Міжбудинкова комунікаційна кабелевідна система.

Здатність до поширення послуг сучасних телекомунікаційних технологій у значній степені залежить від наявної інфраструктури міжбудинкових комунікацій. Як правило, чинна інфраструктура підземних кабелеводів нерегулярна, не має достатньої ємності і не є повсюдно поширена. Тому в необхідних випадках повинне бути передбачене створення нової інфраструктури, яку називають міжбудинковою комунікаційною кабелевідною системою (МККС).

МККС забезпечує підземну фізичну інфраструктуру між будинками, яка підтримує всі комунікаційні середовища кампусу. Ємність МККС повинна бути розрахована на підтримку всіх комунікаційних послуг для кампусу на найближче десятиліття. Оскільки число цих послуг може бути великим, то при проектуванні МККС повинні бути враховані численні важливі вимоги, вказані нижче. МККС конструюється із секцій і кожна секція повинна мати можливість для взаємозвязків із сусідніми секціями. Також слід передбачити можливості для доступу до МККС від зовнішніх телекомунікаційних організацій.

Загальна топологія МККС.

Повна МККС повинна бути прокладена між усіма будинками кампусу на підставі загального територіального плану кампусу. Вона повинна передбачати надлишкові фізичні маршрути для прокладання кабелів з метою забезпечення можливих майбутніх потреб у переміщенні окремих секцій.

МККС складається із блоків по 15 кабелеводів (труб) діаметром 100 мм, розміщених у бетоні, зміцненому сталевою арматурою, взаємозв'заних системою підземних комунікаційних камер (колодязів). Ці камери забезпечують доступ для встановлення і розведення кабелів і можуть бути використані для встановлення окремого комунікаційного лінійного обладнання. Вони також використовуються для як точки сполучення з меншими блоками кабелеводів, які ведуть до окремих будинків. Комунікаційні камери розташовуються у всіх місцях, де потрібна зміна напрямку головних блоків кабелеводів, або де потрібне підведення до будинку, але завжди не далі, ніж на 100 м одна від одної, шоб змінімізувати згини в блоку кабелеводів і зменшити відстані протягування кабелів для спрощення встановлення або видалення кабелів протягом часу експлуатації системи.

Комунікаційна камера (колодязь).

Рис. 3.13. Типова комунікаційна камера доступу. Рис. 3.14. Протяжна камера.

Підземна комунікаційна камера заабезпечує робоче місце для встановлення або видалення кабелів, під'єднання кінцівок або з'днувальних міфт, для монтажу окремих електронних пристроїв, таких як лінійні підсилювачі або регенератори. Комунікаційні камери виготовляють із бетону, зміцненого сталевою арматурою. Доступ до камери здійснюється через люк у верхній частині. Типові конструкції комунікаційних камер зображені на рис. 3.13, 3.14.

Розміщення комунікаційної камери.

Камери розташовують у місцях, де потрібна суттєва зміна напряму головного блоку комунікаційних кабелеводів, або там, де потрібно здійснити відвід кабелів до окремого будинку. Під "суттєвою зміною напряму" кабелеводів слід розуміти відхилення, яке перевищує максимальний прийнятний параметр згину, який буде вказаний нижче.

Комунікаційні камери не можна встановлювати під дорогою або під іншими звичайними транспортними шляхами. Рекомендовано встановлювати такі камери під доріжками або під травниками, якщо це не шкодить корінням дерев тощо. Точне розміщення здійснюють з урахуванням інших наявних підземних споруд, у тому числу дренажних систем.

Розміри камери.

Існують два стандартні розміри комунікаційних камер. Якщо камера потрібна тільки для пристосування до зміни напряму укладання кабелів, то можна застосувати меншу протяжну камеру (рис. 3.14). До такої камери підведені тільки два блоки кабелеводів. Всі інші камери повинні мати більші розміри; їх називають камерами доступу (рис. 3.13).

