Основні вимоги для телекомунікаційних магістралей і приміщень.

3.3.1. Комерційний будівельний стандарт для телекомунікаційних магістралей і приміщень EIA/TIA-569.

Стандарт скерований на наступні елементи будинкових магістралей і приміщень:

· магістралі для магістральних кабелів;

· засоби для входу в будинок;

· приміщення для телекомунікаційного обладнання;

· вертикальні та горизонтальні магістралі;

· телекомунікаційні шафи (комірки);

· робочий простір користувача.

Конкретно до сфери компетенції стандарту входять такі інженерні підсистеми.

Горизонтальні кабельні канали:

· під підлогою;

· доступ до міжповерхових перекриттів;

· кабелеводи;

· кабельні лотки і струмопроводи;

· кабельні канали під стелею;

· плінтусні кабельні канали.

Магістральні кабельні канали:

· міжбудинкові магістралі;

· магістралі робочих станцій.

Телекомунікаційні комірки і приміщення для обладнання.

Пристрої вводу.

Забезпечення перед поширенням вогню.

Забезпечення від джерел електромагнітної енергії.

Означення деяких термінів.

Окремі терміни, які вживаються нижче, визначені таким чином.

Робоча станція - це електронний пристрій, який здійснює певні завдання з обробки інформації або її відображення і під'єднаний до комунікаційної мережі. Звичайно це настільний комп'ютер з клавіатурою та монітором, але це може бути також телефон, прінтер, термінал управління доступом або інший пристрій для збирання даних.

Робочий простір визначений як будь-яке місце, в якому може бути розташована робоча станція. Звичайно це окреме робоче місце в кімнаті.

Станційний кабель - це частина окабелювання в приміщенні, встановлена між місцем розташування мережевої розетки та службовою коміркою (шафою) доступу до телекомунікаційних послуг. Особливі вимоги до окабелювання станцій можуть змінюватися з часом і не включені в цей стандарт. Тому ці вимоги передбачають у кожному проекті як відповідний пункт для фази його реалізації.

Службова телекомунікаційна комірка (шафа) визначена як забезпечений замкнений простір, у якому можуть бути здійснені взаємні сполучення кабелів і постійно розміщене телекомунікаційне устаткування. Службові комірки розташовують у будинку із розрахунку щонайменше одна на поверх. Всі комунікаційні служби можуть використовувати ту саму комірку, однак розподільчі панелі (щити) електроживлення та устаткування інших служб повинні бути розміщені в інших приміщеннях.

Загальні вимоги.

Телекомунікаційні технології постійно розвиваються. Тому відповідна фізична інфраструктура повинна бути гнучкою і придатною для пристосування до нових технологій, які можуть впроваджуватися. З цих міркувань критерії проектування і спорудження фізичної інфраструктури передбачають пропускну здатність, яка перевищує сьогоднішні вимоги, однак вони не повинні приводити до значного збільшення коштів. Дотримання цих вимог може бути економічно вигідним в рамках кампусу у розрахунку на тривалий час експлуатації фізичної інфраструктури.

Топологія.

Фізична топологія комунікаційної мережі кампусу є ієрархічним деревом. Комунікаційні розетки у кожному робочому просторі з'єднані кабелями із службовою телекомунікаційною коміркою, яка відноситься до першого рівня ієрархії взаємних сполучень. Деяка кількість таких комірок, які звичайно відносяться до одного або двох поверхів, сполучені магістральними кабелями. Від одної з цих телекомунікаційних комірок сполучення з кожним магістральним кабелем прокладене до головного будинкового службового телекомунікаційного приміщення, а звідти - до регіонального міжбудинкового центру взаємних сполучень, який може бути розташований в іншому будинку. Така ієрархічна схема кабельної системи забезпечує краще управління та обслуговування комунікаційної системи.

