Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Раутінг у безкласовому середовищі.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Рис. 3.17 ілюструє оголошення раутінгу для організації A з попереднього прикладу. Рис. 3.17. Оголошення раутінгу для організації A. Оскільки маршрути організації A є частиною адресного блоку ISP №1, то вони посередньо агрегуються через агреговане оголошення ISP № 1 до Internet. Іншими словами, вісім мереж, виділених організації A, невидимі за одним оголошенням раутінгу. Використовуючи алгоритм найдовшого узгодження, раутери Internet можуть маршрутувати трафік, призначений для станції 200.25.17.25, до ISP №1, який, у свою чергу, маршрутує трафік до організації A. Тепер приймемо, що організація A з певних міркувань вирішила змінити свого надавача послуг на ISP № 2. Це показано на рис. 3.18. З точки зору збереження обсягу таблиць раутінгу найкраще було б, щоб організація A отримала блок адрес від ISP №2 і здійснила перенумерацію. Це дозволило б восьми мережам організації A бути невидимими за агрегованим оголошенням раутінгу від ISP #2. Однак перенумерація вимагає багато роботи і може бути складною, якщо не неможливою для організації A. Тому для організації A вигідніше зберегти свій наявний адресний простір і дати ISP №2 оголосити, як виняток, більш точний маршрут до Internet. Винятковий маршрут дозволяє висилати весь трафік для 200.25.90.0/16 до ISP №1, за винятком трафіку до 200.25.16.0/21. Це здійснюється так, що ISP №2 оголошує, крім власного блоку 199.30.0.0/16, ще маршрут до 200.25.16.0/21 (див. рис.). Використовуючи алгоритм найдовшого узгодження, раутери Internet можуть маршрутувати трафік, адресований станції 200.25.17.25, до ISP №2, який тоді пересилає трафік до організації A. Звичайно, що впровадження великої кількості виняткових маршрутів зменшує ефективність впровадження CIDR і може привести до поновного швидкого зростання обсягу таблиць раутінгу. Рис. 3.18. Організація A змінює надавача послуг на ISP №2. Трансляція мережевих адрес Використання трансляції мережевих адрес визначене документом RFC 1631. NAT працює на рівні раутера як агент між внутрішньою (локальною) і зовнішньою (глобальною) мережами і допомагає зберігати адресний простір, оскільки принципово потрібна лише одна унікальна IP-адреса, щоб репрезентувати цілу групу станцій. NAT часто використовується зі спеціальною групою приватних IP-адрес (див. табл. 3.4), однак може працювати з довільною схемою адресації IP. В основному NAT здійснює трансляцію (відображення) IP-адрес, встановлюючи їх відповідність одна одній (так звана схема 1®1) або відповідність багатьох адрес одній (схема n®1). Відображення внутрішньої (локальної) IP-адреси на зовнішню (глобальну) адресу означає, що внутрішня IP-адреса замінюється відповідною зовнішньою і навпаки. Внутрішня мережа – це звичайно локальна мережа організації (LAN), яку прийнято називати доменом-відгалуженням (stub domain). Організація має блок IP-адрес від свого надавача послуг Internet (ISP). Цей блок містить зареєстровані в IANA унікальні IP-адреси, які прийнято називати внутрішніми глобальними адресами (inside global address - IG). Внутрішні глобальні адреси використовуються окремими станціями з домену-відгалуження, які систематично комунікуються з зовнішніми мережами, і не потребують трансляції адрес. Станції, які мають незареєстровані IP-адреси, обов’язково мусять застосовувати NAT для комунікації з зовнішнім світом. Ці незареєстровані (приватні) IP-адреси ділять на дві групи. Менша група – зовнішні локальні адреси (outside local address - OL) використовується раутером NAT. Друга, значно більша група, відома як внутрішні локальні адреси (inside local address - IL) використовується тільки всередині домену-відгалуження. Більшість станцій в домені-відгалуженні комунікуються між собою з використанням внутрішніх локальних адрес. Зовнішні локальні адреси