Внутрішні розміри камери доступу повинні бути щонайменше 2*2.5 м у плані, а висота не менша від 2.2 м. Можна застосовувати більші розміри, якщо до камери треба зробити більше підведень або з інших причин. Через стіну довжиною 2 м звичайно підводять коловну групу кабелеводів, а стіни довжиною 2.5 м використовують для груп кабелеводів відведень або для розгалужень головної кабелевідної групи.

Внутрішні розміри протяжної камери становлять не менше від 1.6*1.6 м у плані, а висота становить не менше від 2.2 м. Головна група кабелеводів звичайно перетинає дві суміжні стіни.

Люк для доступу.

Доступ до комунікаційної камери здійснюється через люк діаметром 0.9 м, розміщений у центрі верхнього перекриття камери. Металева кришка люка повинна замикатися на ключ. Номер камери повинен бути у тривкий спосіб нанесений на кришку люка. Система нумерації визначається адміністрацією.

Дренаж.

У комунікаційних камерах повинна бути передбачена можливість дренажу грунтових вод і дощової води. Звичайно у центрі підлоги камери виконують малий стічний отвір, з відводом до найближчої стічної труби. Якщо дренаж не передбачений, то воду необхідно періодично відпомповувати.

Підготовка внутрішніх стін.

Ідентифікатори груп кабелеводів та позначки для окремих кабелеводів повинні бути нанесені на внутрішні стіни камери. Тому стіни камери повинні бути достатньо гладкими і придатними до нанесення епоксидних фарб.

Внутрішня арматура.

Кожна камера повинна мати внутрішню арматуру, необхідну при проведенні робіт в камері.

Уніфіковані стояки можуть бути розташовані горизонтально на стінах комунікацівйної камери. У протяжній камері можна передбачити дві секції стояків довжиною 1.2 м, які встановлюють вертикально через кожні 60 см. Вони потрібні тільки на двох стінах, через які не проходять кабелеводи. У камері доступу потрібно не менше 4 секцій на кожній стіні, розташованих вертикально відповідно до місця проходження кабелевідних блоків.

Драбина. Знімна драбина переджбачена у кожній камері. Вона повинна легко вийматися, що може бути потрібне при укладанні або видаленні кабелів.

Анкери для блоків або талів. Ці анкери передбачені для закріплення до них блоків або талів при протягуванні кабелів. У протяжній камері анкери повинні бути розташовані навпроти місць введення груп кабелеводів. У камері доступу анкери розміщають у кожному з восьми кутів камери (див. рис. 3.).

Освітлення. Постійне освітлення в комунікаційних камерах непотрібне. Його можна передбачити, якщо легко встановити електричне живлення. При цьому слід дотримуватися відповідних вимог правил техніки безпеки. У всіх випадках в камері слід передбачити щонайменше два гаки для встановлення тимчасового освітлення.

Електроживлення. Електричні розетки не пердбачаються в камерах, однак вони можуть бути встановлені, якщо це дозволяють умови. Електричне живлення може використовуватися для тестового обладнання або для освітлення, але не для обладнання, встановленого для постійної роботи.

Ввід кабелеводів. Кабелеводи повинні перетинати стіни камери під прямим кутом. Місце вводу повинне бути розташоване у верхній половині стіни камери для зменшення глибини траншеї, у якій розміщені кабелеводи. Ввід повинен бути розміщений не ближче за 30 см від суміжної стіни камери.

Ввід кабелеводів повинен бути забезпечений перед прониканням води зовні камери і гладко викінчений всередині. Невикористані кабелеводи повинні бути закриті, щоб запобігти прониканню газів та дрібних тварин у кабелеводи.

Штир заземлення. Всі камери повинні мати оміднений штир заземлення, довжиною 2 м та діаметром 20 мм, встановлений через підлогу камери біля одного з її кутків. Штир може виставати не більше від 10 см понад підлогою. Отвір, через який забитий у землю штир заземлення, повинен бути забезпечений від проникнення води епоксидним заповнювачем.