ТіМФВ як наукова та навчальна дисципліна та її зв язок з ін. дисциплінами.

ТіМФВ як наукова та навчальна дисципліна та її зв язок з ін. дисциплінами.

Теорія і методика фізичного виховання - наука про загальні закономірності, які визначають зміст і форми побудови фізичного виховання як педагогічно-організованого процесу у системі виховання людини.

Основні етапи виникнення ТіМФВ як науки і навчальної дисципліни:

І етап – створення перших методик фізичного виховання.

ІІ етап – інтенсивного накопичення теоретичних знань про ФВ.

ІІІ етап – створення наукових основ ФВ, становлення Тімфв як наукової і навчальної дисципліни.

ІУ етап – сучасний етап поглибленого розвитку наукових знань про ФВ, вдосконалення змісту ТіМФВ як навчальної дисципліни.

ТіМФВ має зв’язок з іншими дисциплінами. Їх можна поділити на дві групи:

1. Дисципліни гуманітарного характеру: соціологія, історія і організація фізичної культури, психологія і педагогіка.

2. Біологічні дисципліни: анатомія, фізіологія, біохімія, медицина і гігієна, біомеханіка, лікарський контроль та інші.

Одне з головних завдань курсу теорії і методики фізичного виховання - це оволодіння вмінням інтегрувати знання та знаходити шляхи реалізації цих знань в практичній діяльності. Теорія - система узагальнюючих положень у тій чи іншій галузі знань. Методика - сукупність способів проведення якоїсь роботи (у галузі педагогічної науки, у галузі фізичного виховання). Фізична культура - це сукупність досягнень суспільства в справі створення і раціонального використання спеціальних засобів, методів і умов для ціленаправленого фізичного вдосконалення людини. Фізичне виховання – організований педагогічний процес управління фізичним розвитком і фізичною освітою людини за допомогою фізичних вправ, гігієнічних міроприємств та деяких інших засобів з метою формування таких якостей і набуття знань, вимогам суспільства або інтересам особистості.

 

 

Класифікація і характеристика методів дослідження у ТіМФВ.

Всі методи дослідження можна поділити на 2 групи:

1 група методів отримання матеріалів для дослідження;

2 група методів обробки одержаного матеріалу.

До першої групи відносяться:

1. Методи спостереження.

2. Методи експерименту.

3. Методи вивчення документів і матеріалів.

4. Методи опитування (бесіда, вивчення анкетних даних, думка людей та ін.)

Метод спостереження - дослідник спостерігає за ходом навчального процесу і його результатами. Цей метод застосовують коли необхідно вивчити процес фізичного виховання в тому вигляді в якому він проводиться.

Метод експерименту - для такого методу навчального процесу спеціально організовується. 4-д дослідник створює певні умови, вплив яких на займаючих хоче вивчити.

Метод вивчення документу і матеріалу - застосовується коли необхідно узагальнити досвід минулого, або коли педагогічний процес не піддається спостереженню.

Методи опитування (можна записати розмову, заповнити анкету і т.д.).

Методи обробки отриманих матеріалів (результат):

а) метод логічних закінчень;

б) метод математичної обробки матеріалів (результат).

Фізичне виховання є педагогічний процес. Тому ми більшу увагу будемо приділяти педагогічним методам. Є 4 групи методів: 1. Соціологічні (анкетування, соціометрія). 2. Педагогічні. 3. Медико - біологічні. 4. Фізіологічні.

Педагогічні: бесіда, аналіз документів, моделювання, спостереження, експеримент. Бесіда - метод отримання інформації на основі комунікації. Аналіз документів - метод збору даних при якому документи використовуються в якості головного джерела інформації. Документи можна групувати по різним основам:

1) по способу фіксування інформації (письмові, друковані);

2) безособисті і особисті документи (персонофікація);

3) в залежності від статусу джерела (офіційні і неофіційні);

4) по джерелам інформації (первинні - пряме спостереження, вторинні - узагальнюючі). Моделювання - дослідження психічних процесів і стану особистості, міжособистісних і міжгрупових відносин за допомогою їх реальних і ідеальних математичних моделей. (Модель спеціальної підготовки, профілю фахівця, модель формування різних управлінських ланок). Спостереження - систематичне і ціленаправлене сприйняття психічних і соціальних проявів з метою вивчення специфічних змін в певних умовах і пошуках змісту цих проявів. Тестування - метод психологічної діагностики який має певну шкалу значень. Процес тестування може бути поділений на 3 етапи: 1. вибір тесту; 2. його проведення; 3. підсумок результатів. Розрізняють тести досягнень, інтелекту, особистісні, проективні та тести міжособистісних відношень. Експеримент - один із основних методів. Являє собою дослідження явищ виховання і навчання в спеціально організованих і строго контрольованих дослідником умовах.

