бути словесними і чис­ловими. Слова записують в графах з однієї позиції. Якщо рядки табли­ці не розділені лініями, то текст, який повторюється і складаєть­ся з одного слова дозволяється замінювати лапками (,,). Якщо текст складається з одного і більше слів, то при першому повто­ренні його замінюють словами “ те ж ”, а далі лапками. При розді­ленні таблиці горизонтальними лініями - ніякої заміни не викону­ють.

Числа записують посередині графи так, щоб їх однакові роз­ряди по всій графі були точно один під одним, за винятком ви­падку, коли вказують інтервал. Інтервал вказують від меншого числа до більшого з тире між ними: 12 – 35 або 122 – 450. Дробові числа наводять у вигляді десяткових дробів, з одна­ковою кількістю знаків після коми в одній графі. Ставити лапки замість цифр чи математичних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові чи інші дані в таблиці не наводяться, то ста­виться прочерк [14].

Якщо таблиця не поміщається на одній сторінці, її переносять на наступну, на якій повторюють заголовок таблиці, або під заголовком на початку таблиці нумерують рядки і цю цифрову нумерацію рядків розміщують в заголовку продов­женої таблиці (рис. 3). Надпису­ють продовження таблиці: «Продовження таблиці 1.4», вирівнюють по правому краю листа.

 

У розділі роботи, який стосується реалізації програм­ного продукту, при опису особливостей реалізації можуть наводитися ділянки лістингу, який доповнюється необхідними коментарями. Якщо частина лістингу перевищує розмір сторінки, такі ділянки коду розміщуються у додатках, на кожен з яких мають бути посилання в тексті роботи, де мова йде про елементи цих лістингів. Посилання наводяться у дужках після відповідного пояснення у такій формі: (див. додаток В).

При виконанні курсової роботи студент користується індивідуальним завданням, інформаційними джерелами, рекомендованими керівником курсової роботи, конспектом лекцій з дисципліни «Об‘єктно-орієнтоване програмування», рекомендованою літературою (див. п. «Список рекомендо-ваної літератури») та Internet- посиланнями (див. п. «Internet-посилання»). При використанні літературних та Internet-ресурсів обов’язково в тексті роботи наводяться посилання, наприклад: [4, с.36-37]. У даному посиланні використовується 4-е джерело, в якому наведені факти розміщуються на сторінках 36-37. У списку використаних джерел книги та Internet-ресурси нумеруються в порядку їх використання в тексті курсової роботи.

Виконана робота роздруковується, підшивається і захищається студентом на засіданні комісії з захисту курсової роботи за розкладом, визначеним кафедрою.

Оцінка за курсову роботу приєднується до загального рейтингу оцінок студента, який враховується при видачі диплому бакалавра, також є складовою рейтингу при вступі на навчання до магістратури.

3.2. Рекомендації до змісту першого розділу курсової роботи

 

Перший розділ курсової роботи починається з формулювання мети та задач* курсової роботи

 

Далі проводиться огляд інформаційних джерел чітко у відповідності з метою та сформульованими задачами. У висновках до розділу обираються алгоритми для реалізації завдання курсової роботи. Розберемо все послідовно.

 

При формуванні мети та задач слід керуватися визначеннями:

Мета роботи – це кінцевий результат, на досягнення якого вона спрямована. Мета має адекватно відображатись у темі роботи, містити в узагальненому вигляді очікувані результати.

 

Задачі підпорядковуються меті роботи і спрямовані на послідовне (поетапне) її досягнення.

Приклад формування мети курсової роботи:

Метою даної курсової роботи є обрання алгоритмів та реалізація програмного модуля для операцій над поліномами.

 

Приклад формування задач курсової роботи:

1. Виконати аналіз алгоритмів для операцій над поліномами.

2. Сформувати блок-схеми алгоритмів складання та множення поліномів.

3. Скласти структурну схему програмного модуля для операцій над поліномами.

4. Реалізувати у вигляді програмного продукту модуль для операцій над поліномами.

5. Зробити висновки щодо можливостей застосування розробленого програмного модуля для операцій над поліномами.

При огляді літературних та Іnternet-джерел студенту рекомен­дується:

1) переглянути обрані за списком рекомендованої літератури та за Іnternet-пошуком джерела, які містять інформацію про розв‘язання поставлених задач або про певний алгоритм чи метод,

2) переглянути обраний матеріал, виділити джерела, у яких найбільш повно розкриті питання, що стосуються завдання курсової роботи,

3) за обраними джерелами провести опис (своїми словами) основного теоретич­ного матеріалу з посиланнями на оброблені джерела (виклад матеріалу студент має робити таким чином, щоб була зрозуміла його думка щодо викладеного матеріалу), можна використовувати схеми і малюнки з оглянутих інформаційних джерел, але обов‘язково треба зробити посилання на ці джерела пісня назви рисунка чи схеми у формі: [5, с.304] (рисунок з 5-го джерела, зі сторінки 304);

4) по закінченні 1-го розділу потрібно зробити короткий висновок про доцільність обрання певних алгоритмів та методів для розв‘язання поставленого завдання;

5) короткий висновок до розділу можна використовувати при формуванні загального висновку до курсової роботи.