Найбільші витрати кабелів всередині будинку припадають на сполучення між робочими просторами та телекомунікаційними комірками. Окабелювання між телекомунікаційними комірками звичайно може бути здійснене небагатьма багатопровідними, коаксіальними або оптоволоконними магістральними кабелями і для цього звичайно використовують ті ж горизонтальні (поверхові) кабельні канали, що й для окабелювання до робочого простору. Окабелювання між поверхами також може бути здійснене перш за все магістральними кабелями, прокладеними до головного будинкового телекомунікаційного приміщення, однак можна зробити запас для кабелів до робочих станцій в кабелях для вертикальних сполучень (riser cables) щонайменше для одного поверху вгору і вниз, що дозволяє зекономити на запасі в електронних пристроях для взаємозв'язку.

Розташування комунікаційного обладнання.

Електронне обладнання і устаткування для взаємних сполучень комунікаційних систем може бути розміщене в різних телекомунікаційних комірках будинку. Ці комірки передбачають фізичне забезпечення від вільного доступу до них, а також захист від небажаних впливів середовища на електронне обладнання. Звичайно обладнання, необхідне для надання комунікаційних послуг на певному поверсі, розташоване на цьому поверсі. Обладнання, яке обслуговує весь будинок, розташовують у головному службовому телекомунікаційному приміщенні, звичайно у підвалі будинку. Однак окремі системи, такі як відеорозподільча система, можуть вимагати розміщення у вторинних телекомунікаційних комірках.

Обладнання і устаткування для взаємних сполучень не може бути розміщене під підвісною стелею або в інших скритих місцях або в місцях з ускладненим доступом.

Гнучкість.

Різні телекомунікаційні технології можуть використовуватися протягом часу придатності їх інфраструктури. Із цих міркувань проектування і виконання цієї інфраструктури повинне бути так загальне і придатне до пристосування, як це тільки можливо. Старі технології мали менші вимоги щодо постійного встановлення обладнання в телекомунікаційній комірці; чинні технології потребують помірного встановлення обладнання в будинку поза телекомунікаційними приміщеннями. Хоч неможливо прогнозувати вимоги майбутніх технологій, однак необхідно щонайменше забезпечити місце для обладнання і електроживлення у кожній службовій комірці і багато місця для встановлення обладнання в головному телекомунікаційному приміщенні.

Розподільча інфраструктура також повинна бути максимально гнучкою. Малі кабелеводи швидко заповнюються і не можуть бути пристосовані до нових технологій, наприклад, для оптоволоконних кабельних систем. Більш гнучкі розподільчі системи включають кабельні лотки для горизонтального розведення кабелів (на рівні поверху) та великі втулки кабелеводів для переходу через стіни, де це потрібно. Вертикальні розподільчі магістралі також можуть бути побудовані з використанням кабелевідних втулок. При потребі доцільно використовувати довгі кабелеводи для горизонтальних відводів або для переходів через фізично непридатні приміщення. Кабелевід повинен настільки великий, насскільки це ще практичноможливе, а будь-який його згин повинен мати максимально великий радіус.

Багаторазовість.

Іншим аспектом зміни технологій є потреба видалення або заміни кабелів. Ця потреба є додатковим аргументом на користь того, щоб кабельні лотки були достатніх розмірів і щоб радіуси згину кабелеводів були максимально великими. Неможливо видалити або замінити кабелі в переповненому або звивистому кабелеводі. Часом неможливо навіть видалити всі кабелі з кабелевода, що робить його повністю непридатним для нової кабельної системи. Слід брати до уваги цю проблему також при проектуванні та спорудженні нової інфраструктури.

Ємність.

Поміркований надлишок ємності потрібен у фізичній розподільчій інфраструктурі для пристосування до додаткових технологій і для простого переходу до нової технології через заміну нею старої. Без такої надлишкової ємності може бути необхідно перервати надання послуг користувачам для видалення старого окабелювання перед встановленням та під'єднанням нового.

Особливі вимоги.

Нижче окресвлені вимоги до проектування та спорудження комунікаційної інфраструктури у нових будинках або будинках, які реконструюються.