Зміст поняття «фізична культура», її ціннісний, діяльнісний та результативні аспекти.

Фізична культура - це сукупність досягнень суспільства в справі створення і раціонального використання спеціальних засобів, методів і умов для ціленаправленого фізичного вдосконалення людини.

Фізична культура це частина загальної культури, тому рівень її розвитку залежить від рівня соціального і економічного розвитку суспільства. Фізична культура має багато функцій. Слід знати про такі як: нормативна, інформаційна (розповсюдження і накопичення, передача від покоління в покоління), комунікативна (спілкування), естетична, біологічна (потреба в русі, покращення фізичного стану).

Функції лежать в основі кваліфікації видів фізичної культури, яка може бути представлена як базова фізична культура, спорт, прикладна і оздоровча фізична культура.

Базова фізична культура - забезпечує фізкультурну освіту і фізичну підготовку людини. Фундаментальною частиною базової фізичної культури є шкільна фізична культура. Базова фізична культура включає подальшу фізичну підготовку, що забезпечує більш високий рівень фізичної підготовленості.

Спорт - забезпечує найбільш значну степінь розвитку фізичних можливостей людини. Масовий спорт входить в склад базової фізичної культури. Спорт вищих досягнень являє собою особливу сферу фізичної культури.

Спорт вищих досягнень являє собою особливу сферу фізичної культури. Спорт професіональний (приносить прибуток). Спорт Олімпійський - перемога на Олімпійських іграх.

Аматорський спорт - задоволення природних потреб людини у рухах. Ґрунтується на потребі і мотивації.

Інвалідський спорт - параолімпійські ігри.

Заняття спортом - діяльність спрямована на вирішення задач фізичного виховання за рахунок впровадження в процес, головним чином, однієї спортивної вправи.

Спортивне тренування - форма занять спортом, спрямованих на оволодіння технікою і тактикою обраного виду, на досягнення максимального рівня розвитку рухових здібностей, розвиток деяких сторін техніки з метою підготовки до участі в змаганнях (А.А.Тер-Ованесян).

Прикладна фізична культура поділяється на професійну, прикладну і військово-прикладну. Вона є включена в сферу професійної діяльності, а також в систему спеціальної підготовки в залежності від конкретних вимог і умов професії.

Оздоровча фізична культура - відновлення тимчасово втрачених функціональних можливостей організму. Гігієнічна фізична культура - покращення стану організму.

 

Характеристика загальних принципів фізичного виховання.

Принцип - теоретико-методичне положення, яке відзеркалює загальні закономірності соціально-біологічної природи і завдяки цьому є головним орієнтиром на шляху удосконалення людини.

Загальні (соціальні) принципи:

1.гармонійного розвитку особистості;

2.зв’язку фізичного виховання з трудовою діяльністю (ППФП);

3.принцип оздоровчої спрямованості.

 

 

Планування і контроль як функції управління процесом фізичного виховання.

Планування – цс складання методично обґрунтованої документації, яка формує систему процесу навчання і виховання.

Принципи планування:

* чим менша дитина, тим триваліший процес навчання;

* перерви між повторенням мають суттєве значення для підтримання сформованої навички;

* необхідно враховувати явище „перенесення” навички;

* враховувати індивідуальні особливості;

* вирішувати задачі навчання – ознайомлення, повторення, закріплення.

Важлива роль у педагогічному процесі навчання рухових дій належить педагогічному контролю. Педагогічний контроль розглядається як апарат управління, що дозволяє об'єктивно оцінити стан рухової функції та техніки виконання рухової дії.