застосовуються для трансляції зареєстрованих унікальних IP-адрес, тобто зовнішніх глобальних адрес (outside global address - OG) пристроїв зовнішньої (глобальної) мережі. q Внутрішня локальна адреса (Inside Local – IL) – IP-адреса, призначена станції, розміщеній у внутрішній мережі. Такі адреси можуть бути глобально унікальними, виділеними з приватного адресного простору, визначеного RFC 1918, або можуть бути офіційно виділені деякій іншій організації. q Внутрішня глобальна адреса (Inside Global – IG) – IP-адреса внутрішньої станції, якою вона виявляється назовні. Такі адреси також можуть бути виділені з приватного адресного простору, визначеного RFC 1918, або можуть бути офіційно виділені іншій організації, або бути виділеними з глобально-унікального адресного простору, що звичайно забезпечують ISP (якщо організація під’єднана до Internet. q Зовнішня локальна адреса (Outside Local - OL) – IP-адреса зовнішньої станції, якою вона виявляється у внутрішній мережі. Ці адреси (за побажанням) можуть бути виділені з приватного адресного простору RFC 1918. q Зовнішня глобальна адреса (Outside Global – OG) – IP-адреса, призначена станції, розташованій у зовнішній мережі. NAT може бути сконфігурована різним чином. Для зрозуміння суті трансляції мережевих адрес розглянемо типову ситуацію використання різних IP-адрес в локальній мережі одної організації, коли раутер NAT сконфігурований для трансляції незареєстрованих (внутрішніх) IP-адрес у зареєстровані (зовнішні) IP-адреси. q Якщо станція з домену-відгалуження має внутрішню локальну IP-адресу і потребує комунікуватися з зовнішніми мережами, то пакет висилається до раутера NAT. q Раутер NAT перевіряє свою таблицю раутінгу для встановлення наявності входу для адреси призначення. Якщо такий вхід наявний, то раутер транслює адресу пакету і створює вхід для неї в таблиці трансляції адрес. Якщо адреса призначення відсутня в таблиці раутінгу, то пакет знищується. q Раутер висилає пакет до призначення, вживаючи внутрішню глобальну адресу. q Якщо станція з публічної мережі висилає пакет до приватної мережі, то адреса джерела – це зовнішня глобальна адреса, а адреса призначення – внутрішня глобальна адреса станції-призначення в домені-відгалуженні. q Отримавши такий пакет, раутер NAT визначає наявність цієї внутрішньої глобальної адреси в таблиці трансляції адрес. q Раутер транслює внутрішню глобальну адресу пакету у внутрішню локальну адресу станції-призначення і висилає пакет до цієї станції. Трансляція мережевих адрес включає такі кроки: q IP-адреса в заголовку IP-пакету замінюється новою внутрішньою або зовнішньою адресою. Номер порта в заголовку пакету TCP або UDP замінюється новим портом, якщо потрібна трансляція номерів портів. q Контрольна сума IP-пакету перераховується і контролюється на цілісність. q Контрольна сума заголовка TCP також перераховується, оскільки вона обчислюється з використанням нової внутрішньої або зовнішньої IP-адреси, нового номера порта (якщо він використовується) і корисного навантаження (при його наявності). Існують два типи NAT – статична і динамічна. Вони можуть застосовуватися сумісно. Якщо використосується TCP або UDP, то NAT може також здійснювати трансляцію номерів портів (PAT) і ця трансляція також може відбуватися статично або динамічно. Статична NAT. Статична NATвизначає статично сконфігуровану (фіксовану) трансляцію внутрішніх локальних і глобальних адрес з відповідністю 1®1. На рис. 3.19 показано приклад статичної трансляції внутрішніх локальних адрес 10.1.1.13 і 10.1.1.27 у внутрішні глобальні адреси 206.245.160.13 та 206.245.160.27 відповідно. Ситуація, показана на рисунку, відповідає висиланню пакету від клієнта, визначеного парою <IP-адреса: порт>, до сервера, визначеного іншою парою <IP-адреса: порт>; наприклад, клієнт 10.1.1.13:1108 пересилає пакет до FTP-сервера 207.135.89.111:21, а клієнт 10.1.1.27:1101 – до Web-сервера 