Контроль (перевірка, оцінка, облік). Потребують постійної уваги з боку педагога, необхідно якомога частіше оцінювати. Контроль починається після перших спроб виконувати рухи. Оцінка має бути доброзичливою, вказати на помилки, чому виникають.

Педагогічний контроль у процесі навчання фізичних вправ – діяльність педагога та учнів, спрямована на отримання інформації під час формування рухових умінь і навичок, котра може бути використана для управління процесом навчання.

Відповідно до типів функціонального стану тих, хто займається, розрізняють три форми (види) педагогічного контролю: етапний, поточний, оперативний. Педагогічний контроль при навчанні рухових дій передбачає аналіз провідних показників, які мають тісний зв'язок з якістю виконання рухової дії.

Функції контролю полягають у:

- об’єктивній оцінці індивідуальних передумов досягнення мети;

- перевірці ефективності змісту, форм побудови і результатів фізичного виховання;

- порівнянні запланованих і досягнутих результатів.

 

 

Ігровий метод

Ігри виступають, як зaci6 фізичного виховання.

Підвищене емоційне тло виконання навчальних завдань ігровим методом сприяє адаптації учнів до тренувальних впливів. Захоплюючись сюжетом, учні можуть без перевтоми виконати набагато складніші завдання, ніж іншими методами. Водночас надмірне збудження під час гри може спричинити травми, функціональні перенапруження в осіб, що мають вади в діяльності серцево- судинної системи, фізично слабо розвинених та літніх людей.

Використовуючи ігровий метод, потрібно слідкувати за тим, щоб гравці чітко дотримувались прийнятих правил.

Змагальний метод

Найбільш характерними ознаками змагального методу є наступні:

• зіставлення сил учнів з метою виявлення переможця. Перемозі
підпорядкована вся діяльність відповідно до встановлених правил;

• змагальний метод дає можливість повністю розкрити функціональні та
психічні можливості учнів і вивести їх на новий рівень підготовленості;

• стимулювання творчої активності самостійності, ініціативи тощо;

• обмежені можливості регулювати навантаження учнів.

Змагальна діяльність сприяє вихованню і вчить максимально проявляти фізичні і психічні сили, в повній мірі реалізувати свій руховий потенціал.

 

 

Планування і організація масових фізкультурно-спортивних заходів для школярів.

Масові фізкультурно-спортивні заходи: „день здоров’я” (або „день здоров’я і спорту”) та свята фізичної культури.

День здоров’я. Дні здоров’я і спорту можна проводити одночасно зі всіма учнями школи або з групами класів (окремі паралелі або суміжні паралелі). Ці заходи можна проводити на території школи, в паркових зонах неподалік від школи, а також з виїздом за місто. Орієнтовна тривалість: для 5–8 класів – 4–5 годин, для 9–11 – до 6 годин. Заходи з виїздом за місто можуть бути тривалішими. Змістом таких днів є, як правило, рухові та спортивні ігри; прогулянки і походи з іграми на місцевості, з проведенням туристських змагань і конкурсів; спортивні комплексні змагання на зразок „Стартів надій”, конкурси на кращого бігуна, стрибуна, метальника, силача тощо; різноманітні розваги. В паузах для відпочинку – вікторини, настільні ігри, показові виступи.

Для проведення дня здоров’я складається „Положення про проведення дня здоров’я”. Його проект готує вчитель фізичної культури.

В положенні вказуються: 1. завдання заходу;2. керівництво; 3. розпорядок дня; 4. програма(опис вправ, початок і закінчення кожного виду програми, розподіл місць занять, масових ігор і розваг (графічне зображення), відповідальні за організацію і проведення кожного заходу програми); 5.учасники всіх заходів(звернути увагу на відповідність конкретного заходу віковим і статевим можливостям дітей); 6. умови заліку та визначення переможцівє одним з головних розділів положення. 7. нагородження призерів виконує дуже важливу виховну функцію. Бажано, щоб, окрім традиційних грамот і дипломів, переможців і номінантів відзначали ще й оригінальними призами. підведення підсумків; 8.порядок прибуття на місце і повернення в школу.

Одночасно розробляється план підготовчої роботи, до якої входить зокрема: написати оголошення; вивісити план проведення дня здоров’я і спорту; підготувати місця змагань і необхідний інвентар; заготувати, форми протоколів і папки для суддів; продумати як прикрасити школу і місця проведення заходу; перевірити рідіотрансляційні лінії і призначити радіокоментаторів; підібрати музичний матеріал для супроводу виступів і для музичних пауз; призначити і проінструктувати суддівську колегію, відповідальних за збори і шикування учасників.

Свято фізичної культури. Як правило, такі свята організовуються з початком і закінченням навчального року, з нагоди різноманітних свят, пам’ятних дат тощо. Програма свята зазвичай включає:

1. урочисте відкриття і закриття (парад учасників, підняття і опускання державного прапора і прапора змагань, короткі привітання почесних гостей, урочисте нагородження тощо);

2. спортивно-показову частину (змагання, показові виступи);

3. масово-розважальну (ігри, атракціони, конкурси не тільки для учасників, а й для глядачів).

В положенні свята переважно зазначається: 1. подія, з нагоди якої проводиться свято;2. учасники і програма показових виступів;3. мета свята;4. учасники і програма масово-розважальної; 5. керівництво підготовкою і проведенням;6. частини;7. час і місце проведення;8 форма заявок на участь у змаганнях;9. порядок відкриття і закриття; 10.час проведення наради представників;11. учасники і програма спортивних виступів:

 

Загальні вимоги

1. До занять допускають учнів, які пройшли медичний огляд та ін­структаж із техніки безпеки.

2. Учні на заняттях повинні бути одягнені в спортивний одяг і мати спортивне взуття з неслизькою підошвою.

3. У місцях проведення занять має бути аптечка, укомплектована необхідними медикаментами й перев’язними матеріалами для на­дання першої допомоги.

4. Керівник занять і учні повинні дотримувати правила пожежної безпеки, знати місця розташування первинних засобів пожежога­сіння.

5. Про кожний нещасний випадок з учнями вчитель повинен негай­но повідомляти адміністрацію установи й надавати першу допомо­гу потерпілому.

6. Учителів, які не виконали або порушили інструкцію з техніки безпеки, притягають до дисциплінарної відповідальності згідно з правилами внутрішнього розпорядку.

Перед початком занять

1. Учні мають одягти спортивну форму й мати спортивне взуття з не­слизькою підошвою.

2. Учитель повинен перевірити надійність установки, кріплення сті­йок і поперечин спортивного інвентаря.

3. Учитель зобов’язаний перевірити стан і відсутність сторонніх предметів на підлозі або спортивному майданчику.

Під час занять

1. Учні мають виконувати фізичні вправи, робити зупинки та завер­шувати виконання вправ лише за командою (сигналом) учителя.

2. Учні повинні суворо дотримувати правила виконання фізичних вправ та проведення рухливих ігор.

3. Учням слід уникати зіткнень з іншими учнями, поштовхів і уда­рів по руках і ногах.

4. У разі падінь учням необхідно групуватися, для того щоб уникну­ти травмування.

5. Учні мають уважно слухати й виконувати всі команди (сигнали) керівника занять.

В аварійних ситуаціях

1. Виявивши несправність спортивного інвентаря, учителеві слід не­гайно припинити заняття й сповістити про це адміністрацію уста­нови. Заняття поновлювати тільки після усунення несправності.

2. У разі травмування учня вчителеві слід негайно надати першу допомогу потерпілому, повідомивши про це адміністрацію устано­ви, за потреби відправити потерпілого до найближчої лікувальної установи.

3. Під час виникнення пожежі в спортивній залі вчитель має негай­но евакуювати учнів через усі наявні евакуаційні виходи, повідо­мити про пожежу адміністрацію установи й найближчу пожежну частину, гасити пожежу за допомогою наявних первинних засобів пожежогасіння.

Після завершення занять

1. Учитель разом із учнями повинні скласти у відведене місце спор­тивний інвентар, технічний персонал має провести вологе приби­рання спортивної зали.

2. Учитель зобов’язаний ретельно провітрити спортивну залу.

3. Учні повинні зняти спортивний одяг і взуття, прийняти душ або вимити обличчя та руки з милом.

57. Основні завдання фізичного виховання школярів. У процесі фізичного виховання вирішується багато завдань, але всі вони можуть бути умовно об’єднані у три групи: освітні, оздоровчі і виховні.