207.135.89.15:80. З боку зовнішнього середовища клієнти мають адреси джерела, замінені відповідно до таблиці статичної трансляції. Відзначимо, що як внутрішня, так і зовнішня мережі мають мережевий префікс /24, і перетворюється лише мережева частина адреси, а номер станції залишається незмінним. Рис. 3.19. Приклад статичної NAT. За особливих обставин статична NAT, яку тоді також називають вхідним відображенням (inbound mapping) може дозволити зовнішнім пристроям зініціювати сполучення зі станцією в домені-відгалуженні. Наприклад, якщо потрібно перейти від внутрішніх глобальних адрес до визначених внутрішніх локальних адрес, які призначені Web-серверу домену-відгалуження, то статична NAT може забезпечити сполучення. Динамічна NAT. Динамічна NAT здійснює трансляцію з пулу внутрішніх локальних IP-адрес у пул внутрішніх глобальних IP-адрес, якщо це потрібно. Обидва пули адрес повинні бути визначені користувачем. Призначення адрес здійснюється раутером, оснащеним NAT, автоматично, динамічно будуючи таблицю NAT. Сполученням, ініційованим станціями з приватної мережі, призначаються публічні адреси з відповідного пулу. Користувач не має впливу на те, яка IP-адреса підібрана з адресного пулу. Доки приватна станція має вихідне сполучення, вона може бути досягнена вхідним пакетом, висланим за цією публічною адресою. Коли сполучення завершене, пов’язання адрес припиняється і адреса повертається до пулу для подальшого використання. Щоб пришвидшити конфігурування, можна відображати діапазон IP-адрес. На рис. 3.20 показано приклад динамічної NAT між локальним і віддаленим адресними пулами. Рис. 3.20. Приклад динамічної NAT між локальним і віддаленим адресними пулами. Динамічна NAT працює таким чином. q Внутрішня мережа (домен-відгалуження) має незареєстровані IP-адреси, які не маршрутуються у зовнішньому середовищі, оскільки вони не є унікальними. q Організація має раутер, оснащений NAT. Цей раутер має блок унікальних IP-адрес, зареєстрованих IANA. q Станція у домені-відгалуженні потребує з’єднатися зі станцією зовні мережі організації, наприклад, з віддаленим Web-сервером. q Раутер приймає пакет від станції в домені-відгалуженні. q Раутер зберігає немаршрутовану IP-адресу станції-надавача в таблиці трансляції IP-адрес і замінює цю адресу першою наявною IP-адресою з блоку унікальних IP-адрес. Таблиця трансляції адрес тепер відображає немаршрутовану IP-адресу на узгоджену унікальну IP-адресу. q Коли пакет-відповідь повертається від станції-призначення, раутер перевіряє адресу призначення в пакеті та контролює наявність такої адреси в таблиці трансляції адрес, щоб встановити, чи пакет адресований до станції в домені-відгалуженні. Далі раутер замінює адресу призначення в пакеті на відповідну адресу, яка зберігається в цій таблиці, і висилає пакет до станції. Якщо адреса призначення відсутня в таблиці, то пакет знищується. Динамічна NAT більш складна, бо стани повинні обслуговуватися і сполучення повинне були вилучене, коли пул вичерпано і вільних адрес немає. Але, на відміну від статичної NAT, динамічна NAT дозволяє повторне використання адрес, зменшуючи потребу в легально зареєстрованих публічних адресах. Впровадження динамічної NAT автоматично створює “пожежну стінку” (firewall) між внутрішньоюмережею організації та зовнішніми мережами. NAT дозволяє тільки сполучення, ініційовані зсередини домену-відгалуження. Це означає, що станція зі зовнішньої мережі не може з’єднатися зі станцією у внутрішній мережі якщо остання не зініціювала сполучення. Користувачі з домену-відгалуження можуть мати доступ до зовнішніх Web-серверів і отрмувати файли, наприклад, з допомогою FTP, однак будь-хто зовні не може отримати IP-адресу станції з домену-відгалуження і використати її для сполучення.
|
||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 169; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.142.173.89 (0.006 с.) |