Освітні завдання полягають в тому щоб:

1) зробити надбанням кожного базові науково-практичні знання нагромаджені у сфері фізичної культури;

2) забезпечити раціональне формування індивідуального фонду рухових вмінь і навичок, необхідних у житті, та довести їх до необхідного рівня досконалості;

3) навчити кожного застосовувати набуті знання і навички у повсякденному житті з метою самовдосконалення.

Оздоровчі завдання передбачають:

1) забезпечення оптимального розвитку властивих людині фізичних якостей і на їх основі вдосконалення фізичного розвитку.

2) зміцнення і збереження здоров’я;

3) удосконалення будови тіла і формування постави;

4) забезпечення творчого довголіття як наслідок вирішення попередніх завдань.

Виховні завдання повинні забезпечити соціальне формування особи, виховання членів суспільства, відданих його ідеалам, які відстоюють його інтереси.

 

58. Особливості методики навчання руховим діям у фізичному вихованні школярів. Навчання рухових дій у шкільному віці спрямоване перш за все на формування, поглиблення і розширення спеціальних знань у вигляді уявлень, узагальнень і понять, закономірностей, принципів і правил рухової діяльності. Структура процесу навчання включає етапи: початкове і поглиблене розучування і вдосконалення. Компоненти змісту навчання рухових дій:

· Створення передумов і стимулів навчальної діяльності (визначення задач, завдань, мотивацій, подолання труднощів, що виникають, акцент на засвоєння рішення)

· Сприйняття учнями нового матеріалу.

· Оволодіння технікою рухових дій на основі набутих знань.

· Досвід застосування спеціальних знань, рухових умінь і навичок у більш складних умовах

· Формування гармонійної статури, попередження порушень постави, розвиток рухових якостей, необхідних для засвоєння рухової дії.

· Самоконтроль, аналіз, взаємооцінка і самооцінка учнями досягнутого результату у засвоєнні техніки рухових дій.

Методи навчання рухових дій на кожному етапі навчального процесу фізичного виховання в школі визначаються конкретними завданнями, особливостями учнів, специфікою навчального матеріалу, зовнішніми умовами навчальної роботи.

59. Методика проведення фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі навчального дня ЗОШ. До основних форм фізичного виховання у режимі шкільного дня відносяться: гімнастика до занять, фізкультхвилинки і паузи, організовані перерви, заняття фізичними вправами у групах продовженого дня. Гімнастика до занять. Завдання гімнастики до занять: 1. Оптимізувати рівень збудливості і функціонування ЦНС. 2. Прискорити входження організму в роботу. 3. Сприяти організованому початку занять. 4. Вчити систематично займатися фізичними вправами. 5. Попередження викривлень постави. 6. Загартування організму. Головне призначення гімнастики до уроків – сприяти організації учнів до початку першого уроку. Проводити гімнастику до уроків доцільно на свіжому повітрі, і лише у несприятливу погоду у коридорах (рекреаціях) школи. Добирати вправи необхідно з врахуванням основних рухових дій, передбачених програмою фізичного виховання. До комплексу включають прості і добре засвоєні учнями вправи. Кожен комплекс складається з 6 - 8вправ для основних груп м’язів, починається і закінчується, як правило, ходьбою. Послідовність вправ комплексу: 1–2 вправи, які залучають в роботу великі групи м’язів,2–3 вправи для м’язів рук, тулуба, ніг.1–2 вправи для великих груп м’язів.Ходьба на місці.Вправа на координацію рухів.Під час шикування у колону, дівчата розташовуються за хлопцями. Вправи доцільно проводити із музичним супроводом (ритмічна музика у середньому темпі). Зміст комплексу доцільно змінювати через 2–3 тижні, або поступово змінювати 1-2 вправи кожного тижня. Тривалість гімнастики до уроків 6–7 хвилин. Фізкультхвилини і фізкультпаузи. Основне призначення фізкультхвилини – покращити працездатність учнів на уроці шляхом короткочасного активного відпочинку.Проводити ФК-хвилину найдоцільніше тоді, коли учні починають втомлюватись, стають неспокійними, розсіяними. Враховуючи поведінку учнів, їх самопочуття, вчитель може включати до ФК–хвилини від 3 до 5 вправ тривалістю не більше 3 хв. До комплексу ФК–хвилини включають доступні вправи, які не вимагають складної координації і впливають на основні м’язові групи. Кожну вправу повторюють 4–6 разів, темп виконання середній або повільний. Такі вправи поліпшують кровообіг і дихання, сприяють підвищенню розумової працездатності, позитивно впливають на емоційний стан учнів. За своїм характером вправи мають бути типу „потягування” і деякого розслаблення м’язів, повинні сприяти активізації дихання і діяльності серцево-судинної системи. Вправи не повинні фізично втомлювати або надміру збуджувати учнів, остання вправа має бути спокійнішою від попередніх. Фізкультхвилинки можна використовувати не тільки на 3–4-му, а й на всіх уроках. У 1–3 класах фізкультхвилинки проводяться, як правило з 25 до 30 хвилини уроку. Фізкультурні паузи проводяться у групах продовженого дня і в домашніх умовах тривалістю 10–15 хв, кожних 50–60 хв. навчальної праці. Крім загально розвиваючих вправ, виконують біг на місці, стрибки, рухливі ігри. Рухова перерва. Найбільшу оздоровчу цінність мають перерви, під час яких учні перебувають на свіжому повітрі. На перервах можна проводити: 1) групові рухові ігри; 2) ігрові вправи; 3) змагання на зразок атракціонів; 4) спортивні розваги з використанням інвентаря ігротеки; 5) спортивні розваги та ігри на спеціально обладнаних місцях. Години здоров’я. Суть її полягає в наступному: щоденно після 2–3 уроку впродовж 45 хв. учні в спортивній формі займаються фізичними вправами просто неба на спортивних спорудах, тренажерних майданчиках, стежках здоров’я тощо. Спортивна година у групах продовженого дня. На початку тривалістю 15 хв. проводиться розминка, 25–30 хв. – це організована частина під керівництвом вихователя, 15–20 хв. – самостійна рухова активність учнів, 5 - 8хв. ігри низької інтенсивності (всього 60 хв.). Складається графік занять груп, прагнуть до урізноманітнення змісту занять у різні дні тижня. Можуть проводитися внутрішньо групові та між групові змагання, конкурси.

ТіМФВ як наукова та навчальна дисципліна та її зв язок з ін. дисциплінами.

Теорія і методика фізичного виховання - наука про загальні закономірності, які визначають зміст і форми побудови фізичного виховання як педагогічно-організованого процесу у системі виховання людини.

Основні етапи виникнення ТіМФВ як науки і навчальної дисципліни:

І етап – створення перших методик фізичного виховання.

ІІ етап – інтенсивного накопичення теоретичних знань про ФВ.

ІІІ етап – створення наукових основ ФВ, становлення Тімфв як наукової і навчальної дисципліни.

ІУ етап – сучасний етап поглибленого розвитку наукових знань про ФВ, вдосконалення змісту ТіМФВ як навчальної дисципліни.

ТіМФВ має зв’язок з іншими дисциплінами. Їх можна поділити на дві групи:

1. Дисципліни гуманітарного характеру: соціологія, історія і організація фізичної культури, психологія і педагогіка.

2. Біологічні дисципліни: анатомія, фізіологія, біохімія, медицина і гігієна, біомеханіка, лікарський контроль та інші.

Одне з головних завдань курсу теорії і методики фізичного виховання - це оволодіння вмінням інтегрувати знання та знаходити шляхи реалізації цих знань в практичній діяльності. Теорія - система узагальнюючих положень у тій чи іншій галузі знань. Методика - сукупність способів проведення якоїсь роботи (у галузі педагогічної науки, у галузі фізичного виховання). Фізична культура - це сукупність досягнень суспільства в справі створення і раціонального використання спеціальних засобів, методів і умов для ціленаправленого фізичного вдосконалення людини. Фізичне виховання – організований педагогічний процес управління фізичним розвитком і фізичною освітою людини за допомогою фізичних вправ, гігієнічних міроприємств та деяких інших засобів з метою формування таких якостей і набуття знань, вимогам суспільства або інтересам особистості.